UNCG🐜 новини

Через 100 років: Чорний ліс отримав статус національного парку🌳 11 серпня 2026 року Президент України підписав указ про створення національного природного парку «Чорний Ліс» на Кіровоградщині. Це рішення стало не тільки новим початком, але й логічним завершенням історії, яка тривала рівно сто років. 📍 Ще у 1926 році науковці обґрунтували необхідність охорони Чорноліського та Чутівського лісових масивів. Тоді цю ідею зупинили політичні репресії. Ініціаторів створення національного парку розстрілювали, інкримінуючи їм «очікування повернення царя» і «збереження панських лісів». Але навіть попри такі трагічні обставини ідея зберегти цей лісовий масив не зникла. 📋 У 2023 році Кіровоградська ОВА офіційно довірила Українській природоохоронній групі розробку наукового обґрунтування створення нацпарку. Наша команда разом із колегами дослідила територію, підготувала обґрунтування та пройшла з цим проєктом довгий шлях погоджень. Ця робота була б не можлива без спеціалістів Інститутів зоології і ботаніки НАН України, Черкаського та Херсонського університетів. У 2025 році відбулася важлива виїзна зустріч за участі керівництва Держлісагентства (зокрема, тодішнього голови агентства Віктора Смаля), Кіровоградської ОВА та представників природоохоронної спільноти. Саме тоді Чорний ліс вдалося показати не на карті, а наживо — разом із його природною та історичною цінністю. Після цього необхідно було розробити проєкт створення національного парку та погодити його з усіма вищими органами виконавчої влади. Особливу роль у цій роботі відіграла очільниця Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Погодження надали всі урядові органи влади, а сам проєкт був розроблений без будь-якого спеціального фінансування. І вже сьогодні маємо указ Президента. До складу НПП «Чорний Ліс» увійшло 13 710,2441 га земель державної та комунальної власності. Це Чорноліський і Чутівський лісові масиви, лучні ділянки у витоках Інгульця та частина РЛП «Буковеньківський». Тут збереглися старовікові дерева, велика кількість рідкісних видів і один із найпівденніших великих масивів широколистяних лісів України — буквально ліс на межі зі степом. Чорноліський і Чутівський масиви є одними з найбільших природних широколистяних лісів на південній межі їхнього поширення у Східній Європі. 🇺🇦 Водночас Чорний ліс — це не лише про природу. Це місце українського спротиву. Тут тривала національно-визвольна боротьба, а опір радянській владі продовжувався ще багато років після її встановлення. Збереження Чорного лісу — це також збереження пам'яті про людей, які боролися за Україну. З усім цим особливо важливо, що парк отримав історичну назву — «Чорний Ліс», яка нагадує про героїчне минуле. Сто років тому ця територія мала стати заповідною. Сто років знадобилося, щоб ідея нарешті стала реальністю. Дякуємо всім, хто допомагав довести цю справу до кінця. Велика подяка Тетяні Тимочко, Юлії Овчинниковій та Віктору Смалю. Вдячні всім авторам наукового обґрунтування та людей, які працювали над створенням парку протягом останніх років: Івану Мойсієнку, Олександру Ходосовцеву, Анні Куземко, Роману Лисенку, Олександру Шиндеру, Віктору Скоробогатову, Василю Шевчику, Олександру Спрягайлу, Ігорю Балашову, Віктору Пархоменку, Сергію Шайді — науковцю і військовослужбовцю, який працював перебуваючи на реабілітації після поранення, Олексію Василюку. На цьому наша робота не закінчується. Продовжуємо працювати над розширенням природно-заповідного фонду України. На Чорний ліс також попереду чекає багато роботи — від організації охорони до розроблення планів його розвитку та збереження природи. Бажаємо наснаги всім, хто працюватиме в новому національному природному парку. Ми ж продовжимо робити все, щоб таких історій зі щасливим фіналом в Україні ставало більше 🌳

