Міняйлук Сергій “VELMET”
СтатистикаОсобистий записник для загального користування.
- Последний пост
- 12 авг.
- Последнее чтение
- 01:48
- Постов за неделю
- 4
- Всего постов
- 71
- Тип
- открытый
- Язык
- украинский
- В каталоге с
- 12 авг.
- 1/24сутки в ленте
- 192
- 1/48двое суток
- 220
- 1/72трое суток
- 237
Оценка по просмотрам недавних постов: пост набирает почти всё за первые сутки.
Посты
⚖️⚖️⚖️⚖️ Справа «бек-офісу» Укрзалізниці: судитимуть організаторів⚖️ НАБУ та САП направили до суду обвинувальний акт стосовно організаторів «бек-офісу» АТ «Укрзалізниця», колишнього радника Офісу Президента України (також обіймав посаду першого заступника керівника департаменту Служби безпеки України) та підприємця, а також ще двох осіб. Їх викрили на заволодінні коштами товариства під час закупівель кабелів і трансформаторів та легалізації незаконних прибутків. Епізод 1. Закупівля кабелів У 2021–2022 роках нардеп та підприємець за сприяння посадовців «Укрзалізниці» організували схему закупівель кабельно-провідникової продукції за завищеними цінами. За допомогою так званого «бек-офісу» УЗ підконтрольні їм компанії перемагали у тендерах та постачали товар за завищеними цінами. У результаті УЗ зазнала понад 140 млн грн збитків. Епізод 2. Закупівля трансформаторів У 2022 році учасники «бек-офісу» забезпечили закупівлю силових трансформаторів для УЗ за ціною, штучно завищеною майже вдвічі. Конкурентів із вигіднішими пропозиціями усували від закупівель. Протягом 2022–2024 років ця оборудка завдала товариству майже 100 млн грн збитків. Епізод 3. Легалізація Упродовж 2021–2023 років організатори «бек-офісу» УЗ відмивали кошти, отримані від корупційних схем. Зокрема, вони легалізували 12 млн грн, отримані від оборудки під час закупівлі кабельно-провідникової продукції для потреб товариства. Ще понад 173 млн грн, одержаних від злочинних схем, організатор «бек-офісу» витратив на придбання елітної нерухомості (пентхаус, квартири, будинки, комерційна нерухомість), яку оформив на підконтрольних осіб. Докладніше #скеровано_до_суду
#miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
Тепер найцікавіше – ЦІНА. На сайті самої «Балістики» ультралегка плита масою один і дві десятих кілограма коштує 16500 (шістнадцять тисяч п’ятсот) гривень. Комплект 33000 гривень. Ціна дуже висока як для українського ринку, навіть зниження ваги на 200 грам, не виправдовує націнки в 200% різниці. На тому самому сайті цей самий виробник продає іншу плиту, виробник теж Ізраїль виконання Stand Alone, але вага 1,6 но ціна уже 7500 гривень, 15000 гривень комплект. Різниця між комплектами - вісімнадцять тисяч вісімсот гривень на одному бронежилеті. Множимо на чотириста дев’яносто п’ять комплектів. Отримуємо 9306000 (дев’ять мільйонів триста шість тисяч) гривень. Тобто навіть за відкритими цінами самої «Балістики» вибір максимально легкої конфігурації створює цінову премію понад дев’ять мільйонів гривень. Але є ще точніше порівняння. На просторах інтернет військторгів, продають комплект із двох поліетиленових плит третього класу. Обрав один комплект схожий за характеристиками і наявним протоколом. Маса кожної плити - один і сорок дві сотих кілограма. Ціна комплекту – 13500 тринадцять тисяч п’ятсот гривень. Це роздрібна за один комплект. На чотирьохстах дев’яноста п’яти бронежилетах це дев’ять мільйонів шістсот п’ятдесят дві тисячі п’ятсот гривень. А різниця у вазі двох комплектів - лише 440 (чотириста сорок грамів). Тобто менш ніж пів кілограма могли коштувати державному оператору майже дев’ять цілих сім десятих мільйона гривень. Це ще не остаточно встановлений збиток. Остаточну суму повинні визначити товарознавча, балістична та судово-економічна експертизи. Я скажу прораховував скільки би коштував при такій кількості штук і з аналогічними показниками по 3 класу і загальній вазі та площі захисту і отримав 35000 гривень з ПДВ. Але три різні порівняння дають практично однаковий результат близько дев’яти мільйонів. І це вже не випадкове відхилення, а на мою думку ЗЛОЧИН. Окремо потрібно перевірити історію формування ціни шістнадцять тисяч п’ятсот гривень на сайті «Балістики».