Олександр Турчинов

15 липня ми святкуємо День Української Державності. Це свято приурочене до надважливої історичної події – хрещення Київської Русі-України. 1038 років тому наші пращури обрали шлях духовного й цивілізаційного розвитку, відмовились від поганської спадщини та прийняли християнство. Вони прийняли Христа, як свого Бога й Спаса, як свій дороговказ до Світла, Правди й Гідності. Понад тисячу років тому в Україні будувалися храми, а на смердючих болотах, що з часом назвуть московією, кумкали жаби. І сьогодні ми захищаємо свій цивілізаційний вибір, свою віру й свободу, свою Богом дану землю від безумних виродків-людожерів, у душах яких, як смерділо тисячу років тому, так і зараз смердить гниллю поганське болото.  Світло і любов завжди переможуть темряву й злобу. Саме з Богом вистоїть і переможе Україна! Зі святом, дорогі друзі!

Сьогодні пішов із земного життя у вічність справжній патріот та видатний державний діяч України Степан Кубів. Усі, хто виборював свободу на Майдані запам’ятали Степана, як беззмінного коменданта головної фортеці Революції Гідності – Будинку профспілок. Саме там знаходився наш Штаб національного спротиву, розташовувалися госпіталь, ключові бази зберігання продуктів та теплих речей, а також – центр розміщення сотень “Самооборони”. Озброєні силовики Януковича під час кривавого штурму в ніч з 18 на 19 лютого не змогли захопити Будинок профспілок, тому підпалили нашу фортецю. Степан кинувся в палаючу будівлю, щоб, ризикуючи власним життям, урятувати поранених побратимів.  Таким був Кубів, готовий іти в полум’я заради України, заради українців... Буремні післяреволюційні дні: почалася війна, в країні вирує страшна криза, безлад і безвладдя. Україну стискає зашморг багатомільярдних боргів, а на казначейських рахунках залишилося лише близько ста тисяч гривень… У цих умовах я призначив Степана Головою Нацбанку. Разом з Урядом він витягнув країну зі страшної економічної прірви. Він гідно працював Першим віцепрем’єром Кабінету міністрів України та народним депутатом багатьох скликань. Видавав за власний кошт унікальні книжки з історії України.  З першого дня повномасштабного вторгнення Кубів залишався в Києві, роблячи все можливе й неможливе для забезпечення захисників столиці.  Сьогодні Степан Кубів поповнив ряди Небесної сотні, але він назавжди залишиться в наших серцях!  Царство Боже та вічна пам’ять!

Вітаю зі святом тих, від кого залежить перебіг і результат війни і, не побоюсь сказати – доля всієї країни. Сьогодні – День піхоти! Щодня, 24 на 7 ви, не зважаючи на холод, чи на спеку, у багнюці й під шквальним обстрілами, бороните Україну! Хто першим іде в бій? Піхота! Хто першим штурмує ворожі рубежі? Піхота! Хто першим жертвує своїм здоров’ям і життям за Батьківщину? Знову ж таки – піхота! Зі святом, герої, зі святом, побратими! З нами Бог, з нами Україна й з нами буде перемога!

Весна 2014 року. Щоб не дратувати та не “провокувати” путіна, Сполучені Штати, Великобританія, Німеччина, Франція та інші наші стратегічні партнери й союзники навідріз відмовилися надавати Україні будь-яку військову допомогу та заблокували навіть продаж ОВТ нашій країні. Жодного набою, жодного бронежилета чи кевларового шолома, жодного долара чи євро фіндопомоги.  В умовах страшної кризи, безвладдя та війни з божевільною імперією ми, захищаючи країну, змушені були розраховувати виключно на власні сили. Відновлювати зруйнований ОПК, проводити без виключень, обмежень і корупції мобілізацію, створювати боєздатну армію, витягувати з кризи економіку. Щоб протистояти російській агресії на сході та одночасно провести призначені на 25 травня президентські вибори, 13 квітня 2014 року я оголосив про початок масштабної Антитерористичної операції. У межах АТО, а з часом – ООС (Операції об’єднаних сил) ми змогли не тільки зупинити ворога, але й звільнити значну частину української землі, постійно просуваючись до наших східних кордонів. У цей же день, 13 квітня, але через 8 років, завдяки відродженому оборонно-промисловому комплексу країни, українська крилата ракета “Нептун” знищила флагман російського флоту – крейсер “москва”. Разом з москвою на дно пішли всі сподівання орків на перемогу в цій страшній, кривавій війні. Віримо, боремося, переможемо!

