Палімпсест

Прах полковника армії УНР Євгена Коновальця повернули в Україну Минуло 88 років з дня його вбивства та поховання в Нідерландах. Його останки перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Легіон | підтримка | зв'язок

Суспільство досягнень дедалі більше позбавляється негативності. Її усуває посилення дерегуляції. Позитивна модальність суспільства досягнень висловлюється позбавленим обмежень дієсловом «могти». Колективною множиною афірмації «Yes, we can» («Так, ми можемо») виражена саме орієнтованість суспільства досягнень на позитивність. Замість заборони, наказу чи закону з'являються проєкт, ініціатива та мотивація. Над дисциплінарним суспільством іще панує «Ні», його негативність породжує божевільних та порушників. Натомість суспільство досягнень призводить до появи депресивних та невдах. - Суспільство втоми ( Бьончхоль Хан )

Видавництво «Основи» анонсувало вихід, мабуть, однієї з найбільш очікуваних мною книг — «Критики цинічного розуму». Попереднє видання виходило ще у далекому 2002 році. Тож раджу оформити передзамовлення. Анотація: Цинізм — уже не риса окремих людей, а спосіб існування цілих суспільств. Так стверджує Петер Слотердайк у своїй «Критиці цинічного розуму» — одному з найважливіших текстів, написаних німецькою мовою після Другої світової війни. Ця книжка — спроба підсумувати погляди покоління, що сформувалося під впливом Холодної війни, контркультури гіпі та протестного руху 1968 року, до якого належить і сам автор (нар. 1947-го). Звідси й фокус твору: критика цинізму, панівного на той час як і в західному, і в комуністичному світі.

⚡️ПЕРЕДПРОДАЖ на довершену перлину барокової літератури, вперше перекладену українською! Ганс Якоб Крістоффель фон Ґріммельсгаузен «Сімпліцій Сімпліцисімус» 🔥 👉🏻 крутійський роман про пригоди простака Сімпліція на тлі Тридцятилітньої війни Роман Ґріммельсгаузена — визначна пам’ятка літератури XVII століття, перший німецький роман світового рівня та один із перших великих воєнних романів німецької літератури. Динамічна оповідь занурює читача у дивовижні пригоди простакуватого, але допитливого і сміливого Сімпліція. Його пригодницька одіссея розгортається на тлі Тридцятилітньої війни, продовжується мандрівками світом і завершується чернечою робінзонадою на райському острові в Індійському океані. Досвід війни, мандрів і втрат відкриває героєві суперечливу природу людини, мінливість фортуни та хаотичність світу.   ✍🏻 переклав з німецької Володимир Кам’янець ✍🏻 літературне редагування і коректура Оксани Левицької 🖌обкладинка Марії Гумецької 568 с. ✔️ обов’язкова лектура для студентів германської філології 📦 акційна ціна за умови передпродажу: 750 ➡️ 638 ₴. 🙌🏻 очікуємо у другій половині серпня 🇪🇺 Книга вийшла в рамках проєкту «Літературний безвіз» за підтримки програми «Креативна Європа» Європейського Союзу.

🔴Звільніть Сирського! Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Підтримати нас

Вчора спільно із каналом @OumivstepArt ми підготували до дня державності одразу декілька публікацій, але через вечірні новини зі знаттям міністра оборони було прийнято рішення перенести публікації. Вчора владою було прийнято рішення на користь совкових генералів та корупціонерів котрі наживаються на війні. Прийшов час народу знову доєднатися до мітингів, які проходять уже по всій Україні. demos kratos

дружба з харківськими євреями може викликати бажання читати Еволу (і Кʼєркегора)

Продовжуючи вчорашню тему, ось, що відбулося коли повернулись істинні вороги: «Частина польської партизанки, що входила в склад групи Ковпака, не пішла разом з ним в німецьке запілля, а залишилася за Случем в Людвипільському і Березненському районі. Група ця активно виступала проти відділів УПА і українського населення. З початком квітня група ця повкопувала граничні стовпи з польськими орлами на старій польській границі. Відділи НКВД зробили облаву в теренах Людвипільського і Березненського районів і знищили цю групу. На кордонних стовпах повісили 16 поляків. Решту чоловічого польського населення, що де-не-де залишилося в польських колоніях, більшовики змобілізували і відправили до Рівного до легіону В. Василевської. Решта поляків, що залишилася по селах Людвипільщини, симпатизують з відділами УПА. При переході на схід відділи УПА затримуються на польських колоніях, поляки добровільно дають їм харчі, виставляють варту, переводять через НКВД