📌 Сьогодні у Яремчі відбулися так звані «громадські слухання» щодо проблем функціонування Карпатського національного природного парку, які де-факто перетворилися на акцію пошуку шляхів легалізації комерційного джипінгу у межах природно-заповідного фонду. Окрім власне Яремчанської міської ради, представників Карпатського національного природного парку, Державної екологічної інспекції очно присутніми були близько 200 місцевих жителів. Представники Української природоохоронної групи також отримали запрошення для участі онлайн. Тому ми маємо можливість розповісти, як відбувалися «слухання». 📎 З боку Яремчанської міської ради виступ розпочався із відвертої маніпуляції та підміни понять — посадовці стверджували, нібито громадянам забороняють проїзд дорогами загального користування і це питання потрібно терміново «врегулювати». Підхопивши цю тему, зацікавлені учасники слухань на місці почали озвучувати гучні та емоційні гасла в стилі «не можна вказувати тим, хто ґаздує» та бідкатися, що місцеві мешканці нібито не можуть з кумом доїхати до власної землі (саме аргумент про кумів наводився як важлива причина не погоджуватись з нормами законодавства про природно-заповідний фонд). Проте за цими популістськими заявами ховається банальне бажання лобіювати інтереси бізнесу. 🚗 Проїзд місцевих жителів до приватних ділянок чи сіножатей у господарській зоні парку є цілком законним, і його ніхто не забороняє. Натомість під виглядом «побутових потреб» нам пропонують узаконити розвезення сотень туристів на важких позашляховиках природоохоронними стежками. ❗ Це бізнес, який паразитує на імені та статусі Карпатського НПП. Фактично «надавачі послуг перевезення» отримують прибутки за рахунок краєвидів нацпарку, нищать ґрунти та екосистеми, а потім ще й обурюються обмеженням. Так, очевидно, що меншість створила проблеми для більшості, а ринок комерційного джипінгу після багатьох місяців залишається нелегальним і потребує не дозволів, а детальних перевірок діяльності таких підприємців. Окремої уваги заслуговує демонстративний цинізм організаторів. На словах вони декларували прагнення до спільного діалогу з громадськістю, проте коли представники УПГ спробували взяти слово для роз'яснення норм законодавства, нам просто закрили рота, скориставшись функцією вимкнення мікрофонів у Zoom 🚫 Для чого потрібно було взагалі запрошувати громадськість, якщо її голос відверто не захотіли почути? 🌳 Фактично лише директор Карпатського НПП та представники ДЕІ виступали на цих “слуханнях” за дотримання законодавства. Проте підсумком цієї цензури стало майже одноголосне рішення учасників зібрання звернутися до Верховної Ради та профільного комітету, а також самого парку з вимогами дозволити проїзд та визначити маршрути для джиперів. ☝ Наголошуємо, що Карпатський НПП є об'єктом Смарагдової мережі міжнародного значення і працює за Законом «Про природно-заповідний фонд України», який прямо забороняє рух механізованого транспорту поза дорогами загального користування. Ані директор, ані адміністрація парку не мають жодних юридичних повноважень дозволяти руйнування заповідних земель. Непорушність Смарагдової мережі та захист Карпат від рубок, забудови й джипінгу – це наші ключові євроінтеграційні зобов'язання та бенчмарки, які будуть розглядатися наприкінці року під час засідання Сторін Карпатської конвенції. Тож ніякі громадські слухання не можуть призвести до легалізації незаконної комерційної діяльності в національному парку, яка прямо заборонена на рівні Закону України.

❗Українська природоохоронна група звернулася до Київської обласної державної адміністрації із пропозицією створити новий регіональний ландшафтний парк, який охопить дельту річки Тетерів. Рекомендації щодо його створення також були надані Постійною комісією Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій. 🌱 Ця територія є частиною Смарагдової мережі Європи. Її водно-болотні угіддя мають виняткове значення для збереження біорізноманіття: тут гніздяться та зупиняються під час міграцій сотні видів птахів, а природні екосистеми залишаються одними з найцінніших у Київській області. 📋 Важливо, що регіональний ландшафтний парк не передбачає повної заборони господарської діяльності. Його територія поділяється на різні функціональні зони: найцінніші природні ділянки охороняються, а в інших можливі рекреація, традиційне природокористування та господарське використання відповідно до режиму парку. Водночас господарське значення цієї місцевості є мінімальним, адже йдеться переважно про заболочену дельту Тетерева та численні острови, непридатні для інтенсивного господарського використання. Саме тому важко знайти раціональне пояснення, чому створення парку зустрічає опір. Історично ця територія була місцем елітних полювань. За радянських часів сюди приїздили високопосадовці, а вже за часів незалежності неподалік розташовувалися резиденції представників української політичної верхівки, зокрема часів Януковича. Ми не хочемо, щоб дельта Тетерева й надалі залишалася символом закритих мисливських угідь для обраних. Майбутнє цієї території має визначатися не інтересами мисливського господарства, а її природною цінністю. 📌 Саме тому ми закликаємо Дніпровсько-Тетерівське ДЛМГ погодити створення регіонального ландшафтного парку, а депутатів Київської обласної ради — якнайшвидше ухвалити відповідне рішення. Це дозволить назавжди зберегти дельту Тетерева як територію дикої природи, а не місце для елітних розваг.