Друзі, сьогодні більшість християнських церков цивілізованого світу святкують Великдень. Багато християн і в нашій країні святкують його сьогодні. Тож вітаю вас зі святом життя і надії – з Воскресінням Христовим! Світло, надію і радість, які дарує Великдень, відчуваєш набагато сильніше в ці страшні, похмурі часи війни. Воскресіння Христа – це та життєдайна сила, яка допомагає вистояти, надихає та укріплює, наповнює сенсом наше життя.  Господь, взяв на себе всі гріхи людства й на Голгофі прийняв страшну смерть за кожного з нас, даруючи нам свою безмежну любов, прощення і спасіння. Але смерть не здатна втримати Божого Сина. Він Воскрес! У Біблії говориться, що коли жінки-мироносиці принесли Благу звістку про Воскресіння Спасителя апостолам, найнадійніші й найближчі учні Христа – не повірили. Апостоли увірували, лише побачивши Його на власні очі. Це змінило їхню свідомість і життя. Слабких, розгублених та переляканих людей – перетворило на мужніх, упевнених, незламних і непереможних героїв. Правду про Воскресіння Спаса вони понесли по всьому світі, перемагаючи всесильні імперії та жорстоких тиранів. Ця правда змінила світ, змінила мільярди людей, заклавши основу сучасної цивілізації. Христос здатний змінювати серця та життя кожного, хто Його приймає і йде за Ним. Він дарує мудрість, силу та відвагу, робить своїх учнів безсмертними й непереможними. Саме Христос здатний зміцнити та змінити Україну. Без Нього не може бути перемоги, миру, величі й процвітання. Бог завжди допомагає щирим та сильним духом, – тим, хто здатен стати в проломі за правду і волю, за свою, Богом дану, землю та майбутнє своїх дітей. Саме тому Він сьогодні з нами й саме тому вороги не здолають нас! Вітаю вас зі святом Великодня! Нехай у цьому палаючому світі Господь захистить і збереже вас, ваші родини та нашу рідну Україну!  Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

У мене не було іншого варіанту, як звернутися до патріотів України в 2014 і сказати, “Друзі, всі, хто готові заради країни, в тому числі, і віддати життя – ідіть” Вони не чекали, поки їх одягнуть, поки їх навчать воювати, вони йшли й своїм прикладом демонстрували, що треба захищати країну. Саме завдяки добровольцям ми змогли втримати ситуацію в 2014 році. І знову, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, добровольці першими стали в проломі за Україну. Завдяки вам Україна бореться і живе!

