НЕОН 0536

🎥 Directed by Неон 0536 Останні так роки 3-4 десь в середині розумію що музики мені не вистачає для передачі тих чи інших ідей, настроїв і всього такого. Відчуваю що кінематографія по троху завойовує (або вже завоювала) мою увагу, і це буде ще одним моїм напрямом творчості поруч із музикою. Хоча чи не намагаявся я зробити музикою кінематограф раніше? За цей час були спроби написати сценарій до коротких метрів, вони тривають і досі, і я все ж таки сподіваюсь що зможу колись їх презентувати. Цей кліп по сути моя перша публічна відео-робота. Обмеження у вигляді нульового бюджету, відсутності акторів, локацій і також багато інших створили цікавий простір для креативу. Працювати з ляльками і стоп-моушеном виявилось куди складніше ніж я гадав на початку. Та не дивлячись на стрессовий процес, лаяння що більше з ними я працювати не буду, час проведенний наодинці з ляльками був корисний для переосмислення багатьох речей. Ну і головне - досвід Результат дивитися нижче https://youtu.be/D9Phaqp4RKs?si=T8SF6QsGNL3NwExy

Poduction by Неон 0536 Ogarra - The Doll's House (Multi-single) Десь приблизно 2 роки тому я познайомився з Ірою,і ми почали по троху створювати музику. Процес на диво йшов легко, і ми досить швидко назбирали матеріал для альбому. Все б нічого, та різні життєві обставини призупинили процесс створення, а потім і взагалі ми втратили 80% матеріалу через довбаний компьютер. Довелось відновлювати все наново. Той альбом все ще дописується. (за цей час ми навіть встигли з'їхатися з Ірою🤭). Як би там не було, а втрата матеріалу дозволила поглянути на альбом з іншого ракурсу, побачити в ньому моменти для покращення. Та поки йде праця над альбомом, я випадково натнкувся на деякі наші перші треки, які заграли одної атмосферою в моїй уяві, і так народився цей мульті-сінгл. Приємного прослуховування Слухати на платформах

Аня випустила альбом, дуже раджу його послухати

втдома

Час зняти окови Зверху ви бачите 17 аудіозаписів. Це не альбом, навіть не пісні. В багатьох з них навіть нема слів, десь просто один квадрат, десь тільки приспіви, ну і звичайно вони не відмікшовані. Це мої демозаписи зроблені за період мовчання. Звичайно їх було набагато набагато більше, але я відібрав ті, які +- схожі на пісні. Маю дещо розповісти. Війна, розрив відносин, смерть одного з кращих друзів і смерть бабусі дуже вплинуло на мене, і я пішов на моральне дно, де осів з самокритикою, невірою в себе, депресіями і роздумами. Весь цей час я намагався щось написати, написав навіть щось типу альбому (демки з цифрою на початку як раз звідти), намагався зняти фільм, потім намагався зняти ще один фільм. Все терпіло краху. І так було з усім. Втрачав людей, сварився, проте і на моєму шляху траплялись нові люди, які мене витягували, у яких я багато чому навчився, за що я дуже вдячний. Я писав, видаляв, писав, видаляв. Все не те, все не так. Проблема у тому, що хотівши закрити свої внутрішні проблеми, я забув про саме головне, напевно чому ви і тут - любов до свого діла, любов до музики і до творчості в цілому. Я спішив, хотів випустити альбом, але бажання ті були не щирі. Точніше кінцева точка була не музика, а бажання щось випустити. І те що я нічого не випускаю дуже тиснуло на мене і заважало жити. Проте в мене були демки, чому я їх не випускав? Тому що боявся. «Мене не було так давно, я ж маю повернутися з просто розйобним матеріалом, інакше вони скажуть що ти скотився, вже не той. Ти ж той «геній на піаніно», ти не можешь випустити якусь фігню» - ці думки крутилися в моїй голові увесь час + до цього додалась повна зневіра і самокритика. В один момент, просто гуляючи з собакою, я зупинився і зрозумів. Я більше не вірю в себе. Це не те, що буває коли в поганому настрої, або просто період невдач. Це тупо щось відсутнє в середині. Наче вогонь потушили. І ти чиркаєш запальничкою, а вогонь не йде. І ось сьогодні, впавши ще глибше на моральне дно, мене осяяло. Я маю це зробити. Маю зняти ці окови, перешкоди, розламати ці стіни. Просто ось так, віддавши демки в тому вигляді, в якому вони є. І більше не боятись. Більше не казнити себе, більше не розмірковувати по сотні годин, а просто брати і творити. Зрозумівши це, я нарешті відчув полегшення, яке не відчував 3 роки. Я можу бути вільним. Тепер я нарешті можу творити і розйобувати.