Коли виробник продає одну плиту в роздріб, він може написати будь-яку ціну. Але коли ця ціна використовується для пояснення прямої закупівлі майже тисячі плит, власний сайт продавця не може замінити дослідження ринку. Якщо продавець сам сформував високу роздрібну ціну, а замовник використав її як доказ ринковості, це вже не аналіз ринку. Це може бути способом спочатку намалювати потрібну цифру на сайті, а потім легалізувати її прямим договором. Фабула для оперативників виглядає просто. ~ Попередньо визначений постачальник. Загальне обґрунтування «нагальної потреби». ~ Характеристики один і дві десятих кілограма та Stand Alone під конкретну найдорожчу плиту. ~ Відсутність конкуренції. ~ Власна роздрібна ціна продавця як орієнтир. ~ Сорок відсотків авансу. ~ Вісімдесят днів на виготовлення. ~ І приймання продукції за неідентифікованим протоколом без обов’язкової сертифікації конкретної партії. Тут потрібні не пояснення у Фейсбуці, з маніпулятивними твердженнями, я конкретно воюю а не краду гроші. Тут потрібно працюючу систему відповідальності. Офіс Генерального прокурора Служба безпеки України Як приклад. У справі «Укренерго» НАБУ вже передало до суду посадовця та представника постачальника за закупівлю бронежилетів у наперед визначеної компанії за ціною, приблизно вдвічі вищою за ринкову. Заявлені збитки там становили понад десять мільйонів гривень. Практично той самий порядок суми. Цікаво що буде з оцінкою дій цих людей. У закупівлі Оператора ГТС остаточну правову кваліфікацію мають визначити слідство і прокурор. Якщо зловживання було способом заволодіння коштами, може постати питання про частину п’яту статті сто дев’яносто першої Кримінального кодексу України. Якщо в обґрунтування нагальності, аналіз ринку або технічні документи внесли завідомо неправдиві відомості - це може бути службове підроблення. Якщо повноваження використали всупереч інтересам державного товариства, щоб надати вигоду конкретному постачальнику, це може бути зловживання повноваженнями. Оператор ГТС на сто відсотків належить державі. Сергій Корецький Отже, йдеться про можливу шкоду товариству, власником якого є Україна. В період постійних обстрілів і страшної цін яку ця держава платить кожної хвилини. І тепер - чому штребан схема. «Штребан» - це не прізвище, не медичний діагноз і не юридична кваліфікація. Це збірний образ персонажа, який підміняє компетентність легендою, відповідальність - чужим підписом, конкуренцію - нагальністю, а ринкову ціну - цифрою на власному сайті. При чому ці дії вчиняються з особливим цинізмом і нахабністю, при вірі що безвідповідальність безмежна. Штребан щиро вірить, що достатньо створити правильний публічний образ, прикритися статусом, війною, формою, благодійністю або потрібною фотографією – і схеми почнуть працювати. А за отриману долю з навару, можна купити командира щоб відрядив «воювати» під юбку в підвалі свого будиночка в бойових штанах і глоком для статусу. Отару вболівальників в соціальних мережах, для підтримки. Вділити робітникам щоб ставили тихо підписи і посилили ілюзію безпеки. Потім притримати ще суму для вирішення питання з органами щодо «отпетлять». І все ти вже не паразит а «еліта». Особлива зухвалість, явна тупість виконавця, десь навіть з ознаками розладів, і повна впевненість в бездарності. Ось ознаки чому такі схеми на мою думку є «штребан схемами». Посилання на закупівлю в першому коментарі. ПС. Цей матеріал є журналістським аналізом відкритих документів і не є твердженням про доведену вину конкретних осіб. Правову оцінку діям учасників закупівлі мають надати органи досудового розслідування та суд. Думка суб’єктивна що базується на документах. Допис створений підчас повномасштабної війни з метою зменшення ціни перемоги.