Хороші природничі книжки в Україні виходять невеликими накладами. Часто вони швидко стають бібліографічною рідкістю, хоча саме в них зібрані знання, які допомагають краще розуміти й берегти нашу природу. Ми започатковуємо рубрику #бібліотекаUNCG, у якій будемо знайомити вас з такими виданнями. А деякі з них можна буде отримати за донат на добру справу. Сьогодні пропонуємо одразу дві унікальні книги: 🌼 «Ефемероїди флори України» — атлас-довідник про рослини, які першими зустрічають весну або розквітають восени, а більшу частину року проводять у стані спокою. 🌸 «Геміефемероїди флори України» — видання про рослини з коротким весняно-ранньолітнім періодом розвитку, їхню біологію, поширення та охорону. Обидві книги поєднують чудові фотографії, зрозумілі описи та практичні ознаки для визначення видів. Вони стануть справжньою знахідкою для ботаніків, студентів, працівників природоохоронної сфери, учителів і всіх, хто любить мандрувати українською природою з уважним поглядом. 💛 Отримати обидві книги можна за донат від 700 грн на рахунки волонтерської ініціативи «Рута — квітка надії», яка допомагає нашим захисникам. 📦 А якщо сума донату становить від 1000 грн, ми безкоштовно надішлемо книги по Україні. Кожен такий донат — це подвійна користь. Ви поповнюєте свою бібліотеку якісними природничими виданнями, а водночас допомагаєте тим, завдяки кому ми можемо досліджувати, захищати й зберігати природу України. Щоб отримати книги, напишіть нам у приватні повідомлення @olesya_bezsmertna

​​🌿 У квітні цього року Міністерство економіки відмовило у погодженні виставлення на аукціон ділянки надр Березівського родовища торфу на Рівненщині. Завдяки цьому вдалося зберегти понад 2 тисячі гектарів боліт і лісів, що межують із Рівненським природним заповідником. ❗️ Однак ті, хто прагне знищити це болото, не зупиняються. Як нам стало відомо, минулого тижня Держгеонадра знову направили до Міністерства економіки документи з проханням погодити виставлення цієї ж ділянки на аукціон. 🤯 Що найбільше дивує — чиновники Держгеонадр навіть не змінили межі ділянки. Тобто на повторне погодження подано фактично той самий проєкт, який уже отримав відмову Міністерства. Ще навесні ми наголошували, що для остаточного збереження цієї унікальної території необхідно розширити Рівненський природний заповідник і включити до нього ці болота та ліси. На жаль, цього досі не зроблено. 📢 Закликаємо нове керівництво Міністерства економіки не погоджувати виставлення цієї ділянки на аукціон та активізувати роботу над розширенням Рівненського природного заповідника, щоб назавжди захистити цю цінну природну територію.

​​Нещодавно Наглядова рада ДП «Ліси України» нарешті звернула увагу на наявні проблеми підприємства, провела засідання й пообіцяла боротися з корупцією. Звісно, насамперед тут має постати питання: чому лише зараз❓ Адже весь попередній рік про проблеми незаконних рубок кричали буквально всі — активісти, громадськість, правоохоронці й НАЗК. Чим займалися троє іноземних незалежних членів Наглядової ради весь цей час? ❗️Але зараз ми хочемо запитати про інше. Одним із перших рішень Наглядова рада вирішила призупинити операції з відчуження майна підприємства, за винятком випадків, пов’язаних із забезпеченням потреб сектору безпеки й оборони. За цим ховається не лише призупинення продажу будівель колишніх лісгоспів на сумнівних аукціонах, а й зупинення процесу передачі контор лісгоспів і лісництв до національних парків та заповідників. 🤔 Уявляєте: на думку лісівників, нехай краще приміщення стоїть невикористовуваним і занепадає, аніж його передадуть створеному державою національному парку? Ми особисто бачили такі приміщення на власні очі 👀 Уже декілька років тривають безкінечні наради, надсилаються десятки й сотні листів. Різні заступники міністрів давали обіцянки розв’язати проблему. Але результату немає. 📢 Зараз у ДП «Ліси України» оновилися і керівництво, і Наглядова рада. Це шанс змінити старі підходи підприємства, яке принципово виступало проти передачі майна національним паркам. Але поки що бачимо зовсім протилежне!

