PETRARCHY ✙ Петр Марков

Еволюція російської «адаптації» до війни 2022-2026 пояснення ідеї посту: Росія вчиться, але робить це не так, як ми інтуїтивно уявляємо собі «навчання». Часто це означає спрощення завдань, заміну якості кількістю і трансформацію війни у виробничий процес, де головною змінною є не майстерність, а витривалість та толерантність системи до втрат. Насправді більшість того, що відбулося є еволюцією форми виживання неефективної системи, але ніяк не еволюція військового мистецтва. Початковий план 2022 року базувався на модернізованій логіці Бліцкрігу. Ставка на параліч системи управління, розкол політичного центру, деморалізацію війська та пасивність населення. Передбачалося, що початковий удар створить каскадний обвал оборони до переходу України у повномасштабний мобілізаційний режим. Ця логіка спиралася на досвід швидких воєн кінця ХХ та початку ХХІ століття на кшталт «Буря в пустелі»-1991 (тривала 43 дні, з яких саме наземна наступальна операція тривала 4 доби), Ірак-2003 як символ «швидкої зміни режиму» (3 пішло на зміну режиму), плюс радянська традиція силового придушення державної волі (Чехословаччини-1968), а також на російські приклади примусу у Грузії-2008 року та анексія Криму-2014. Проте планування виходило з хибних уявлень та оцінок здатностей України, а система командування ЗСРФ була неспроможна нівелювати ці прорахунки. Наступним етапом став перехід до моделі масованого артилерійського виснаження, яку можна позначити як «Wall of Fire». Ставка тепер на перевагу у боєкомплекті та здатність руйнувати оборону до рівня, що дозволяє поступове просування. Відсутність домінування в повітрі та проблеми з придушенням української ППО позбавили РФ класичного інструменту оперативної переваги сучасних військових операцій – авіації. Артилерія стала основним засобом створення локального тиску. Посилення сил оборони, зокрема системами HIMARS, змінило ситуацію, зробивши логістику РФ вразливим елементом, зменшивши ефективність безперервного вогню. Це знову змусило РФ шукати інші способи просування. У 2022–2023 роки механізовані маневри стали занадто витратними, а результати все більш обмеженими. В результаті все почало зводитись до піхотних штурмів Вагнера за підтримки техніки: «група йде» - «групу знищено» - «оборона відкрила свої позиції» - «група корегована І +техніка +артпідтримка» - «групу знищено» - «група корегована ІІ +техніка +артпідтримка»… і так знов і знов до взяття позицій оборони. Бахмут став показовим прикладом цієї логіки: низький темп просування, значні втрати ос, але поступове захоплення території. ПВК Вагнер у цій війні став тестовим механізмом обходу обмежень державної армії, після ліквідації якої, РФ інституціоналізувала найбільш успішну з точки зору результату частину з використання малих піхотних груп. У 2023–2024 роках стабілізувалось використання малих груп, а механізований компонент застосовувався ще більш обережно, артилерія зберігала значення, проте її вплив зменшився через втрати та зношення ресурсів. Просування відбувалося повільно. Технологічні рішення, такі як використання КАБів, йшли від логіки повільного продавлювання. У 2024–2025 роках дрони суттєво змінили характер поля бою. Лінія фронту стала майже прозорою, де неможлива концентрація сил і навіть малі штурмові групи стали вразливими. Відповідь – подальше зменшення розміру підрозділів і ставка на мікроінфільтрацію. Така модель ефективна у війні на виснаження, особливо за умови дефіциту особового складу з боку оборони. Траєкторія змін за 4 роки війни показує послідовне спрощення інструментів РФ в досягненні результату. Спочатку ставка робилася на авіацію як ключовий елемент сучасної війни: руйнування логістики, придушення ППО, швидкий оперативний ефект. Після втрати можливості домінувати в повітрі центр ваги змістився до артилерії за логікою війни виснаження початку ХХ століття. Далі наступ спирався вже на постійний тиск живою силою і повторювані малі штурмові групи. У цій моделі результат визначається здатністю довше витримувати високі людські втрати та робити ставку на власну толерантність до них порівняно з противником. @PETRARCHY

Співвідношення втрат на фронті становить приблизно один до трьох на користь України, заявив Президент Зеленський. - Наведу приклад вчорашнього дня, в цілому приблизно так: у "рускіх" тисяча втрат на добу, це 500 вбитих і 500 поранених... Якщо точніше - 968 втрат у росії, убитих 531 і 428 поранених, 9 в полоні. Ми - 340 втрат за добу: 18 "двохсотих" і 243 "трьохсотих", 79 безвісти зниклих, - сказав він.