Ось вам трохи про боротьбу УПА із німцями та ( як неочікувано ) поляками. «8.07. у бою з поляками і німцями силою до 100 осіб в Диковинах згинув комендант загону Богун і 3 стрільці, ранено 2... 16.07 німці читаємо в одному з повстанських звітів у спілці з поляками у числі 120 людей, прибули у село Хмелівку та почали його палити. На місце прибув загін УПА, який у короткому часі змусив ворога до втечі. Наших втрат не було. 17.07. німці з поляками заїхали у Хмелів та почали його палити. Спалили 6 хат і почали вбивати мирне населення. Прибув заалярмований відділ УПА. Відступаючи залишили вороги на полі бою 10 своїх трупів». «26.07 в селі Вуйковичі, повідомляє підпільник з Володимирсько-Горохівської округи, приїхало 50 німців з поляками, обстріляли людей при жниві, вбили 1 жінку і дитину. Трупи їх спалили». З того ж терену схоже повідомляли і через два місяці. у вересні 1943 р.: «21.09 німці з поляками в числі 50 чоловік, які прибули з Малих Березолук, напали на с. Ворончин».

Поки знайомлюся з книгою Володимира В'ятровича «За лаштунками "Волині-43". Невідома польсько-українська війна», видобув для вас цитату про те, чому не завжди варто вірити на слово «відомим» історикам. Тезу про існування наказу про поголовне знищення поляків відстоює низка польських істориків та політиків, які вважають антипольські акції геноцидом. Її часте повторення в польських роботах сприяє популяризації цієї думки і навіть часом безкритичному підхопленню науковцями інших країн. До прикладу, у дослідженні американського історика Тімоті Снайдера йдеться не лише про рішення щодо антипольської «етнічної чистки», але й цілу політичну програму її реалізації. При цьому шановний науковець навіть не намагається обґрунтувати свої твердження покликанням на джерела.

Друга частина Іллієса на передпродажі (449/499). Хто читав першу, розкажіть, як вам ⬇️ (я візьму собі в потяг, щоб позбавити себе шансу її кинути 😒) trigger-warning додали 🧐

Друга частина Іллієса на передпродажі (449/499). Хто читав першу, розкажіть, як вам ⬇️ (я візьму собі в потяг, щоб позбавити себе шансу її кинути 😒) trigger-warning додали 🧐

«Дублінці» Ч.2. Найгірша іронія полягає в тому, що Фаррінгтон не лише не співчуває власному синові, а й своїм насильством, найімовірніше, прирікає його в майбутньому самому стати жорстоким батьком. Нозі Флінн (Nosey Flynn) Другорядний персонаж. Після того як Фаррінгтон у сильно прикрашеному вигляді переповідає йому свою сварку з містером Еллейном, Флінн пригощає його випивкою. Том (Tom) Маленький син Фаррінгтона. Наприкінці оповідання стає беззахисною жертвою батьківського гніву після того, як Фаррінгтон повертається додому п'яним і приниженим своєю поразкою в армрестлінгу. #ДублінціДвійники