🌿 У лісі біля Білої Церкви ростуть одразу чотири види рослин, занесених до Червоної книги України: півники безлисті (Iris aphylla), коручка чемерникоподібна (Epipactis helleborine), лілія лісова (Lilium martagon) і підсніжник звичайний (Galanthus nivalis). Разом із працівниками Томилівського лісництва науковці Української природоохоронної групи обстежили територію та підтвердили місця зростання трьох із них: півників безлистих, коручки чемерникоподібної та лілії лісової. Наступний крок — створення тут охоронних зон. Вони допоможуть зберегти ці рослини під час ведення лісового господарства та стануть важливим кроком для охорони біорізноманіття. 📹 Дивіться, як проходила експедиція.

🌿 Молодий ліс на місці колишнього Каховського водосховища — це не лише дерева. Тут уже формується ціла екосистема, і одну з ключових ролей у ній відіграють комахи. Чому саме вони можуть визначити, яким буде цей ліс у майбутньому? Як гусінь, жуки та метелики впливають на верби, що стрімко захопили Великий Луг? Про це розповідає Олексій Василюк під час останньої експедиції на територію колишнього Каховського водосховища.

​​Протягом останніх місяців ми подали більше десятка звернень 📑 до Закарпатської ОДА щодо створення охоронних зон у місцях зростання та проживання червонокнижних видів. 👆Це прямі повноваження обласної адміністрації. Такі зони на регулярній основі створюються в інших областях. Та й у Закарпатті цього та минулого року були створені зони для збереження заплавних лісів у нижній течії Боржави й Латориці. ⚠️ Але на всіх полонинах, де планується будівництво вітряків, чиновники ОДА не тільки відмовили у створенні охоронних зон із надуманих причин, а й уникають спільних обстежень, як того вимагає законодавство. Напевно, бояться, що, коли на власні очі побачать червонокнижні види рослин і тварин, то вже не зможуть їх ігнорувати❓ Особливо прикро, що виконавцем листів із відмовою про створення зон є директор профільного департаменту екології обласної адміністрації Юрій Шпонтак, який за своєю посадою мав би думати насамперед про збереження природи області, а не про те, як допомогти її знищити для будівництва вітряків. ⚖️ На нашу думку, такі дії обласної адміністрації незаконні. 📢 Тому ми звернулися до Мінекономіки та Генеральної прокуратури, щоб нагадати чиновникам Закарпаття про потребу керуватися законодавством, а не інтересами забудовників. Проінформуємо про отримані відповіді 📩

❕Президент України звільнив начальника Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка. Для нас це не просто кадрова новина. Це шанс нарешті розблокувати рішення, від якого залежить захист цінних природних територій столиці. 🌳 Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА розробив паспорти до охоронних зон для збереження біорізноманіття у лісах спільно із лісокористувачами за поданими нами пропозиціями. Саме ці паспорти потрібно було затвердити, щоб охоронні зони були нарешті створені. 📋 Здавалося б, залишився лише останній крок — але саме цього кроку так і не було зроблено. Документи роками залишалися без підпису начальника КМВА. З офіційних відповідей Департаменту нам відомо, що саме Ткаченко блокував створення охоронних зон у Києві. У цей час природні території не ставали менш цінними. Натомість вони щодня залишалися без належного правового захисту. Ми очікуємо, що нове керівництво Київської міської військової адміністрації поставить крапку в цій історії й буде виконувати свої посадові обов’язки щодо захисту біорізноманіття в повній мірі. Механізми збереження природи Києва нарешті мають запрацювати.

🌿 Три роки тому тут було дно Каховського водосховища. Сьогодні — вже росте молодий ліс. Під час липневої експедиції Української природоохоронної групи науковці вкотре зафіксували неймовірні темпи природного відновлення колишнього Каховського водосховища. Найбільша знайдена молода верба вже має 13 см у діаметрі — і це лише за три роки. У цьому відео керівник Української природоохоронної групи Олексій Василюк ділиться емоціями від побаченого. Адже можливість на власні очі спостерігати, як народжується новий заплавний ліс і повертається життя, випадає надзвичайно рідко. Те, що сьогодні відбувається на місці колишнього Каховського водосховища, вже стало унікальним природним явищем світового масштабу.