Співвідношення втрат на фронті становить приблизно один до трьох на користь України, заявив Президент Зеленський. - Наведу приклад вчорашнього дня, в цілому приблизно так: у "рускіх" тисяча втрат на добу, це 500 вбитих і 500 поранених... Якщо точніше - 968 втрат у росії, убитих 531 і 428 поранених, 9 в полоні. Ми - 340 втрат за добу: 18 "двохсотих" і 243 "трьохсотих", 79 безвісти зниклих, - сказав він.

🙌 Шукаємо 30 найумотивованіших стажерів, які готові почати свій шлях у сфері defense tech! Brave1 відкриває набір молодих фахівців, які хочуть долучитися до посилення технологічної переваги України на фронті. Ми шукаємо стажерів у напрямах: 🔸 технічні та інженерні інновації 🔸 операційна підтримка та аналітика 🔸 маркетинг і комунікації 🔸 міжнародна взаємодія та права 🔸 детальніше про вакансії можете дізнатися на сайті https://interns.brave1.gov.ua/#search Отримати можливість пройти стажування у Brave1 — це: ▪️ 6 місяців роботи над проєктами, які зміцнюють Сили оборони й безпеки на фронті ▪️ оплачуване стажування та залученість на повний робочий день ▪️ робота із задачами, які дають поштовх до розвитку defense tech-екосистеми України та світу. Найкращі стажери отримають можливість перейти на повну зайнятість в Brave1 або приєднатися до суміжних проєктів Мінцифри. ⚠️ Важливо. Усі кандидати мають пройти безпекову перевірку. Прагнеш зробити свій внесок в українських defense tech? Переходь на сайт та надсилай своє CV! https://interns.brave1.gov.ua/#search

🎞Друзі! Уже на каналі свіже відео про тему, яку давно обговорюємо на каналі — «Хто виграє боротьбу за лідерство в Європі? Франція, Німеччина, Британія, Італія». Працюємо безупинно, аби ви мали концентровану аналітику без «води». Посилання на відео: https://youtu.be/T8oUT3otMvI 🗂У цьому випуску ви дізнаєтесь: 🛑Чому Берлін втрачає позиції «локомотива» ЄС та як на це реагує Париж; 🛑Як амбіції Еммануеля Макрона стикаються з реаліями французької економіки; 🛑Яку стратегію «пост-Brexit» просуває Лондон, аби повернути вагу у Європі; 🛑Як уряд Джорджі Мелоні намагається перетворити Рим на балансир між Парижем і Берліном; 🛑Які сценарії подальшого перерозподілу впливу всередині ЄС й що це означає для України. 👍Підтримайте відео лайком, коментарем і поширенням, якщо тема вам важлива. Хочете підтримати проєкт фінансово — тицяйте сюди. Дякуємо за увагу й чекаємо на ваше бачення у коментарях!

