DUSHNILA

Якщо описувати Future Memories, власне, як спогад, то це літня подорож машиною, коли ви зупиняєтеся просто серед полів, щоб пробігтися високою травою та сфотографуватися між соняхів; коли на ніч ви зупиняєтеся не в готелі, а у маленькому селі, в простій хатині з побіленими глиняними стінами та рушниками на них. Ввечері пʼєте солодке смородинове домашнє вино на ґанку і спостерігаєте шалену літню грозу. На ранок, навіть ладом не вдягаючись, біжите на річку купатися, засмагати та ловити у осоці жабок. І знову у дорогу - формувати нові й нові спогади, аби кожна мить життя була пройдена не дарма✨

Які спогади ми лишаємо по собі? Взагалі, спогади - це те, що з нами відбувалося колись, чи це те, про що ми згадуватимемо у майбутньому?.. Future Memories від Byredo підіймає чергове філософське й емоційне питання: раніше це була інтелектуальність як новий вид сексуальності у Desert Dawn, а до нього - марення про внутрішнього духа-охоронця, деймона, тварину-альтер-его - Animalique. Новий Future Memories - це спосіб залишити спогад про себе у пам’яті оточуючих. І це не важко, бо ТХ у аромата яскраві: дифузія з 1 розпилення легко покриває 3-4 метри; «стоїнів» теж поклали достатньо. Бонусом до аромату йде рука і ніс Квентіна Біша, а цей парубок, як ми знаємо, тихого не робить. Головні герої новинки - ваніль та смородина, однак жодного печива чи десертів у Future Memories нема. Ваніль тут темна, бальзамічна, смолиста, сакральна; її, неначе спалах блискавки, підсвічує смородина, викручена на максимум у наелектризований евкаліпт. Фінальний штрих - хрустка зелень гальбануму та амбродеревинні матеріали.

Знаю, що маю вам розповісти про новий Byredo, а не про свої колекційні і давно зняті L’Artisan 😅 Світові продажі Future Memories стартували сьогодні, в тому числі і у нас в JAN, тож, саме час з ним детально познайомитися 👇

Є в Coeur de Vetiver Sacre якась середньовічна, магічна загадковість і шарм; ельфійська благородна краса. Так міг би пахнути лісовий володар у своїх різблених з каменю і дерева хоромах, в ошатному білому вбранні і короні з матового золота. Володар, що керує туманами й вміє читати думки та наміри - одним лиш поглядом похмуро-сірих очей. Аромат бринить стародавніми чарами, смолами, міцним медовим чаєм і сухими фруктами, подихом й вологою шорсткої кори платинових дерев; і не знаєш, чи вклонитися перед тим древнім створінням, чи закохатися без тями, під смарагдовим листям фантастичних дерев.

Coeur de Vetiver Sacre від L'Artisan Parfumeur - друге дорогоцінне надбання із олдових флаконів, які більше не купити. Ветиверово-чайний, димний, з медовою патокою темних фініків, та чарівно меланхолійний - все, як я люблю 💔 Створила аромат парфумерка Карін Веншон Спенер; її ви можете знати завдяки дуже красивими, як на мене, роботам для Amouage - Figment Woman та Lineage, а також по ще одній легенді L'Artisan Parfumeur - Batucada. Чи варто казати, що Coeur de Vetiver Sacre - один з найпрекрасніших парфумерних ветиверів?..

Jour de Fete від L'Artisan Parfumeur - один з трьох нових-старих ароматів на моїй поличці. Безперечно, це один з шедеврів старого концепту L'Artisan: ажурний, надзвичайно тонкий; також не побоюся назвати його однією зі знакових робіт Олівії Джакобетті, з притаманною її творінням пасторальною, щемливою, ностальгійною красою, від якої так приємно на душі, що аж трішечки сумно. Чим пахне? Пахне хмаринкою крему на свіжоспеченому ванільному бріоші: відчуваєш тепло випічки, повітряну текстуру булки, маслянистість крему, злаковий затишок, який буває лише в домашньому тісті, що вімішували люблячими працьовитими руками. А що найцікавіше? Не повернеться язик назвати Jour de Fete гурманським ароматом. Вза-га-лі. Бо він от не про саму булку, ні; він про момент насолоди, момент щастя, коли на задньому дворі сільської хати з видом на пшеничне поле, їси цей теплий живий пиріжок, тишком вкрадений з-під рушника, бо ж гаряче одразу неможна, а дочекатися, пока охолоне нема сил…

