Ніяких крапок

Через декілька днів події дня повертаються.

Якщо у когось чомусь ще виникло питання чи були воєнні злочини, то звісно, що так. Це ж рашка. З перших хвилин російські війська почали застосовувати авіацію, артилерію і танки по районах, де перебувало цивільне населення. Окремо документовано застосування касетних боєприпасів, які часто залишали після себе небезпечні нерозірвані суббоєприпаси. Це призвело до загибелі сотень людей. Після того як грузинські війська відійшли з Південної Осетії, російські війська, спільно з осетинськими формуваннями протягом наступних тижнів систематично знищували грузинські села. Вони спалювали будинки, грабували майно, били й залякували мешканців, убивали та незаконно затримували людей. Це була етнічна чистка населення, на яку всі просто напросто закривали очі. Ще тоді росіяни показали всю свою велич, вивозячи на танках та БТРах унітази, ванни і техніку із грузинських будинків.

8 серпня 2008 року росія почала війну проти Грузії. За результатами цієї війни Грузія досі не контролює близько 1/5 своєї території. Але як усе почалося? Південна Осетія фактично не контролювалася Тбілісі ще з війни початку 1990-х. Там перебували російські «миротворці», а місцеві сепаратистські сили були тісно пов'язані з росією. На початку серпня 2008 року ситуація різко загострилася: обстріли грузинських сіл, перестрілки, вибухи. 1 серпня на міні підірвали грузинську поліцейську машину, загинули й були поранені люди. Наступні дні кількість обстрілів зростала. При цьому росія проводила навчання «Кавказ-2008», у яких брали участь частини 58-ї армії. Частина військ після навчань фактично залишалася поблизу регіону. 7 серпня Вранці грузинська розвідка перехопила переговори, з яких випливало, що через Рокський тунель із Росії на територію Південної Осетії рухаються російські військові. О 03:25 було зафіксовано перше повідомлення про проходження російської військової колони, а приблизно о 03:41 через тунель почали проходити танки, бронетехніка та вантажівки російської армії. Тим часом протягом дня продовжувалися бої. Грузія ще намагалася домовитися. Грузинський міністр з питань реінтеграції Темур Якобашвілі приїхав до Цхінвалі для переговорів, але зустріч фактично не відбулася. Увечері президент Міхеїл Саакашвілі оголосив одностороннє припинення вогню. Приблизно о 19:10 він виступив із телезверненням, закликавши припинити бойові дії та почати переговори, але обстріли грузинських сіл продовжилися. Ніч з 7 на 8 серпня. Приблизно о 23:35 7 серпня Саакашвілі віддав наказ грузинським військам розпочати операцію. О 23:50 грузинська артилерія почала масований обстріл позицій осетинських формувань і Цхінвалі. Грузинська сторона пояснювала це необхідністю зупинити наступ осетинських сил і російських військ, які, за її даними, уже проходили через Рокський тунель. І тепер почалось пекло. Близько опівночі Грузинська армія застосувала артилерію, зокрема БМ-21 «Град», по Цхінвалі та прилеглих районах. Після артилерійської підготовки грузинські війська почали просування до міста. До ранку грузинська армія вже вступила безпосередньо в Цхінвалі. Тепер у війну вступає російська армія. російські війська вже перебували по той бік Рокського тунелю. Через нього почалося перекидання все більшої кількості військ. Російська версія полягала в тому, що москва реагує на напад Грузії на російських миротворців і населення Південної Осетії і все це дуже швидко перетворилося на повномасштабну російсько-грузинську війну. російська 58-ма армія рушила через Рокський тунель у напрямку Цхінвалі. До ранку російські війська почали вступати в бій із грузинськими. Грузинська армія намагалася утримувати Цхінвалі, але російська перевага дуже швидко стала очевидною. росія почала наносити удари не тільки в районі Південної Осетії. Бомбилися: грузинські військові об'єкти, військові бази, аеродроми, порти, транспортна інфраструктура. А потім російські війська почали виходити далеко за межі безпосередньої зони конфлікту. Саме це перетворило конфлікт навколо Південної Осетії на повномасштабну війну росії проти Грузії.

1 серпня 1913 року у селищі Сурамі (Сакартвело) на 43-му році життя померла українська поетеса, письменниця та перекладачка Леся Українка🕯️ Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, Сама в собі я буду жаль носить. О доленько моя, сповни моє бажання! І так наш світ повитий горем та журбою, Нехай ніхто не плаче по мені, Нехай не засмучу нікого я собою. Нехай побачу я в смутні для мене дні Утіху щирую та усміхи ясні. Темноти й смутку досить і в труні! 1890

Події дня ще будуть. Рано чи пізно в мене з'являться сили і я продовжу.

Привіт, котусики!! Долучаюсь до збору від @the.broken.windows.theory @vnizhynets збирає своєму екіпажу на пікапчик для виконання бойових завдань. 💸 Моя ціль: 2000 🔗 Посилання на банку — https://send.monobank.ua/jar/91qVP6zmyp 💳 Карта основної банки: 4874100038620327 Донатьте, поширюйте та пишіть @ddana.dsgn аби відкрити допоміжну банку!

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ЧАРИ НОЧІ Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся. Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче. Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п’яні. Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла. Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє. І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості. Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди. І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі..."