❕Сьогодні розпочала роботу 48-ма сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — головний міжнародний майданчик, де ухвалюються рішення щодо збереження найцінніших природних і культурних об'єктів світу. Саме напередодні цієї події ми звернулися до Міністерства культури України й Національної комісії України у справах ЮНЕСКО із закликом розпочати процедуру включення Великого Лугу Нижнього Дніпра до Попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО як змішаного культурно-природного об'єкта. 🖉 За короткий час звернення підтримали вже понад 100 громадських організацій та наукових установ, а також понад 300 науковців, природоохоронців, діячів культури та громадських активістів. Це свідчить про надзвичайно широку суспільну та професійну підтримку цієї ініціативи. Особливо цінно, що до неї долучилися не лише природоохоронні організації. Свою підтримку висловили історики, археологи, культурні інституції, наукові установи, національні природні парки та інші державні установи. Саме так формується спільне бачення Великого Лугу як єдиного природно-культурного ландшафту світового значення. 🌱 За участі десятків фахівців уже підготовлено детальну концепцію майбутньої номінації Великого Лугу до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Фактично це ґрунтовне наукове обґрунтування, побудоване відповідно до вимог ЮНЕСКО, яке може стати основою для підготовки офіційної номінації до Попереднього списку. Вперше в Україні настільки широка професійна спільнота ініціює включення нового об'єкта до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І це, без перебільшення, історичний крок. Ми розуміємо, що це лише початок великої роботи. Після завершення 48-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ми перейдемо до розробки номінаційної форми для подання Великого Лугу до Попереднього списку всесвітньої спадщини. Цю роботу ми будемо здійснювати у співпраці з Сектором забезпечення взаємодії з ЮНЕСКО Міністерства культури України. Ми також запрошуємо долучитися до цієї роботи учасників спільного звернення та зробити свій професійний внесок. Водночас уже сьогодні є підстави для оптимізму. Нещодавно під егідою ЮНЕСКО українські та шведські партнери підписали меморандум про співпрацю у сфері дослідження та збереження спадщини Великого Лугу, а також створили Міжнародний центр дослідження та збереження Великого Лугу. Це важливий сигнал, що міжнародна співпраця навколо Великого Лугу вже триває. Ми переконані, що підготовка номінації до Списку всесвітньої спадщини стане її логічним продовженням.

Під час липневої експедиції до пониззя Інгульця науковці Української природоохоронної групи підтвердили: навіть попри інтенсивні бойові дії збереглася червонокнижна волошка Пачоського. На замінованій ділянці поблизу Новогреднєвого, яку не вдалося обстежити повністю, рослину все ж вдалося знайти. 📍Це один із найрідкісніших видів рослин України. Волошка Пачоського росте лише на пісках пониззя Інгульця, а весь її природний ареал обмежений територією Калинівської громади на Херсонщині. Відомо лише два місця її зростання, де загалом налічується трохи більше двох тисяч рослин. Але війна — не єдина загроза. Після неї на ці території чекають розмінування, можливий видобуток піску та відбудова. Якщо зараз не забезпечити охорону місць зростання, цей унікальний вид може бути втрачений назавжди. Саме тому ще у 2020 році ми запропонували створити тут два заповідні об'єкти: 🌿 заказник «Бобровий Кут» (651 га); 🌿 пам'ятку природи «Новогреднєвська» (21,5 га). Під час експедиції ми зустрілися з керівництвом Калинівської громади та обговорили необхідність якнайшвидшого створення цих природоохоронних територій. Наразі жоден із двох локалітетів волошки Пачоського не має заповідного статусу. «Волошка Пачоського висить на волоску. Якщо ми не забезпечимо охорону місць її зростання зараз, можемо назавжди втратити вид, який більше ніде у світі не росте», — наголошує ботанік Іван Мойсієнко. Ми сподіваємося, що Калинівська громада підтримає створення заказника «Бобровий Кут» та пам'ятки природи «Новогреднєвська». Волошка Пачоського репрезентує унікальність цієї громади. І саме за збереження нашої ідентичності ми ведемо війну та платимо таку страшну ціну. Повний текст з коментарями науковців на сайті https://uncg.org.ua/voloshka-pachoskogo/

