рядки ігоря

hic sunt dracones Вітаю знов, сполоханий драконе. Міцна твоя магнолева броня. Твій танець витко русла заводня. Ти гнізда в'єш на димних териконах. Ти схóдив у пітьмі передранковій Баским сузір'ям, гордим пташеням - Так мені вії з тріском прочиняв І фарбував зіниці в волошковий. Дракон не має бути безпломінним. Твоє кубло димами клубочиться І вибуха в кульбабових зірницях. Наснися мені знов рудим промінням, Поший мені вогненну плащаницю. Ось зліва серце - чим не запальниця? 6.4.2026

газель перша Посміхнеться юний місяць краєм чароньки без дна: Лиш закохані шаленці знають справжній смак вина. Гей, корчмарю, будь ласкавий, ще ширазького хильни! Хоч і кличе на світанні путівець-далечина. Брат-вогонь читав зі мною оком тисячі свічей. Із…

газель перша Посміхнеться юний місяць краєм чароньки без дна: Лиш закохані шаленці знають справжній смак вина. Гей, корчмарю, будь ласкавий, ще ширазького хильни! Хоч і кличе на світанні путівець-далечина. Брат-вогонь читав зі мною оком тисячі свічей. Із книжок мені в торбинку накрапали імена. Та Вона в зникомім танці ту торбинку відняла, І сховала у волоссі, що ним вітер витина. Усміхнулась краєм ночі та й помарила в степи, І цвірінькали сузір'я з-під підкови скакуна. Як тужливо, як огнисто пам'ятати майбуття! Її сни й мої зізнання - з одного веретена. Кучерявиться дорога, наче Ігоря рядки, До пожадного спіткання, наче хвиля до човна. 13.3.2026

Вітаємо, друзі! Раді повідомити, що наступного місяця відбудеться наш четвертий літературник🖤 Читатимуть: ▪️Ада Єлагіна ▪️Павло Щепан ▪️Катерина Балашова ▪️Олександр Єлисеїв ▪️Дарина Чупат ▪️Маґне Калінсен ▪️Вікторія Оліщук ▪️Ігор Сухенко Модераторка: Богдана Коваленко Коли: 21.02.2026 о 19:00 Де: Українсько-данський молодіжний дім, м.Київ, вул. Володимирська 5Б Всіх бажаючих прийти просимо зареєструватися в цій формі. Нині маємо аж 70 місць в залі, тож будемо вдячні за репости! Чекатимемо на вас🖤

читатиму тут 👀

actus essendi Ми обезсмертіли у місяць лютий. Тим, хто "довіку" витеше з "колись", У лютім - тéпло. Зграї перших птиць Поштиво пряного вина наллють їм. Скресає з шурхотом вуаль жертовна. Скида фату нечесана Моргана. Зринаються єдиним океаном Дунай, Дністер, Дніпро, й Донець невтомний. Нехай повітря сталлю колоситься - Її пожне на рівнодення злива, І оберне на паузи в словах. Скажи, моя ласкава соколице - Чиє перо римує нас глузливо На космосу пом'ятих сторінках? 15.1.2026

не буває Цілую плечі. Прибуло таксі. І мій дракон прибув залізножилий. Стрічає скреготом зніяковілим: "Ти, друже, нині не такий зусім". Зніму бушлат в дірках від Персеїд, Свячений димом, шитий по статурі. Зарепетує рейок партитура Знайомий марш: "На схід - на схід! На схід!" Хто любить так? Так вперто вижива? Не вірте, бо такого не буває. Дивніше з див, наймінливіша сталість. Відкрийте тамбур, випустіть слова - Хай сновигають у кручиній зграї. Я повернусь. Я ж вічно повертаюсь. 4.12.2025

complexogenesis серпанку оберемок світанковий схопив малий і розсипáв крізь пальці. міняв чумак у подорожній лавці рядно, що студить серпень гарячковий. натомість скриньку таїн і секрету він обіцяв, та оповів байок про місяць і про тисячу зірок. малому ж дав сопілку з очерету. за десять жнив найпершою на світі вона почує виспів цей пташиний - і стисне його лікоть. з космокрáїн всміхнуться вуса, димом оповиті. відчує знову свіжість комишини сопілка. чуєш? - таїна всіх таїн. 27.11.2025

Su eta Gar надарували стільки, полюбивши, вогню в долонях і собі, і світу - два древніх духи вміли пломеніти. та зникли в засвіти до перших жнив ще. і блимало багряним в Пірінеях. осінювáло плем'я коло ватри. допоки музика рушає в мандри - не стихнуть полум'яників лілеї. гасили їх байдужості іржою. роздимали бунти далекомрійні. так жив вогонь - у струнах і у людях. чому, якщо не ми були ті двоє - теплішають долоні від обіймів, і блимає багряним щось у грудях? 19.10.2025