❗️ Олександра Сирського звільнено з посади головнокомандувача ЗСУ. Новим головнокомандувачем стане Михайло Драпатий, заявив Зеленський у зверненні.

Тепер треба міняти картонку. 😅

Сирський більше не Головком.

МИКОЛА ПЕТРЕНКО «ПІДЕШ — Я ПОМРУ» Надійде час – і щастя промине, Воно уже здає непевні чати: Ця жінка так боялася мене, Що навіть не хотіла відпускати. Вона сказала: «Підеш – я помру!..» Було це трохи дивно і приємно; Хотілось все перевести на гру, І я сказав: «Ну, це вже ти даремно!..» Бо як це так: піти – чи бути тут, Лічити дні – і знати, що не вмерла… Рояться бджоли, яблуні цвітуть, І грім сталить свої вогнисті жерла. Я часом бачу обрис у вікні – Неначе й досі жінка виглядає. Вона не вмерла – вмерло щось в мені, Таке, без чого щастя не буває…

20 липня* 1888 року в селі Нова Прилука Київської губернії (сьогодні це Вінниччина) народився Зельман Ваксман. Він завершив гімназію в Одесі, мріяв поступити в університет та займатися наукою. Але в тогочасній Російській імперії можливостей для нього було небагато - університети мали відсоткові обмеження на прийом євреїв. І Ваксман переїжджає до США, де стає успішним вченим. У 1942 році група дослідників на чолі з Ваксманом відкриває стрептоміцин - перший антибіотик, ефективний при лікуванні туберкульозу. Це не лише стало ударом по небезпечній хворобі (принаймні років на 10 - пізніше ефективність стрептоміцину знизилася), а й дало підказку вченим всього світу в пошуку інших антибіотиків. Ваксман став лауреатом Нобелівської премії з фізіології та медицини 1952 року - саме за стрептоміцин. Були ті, хто вважав таке рішення несправедливим. Адже Ваксман розробив методику пошуку антибіотика, а безпосередньо відкрив стрептоміцин його учень Альберт Шац. Насправді Ваксман керував дослідженнями, розробив методику пошуку й організував програму, але саме Шац першим отримав і описав новий антибіотик. Через суперечку щодо авторства Шац подав до суду, домігся офіційного визнання себе співвідкривачем і отримав частину роялті від патенту. *За іншими джерелами - 22 або 2 липня. 20 число зазначено у автобіографії вченого.

СИДІР ТВЕРДОХЛІБ ФІНАЛ За сонцем лугами вела мене туга І туск сього світа — на гори, Далеко-далеко від берегу Буга, Невже там загубиться горе? Я станув на шпилю… Шуміли вершини, Їх шумом строїв я сопівку, Іду я, від шпилів мелодія лине, Вітрець виграває веснівку. Займається небо, йде зазоря днини, Зміняються в день темні ночі, В душі виринають забуті картини, Сльозами жемчужаться очі. За сонцем лугами вела мене туга І туск сього світа на гори, Вернув я на доли — і знов темна смуга, Жура йде за мною і горе…

Ветеран Дмитро Козятинський таки закликав вийти сьогодні на площі своїх міст на символічну акцію-нагадування владі про вимоги та дедлайн. Якщо змін не буде, він оголосить безстроковий протест. «Ми хочемо вийти на площі і чітко донести до президента нашу позицію: якщо до п'ятниці, 24 липня, не буде звільнено Сирського та не буде подано кандидатуру Федорова на посаду міністра оборони, ми розпочнемо загальний безстроковий протест».

ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЛЕГЕНДА Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував; вони й «рівнялись», мов піхота, аж тут співця взяла охота – і він їм крила подавав. Крилами думоньки тріпочуть, порядку слухати не хочуть, розбили всі шеренги вмить! І врозсип те крилате військо на життьовеє бойовисько з тісної хати в світ летить. Одна полинула високо, друга поринула глибоко, а третя вже гніздечко в’є; та – мов орлиця славу кличе, а друга чайкою кигиче або зозулею кує. Буйна шукає сходу сонця, лагідна в’ється край віконця. мов ластівка все припада, закохана – співа дівчині, мов соловейко на калині сльозами-співами рида… Тим часом люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сильця поставили, пастки, по кущиках позасідали, принадоньки понакладали та й ну ловить думки-пташки. Так люди, думок наловивши, по кліточках розсадовивши, їх заходились чепурить: всіх чорнокрилих побілили, а білих трошки почорнили і всіх дали позолотить. А щоб котра не полетіла, приборкали усім їм крила – тепер буянню їх кінець ! – Ніжки докупи пов’язавши, у кошик гарно повкладавши, несуть співцеві на ралець. Співець тоді вже не в хатині і навіть вже не в домовині, а в Вічній Славі пробував (се є така країна гарна, хоч дехто каже – легендарна), то ж там поет гостей приймав. Бо то ж якраз тієї днини були співцеві роковини – рождення й смерті заразом. Віншують гості, подарунки виймають, розв’язавши клунки: «Твоїм добром – тобі ж чолом!» Пташки тоненько щось пищали та позолотою бряжчали… Поет звернувся до гостей: «Громадонько моя поштива, де ти набрала сього дива?..» Він не пізнав своїх дітей! 1906 рік Поза збірками