Обожнюю мінімалістичні піраміди у парфумах. Тобто, компонентно в ароматі можуть бути десятки інгредієнтів, але з них сплетено таке тонке мереживо, що немає сенсу у метанні бісеру з -надцяти чудернацьких назв - все звучить комплексно і збалансовано. Чим вигадливіша піраміда заявляється - тим більше скепсису вона викликає (звісно, не завжди, але часто ). Тож, не дивно, що піраміда одного із моїх най-най-най (до безкінечності най)-дорогоцінніших ароматів виглядає так: Мигдаль Пшениця Ваніль Ірис Навіть без розділення на верхні/середні/базові - просто от 4 ноти, за якими стоїть настільки витончена, ювелірна, майстерна робота, що мені перехоплює подих від краси цього аромату щоразу. Щоправда, у колекції він зʼявився буквально кілька днів назад 👀

Є особлива приємність в тому, щоб працювати у великому парфумерному рітейлі і бути тренером в компанії: іноді випадає тестувати дещо нове раніше за всіх, щоб підготувати навчання команди. Future Memories Byredo - в мережі JAN з 30.07, а доти я 🤫🤫🤫

Знайдіть різницю між цими двома фото 👆 Дещо нове - дещо старе… 🤩

Стежка вʼється серед розмитих ранковою імлою трав. Тихий легіт хвилює шовковисті вершечки ковили, поки на обрії розквітає фіолетово-жовтий світанок. Розкладний стільчик; крутий схил над спокійним плесом; термос з теплим, мʼяко завареним чаєм: зібрана дбайливими руками шавлія, сонечка ромашок, скибка лимону, кружальця ревеню, дрібка чорного чаю з магнолієвим присмаком. Пара від чаю лоскоче ніс; сьорб-сьорб, і мружити очі назустріч новонародженому дню. Поруч тріпоче вітражними крильцями сонна ще бабка, а час тече сповільнено, безболісно, затишно, і немає нічого окрім цього миру, заколисаних хвильками вітру трав і дзеркальних, посрібнених ранком вод. Ось такий він, чайний Serenity Blend від Roja. Медитативний, сповнений спокою та оздоровчої сили диких лікарських трав. Неймовірно щаслива мати у колекції таку рідкісну красу 💔

Знаєте, як то буває: більше року жодного нового флакону у шафі, а тут за півмісяця - вже +5 новеньких 😅 Спершу я вполювала собі ведмедя. Про Gummy - солодкого близнюка з парочки Toy 2 Yummy Gummy від Moschino - я писала вище; він мені сподобався рівно на 5 хвилин🤭 А от Yummy у флаконі кольору морської хвилі, несподівано став головним акомпанементом моїх грецьких канікул🌊 Це був той момент, коли відпустка-аеропорт-ігристе-спонтанна покупка коли раптово подобається щось абсолютно невибагливе; він настільки простий, звичний, знайомий - але гарно і якісно зроблений - що, замість розчарування вторинністю, викликав замріяну посмішку. Я посміхалася кожного разу, коли його наносила на себе, і продовжую це робити; один з небагатьох моїх ароматів, які ношу у +36 - а у мене, повірте, багато свіжого, кислого і прохолодного. Отже, це холодні лимони, нарізані соковитими половинками, злегка присипані чорним перцем і розмарином, а потім закинуті у кришталево-смарагдову морську воду з пелюстками квітів. Аромат приємно балансує між кислотою, жасминовою солодинкою, ароматичністю трав; але на відміну від попередника Pearl, який пах остобридлим вже, нудним бергамотово-травʼяним одеколоном, цей ведмедик лишається цитрусово-акватичним, лише з тією долею травʼяної пряності, що нагадує розігріте сонцем кипарисово-тимʼянове повітря грецького Родосу.

À l’Ombre d'Artémis від Hellenist - не взяти з собою аромати бренду, що присвячено Середземнорʼю та Греції у, власне, Грецію, було б дивно. «Тінь Артеміди» пахне тутешньо: інжирними деревами, гарячою від спеки зеленню кипарисових, говіркими та гучними грецькими чоловіками🕺🏻 Les Dieux aux Bains також від Hellenist - пасував до прогулянки на яхті вздовж родоських бухт; пахне морем, сіллю, теплою галькою, та садочком ароматних трав на території готелю⛵️ Almaz від Kajal - ходила в ньому вечеряти; соковитий літний коктейль з персиків, смородини, дині - ідеальний вибір для чорної сукні з відкритою спиною💃 Topaz від Kajal - брала з собою, але жодного разу не носила 😅 Все ж, це моє сонце Флоренції і спека Тоскани; не подолала я емоційний якір - Topaz у мене виключно італійський🇮🇹 Serenity Blend від Roja London - ну звісно! Поки вдома на мене чекає новий повнісінькій флакон, з собою - кілька розпилювань для релаксу; я з ним сплю, і ще ніколи моє готельне ліжко не було настільки кайфовим!. 🛌 Earl Grey від Edit (h) - цитрусово-чайна бадьорість, мій супутник (разом із книгою) на сніданках. Класно заряджає, коли о 7 ранку у мене боротьба: поніжитися ще у ліжку, чи скоренько поїсти і чимчикувати на пляж до того моменту, коли грецьке сонце вмикає режим грилю ⚡️☀️ До речі, прокидатися у відпустці о 7 годині - легко; чому вдома це працює?