🏛️ Вчора Верховна Рада затвердила склад нового Уряду. У ньому знову відсутнє окреме міністерство, яке б відповідало за збереження природи! Функції колишнього Міндовкілля досі залишаються у Мінекономіки. Хоча ходять активні чутки, що функції управління лісами та водними ресурсами можуть передати відновленому Мінагро! Проте є надія, що ситуація скоро зміниться🤞 💬 У відповідь на запитання народної депутатки Юлії Овчинникової новий Прем’єр-міністр Сергій Корецький пообіцяв таки відновити Міндовкілля після того, як визначиться з функціоналом та кандидатурою міністра. 👀 Що ж, ми будемо слідкувати і нагадувати про потребу виконання обіцяного! 💚 Дякуємо Юлії Овчинниковій, Ivanna Klympush-Tsintsadze та іншим народним депутатам, які піднімали і піднімають питання потреби відновлення окремого природоохоронного міністерства!

Заборона джипінгу є. Але хто її виконує? 🌲 У 2025 році в законодавстві нарешті відбулися зміни, яких роками чекали природоохоронці. Саме тоді був заборонений рух механічних транспортних засобів на територіях природно-заповідного фонду за межами доріг загального користування 🚫 Це важливий крок. Він став результатом багаторічної роботи науковців, активістів, людей, які захищають Карпати, і передусім — авторів успішної петиції успішної петиції на порталі Президента України 🏔️ Але сама поява заборони ще не означає, що проблема вирішена. Ми досі бачимо, як джипи, квадроцикли й мотоцикли заїжджають у природні території, руйнують ґрунтовий покрив, пошкоджують рослинність, створюють шум і розлякують тварин. Під колесами позашляховиків у дорожніх коліях карпатських доріг масово гинуть саламандри, тритони та кумки, занесені до Червоної книги України, а на полонинах знищується маса рідкісних рослин, у тому числі багато видів орхідних. Виникає просте питання: якщо така діяльність заборонена — чому порушники досі безкарні? Випадків, коли місцеві чиновники організовують «тури» на джипах і квадроциклах значно більше, ніж випадків покарань за такі порушення. Працівники державної служби охорони природно-заповідного фонду та Держекоінспекції мають повноваження реагувати на такі порушення: зупиняти і навіть вилучати техніку, складати протоколи, передавати матеріали правоохоронним органам. Але ми майже не бачимо повідомлень про випадки, коли порушників зупинили, транспорт вилучили, а справу довели до відповідальності. Так само не спостерігаємо системної позиції від адміністрацій національних парків: якщо ресурсів не вистачає — про це треба говорити, вимагати підтримки, проводити спільні рейди з поліцією та шукати рішення. Бо будь-який випадок джипінгу в межах природно-заповідного фонду — це не лише проблема порушника. Це також сигнал про те, що природоохоронна система не спрацювала ⚠️ Українська природоохоронна група неодноразово зверталася до Мінекономіки щодо виконання вимог законодавства щодо обмеження джипінгу у національних парках та заповідниках. Але власне нацпарки та заповідники відкрито саботували виконання норм закону. Для Карпатського НПП ми навіть надавали пропозиції щодо маршрутів, де такий вид діяльності має бути заборонений. Проблема джипінгу є комплексною і повинна вирішуватися не лише для територій природно-заповідного фонду, а й для ділянок, які наразі не мають заповідного статусу, проте охороняються міжнародним законодавством. Фактично такі зони є незахищеними, і важливо розуміти: суспільні звички змінюються не за один день. Колись багато речей, які сьогодні здаються неприйнятними, були нормою. ☝ Окрім цього має змінитися ставлення до їзди на техніці в дикій природі, але для цього потрібні не лише заборони. 🚘 Якщо люди хочуть займатися офроудом чи подорожувати на такому транспорті — мають бути визначені спеціальні місця і маршрути, де це дозволено. І держава має розпочати цей процес. Для тенісу є корти, для боулінгу — спеціальні зали; для моторизованих активностей теж мають бути визначені локації, а не природні екосистеми. ⚖️ Ще один важливий момент — відповідальність. Якби перші порушники реально отримали покарання: отримали штрафи та відшкодували завдану шкоду, а техніка була вилучена відповідно до закону — дуже швидко зникло б бажання повторювати це. До речі, у Верховній Раді України вже ухвалений у першому читанні законопроєкт 11309 щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, однак на даний час так і лишається законопроєктом. Карпати повинні залишатися місцем для мандрів серед природи. Для екстремальної їзди мають бути окремі території, а для порушників — реальна відповідальність 🏁