https://prozorro.gov.ua/uk/contract/UA-2026-07-24-008198-a-a1 Дев’ять мільйонів за чотириста сорок грамів, або ймовірна «Штребан-схема» на бронежилетах Оператора ГТС. Подія - Оператор ГТС України, без відкритих торгів придбав у компанії «Балістика» чотириста дев’яносто п’ять бронежилетів «Сармат». Ціна одного комплекту – 54927,00 (п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот двадцять сім) гривень. Загальна вартість договору – 2718865 (двадцять сім мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п’ять) гривень. Учасники - Балістика, керівником, засновником і кінцевим бенефіціарним власником «Балістики» є Олександр Довгий. Оператора ГТС, власність держава, керівник Nataliya Boyko Ознаки - Закупівля безконкурентна. Підстава вже звична - «нагальна потреба». Але постачальнику одразу передбачили сорок відсотків авансу. Це десять мільйонів вісімсот сімдесят п’ять тисяч п’ятсот сорок шість гривень. Після отримання цих коштів постачальнику дали ще вісімдесят календарних днів на виготовлення та поставку товару. Тобто часу на відкриті торги нібито не було. А профінансувати приватну компанію майже на одинадцять мільйонів і чекати товар близько трьох місяців - було. Це більше схоже не на невідкладне придбання готових бронежилетів, а на фінансування заздалегідь обраного виробництва, по попередній змові на мою думку. Саме обґрунтування «нагальної потреби» складається із загальних фраз про воєнний стан, погіршення безпекової ситуації та нібито проведену оцінку ризиків, але немає пояснення, чому провести відкриті торги неможливо, а чекати вісімдесят днів після перерахування авансу - можливо. Фактично замовник переписав законодавчу формулу про нагальну потребу, додав загальні слова про небезпеку й зробив висновок, що конкуренція неможлива, а скоріше за все не бажана бо аналогічні бронежелити мають максимальну ціну в 35000 грн. А це 20000 різниці на кожному. Реальна небезпека для працівників ще не означає, що можна без пояснень обирати будь-якого виробника, будь-яку комплектацію та будь-яку ціну. Це маніпуляція з причин які в нормальній ситуації має встановити слідство. Далі - контроль якості. Бронежилети без сертифікатів, це виглядає як надиктована умова для своєї безпеки коли виробник не впевнений. Договором не передбачено обов’язкового сертифіката відповідності на конкретну серійну партію з чотирьохсот дев’яноста п’яти бронежилетів. У специфікації є лише фраза: при постачанні надається протокол випробувань. Протокол випробувань і сертифікація - це не одне й те саме. Протокол показує результат випробування конкретного зразка, який був знищений в результаті тесту. Фактично протокол показує що виробник колись зміг зробити взірець відображений в протоколі. А сертифікація та партійний контроль мають підтвердити, що серійна продукція справді відповідає тому зразку, який колись випробували. Тобто нову партію фактично можуть прийняти за старим протоколом окремих зразків. І це при тому, що йдеться про вироби, від яких залежить життя людей. А саме в ТОВ «Балістика» є документально підтвердженні випадки коли заявлені характеристики не відповідають реальності, по це я говорив ще в 2022. Тепер про саму технічну конфігурацію. У бронежилеті «Сармат» уже є м’який балістичний захист другого класу. Але разом із ним придбали надлегкі поліетиленові плити третього класу у виконанні Stand Alone. це означає, що плита повинна забезпечувати заявлений клас захисту самостійно, навіть без м’якого балістичного пакета. Така конфігурація не збільшує рівень захисту він залишається не більшим за 3. Про це я теж говорив про реалізації «штребан- схеми» в закупівлі Ірпінській громаді. Де пояснення, чому працівникам Оператора ГТС критично потрібна саме автономна плита масою один і дві десятих кілограма? У договорі та обґрунтуванні цього немає, є тільки конкретний товар конкретного виробника, придбаний без конкуренції.