Броньовані універсальні спецмашини «Торнадо» швидко розтрощили наші льодові фортеці на межі Майдану та Інститутської. Силовики прорвалися до скляного купола торгового центру «Глобус», але їх зупинила стіна вогню. Шини, щедро политі бензином, яскраво спалахнули, піднявши в небо стіну вогню і їдкого диму. Щоб зробити собі прохід, нападники намагалися загасити полум’я потужними струменями з водометів, збиваючи з ніг наших хлопців, що кидали у вогнище все нові й нові покришки, пляшки й фляги з запалювальною сумішшю. Безперервно, ланцюжком, на лінію вогню передавали все, що може горіти, і полум’я зі зловісним шипінням розгорялося, випаровуючи кубометри водяної пари. Спецпризначенці стали розстрілювати тих, хто підтримував вогняний вал. Поранені та вбиті падали прямо на підтягнуті до вогнища шини. Наші медики намагалися їх перетягувати подалі від вогню туди, де було більш безпечно. Але таких місць майже не залишилося.  Язики полум’я здіймалися до трьох-п’яти метрів у височінь, чорний дим висів як стіна, перешкоджаючи вести прицільний вогонь. Тепер силовики стріляли навмання в центр Майдану, туди ж вони відстрілювали та жбурляли сотні гранат. У барикаду, що перекривала Хрещатик і захищала Майдан з боку Європейської площі, на повному ходу врізався бойовий бронетранспортер. Самооборонівці з сотні «Правого сектора» холоднокровно й точно закидали його пляшками із запалювальною сумішшю. БТР спалахнув, як сірникова коробка. Він різко здав назад і став швидко заднім ходом від’їжджати від барикади, мало не розчавивши беркутівців, що сунули за ним. Наступ у цьому місці на якийсь час захлинувся — цього нам було достатньо, щоб підпалити напівзруйновану барикаду. Тепер вогонь, що розгорівся навколо Майдану, став нашим головним захистом. Беркутівці та вевешники закидували нас гранатами, розстрілювали з помпових рушниць, але подолати вогняний рубіж не могли. Наші хлопці відповідали на стрілянину бруківкою та пляшками з «коктейлями Молотова», заготовленими у великій кількості перед початком штурму. Силовики спробували прорватися на стиках між барикадами, де не було суцільної стіни вогню. У цих місцях зав’язувалися криваві бої, де в хід ішло все, що було під руками, — палиці, каміння, арматура… Нескінченна моторошна ніч, палаючий Майдан, безперервна какофонія смерті — здавалося, що час зупинився, й усе це ніколи не закінчиться, і світанок ніколи не настане… Мою книжку “Революція” можна замовити тут Аудіокнижку - тут Тоді, 12 років тому, не маючи жодного шансу, ми перемогли, переможемо і зараз! Тому що з нами Бог, правда й Україна! Слава Україні! Героям слава!