🏔️ Петиція «Щодо невідкладних дій для збереження природи та культурної спадщини Українських Карпат», яка набрала понад 26 000 підписів, вимагала вжиття саме невідкладних дій. ❗️Але їх не було. 🚧 На полонині Руна триває будівництво вітряків. З порушенням законодавства. 📄 Міністр економіки Олексій Соболєв дав у Facebook обіцянку, що контролюватиме дотримання умов висновку ОВД. Але ні — наші листи з десятком координат знахідок червонокнижних видів на полонинах залишилися листами в нікуди. 🦎 Добре, що тимчасово призупинили рубки на ділянках, де Андрій Тупіков зафіксував десятки саламандр. ⚠️ Погано, що це зробили, коли вже вирубали десятки гектарів. Ми не знаємо, чи залишиться й надалі довкілля як складова Міністерства економіки. Ми не знаємо, чи залишиться на посаді чинний міністр. Чи буде новий. 📢 Але ветеран і біолог, наш колега Андрій Тупіков, вимагає від уже нового Уряду нарешті вжити дій для збереження Карпат. 🔗 Читайте більше у статті на УП: https://www.pravda.com.ua/columns/2026/07/15/8044193/

🌿 7 липня — День працівника природно-заповідної справи. Це свято людей, чия найкраща робота часто залишається непомітною. Коли заповідний степ цвіте, а не перетворюється на поле. Коли болото не осушили. Коли у пралісі не почався лісоповал. Коли рідкісний вид усе ще можна зустріти в дикій природі. За кожним таким «нічого не сталося» часто стоять роки важкої праці або боротьби. Працівники природно-заповідної справи — це не лише директори національних парків чи заповідників. Це єгері, інспектори, екологи, ботаніки, зоологи, лісівники, фахівці з екологічної освіти та десятки інших людей, які щодня досліджують природу, охороняють її, відновлюють пошкоджені екосистеми, створюють нові заповідні території та допомагають іншим зрозуміти їхню цінність. До цієї спільноти також належать науковці і активісти громадських організацій. Саме вони нерідко ініціюють і добиваються створення об’єктів ПЗФ. Сьогодні їхня робота стала ще складнішою. Російське вторгнення принесло на природоохоронні території пожежі, мінування, фортифікації, окупацію, руйнування екосистем і загибель тварин. Багато працівників природно-заповідного фонду була змушені залишити свої установи, хтось продовжує працювати в надзвичайно складних умовах, а частина стала до лав Сил оборони України. Попри це, природоохоронна справа не зупинилася. Створюються нові об'єкти природно-заповідного фонду, проводяться наукові дослідження, відновлюються території, ведеться боротьба за збереження кожного цінного куточка природи. Професійне свято працівників природно-заповідної справи запроваджене Указом Президента України у 2009 році. Але сьогодні воно набуло ще глибшого змісту. Адже охороняти природу під час війни — означає захищати не лише біорізноманіття, а й майбутнє країни. Ми раді бути частиною природоохоронної спільноти. Сподіваємося, що цього року зможемо поділитись ще багатьома гарними новинами про створення нових територій природно-заповідного фонду і охоронних зон. Ця робота триває щодня, але перемоги в ній трапляються лише раз на багато місяців. Дякуємо всім, хто присвятив своє життя заповідній справі. Тим, хто працює в полі, у лабораторіях, в адміністраціях, у музеях природи, на екологічних стежках, хто відстоює створення нових заповідних територій, проводить моніторинг, навчає дітей і дорослих, документує наслідки війни для довкілля та щодня доводить, що природа потребує не лише захоплення, а й професійного захисту. Зі святом! 💚 Фото: Максим Яковлєв