29 липня – День вшанування пам'яті полеглих воїнів Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Воїни ССО – навіки в строю! Вони лишаються у ньому: у навичках, які передали у принципах, від яких не відступали у розмовах, які пам'ятаємо дослівно у позивних, які з нами назавжди у дружбі, яка не закінчилася смертю у назві, яку носимо з честю… Кожен із нас несе в собі частину когось із них. Ми пам’ятаємо кожного і кожну! Ви були неймовірними воїнами. Але як же нам бракує вас просто як людей… Скорбота – сьогодні. Відплата – щодня. Ми подбаємо про це. 🕊Instagram 😎Facebook 📹YouTube 🧵Threads 👥X 🔗 Вакансії в ССО
без подписи
«Панцир черепахи» - один із найперших прообразів сучасного бронезахисту. На цих фотографіях - рідкісний експериментальний японський захисний засіб часів Другої світової війни, відомий як Tortoise Armor або «панцир черепахи». Саме цей зразок був захоплений морською піхотою США на острові Сайпан у 1944 році. Цікаво, що спочатку це був не бронежилет у сучасному розумінні, а легкий переносний бронещит. Інженери намагалися поєднати захист із можливістю пересування піхотинця. Куполоподібна форма не випадкова - вона значно жорсткіша за плоский лист металу і краще розподіляє навантаження. Проєкт не став успішним. Сталева конструкція виявилася занадто важкою, обмежувала рухи, швидко виснажувала солдата і не забезпечувала достатнього захисту від гвинтівкових куль. Проте сама ідея була дуже цікавою. Минуло понад 80 років, але принципи залишилися тими самими: інженери й сьогодні шукають баланс між масою, рівнем захисту та мобільністю. #miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
Віртуальний герой і зіткнення з реальністю Мені здається, ми ще не до кінця усвідомили, наскільки сильно соціальні мережі змінили людську психіку. Все починається досить непомітно. Людина створює не себе справжнього, а свій образ. Саме таким, яким хоче, щоб її бачили інші. Поступово цей образ підкріплюється фотографіями, історіями, окремими зрежисованими вчинками, символами статусу, правильними словами, іноді навіть спеціально створеними ситуаціями. Кожен лайк, кожен позитивний коментар стає маленьким підтвердженням: «Саме таким мене бачать. Саме таким я і є.» Але найцікавіше починається потім. Запускається процес, який психологи називають формуванням “ехо-камери”. Люди, які ставлять незручні запитання або бачать невідповідність між образом і реальністю, поступово зникають або самі або їх прибирає «головний герой». У результаті навколо людини залишається лише коло тих, хто підтримує вже створений образ. Виникає замкнутий світ в якому образ підтверджує аудиторія. А аудиторію складають лише ті, хто підтверджує образ. Дуже цікаво спостерігати за цим світом ззовні, з реального світу. Щось схоже з акваріумом. Риби в ньому вірять що їх екосистема основна і єдина. А герої в нашій ситуації переконані, що її картину світу поділяють усі. Насправді ж вони бачить лише дуже маленьку частину реальності - ту, яка пройшла фільтр і залишилася всередині її інформаційної бульбашки. І чим довше це триває, тим міцнішою стає ця конструкція. ~ Образ перестає бути роллю. ~ Він стає новою особистістю. Поки людина живе всередині цієї бульбашки, система працює майже ідеально. Але рано чи пізно настає зустріч із реальним світом. З людьми, які не були підписниками, не жили всередині цієї історії, не підтримували цей образ. І саме тоді виникає дуже жорсткий конфлікт. Людина раптом бачить, що світ сприймає її зовсім інакше. Не так, як вона звикла бачити себе. Для психіки це може бути надзвичайно болісний момент. Адже руйнується не один пост. Руйнується конструкція, яка будувалася роками. І саме тут починається найнебезпечніше. Одні після такого повертаються до реальності. Інші починають ще