PART 2 Таким чином відбувається звуження технологічного й операційного розриву між малими та великими державами. Якщо країна має доступ до комерційних технологій, навчальну базу та виробничу імпровізацію — вона здатна створити силу, яка несе стратегічну загрозу державам, які мають більшу військову міць.   Україна створила модель воєнної "франшизи", яку можуть копіювати різні типи акторів. Через необхідність протистояти технологічно переважаючій армії Росії, Україна вимушено винайшла архітектуру нової війни: гнучку, модульну, дешеву і масштабовану. Ця модель — не просто набір технічних рішень, а функціональна бойова система, яку можна тиражувати без складної інфраструктури. В цьому полягає і небезпека – відтворюваний шаблон ведення війни, що не потребує великого військово-промислового комплексу. Потенційно її можуть впровадити різні актори: ▪️демократичні держави, які шукають ефективні способи оборони без мілітарного перенапруження; ▪️авторитарні режими, яким потрібен важіль для дешевого шантажу інших держав та перетворення міжнародної системи у щось більш сприятливе для них; ▪️терористичні угруповання, що зможуть через ринок, open-source-інструменти і реплікацію створити ударні структури без географічної прив’язки чи контролю; ▪️приватні військові компанії нового типу з мінімальним порогом входу в збройне протистояння. Очевидно, що найбажанішим сценарієм є перенесення цієї нової моделі ведення війни до арсеналу демократичних держав — за участі самої України як технологічного та операційного партнера. Але поточна динаміка цього не гарантує. Частина партнерів продовжує інвестувати в застарілі концепти: мільярдні контракти на бронетехніку без ефективного активного захисту в сучасних умовах, мінімальні видатки на системи БПЛА або РЕБ. І якщо цей досвід буде знехтуваний або запізніло інтегрований, то перші, хто використає його в повному обсязі, можуть виявитись зовсім не союзниками. І тоді вже не тільки вартість війни, а і сама модель безпеки виявиться незахищеною. @PETRARCHY

«Новий світ війни»: як російсько-українська війна вчергове змінила правила гри   PART 1 З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну відбулась не просто війна між двома державами — розпочалося системне переформатування самого підходу до ведення війни. Нові дешеві комплекси (на основі цивільних технологій) почали системно і масово витісняти високотехнологічні та дорожчі зразки. У традиційній парадигмі ХІХ-ХХ століть війна та підготовка до неї були основним каталізатором технологічного прогресу. Військово-промислові комплекси великих країн функціонували як структури довгого циклу інновацій, де нова технологія розроблялась у відповідь на стратегічний виклик, проходила етап масштабного фінансування та впровадження, а згодом знаходила цивільне застосування (приклади: залізниця та телеграф, стандартизація, барабанні механізми, радіо, авіація, мікрохвильові технології, ракетні/космічні технології, інтернет, GPS. На відміну від воєн ХІХ-XX століть, ця війна інституціоналізувала зворотний інноваційний потік: цивільний технологічний сектор став джерелом бойових інновацій. Причина цього — характер самої війни. Україна не може дозволити собі класичну, дороговартісну модель стратегічної інновації, де повний цикл — від концепту до озброєння — займає роки та мільярди доларів. Натомість асиметричний підхід змушує інтегрувати існуючі цивільні технології в нові бойові конфігурації, які не мають прямих аналогів у великих арміях. Це відкриває простір для унікального типу інновації, такої, що ґрунтується не на прориві всередині системи, а на імпровізації ззовні — через застосування цивільних технологій у бойовій логіці. У структурному вимірі це означає перехід від моделі «війна як джерело технологій» до моделі «війна як адаптація цивільних технологій до бойового застосування». До ХХІ століття домінувала модель, в якій воєнна перевага великої держави формувалась через три взаємопов’язані структурні елементи: ▪️Акумуляція критичної маси дороговартісних бойових платформ — артилерії, піхотного озброєння, танків, фрегатів. Виробництво таких систем вимагало складної індустріальної бази, довготривалих інвестицій, спеціалізованої логістики й високого технологічного бар’єру. ▪️Виключення слабших держав зі стратегічного змагання — через нездатність підтримувати еквівалентну структуру витрат. Малі гравці не можуть створити аналогів — через ціну, логістику, навчання, індустріальні бар'єри; ▪️Перевага через витрати — війна концептуалізувалась як форма змагання: той, хто може дозволити собі більше витрат, швидше відновлення та краще використання наявних ресурсів, перемагає. На цю модель накладається принципово новий чинник — ядерна зброя, яка виникла як кульмінація накопичення військової міці, але не зламала саму логіку переваги великої держави, адже ядерна зброя зберігає високу вартість розробки, обслуговування та доставки (ракети, підводні човни, літаки-носії). Доступ до ядерного арсеналу залишається привілеєм великих держав, які володіють відповідною науковою, інженерною і політичною спроможністю. Успіх у війні як і раніше залежить від ресурсів та військової міці, але кількість нестандартних методів зростає, а традиційна перевага блокується не «відзеркаленням», а обходом. Ціна рішень у десятки або й сотні разів менша, ніж ціль Платформи, які створюються в Україні, мають критично низьку собівартість: – FPV-дрон ($800–3000) проти танка, БМП,БТР ($3–15 млн); – Ударний БПЛА ($10-100 тис) проти артилерії, ЗРК, радарів ($2–25 млн). – Морський дрон ($250–500 тис.) проти фрегата ($50–80 млн) чи винищувача за ($20-30 млн); – Ударні БПЛА великої дальності ($100-300 тис) паралізують оборонно-помисловий комплекс противника, гальмують економіку, задаючи збитків на мільярди дол США.   Наявність цих засобів та набутий досвід використання в подальшому дозволяють проводити все складніші операції в плануванні, але не в ціновому виражені. Складна операція з ураження стратегічної авіації на аеродромах РФ вартістю понад $7 млрд була здійснена за допомогою кількох десятків FPV. ⬇️⬇️⬇️