12 років тому Янукович дав вказівку потопити Майдан у крові. Власне, доля Революції Гідності вирішувалася саме в ніч з 18 на 19 лютого. А вранці 20 лютого відчайдушна атака майданівців проти озброєних охоронців режиму поставила переможну крапку в трьохмісячній героїчній боротьбі. Наша мирна хода до Верховної Ради з вимогою відновити демократичну Конституцію, яка почалася вранці  18 лютого 2014 року перетворилася на криваве побоїще. Ми відступили під захист майданівських барикад. У другій половині дня за наказом Януковича силовики оголосили про проведення «антитерористичної операції». Нам передали ультиматум — залишити Майдан і Будинок профспілок до вісімнадцятої години. Що буде після вказаного в ультиматумі часу, не повідомлялося, але через неофіційні канали попередили, що знищать усіх, хто залишиться на Майдані. За відпрацьованою схемою опричники Януковича зупинили метро та весь рух транспорту, перекрили мости через Дніпро. Нас оточили й повністю ізолювали від підтримки киян. Залишили лише один не заблокований прохід Михайлівською вулицею — до Михайлівського собору, щоб дати можливість протестувальникам покинути Майдан до завершення визначеного ультиматумом часу. Як Майдан, перебуваючи у повному оточенні, вистояв і переміг, ви можете дізнатися в моїй книзі “Революція”, фрагмент з якої читайте нижче 👇 … Під нашим контролем залишалася лише сама центральна київська площа та Будинок профспілок. Я обійшов усі захисні споруди, де проходила остання лінія оборони і, видершись на барикаду, що перекривала Хрещатик, у свій польовий бінокль почав спостерігати за підготовкою до штурму силовиків на Європейській площі. Попереду штурмової колони стояв бронетранспортер. За спинами беркутівців виднілися водомети, бульдозери, броньовані машини… — Турчинов, не відсвічуй, а то «беркути» тобі із задоволенням голову відстрілять, — добродушно порекомендував молодий хлопець із Самооборони, по-діловому розкладаючи на шини заготовлені пляшки з горючою сумішшю. — Ніч протримаємось? — запитав у самооборонівця, злазячи з барикади. — Іншого варіанта немає. Здаватися не будемо. — Підсмажимо яйця цій дохлій пташці, — пожартував над «Беркутом» сивовусий дід у теплій козацькій шапці. Усі, хто був поряд, засміялися. Хотів сказати їм щось підбадьорливе про перемогу, про патріотів, які їдуть на Майдан з усієї України, але… всі все розуміли без слів. Мовчки потиснули один одному руки й зайнялися кожен своєю роботою. До бою лишалися лічені хвилини. Піднявшись на сцену, побачив, як угору Михайлівською йдуть, опустивши голови, майданівці. Одні вирішили, що Майдан вже не вистоїть, і йшли готувати оборону біля монастиря, інші просто не витримали жахливих випробувань цього страшного дня, і прийдешня пекельна ніч висмоктувала їхню віру та надію. Із політиків і депутатів цього вечора небагато прийняли для себе рішення залишитись і захищати Майдан. Провівши поглядом останніх відступаючих, я вийшов на середину сцени й узяв мікрофон. — Друзі мої, брати та сестри! Незабаром розпочнеться штурм Майдану. Вони кинуть проти нас усі свої сили. Але щоб перемогти, ми маємо протриматися цієї ночі. Вистояти й не відступити. Я зробив паузу. Зі сцени було добре видно всю площу. На ній залишилось, з великою натяжкою, десять-п’ятнадцять тисяч захисників. — Хочу звернутися до жінок і людей похилого віку. Ми дуже вдячні за вашу допомогу та самовіддану боротьбу, але я прошу вас покинути Майдан, поки є така можливість… Усі продовжували мовчки стояти. Ніхто з площі в бік Михайлівської більше не пішов. Близько восьмої вечора основні сили МВС та СБУ атакували Майдан. Щоб проломити барикади, перед рядами штурмовиків пішла важка техніка. Зі встановлених на броньованих машинах динаміків заревіло оголошення про початок антитерористичної операції з вимогою негайно залишити Майдан Незалежності. Трансляція через підсилювачі звуку цих попереджень була формальною вимогою перед застосуванням зброї. Розриви гранат, стрілянина, гуркіт та скрегіт техніки, що врізається в барикади, зразу заглушили тріскотню міліцейських динаміків.

Рівно 107 років тому на Софіївській площі у Києві був проголошений Універсал про Злуку між ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) та УНР (Наддніпрянщина) в єдину соборну незалежну Україну. Мрія багатьох поколінь українців про соборну та неділиму країну здійснилася… Вже за два тижні червоні орди захопили Київ, а Україну розірвали на шматки, окупувавши на багато десятиліть. Нездатність лідерів того часу припинити протистояння між собою, обʼєднати націю заради України, призвела до страшної трагедії. Трагічна історія України довела, що ніхто ніколи не буде нас захищати. Ніхто ніколи не подарує нам вільну, сильну демократичну країну, теплі оселі, чесні суди, відсутність свавілля і корупції, моральну авторитетну владу. Ми самі маємо захистити, очистити й розбудувати Україну, не давши її зруйнувати та розірвати ані зовнішнім, ані внутрішнім ворогам. В єдності – наша сила! Тільки разом ми здатні вистояти та перемогти. Нехай Господь благословить нашу єдність і нашу Єдину, Соборну Україну!

Закінчився важкий 2025. Рік боротьби та гідності, болю та втрат, руйнування та життя в холодних темних оселях. Мріємо, щоб 2026 став для нас мирним, теплим і світлим, щоб наші воїни повернулися додому живими, а діти – більше не плакали в бомбосховищах. Нехай наступний рік стане роком очищення і відновлення Великої, Незламної, Благословенної Богом України. З новим роком, дорогі українці! З Новим роком, дорогі брати й сестри!