сильніше захищати створений образ. Але якщо така людина отримує реальну владу, гроші, повноваження чи можливість приймати рішення, проблема перестає бути лише її особистою. Вона починає переносити свій штучно створений світ у реальний. І вже не реальність змінює її. А вона починає намагатися змінити реальність під власну ілюзію. Саме тоді ціну внутрішнього самообману починають платити всі навколо. І це, мабуть, одна з найбільших небезпек цифрової епохи. Не те, що люди навчилися створювати красиві образи. А те, що деякі з них настільки повірили у власний образ, що більше не здатні відрізнити його від реальності... 23.06.2026 23:30 #miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
Світла пам’ять, друже… 20 липня 2026 року під час розмінування деокупованої території Харківщини загинув мій друг - полковник поліції Максим Мовчан. Разом із ним, виконуючи службове завдання, загинув його побратим - підполковник поліції Анатолій Радковський. З Максимом ми познайомилися ще у 2014 році, під час перших випробувань наших бронепластин. Він був одним із небагатьох фахівців такого рівня саме у сфері балістики - людиною, яка поєднувала глибокі теоретичні знання з величезним практичним досвідом. Відтоді ми багато працювали разом. Випробовували бронепластини, розробляли й тестували вибухотехнічні костюми, спеціальне взуття та багато інших виробів. Його професійна думка була надзвичайно важливою для мене. Максим був кандидатом юридичних наук, досвідченим офіцером, заступником начальника Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України. Але за посадою, званням і нагородами завжди стояла Людина - порядна, відповідальна, мужня та надійна. Друг, якому можна було довіряти. Я щиро поважав його за професіоналізм і порядність. Важко усвідомити, що нашої наступної зустрічі вже не буде. Не буде нових випробувань, професійних дискусій і спільної роботи над тим, що мало захищати наших людей. Максиме, дякую тобі за дружбу, за знання, за принциповість, чесність і за все, що ми встигли зробити разом. Те, до чого ти доклав свої руки, знання, досвід і серце, продовжуватиме захищати людей. Щирі співчуття родинам, близьким, друзям і побратимам Максима Мовчана та Анатолія Радковського. Світла і вічна пам’ять. Навіки в строю. 🕯️
Конфлікт навколо Міністерства оборони. Станом на сьогодні. ~ Федоров пішов. ~ Сирський залишився. ~ Хмару призначили тимчасово виконувати обов’язки Міністра оборони. Юридично він поки що заступник міністра, на якого покладено виконання обов’язків. Саме Хмарі Президент доручив напрямки, через які й виник конфлікт: дрони, далекобійні удари, пряме фінансування бригад, розподіл особового складу та технологічний розвиток. Ну і уперше з початку цієї фази, з’явився й допис Сирського. Він визнав, що між ним і Федоровим були серйозні розбіжності. Водночас заперечив, що це була особиста війна, попросив вибачення, якщо був надто жорстким, але фактично відкинув більшість звинувачень щодо блокування реформ, кадрової політики та розвитку безпілотних систем. Тобто конфлікт нікуди не зник. Він просто перейшов із особистої площини в інституційну. І це добре видно з реакції закордонних видань. Reuters, Financial Times, The Times та інші вже майже не пишуть про окремі прізвища. Вони ставлять інше питання: ? - Чи зможе Україна поєднати сучасні технології, швидкість реформ і професійне військове управління? ! - Бо проблема вже давно не в одному міністрі чи одному генералі. Проблема в тому, чи здатна система швидко змінюватися під час війни. Саме це сьогодні є головним питанням. На мою думку, ця ситуація ще й дуже добре демонструє кадровий голод. Ми дедалі частіше бачимо, як людей просто переставляють із посади на посаду, сподіваючись, що хороший керівник буде однаково ефективним у будь-якій сфері. Мене ще в інституті вчили, що хороший чоботар не обов’язково буде таким самим хорошим виноробом.) Хоча зараз час технологій, штучного інтелекту та «соціально- мережевих ілюзій». Але можливо, ми справді побачимо нові підходи, в таких реаліях вже і не впевнений.))) Але якщо без іронії - ціна цих експериментів занадто висока. І проблема значно глибша, ніж її сьогодні показує будь-яка зі сторін… 00.34 21.07.26 #міняйлук #miniailuk #політика #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