«Двійники» Ч.1. Це друге оповідання третього розділу збірки, присвяченого темі зрілості, і шосте за порядком написання. Джеймс Джойс завершив його 12 липня 1905 року. Оповідання простежує один день із життя Фаррінгтона, непомітного писаря в адвокатській конторі, починаючи з невдалого робочого дня й завершуючи низкою принижень і спроб втечі від реальності під час вечірнього запою. Найважливішою рисою поведінки Фаррінгтона є не стільки його егоїзм — він пропиває гроші, виручені за закладений годинник, і повністю нехтує добробутом власної родини. Для нього алкоголь не є джерелом задоволення чи розваги. Навпаки, він п'є лише для того, щоб притупити біль самого життя. «Двійники» починаються в атмосфері гніву й напруження. Один із партнерів юридичної фірми, містер Еллейн, різко наказує: «Покличте сюди Фаррінгтона». Уже цей початок дає зрозуміти, наскільки хитким є становище Фаррінгтона на роботі. Ця сцена передвіщає цілу низку принижень, яких він зазнає, а подекуди й сам спровокує, протягом робочого дня у фірмі Crosbie & Alleyne. Хоча оповідання не приховує, що Фаррінгтон сам значною мірою винен у власних неприємностях, Джойс також показує грубість, бездушність і дріб'язкову тиранію його начальника. Після кількох зауважень щодо повільності й недбалості Фаррінгтона ситуація досягає кульмінації: його прилюдно сварять і змушують вибачитися за необережний дотеп, сказаний на адресу роботодавця. Це викликає в ньому шалений гнів. Він особливо гостро усвідомлює власне безсилля в конторі, і саме тоді в нього виникає непереборне бажання випити. Щоб профінансувати вечірню пиятику, Фаррінгтон закладає свій годинник і вирушає шукати забуття в алкоголі. Переходячи з одного дублінського пабу до іншого, він розповідає знайомим історію свого конфлікту з містером Еллейном, щоразу змінюючи подробиці та замовчуючи найпринизливіші моменти, аби виставити себе у кращому світлі. Проте що далі триває вечір, то менше задоволення приносять йому випивка та компанія. Зрештою гулянка завершується гірким приниженням: у пабі Mulligan's над ним кепкує молода акторка, а потім його перемагає в армрестлінгу юнак, якого сам Фаррінгтон перед тим пригощав алкоголем. Не дивно, що додому він повертається похмурим і розлюченим. Він нарікає, що, попри всі витрачені гроші, так і не зміг як слід сп'яніти. Шукаючи вихід для свого гніву, Фаррінгтон погрожує, а потім жорстоко б'є свого маленького сина Тома, звинувачуючи його в тому, що той дозволив згаснути вогню в каміні. Насправді ж це насильство є відображенням його власного відчаю та почуття особистої неспроможності. Суворий реалістичний характер оповідання створює складний психологічний портрет тих розчарувань, які пронизують життя багатьох чоловіків із нижчого середнього класу Дубліна. У листі до свого брата Станіслава Джойса від 13 листопада 1906 року Джойс писав: «Ти знаєш, що я не прихильник тиранії, але якщо багато чоловіків поводяться жорстоко, то й атмосфера, у якій вони живуть, є жорстокою, і лише небагато дружин та домівок здатні задовольнити людське прагнення до щастя» (Letters, II.192). ПЕРСОНАЖІ «ДВІЙНИКИ» Містер Еллейн (Mr. Alleyne) Другорядний, але надзвичайно важливий персонаж. Як один із партнерів юридичної фірми Crosbie & Alleyne, він є безпосереднім керівником Фаррінгтона і найбільше незадоволений якістю його роботи. Фаррінгтон (Farrington) Головний герой оповідання. Він працює писарем (копіїстом юридичних документів) у фірмі Crosbie & Alleyne. Упродовж усього твору Фаррінгтон зазнає принижень і поразок: спочатку на роботі, а згодом у пабі, де програє армрестлінг англійцеві. Наприкінці оповідання він переносить накопичені образу й лють на свого маленького сина Тома. Як пояснював Джойс у листі до брата Станіслава (листопад 1906 року), жорстокість Фаррінгтона є віддзеркаленням тієї жорстокості, яку він сам щодня переживає у світі, де живе. Саме це пояснює назву твору. Фаррінгтон і його син Том є своєрідними «двійниками» один одного. Обидва несправедливо страждають від буденної жорстокості байдужого світу. #ДублінціДвійники

Ось такий скарб сьогодні забрав із пошти. Кожна з цих книг — фактично стовп світової літератури. Кожна — одна з найвизначніших і найвідоміших у своєму столітті. Мілтон. Джойс. Воллес Публікуємо сьогодні огляд наступного оповідання Дублінців ?

Завтра буде огляд недавно придбаних книг і, сподіваюся, нарешті приїзд довгоочікуваної посилки від видавництва Жупанського. А ще від завтра буде продовжено розбір Дублінців Джеймса Джойса

Тисячоликий Ніхто відкриває збір 150% на захист неба від ворожих крил. Нехай «Азов» і далі нищить нашого ворога — бо ж мир це не відсутність війни, а відсутність Москви! Тож влаштуємо ворогу «Дронопад»🔥 @atlasweekend та @tylovyky об’єдналися, щоб зібрати…