Η πίστη σου я розчинився в степовій росі. в зіркім обсидіані океану. у жмені подінцевого туману і укриттів безмісячній красі. я оселюся в зойці ноти сі, що замість кулі марить ся органом. наснюсь в Одесі чотирьом платанам і надиктую їм пророцтва всі: про те, як двоє гордих бідолах зустрінуться у похибці осінній. зляка віки, що сиво шарувались, й задихає ритмічно Кара-Даг. не мудрістю пізнаєш, а падінням. не віра порятує, а зухвалість. 8.9.2025

нитку бурштинову, Три шовкових, і вісім павутинок

δS = 0 (daēnā) ми один одному, допоки не осліпло сумлінне сонце, плутали орбіти - щосили уникаючи зустріти та молячись про це невелеслівно. питав поради у морських птахів, у соняхів з оживших териконів. сміялись перші - та й забули спів, а другі проростали з підквіконня. твій шлях смарагдовий, твій шлях - лінивий: чумацька люлька й ісфаханський килим. торкнися бахроми, вдихни туман - і виплетений кінь розвіє гриву і кожен вузол стане зрозумілим і обернеться крокус на шафран. 31.7.2025

courage of hopelessness швартуймося у зошиті бузковім. графітові вітрила причинивши. заспраглі рому й первісної тиші, засмаглі під сузір'ям сутінковим. пробáрвились зіниці океаном. хто знав: вітрам неписаний закон? хто уявляв, що лагідний - дракон? хіба - вавилоняни. й харків'яни. ваш світ з тих берегів, де ми бували, м'яким здається, як гончарна глина. дарма що хтось із наших раз у раз трощився, не подужавши штурвалу. ім'я нам - мрії. сила наша плинна. але - хто є реальнішим за нас? 6.5.2025

elegia luxdonensis у місті, де вітрам дарують світло, ми винайшли шістнадцять кольорів. шістнадцять весен і шість тисяч вечорів - повноосінньо, повнозимно й повнолітно. столице снів, степів Єрусалиме, чадний Фаворе хатнього вина. де вісім літ ганьбилася війна, і нітилося дещо невловиме: за полем у прим'ятому ковиллі, у куряві педалей понад яром, чи то в гітари п'яних зізнаннях? ми виросли на томленім вугіллі. ми світимось застуженим пульсаром. бо зроблені зі світла в тих цехах. 6.4.2025

Ghayb al-Ahadiyya Півсвіту від переблисків биття Пір'їну зважить тяжчою за душу. Так само - решта, що супроти рушить. Заквітчане лівицею шиття Тобі дарую: нитку бурштинову, Три шовкових, і вісім павутинок. Де кожна рветься - проросте барвінок. Що, як і ми…

Ghayb al-Ahadiyya Півсвіту від переблисків биття Пір'їну зважить тяжчою за душу. Так само - решта, що супроти рушить. Заквітчане лівицею шиття Тобі дарую: нитку бурштинову, Три шовкових, і вісім павутинок. Де кожна рветься - проросте барвінок. Що, як і ми, на схід вертає знову. Пірнай, пірнай у теплу невідомість - Між одягом і світлом зникне грань. Два силуети в ковилі навзнак: Їх дихання - це вітру підлітковість, Її волосся - сон його рівнянь. Люблю, люблю. - Я - істина, відтак. 26.02.2025

D. під колобіжний подих лютні вогонь зомліє квіткою на гноті. ластівковіє срібно в кожній ноті стріла блаженства, відчаю та люті. сто зим тому мій дім забрала мряка. я звів новий у твоїй пісні вмить. і хай гарячим сріблом зрешетить - не лиш тобі стікати квітом маку. усесвіт, у якому є твій голос, напевно, бог цілунком ощасливив. напевно, знову я - твоя струна, усесвіте, в якому є цей голос. під небом, що награлося у зливи ходімо рятувати імена. 16.1.2025.

Hipparchus' Dream не кличе, а шепоче у імлі на мові хвиль, на діалекті ночі півмісяць. а у відповідь шепоче самотня постать на торговім кораблі. - це знову ти, мій невідступний смертний? - відлунив блиск, байдужість вдаючи. - візьми мене до себе в височінь, моя Селене, будемо відверті. я бачив лиця тисячі зірок. я пісня арфи, що без струн луна. без криці іскра, що вартує чати. - а ти смішний. наробиш помилок. на ніч затемнення лиши вина. а доти - хоч навчися танцювати. 06.01.2025

bakhmutian theosis серпанку оберемок сутінковий не кличе, а шепоче у імлі: - усі на борт, спиняймо кораблі. швартуємось у зошиті бузковім. у місті, де вітрам дарують світло, зійшла печатка первісної тиші. надарували стільки, полюбивши, ми один одному, що як би не осліпло півсвіту від переблисків биття сердець під колобіжний подих лютні я розчинився в степовій росі. півоберта, стрибок і відбиття. ми обесмертіли у місяць лютий. цілую плечі. прибуло таксі 9.12.2024