У справі замаху в Монако відновили ключовий доказ. Фахівці СБУ відновили видалений запис із камери, яку виконавці завчасно встановили біля місця вибуху. За словами генпрокурора Руслана Кравченка, відео мало підтвердити виконання замовлення. Це вже не лише показання підозрюваних, а матеріальний доказ завчасно спланованої операції та спроби знищити її цифрові сліди. Головне питання: кому саме виконавці мали передати відеозвіт про результат замаху?
Не про людей. Про систему. Останні події навколо Міністерства оборони показали одну важливу річ. Ми далі шукаємо особистості не думаючи що причина в системі. Україна вкотре почала ділитися на табори. Одні беззастережно підтримують "нових" - технологічних, швидких, орієнтованих на цифри, дрони, цифровізацію та нові підходи. Інші стають на бік "старої" військової школи - досвіду, вертикалі управління, дисципліни та професійної військової освіти. Але проблема в тому, що правими і неправими можуть бути обидві сторони одночасно. Технології самі по собі не виграють війну. Дрони, штучний інтелект, цифрові системи та презентації не замінять професійне планування, управління військами, логістику і відповідальність командира. Так само і досвід сам по собі вже не гарантує перемоги. Якщо система боїться змін, не вміє швидко масштабувати нові рішення, не допускає конкуренції і живе за принципом "так було завжди", вона також починає програвати. Війна XXI століття потребує не вибору між старим і новим. Вона потребує їх поєднання. Найнебезпечніше в нинішній історії навіть не конфлікт між окремими людьми. Найнебезпечніше - коли будь-яка сторона починає захищати вже не державу, а власну територію впливу. Посади, повноваження, бюджети, репутацію, амбіції. У цей момент всі забувають одну просту річ. Президент, міністр, головнокомандувач, генерал, депутат чи будь-який чиновник - це не власники держави. Вони - наймані працівники українського народу. Так само, як директор підприємства працює в інтересах власника, а менеджер - в інтересах компанії. Їх найняли виконувати конкретну роботу. - ~ Не воювати між собою. ~ Не доводити власну правоту. ~ Не будувати особисті політичні проєкти. ~ Не захищати свої команди. Єдина мета їхньої роботи - зробити державу сильнішою і зберегти життя українців. Саме тому будь-які конфлікти у владі повинні закінчуватися не перемогою однієї групи над іншою, а відповіддю на просте запитання: Що після цього стане краще для солдата на передовій? Чи зменшить це ціну ПЕРЕМОГИ? Якщо відповідь ТАК - значить рішення було правильним. Якщо відповідь зводиться лише до зміни прізвищ або перерозподілу впливу - значить переможців немає. Є лише ще один втрачений шанс. Бо на війні ціну будь-яких управлінських помилок платять не чиновники, не генерали і не політики. Її платять люди своїми життями. #miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