🌿 Гарні новини: на Херсонщині створено п'ять нових об'єктів природно-заповідного фонду! Природа Херсонщини щодня потерпає від війни. Обстріли, пожежі, фортифікації, підрив Каховського водосховища — усе це завдало колосальної шкоди степам, лукам, лісам та іншим екосистемам області. В умовах окупації та бойових дій повноцінне відновлення природи наразі неможливе. Тому особливої ваги набуває розширення природно-заповідного фонду як спосіб збереження того, що ще лишилося. Професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко відзначає: «Війна завдала природі Херсонщини надзвичайно великих втрат: пошкоджені екосистеми, зруйновані ландшафти, порушені природні процеси. Причому процес руйнування природи триває, оскільки війна триває. У таких умовах створення нових заповідних територій є одним із небагатьох реальних інструментів збереження залишків дикої природи, які є у нашому розпоряджені». 23 червня 2026 року начальник Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін підписав розпорядження (№ 239 та 240) про створення п'яти нових об'єктів ПЗФ. 🌾 Чотири ботанічні пам'ятки природи місцевого значення створено в Бериславській громаді для охорони квазіцілинного степу та рідкісних видів рослин: • «Курган Таванська Сторожа» • «Курган Ширбський Дозор» • «Курган Джизил Великий» • «Курган Джизил Малий» 🌳 Також створено ботанічний заказник місцевого значення «Економія Іванівка Карла Фальц-Фейна» площею понад 294 га поблизу сіл Нова Кубань та Сагайдачне в Борозенській громаді. Наукові обґрунтування підготували професори Херсонського державного університету Іван Мойсієнко та Олександр Ходосовцев — активні учасники Української природоохоронної групи. Щиро дякуємо Херсонській обласній військовій адміністрації, зокрема Ользі Філіній та Наталії Савченко (департамент захисту довкілля та природних ресурсів), за ініціювання та супровід створення цих територій. Окрема подяка Сергію Дьяченку, нині воїну Збройних сил України, за історично виважені назви об'єктів. І, звісно, дякуємо Бериславській та Борозенській громадам, які попри війну продовжують дбати про збереження природи 💚

🌾 У 2022 році, коли Біосферний заповідник «Асканія-Нова» з перших годин повномасштабного вторгнення опинився в окупації, багатьом здавалося, що допомагати йому вже немає сенсу. Територія недоступна, майбутнє невизначене. Однак тисячі людей в Україні та за кордоном вирішили інакше. Завдяки благодійним внескам протягом 13 місяців команда заповідника могла продовжувати автономну роботу в умовах окупації. Благодійна підтримка була критично важливою, адже утримання «Асканії-Нова» – надзвичайно складне й дороге природоохоронне завдання. Тут історично поєднані природні екосистеми степу зі штучними обʹєктами – зоологічним парком та дендропарком. Останні потребують щоденного догляду і постійної ручної роботи. Йдеться не лише про базові потреби: корми для тварин або воду для зрошення деревних насаджень у сухому степу, – але й про нагальний ветеринарний догляд за тваринами, фітосанітарний захист парку, формування запасів сіна і зернових, поточний ремонт приміщень та загорож, забезпечення обслуговуючої техніки пальним і запчастинами, охорону і протипожежний захист території… Все це вдалось підтримувати 13 перших місяців перебування «Асканії-Нова» в окупації. І це була необхідна місія зі збереження колекцій, що становлять національне надбання і є світовою історико-культурною та природною спадщиною. Водночас таке тривале автономне існування українського заповідника на тимчасово окупованій території перешкодило російській пропаганді створити картину його «порятунку» як покинутого. Лише після того, як російська окупаційна влада встановила власне керівництво заповідника, робота української адміністрації стала неможливою і багатьом співробітникам довелося покинути загарбаний заповідник і тимчасово окуповану територію громади. ❕Та це не кінець. Нині ми бачимо, що тодішня підтримка не була марною. Заповідник пережив найгірші місяці і сьогодні, попри окупацію, залишається надзвичайно цінним. Врешті історія набула нового розвитку. Для релокованої команди «Асканії-Нова» вдалося знайти територію у степовій зоні України, подібну за природними умовами до історичного місця розташування заповідника. Тут уже розвивається новий осередок і реалізуються природоохоронні проєкти. Науково-дослідний полігон заповідника в Одеській області поступово перетворюється на центр тяжіння для науковців та однодумців. 💚 Досвід «Асканії-Нова» показує важливий приклад: підтримка природоохоронних установ під час війни – це не лише допомога тут і зараз. Це інвестиція у збереження фахівців, знань, управлінського досвіду та самої інституції. Біосферний заповідник «Асканія-Нова» пройшов Державну атестацію наукових установ, є головним виконавцем Програми наукових досліджень НААН «Заповідна справа» на 2026–2030 роки, продовжує видавати фаховий науковий журнал «Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова». Саме тому варто вже сьогодні шукати можливості для інших національних парків і заповідників, що залишаються в окупації. Надання їм територій для тимчасової роботи в інших регіонах України дозволило б не втратити колективи, провадити природоохоронну діяльність там, де це можливо зараз. Після деокупації ці установи зможуть повернутися додому, не втративши своєї спроможності працювати. Збереження природоохоронних інституцій зараз – це внесок у відновлення української природи завтра.