(не) мистецьке

Наприкінці квітня мала непереборне бажання пірнути в українську літературу. Поки не в сучасну, а перевірену) Взяла за Кобилянську, бо пам'ятала, як у школі, після прочитання її "Вальсу меланхолійного" напсала есе на п'ять сторінок зошита (великі для тодішньої мене об'єми). Попри доволі стереотипні речі: це феміністична література, що дуже харектерно для усієї творчості Кобилянської, а повість, вочевидь, завершується трагічно, мені однаково було дуже цікаво це читати. Гадаю, головна тому причина — мова. Стільки діалектизмів та іншомовних запозичень! Книгу позиціонують як протистояння особистого щастя жінки та її професійної реалізації. Окрім того, що я не згодна з тим, що це суперечності, як на моє око, авторка закалала у свій твір значно більше конфліктів. До прикладу це тема українського і російського, чужового і рідного, близькість і далекість (Єрмоленко, хехе), батьки і діти, родина і правительство. Надзвичайно багато пар протистоянь! Далі розповім вам про Йогансена!

Попередню книгу упорядкував та написав (зі слів своїх колег) Богдан Ославський. За збігом обставин я саме прочитала його "Арку Карпат" напередодні. Автор пише дуже щиро і взагалі без прикрас. Мені це дуже відгукнулося. Ославському було важко пройти понад 2000 км, він не раз думав, що у нього не вийде, дорога відрізнялася від уявлень про неї, але він дійшов. Дійшов до завершальної точки маршруту і, у певному розумінні, пройшов цей шлях, аби збагнути себе. У буденності часто не знаходиться часу навіть на банальні думки, а коли ти мандруєш з чистим розумом і без зайвих обтяжувальних факторів, думки самі складаються в осяйні усвідомлення. В "Арці Карпат" ви не знайдете довгих описів природи, адже сам автор не вбачає у краєвидах великої цінності, не можна також сказати, що це мега практичне видання, хоча наприкінці є дещиця корисностей. Це просто книга про подорож, цінність якої не у досягненні мети.

Активно готуюся до лекції про Зарецького у цю неділю: взялася за книгу про публічні виступи. «Так би мовити» ґрунтується на досвіді трьох викладачів школи ораторського мистецтва: Вероніки Селеги, Кирила Андрєєва та Олени Козелецької. А їх думки та поради допоміг…

Активно готуюся до лекції про Зарецького у цю неділю: взялася за книгу про публічні виступи. «Так би мовити» ґрунтується на досвіді трьох викладачів школи ораторського мистецтва: Вероніки Селеги, Кирила Андрєєва та Олени Козелецької. А їх думки та поради допоміг викласти у тексті Богдан Ославський, я нещодавно завершила його «Арку Карпат» і скоро розповім вам і про неї. Насправді знайомство з книгою лише на старті, але оскільки я маю певний дедлайн (лекція вже цієї неділі), тож відгук не забариться.

Коментарі додано!

(не) мистецьке pinned «Виявляється, мене цікавить не лише мистецький нон-фікшин, а трохи більше. Тут буде про це ✨»

Поки думаю, що тут буде більше лайфу: не лише відгуки на книги. Планую розказувати про нові надходження, проміжні враження....

✨Мої найближчі читацькі плани: Фото 1 — новинки Старого Лева Фото 2 — кардинально різні книги, за які я планую взятися цього тижня Одна про те, як виступати перед аудиторією, а хто така Кобилянська ви і так знаєте

Виявляється, мене цікавить не лише мистецький нон-фікшин, а трохи більше. Тут буде про це ✨

Channel photo updated

Channel created