Командир 155-ї ОМБр Станіслав Лучанов пішов у СЗЧ - його місцеперебування встановлюють Оперативне командування «Північ» офіційно підтвердило, що командир військової частини А5001 - 155-ї окремої механізованої бригади - самовільно залишив місце служби. Йдеться про підполковника Станіслава Лучанова, який очолив бригаду у лютому 2026 року. Наразі його місцеперебування невідоме. Зникнення комбрига відбулося на тлі розслідування викрадення та ймовірного вбивства двох братів із Київщини - Максима та Романа Мосейчуків. За даними журналістів, у ніч проти 28 червня група військовослужбовців могла викрасти чоловіків, вивезти їх до іншої області та розправитися з ними. Тіла, які попередньо можуть належати братам, ексгумували. У справі затримали дев’ятьох військовослужбовців 155-ї бригади. Серед них - командир батальйону старший лейтенант Олексій Долголенко. За однією з версій слідства, яку оприлюднили медіа, причиною конфлікту могла стати образа дружини Лучанова. Після цього комбриг нібито наказав підлеглим знайти та «покарати» чоловіків. Офіційного повідомлення про підозру Лучанову у відкритому доступі поки немає, тому ці обставини мають бути перевірені слідством і судом. Особливо моторошно ця історія виглядає через біографію потерпілих. Один із братів, за словами родини, раніше служив у війську та брав участь в обороні Києва. Їхній батько також був військовослужбовцем і загинув на фронті у 2023 році. У цій справі є ще одна показова деталь. Лише два місяці тому, 6 травня, Станіслав Лучанов записав офіційне відеозвернення після побиття військовослужбовця у підрозділі бригади. Тоді він рішуче засудив насильство, приниження честі й людської гідності та заявив: «У підрозділах бригади не буде толерування насильства, знущань чи будь-яких проявів приниження людської гідності». Тепер сам командир цієї бригади перебуває у СЗЧ, а його підлеглих підозрюють у викраденні та вбивстві двох людей. Вину кожного має встановити суд. Але питань більше чим відповідей... #miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
Financial Times опублікувала нові деталі у справі про вбивство Анастасії Березовської - громадянки України, яку правоохоронці Монако підозрювали у замаху на родину бізнесмена Вадима Єрмолаєва. За даними FT, чинний офіцер української військової розвідки Владислав Реут у суді відмовився від попереднього зізнання і заявив, що Березовську нібито застрелив не він, а інший фігурант справи - колишній співробітник СБУ Віталій Жикович. Прокуратура, зі свого боку, вважає обох причетними до вбивства та приховування тіла. Березовську розшукував Інтерпол після вибуху в Монако, внаслідок якого постраждали троє людей, серед них дитина. Після повернення в Україну її вбили, а тіло знайшли у лісосмузі під Києвом. FT також пише, що СБУ і ГУР не відповіли на запити видання щодо коментаря. Це важливо, бо після появи справи в топовому західному медіа мовчання спецслужб стає вже не тільки внутрішньоукраїнською, а міжнародною комунікаційною проблемою. #miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
Хлопець танцює випускний вальс сам, тому що його партнерку разом із батьком і бабусею вбила російська ракета. Людське життя остаточно перетворили на статистику. Єдине, що я відчуваю в такі моменти, - жагу помсти. Не сліпої і не хаотичної. Помста має бути справедливою, адресною та співмірною. Кожен, хто віддавав накази, запускав ракети, забезпечував ці удари й виправдовував убивства, має отримати належну відповідь. Такі історії не повинні закінчуватися хвилиною мовчання, сумним дописом і черговим відео, яке переглянули, поплакали та забули. Бо це вже не просто пам’ять - це небезпечне звикання до горя. Пам’ять без висновків - це ритуал. Співчуття без дії - це безсилля. А злочин без покарання - запрошення повторити його знову. #miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube
Прогнозовано...
без подписи
без подписи
без подписи
🇩🇪 Німецька 45 танкова бригада здійснює свої перші великі навчання, які надають більшу підтримку багатонаціональній бойовій групі НАТО в Литві #miniailuk #міняйлук #війна ✅ Підписатись ⚡️ ✅ Відео на YouTube