|Notebook_Enn|

Коментарі Світлани на фоні😌😁

Слово Боже — це не лише спосіб пізнати Бога, а й спосіб пізнати СЕБЕ. ⛏Євр 4:1 "Воно здатне розділяти душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток" ⛏1 Тим. 4:16 "Будь уважний до себе та до вчення, займайся цим постійно, бо, як робитимеш так, і себе спасеш, і тих, що слухають тебе" #думкадня

Я не знайду спокою Там де немає Тебе Твоя Любов рікою Огортає душу мою І тоді я живу І тоді я співаю для Тебе Ти мій Бог, моє небо Ти любов моя І життя Відаю я Тобі, довіряю Я на Тебе чекаю На світанку, як гасне зоря. Я слідкую за серцем своїм І за стежкою що обираю. Та я знаю, мій Боже, я знаю Ти врятуєш мене у вогні. І тоді… І тоді я прославлю Тебе Заспіваю хвалу до небес Ти є Богом чудес… Моїм Богом чудес. Я не знайду спокою Там, де немає Тебе Твоя любов рікою В серці моїм живе. Енн

☁️Книга пророка Ісаї 44:20 «Але такий годується попелом. Його обмануте серце провадить його манівцями так, що він нездатний спасти власну душу або опам’ятатись і сказати: “Хіба ж не омана в моїй правиці?”» ☁️Книга пророка Ісаї 59:8 «Шляхи миролюбства їм невідомі, і немає правосуддя на їхніх дорогах. Вони самі обрали собі криві стежки, тому кожен, хто ними ходить, не знатиме спокою.» ☁️ Обидва ці уривки показують одну й ту саму причину духовного падіння людини — обмануте серце. Серце стає обманутим тоді, коли перестає слухати голос Бога. Воно починає довіряти голосу світу, власним бажанням, людським порадам, своїм почуттям і вигоді. Те, що займає місце Божого голосу, зрештою починає керувати людиною. Тому Ісая говорить, що таке серце провадить людину манівцями. Воно не веде до істини, а відводить від неї настільки, що людина вже не бачить власної омани і не може опам’ятатися. ☁️Те саме сказано й в іншому уривку: «Вони самі обрали собі криві стежки». Божа дорога — пряма, бо вона є дорогою істини. Криві ж стежки — це життя за власними уявленнями про правильне, за своїми бажаннями та вигодою, а не за Божою волею. Саме тому їм невідомі шляхи миру. Поки людина живе, керуючись собою, вона не знаходить справжнього миру, бо її серце зайняте власною правотою, образами, бажанням захистити себе або досягти свого. Але мир народжується лише там, де людина підкоряє своє серце Богові й дозволяє Йому вести себе прямою дорогою. ☁️коли людина перестає слухати Бога, її серце неминуче починає слухати когось іншого. А серце, яке живе без Божої істини, стає обманутим, веде манівцями, обирає криві стежки й не знаходить справжнього миру.

https://music.youtube.com/watch?v=qTyU25OUhjo&si=lyB4y6WRPJAIcAKp

Бути екстравертом не означає, що тобі легше любити людей. Часто любов до постійного перебування серед людей може бути продиктована не любов’ю, а власною потребою: у визнанні, увазі, відчутті значущості чи страхом самотності. Так само й інтроверт не обов’язково любить менше лише тому, що рідше шукає спілкування. Любов не вимірюється темпераментом. Питання не в тому, як часто ти хочеш бачитися з людьми. Питання в тому, що ти приносиш у ці зустрічі. Можна постійно бути серед людей і любити лише себе. А можна бачитися рідше, але кожну зустріч наповнювати щирою турботою, увагою та самопожертвою. Темперамент визначає, звідки ти черпаєш енергію. Любов визначає, кому ти її віддаєш.

«Дійсно, добром і миром обернулась моя велика гіркота, - любов Твоя спасла мою душу від зіпсуття, - Ти позад Себе викинув усі мої гріхи.» Ісаї 38:17

Хочу записати ці думки більше для себе. Щоб через якийсь час повернутися до них і згадати, як я почувалася саме зараз. Сьогодні я пила каву і раптом зрозуміла одну дуже просту річ: мені подобається моє життя. За останні кілька місяців воно дуже змінилося. Але щоразу, коли я думаю про ці зміни, розумію: сама я б цього не зробила. До цього моменту мене привів Бог. Не думаю, що мені вистачило б сили волі самій настільки змінити свої звички, своє ставлення до часу, до фізичного здоров’я, до духовного життя. Я лише бачу плоди того, як Бог поступово працював у моєму серці. Зараз я отримую задоволення від дуже простих речей. Мені подобається бігати. Подобається прокидатися о шостій ранку, навіть якщо іноді це потребує зусиль. Подобається лягати спати вчасно і прокидатися відпочилою. Мені почало подобатися готувати здорову їжу для себе, робити зелений смузі, обирати речі для тренувань, а не для чергової спонтанної покупки. Сьогодні я навіть зловила себе на думці біля каси в магазині: у моєму кошику немає нічого того, без чого колись не могла вийти з магазину. І я посміхнулася. Не тому, що це якась велика перемога. А тому, що це ще одне маленьке свідчення того, як Бог змінює серце. Звичайно, бувають моменти, коли мені страшно. Коли здається, що я стою на роздоріжжі й можу зробити неправильний крок. І тоді приходить думка: «А якщо я все зіпсую?» Але сьогодні разом із цим страхом прийшла інша думка. Аня, з тобою Бог. І якщо Він провів тебе до цього моменту, то проведе й далі. Думка, що я можу все зруйнувати власною помилкою, більше не здається мені правдою. Якщо Бог уже так багато зробив у моєму житті, то я вірю, що Він не залишить мене посеред дороги. Він дасть мудрість, коли потрібно буде приймати рішення. Він підтримає, коли буде страшно. І покаже наступний крок тоді, коли прийде його час. Тому сьогодні я просто хочу сказати: дякую, Боже. Дякую за життя, яке я зараз проживаю. За моменти наодинці. За людей поруч. За роботу. За ранкову каву. За пробіжки. За мир у серці, якого колись мені так не вистачало. І я залишаю цей текст тут для себе. Щоб одного дня, коли знову прийдуть думки, що я можу все зіпсувати, перечитати його і згадати: Бог уже був вірний. І Він не перестане бути вірним. Можливо, комусь із вас це теж потрібно сьогодні почути. Якщо вас веде Бог, вам не потрібно жити в постійному страху зробити неправильний крок. Він не лише показує шлях — Він іде ним разом із вами.