Відповідаю Чому здається, що ніхто нічого не робить? Бо більшість нашої міжнародної це кулуарні переговори, особисті контакти, листи, дзвінки. Але реальність така, що у нас немає ресурсу бути всюди, реагувати блискавично і звучати гучно — у нас просто не вистачає людей, грошей і впливу. Навіть якщо така комунікація відбувається, то ми не можемо змусити місцеві медіа ретранслювати наші меседжі, влада може обмежитись публічною короткою заявою, яка потоне протягом кількох годин в інформаційному середовищі місцевому. Щоб "запакувати" наші меседжі у повідомленнях медіа по всьому світу про трагічні події в Кривому Розі та Сумах, донести до еліт та політиків, культурних середовищ і тримати це в топі порядку денного — це людиногодини,впливи, координація, бюджети, аналітики, медіапланування. Так, у Кривому Розі вбили дітей, а у Сумах 34 загиблих. Світ за нинішніх обставин по інерції та завдячуючи зусиллям керівництва держави та МЗС повисвітлює цю інформацію пів дня і буде далі жити наступними новинами. І якщо ми не маємо десятків вільних рук у столицях провідних країн, які ведуть медіа, контактують, залучають та пропонують, то цього просто не буде видно. А Тотті? А Нетребко? Це гібридна війна. Росія буде фоткатись з усіма, кого світ шанував колись, а ми будемо зціпивши зуби пояснювати союзникам, чому це неправильно. Але ми не можемо заборонити Італії мати дебілів серед зірок, як і не можемо вимагати від світових лідерів забороняти своїм громадянам їздити в Москву. Бо “це цивільна людина, не чиновник”. І це буде останнє, що ти від них почуєш. Хочеш більше? Окей! Але ці вимоги можуть шкодити іншій сфері прямо або опосередковано. Бо в політиці баланс важливіший: іноді жорстка реакція по культурному жесту може знищити підтримку в більш критичних питаннях — зброя, санкції, голосування в Раді Європи. І так, це дипломатія компромісу, яка не завжди "видима". Можливо, що вдасться досягти того, що хтось з офіційних осіб щось скаже неприємне про Тотті, але за цей час не буде опрацьовуватись в повній мірі питання політичні та військова підтримка. Щодо Нетребко ситуація інша і робота ведеться. А якщо інша сторона не хоче говорити? Тоді залишається медіа-простір. Публічні звернення, статті, коментарі. Саме тому багато наших заяв звучать через NYT, The Economist, Le Monde, Zeitung, FT тощо. Якщо в когось немає політичної волі чути — ми транслюємо через ті платформи, які все одно прочитають. Президент постійно дає інтерв’ю провідним світовим медіа, де прямо згадує обстріли, дітей, мирне населення, позицію України. Але інформаційне поле — це не аркуш з цитатами. Це боротьба за увагу. Навіть найсильніший меседж може бути витіснений інфошумом, новинами про Трампа, TikTok, нові фільми чи скандал у якійсь країні. Скільки людей в посольстві на країну, які займаються питаннями медіа? Цифри варіюються від 0 до 1.5 дипломата на країну. А ще кілька десятків людей у Києві. І всі вони мають покривати не лише комунікацію, а ще ведення соцмереж посольства, моніторити медіа, готувати довідки, звіти по своїй тематиці, часто вести ще й культурні питання та ще десятки інших питань, які не дають можливості займатись роботою з місцевими медіа. Є посольства, де працює 1-5 дипломати всього. Це об'єктивно недостатньо, але поки немає ресурсу — працюємо точково, руками тих, хто є.