Поки голоси у моїй голові шепотіли «бери флакони… більше флаконів…», здоровий глузд переміг, і у відпустку зі мною поїхала маленька косметичка із семплами та аж одним travel-size, обʼємом 15 мл 👇

Обіцяю, далі буде про парфуми, але маю розповісти вам про місцевий алкоголь, бо на Родосі, принаймні, локальні напої - дійсно парфумерна тема😮‍💨 У келиху - рецина, автентичне грецьке біле вино, яке витримують із сосновою смолою, а якщо бути точними - із смолою алеппської пінії. Раніше смолою закривали амфори з вином, а сьогодні її просто додають під час ферментації, щоб надати вину характерних хвойних нот. Аромат цього вина - більш винний, ніж хвойний, а от смак… Ну, сосна)) Перший келих пʼєш із думкою «цікаво, але на один раз», другий з «нє, ну прикольно», і врешті-решт вже маю куплену пляшечку рецини додому😅 Якщо ви любите легке біле сухе і сосновий смак у роті - щиро раджу при нагоді познайомитися з цим вином. До речі, відоме місцеве узо - ouzo - анісова горілка - срань господня, яка бридота! - мені не сподобалося. Суміш ядерного анісу та лакриці; схоже на самбуку, тільки не так солодко, і сильно, сильно більш анісово. То для збоченців, чесно 😒

Не алкоголізм, а дослідження 👆😮‍💨 Завжди цікаво куштувати щось особливе місцеве, тим більш, якщо ця автентика глибоко цікава саме з точки зору ольфакторного та флейвористичного. У келиху мастіха - грецький традиційний лікер на основі дистиляту смоли мастикового дерева - погодьтеся, ну як можна встояти перед таким парфумерним напоєм! 😌 Отже, аромат у мастіхи специфічний: пахне хроном і спиртом, злегка гіркуватим огірком і ваніллю. На смак теж дуже цікаво: помірно солодка, з яскраво вираженими хроном, мʼякою хвойністю, і більш вираженою, ніж в ароматі, огірковою шкіркою. Пʼється приємно; чесно кажучи, після першого вдиху аромату, я думала, що буде та мастіха як наша хріновуха, але ні - грецька її варіація набагато тендітніша та багатогранніша. Однозначно варто привезти пляшечку додому👌

Я не часто пишу про догляд, а якщо пишу - то це щира й чистосердешна рекомендація. Тож, якщо ви думали, що кремушки й олійки St.Barth - це чергове розпіарене казна-що, то терміново змінюйте свою думку, я наполягаю😅 Зі мною у відпустці офігезний travel kit: тут знаменита олія помадного дерева для засмаги, олія авокадо, гель з мʼятою та алое вера, і ще один best seller - ванільний лосьйон для тіла. Ще й доби не пройшло, як я на морі, а намастилася я вже майже всім - до олії авокадо руки дійдуть сьогодні ввечері. Олія помадного дерева робить таку гарну й стійку засмагу, що лишитися аристократично блідою нема шансів - того і прагну. Так, вона жирнувата - та під нею не спекотно, як, наприклад, мені супер-спекотно під сонцезахисними кремами; так, вона геть не дружить з білим і світлим - та це справедлива ціна за супер-пупер-мати-Василева який шикарний результат. Гель з мʼятою та алое - рятівник від подразнення. Приємний ментоловий холодок після сонця чи гоління, плюс - мʼякесенька і вдячна шкіра після нанесення. Якщо ви так як і я любите сонце і спеку, але не хочете, щоб шкіра сохла і кукожилася після сонячних ванн - воно вам треба. Лосьйон з ванільним ароматом - ну мьоооод! Пахне пʼятизірково, швиденько вбирається і, знову ж таки, шкіра після нього фантастично ніжна (та ще й з золотавою засмагою після помадного дерева…. як це витримати, Боже, поможи🥰). А про авокадо, якщо хочете, розповім після вечірнього морька 🌊 UPD: олійка авокадо пахне ніжними квітами (нагадала аромат лінії Iles La Sultane de Saba); вбирається повільно, але без липкості - хочеться, навпаки торкатися й торкатися намащенних місцинок 🥰