Засяяло «Велике Світло» тим, хто жив на землі мороку. (Книга Пророка Ісаї 9:2) Цьогоріч Різдво Україна знову зустрічає в умовах повномасштабної війни, болю й великих втрат. Проте саме в ці дні звістка про народження Спасителя звучить особливо сильно: Бог приходить у світ не тоді, коли все спокійно й благополучно, а тоді, коли людство найбільше потребує Його присутності. Христос народився серед темряви, страху й неспокою — щоб принести світло, яке не може погасити жодна війна. Як би тяжко та темно нам сьогодні не було, пам’ятаймо, що найтемніша ніч перед світанком. Світло завжди переможе темряву, а зло, бруд, несправедливість, агресія, підлість, зрада й тиранія підуть у небуття, бо на Землю прийшов Господь. Він народився серед нас, щоб перемогти смерть і подарувати життя – щасливе та вічне. Господь завжди з тими, з ким правда, з тими, хто не схиляється перед злом, з тими – хто не продає свої душі. Він з нами! Він серед нас! Він в нас! Тому Україна все витримає і переможе! Вітаю вас, дорогі друзі, з Різдвом Христовим! Молю Бога, щоб у всіх була можливість зустріти цей день у теплі, не ризикуючи життям, з серцями, сповненими радості й любові. Нехай Господь благословить і захистить і кожного з вас! Христос народився! Славімо Його!

Сьогодні День Збройних Сил України!  Україна починається в окопі на передовій за спиною нашого солдата, вона існуватиме, доки існує її армія. Це свято воїнів, які щодня віддають за країну своє життя. Це свято батьків, чиї діти захищають рідну землю. Це свято дітей, які пишаються своїми батьками. Це свято кожного, хто має гідність і честь! Нехай усіх вас береже Господь! Слава ЗСУ! Слава Україні!

1 грудня, 12 років тому, після звірячого побиття учасників студентського Майдану піднявся Київ і вся Україна. На вулиці столиці вийшло близько мільйона українців. Так почалася Революція Гідності. Людське море змило оборонні рубежі влади з Хрещатика та Майдану Незалежності.  Майдан став центром народного опору та душею Революції, яка змінила країну й кожного з нас.  Попри всі спроби безумного та жорстокого режиму втопити Майдан у крові, ми вистояли і перемогли! Вистояли навіть тоді, коли здавалося, що сил на спротив уже не залишилося, коли нас розстрілювали «Беркут» і Внутрішні війська. Ми вистояли і перемогли в 2014, вистоїмо і переможемо зараз! Героям Небесної сотні та моєму другу Андрію Парубію, а також усім невідомим Героям Революції Гідності, які перемогли кривавий режим, я присвятив книгу “Революція” яка побачила світ восени цього року. Прочитайте як готувалась та відбувалася революція без ретуші та прикрас.  Електронна версія https://astrolabium.com.ua/Revolution-Oleksandr_Turchynov.html?srsltid=AfmBOopLtaMlw9kFggGOgBNfh6W7rjWQNgHwkIDykJEipq9sUMNrBbNi Аудіокнижка https://link.abuk.com.ua/53dvbj

Відвага, щирість і романтизм учасників Помаранчевої революції, мужність, героїзм і самопожертва майданівців Революції Гідності – заклали фундамент відродження Великої Незламної Нації. Нації, яку ніхто не поставить на коліна, нації, для якої Свобода й Гідність – сутність і сенс існування. Єдність – наша зброя, віра – наш дороговказ. Нас не зламають і не роз’єднають, бо з нами Бог і Україна!

40 днів пам’яті Андрія Парубія. В історичному приміщенні Києво-Могилянської академії зібралися тісним колом ті,  хто дружив з Андрієм та добре його знав, щоб віддати шану Лицарю Революції, Герою України та її вірному синові. Пам’ятаємо…

Нарешті потримав у руках свою нову книжку «Революція» Відео презентації https://youtu.be/fVEHa5adFs4