З початку 2025 року Росія вже вбила понад 500 цивільних в Україні: — 413 підтверджено ООН до 31 березня 2025 — щонайменше 82 — від початку квітня 2025 Цивільних гине на 30% більше, ніж за аналогічний період 2024 року. І це під час того, як США "досягли домовленостей" із Росією про часткові припинення вогню на морі й в енергетиці. "Важка праця Трампа для досягнення миру", про яку каже Кіт Келлог та Марко Рубіо обертається наразі тільки тим, що українців стало гинути більше. Статистика красномовніша за слова. Трамп навіть прокоментував обстріл Сум, сказавши, що “це жахливо”, що “війна — це жахливо”, і що йому сказали: це була помилка. Понад 500 “помилок” лише цього року. І це лише цивільні. Без урахування розстрілів полонених, нелюдського поводження, знищення об’єктів критичної інфраструктури тощо. В цей час у Віткоффа пришвидшується пульс, коли він бачить Путіна, і він прикладає руку до грудей, щоб стримати серце. А в українців у цей момент серце зупиняється. Моя думка: Можливо, вигідне для нас прозріння ще буде. Завжди хочеться вірити в здоровий глузд. Але ми всі бачимо рішення, які ухвалює найсильніша країна світу та центр світової демократії. Найкращий ймовірний сценарій зараз — той, у якому США визнають: Росія не хоче миру, а попередники будуть звинувачені в тому, що війна продовжується. США практично, а можливо і на словах зупиняються в своїй мирній ініціативі й дозволяють Україні купувати зброю. Своїми діями на міжнародній арені сприяють утриманню низьких цін на енергоносії. Не руйнують санкційний режим, а банально — хоча б зберігають його. У такому сценарії Росія до кінця 2025 року стикатиметься з великими проблемами фінансового та військового характерів. Ресурси та здатності для здійснення наступальних дій, а також їхня ефективність буде відчутно зменшена. Якщо у 2025 році Європа+Японія справді підтримають нас — дадуть (необхідне, а не будь-яке вироблене) озброєння, кошти на рекрутинг, фінансово допоможуть покрити дефіцит, вкладуться в українське виробництво (домовленості вже є), а також ми масштабуємо найкращий бойовий досвід бригад до корпусного рівня, наростимо спроможності вітчизняного ОПК, бодай частково реалізуємо ідею "kill zone" уздовж фронту. Тоді у 2026 році Росія втратить тактичні переваги, які давали змогу формувати нетативну для нас стратегічну тенденцію. Вперше з кінця 2022 року можна буде говорити про перемир’я з позиції (точно не сили), але адекватної рівнозначності. + якщо США — свідомо чи ні — зроблять якісь дії, що гратимуть на нашу користь, це буде вже чимось помічним, але якщо просто не діятимуть в інтересах Росії, цього вже буде достатньо, щоб у нас були шанси в 2026 на позитивну тенденцію. @PETRARCHY

Усього за 2 хвилини після відкриття Нью-Йоркська фондова біржа впала на 3,51% (2 трильйони дол. США). П’ятирічку виконано за 2 хвилини. Єдина проблема — зростання від’ємне. "Економічні" рішення США під управлінням Трампа стають причиною глобальної нестабільності. Це виглядає як серія експериментів, які мають більше спільного з популізмом, невіглаством, дилетантністю, аніж з реальним підходом до розвитку економіки. Найбільша проблема в тому, що США, будучи глобальним економічним гравцем, не можуть дозволити собі діяти в ізоляції. Всі ринки пов'язані, і ці «експерименти» ведуть до ланцюгових реакцій. Падіння фондових індексів та стагнація у Штатах = глобальний економічний застій. Нинішня безкомпромісна та агресивна політика Штатів = глибинні перетворення в економічних моделях в усьому світі, зменшення довіри та коопераційних моделей співіснування. Найбільша економіка світу більше не пропонує чіткої, передбачуваної стратегії для глобальної економіки.

📼Висновки по втраті контролю в Курській області ➡️Перш ніж почати, дам легенький спойлер на майбутній пост, котрий є головним тезисом цього посту: перемовини у Джидді пройшли більш ніж успішно, і як сказав Рубіо: "м'яч на стороні Росії". Отож, чому РФ зараз наступає на Курщину? Схильний вірити, що РФ зараз намагається вижати для себе як умога найкращу позицію перед зустріччю з американською делегацією:⤵️ Курська офензива — стратегічний успіх, така собі "карта" (якщо мовою Вашингтону). Його роль у можливому переговорному процесі — отримання сильної переговорної позиції. Про це не одноразово говорили, й РФ це також усвідомлює (контрнаступів було дійсно багато, однак наші підрозділи успішно "перемелювали" противника). ➡️Після не дуже вдалих дипломатичних зусиль у Овальному кабінеті ми тимчасово втратили "важливу складову" для утримання позицій на напрямку — розвідувальні дані. Це, як на мене, могло серйозно вплинути на нашу можливість відстежувати перекидання резервів з інших напрямків. ➡️Крім того, критичним фактором стала логістика, котру спершу спробували максимально "відрізати" (загалом типова тактика росіян, котру ми бачили в Бахмуті, Авдіївці Вугледарі і так далі), тим самим не давши нам можливість повноцінно підвести резерви та забезпечувати техніку, котра вже стояла на напрямку, особливо це стосується систем ППО СВ (котрі призначені для безпосереднього прикриття військових підрозділів на полі бою). Це може бути підтвердженням мого припущення щодо черезмірної активності авіації противника, що "рівняла наші позиції з землею". 🔄Тим самим РФ отримала можливість зібрати "орду" та поновити наступ на Курщині. Вкрай показовим стала зміна перспективного напрямку (безліч osint-спільнот вказували на зменшення потенціалу на Донецькому та Харківському напрямку). До того ж, зараз з'являються повідомлення про те, що росіяни з резервів та інших напрямків зняли угрупування у близько 50 тисяч осіб, серед них "елітні" бригади морської піхоти та ВДВ. До того ж, чимала низка найкращих підрозділів БПЛА та авіації були направлені на Курський відтинок. Тому схильний вважати, що контрнаступальні дії, котрі ми бачимо зараз зі сторони Московії, — можливість перейняти ініціативу та вийти на переговори з Штатами з ідеєю "в України немає сильної позиції, тому правила перемир'я (мова йде за план Макрона) будемо встановлювати ми" (тобто Кремль). 🛑На цьому фоні вже зараз Кремль готує наративи для США, одним з яких є припинення мобілізації зеків на фронт, тим самим показуючи, що РФ також певною мірою готова для переговорів. Окрім таких заяв, російські ЗМІ активно почали приділяти увагу Курському напрямку для власного населення, щоб ще раз "зміцнити політичний устрій", замість того, щоб показувати свої тактичні провали, до прикладу, на Покровському напрямку. 🛑Додається ще один наратив: "лише за тиждень без допомоги Штатів, Україна навіть за підтримки Європи втратила Курський напрямок...", котрий націлений як на деморалізацію нашого населення/керівництва, так і на Європу. 🇺🇦Для нас важливим залишається підтримувати той вектор відносин, котрий нам вдалось налагодити у Джидді, якщо вірити заявами нашої делегації, переговори були дуже змістовні й ми відновили діалог з Трампом наскільки це можливо. Проміжний результат: обмін розвідувальними даними уже відновився, це саме стосується і військової допомоги. На даному етапі нашим головним є максимальне утримання рубежів наскільки це можливо, аби утримати ініціативу (тішать повідомлення про масовані обстріли о/с противника у Суджі) та уже з наявною розвідувальною інформацією активно моніторити, куди РФ далі відправить сили після стабілізації на Курському напрямку (зараз мова йде за Сумську область та вже сталу ЛБЗ на Сході). 🗞Conflict Capital |Підтримати

Франція та Велика Британія прагнуть найближчими днями завершити спільно з Україною контури мирного плану, який буде представлений США, повідомили дипломати, передає Reuters. Президент Франції Макрон та прем’єр-міністр Британії Стармер провели кілька окремих телефонних розмов із Трампом і Володимиром Зеленським після напруженої зустрічі минулої п’ятниці в Овальному кабінеті. І британська, і французька сторони заявили, що для майбутніх гарантій участь США буде необхідною. 💬 Ми працюємо над тим, щоб скласти цей план за кілька днів, а не тижнів, — зазначив один із поставлених європейських дипломатів. Інший європейський дипломат додав, що мета полягає в тому, щоб «розставити всі крапки над і», зокрема налагодити більш конструктивний діалог між Вашингтоном і Києвом, водночас наголошуючи Сполученим Штатам, що агресором є Росія. Якщо умови будуть створені, це може відкрити двері для нових зустрічей у Вашингтоні між європейцями та Трампом, хоча наразі неясно, чи за участі Зеленського, чи лише з лідерами Британії та Франції. Деталі плану не розголошуються, але один із європейських дипломатів повідомив, що військові завершать опрацювання військових аспектів плану впродовж наступного тижня. Одним із варіантів є часткове перемир’я на один місяць, яке включатиме заборону на атаки з повітря та моря, а також удари по енергетичній інфраструктурі, але не стосуватиметься бойових дій на землі. Цю ініціативу підтримуватимуть Франція, Велика Британія та коаліція “охочих” - країн, які готові долучитися.

📌 Коментар до ситуації з мирним планом Британії, Франції та України: Найбільша пастка, в яку може потрапити цей план—це стати ще одним «європейським» чи «українським» варіантом, який сприйматиметься Дональдом Трампом як щось нав'язане ззовні. Якщо мета справді полягає у тому, щоб залучити США, особливо президента Трампа, то цей план не може бути ані «планом миру Європи», ані навіть «планом перемоги України». Він має бути представлений так, щоб він міг стати саме великим всеосяжним миром «Great Peace Deal» від Дональда Трампа. Для Трампа важливо, щоб він мав змогу привласнити собі ідею і подати її як особистий здобуток. Навіть якщо ключові ідеї цього плану будуть запропоновані європейцями чи Україною, їх треба подавати настільки закрито та дипломатично, щоб саме американська сторона (Трамп) відчула, що ця ідея народилася в Білому домі. Якщо це зробити неможливо—і план одразу викличе відторгнення у Трампа просто тому, що він «не його»,—тоді спочатку провести закриті консультації, подати ідеї США конфіденційно як інструмент, яким Трамп може скористатися для власної дипломатичної перемоги. Зробити акцент на тому, що саме він може «вирішити війну», «врятувати світ» тощо. Якщо така закрита презентація не спрацює, тоді вже публічно оголосити окремі положення плану—ті, які здатні привернути увагу і стати публічними аргументами, що створять додатковий політичний тиск на адміністрацію Трампа, змусивши її враховувати запропоновані альтернативи. Інакше є високий ризик того, що ініціатива, яка має всі шанси стати історичною, буде відкинута не через її зміст, а виключно через політичні амбіції та персоналії у Вашингтоні. @PETRARCHY

🇺🇦🇺🇸Про що нам каже зустріч Трампа і Зеленського саміти лідерів Європи та подальші події Якщо коротко, то ми повернулись на 200 років назад, щоб стати свідками спроби відродження системи міжнародних відносин "Європейського концерту" (1815-1920) у вигляді "Світового концерту". Нова-стара реальність, де ідеологій та сталих союзників немає – є тільки інтереси. Зустріч Трампа і Зеленського продемонструвала вкотре світу чіткі обриси нової американської реальності. Відверта жорстка безкомпромісність та тактичний прагматизм стали атрибутами адміністрації Трампа та залишили мало місця для ілюзій щодо майбутнього відносин США з Європою та Україною. 🇺🇦Щодо України: ▪️Україна не сприймається як рівний партнер, а радше геополітичний фактор, який треба якось вирішити для розблокування відносин з РФ. Адміністрація Байдена також не розглядала Україну як рівноправного партнера, але мала чіткі ідеологічні та стратегічні орієнтири. Для Вашингтона того часу демократія та її захист були частиною глобальної стратегії, а підтримка Києва відповідала інтересам США у збереженні світового порядку, побудованого на демократичних цінностях, але чи призводило до забезпечення України необхідною підтримкою на практиці? Ні. Була крапельна чітко лімітована допомога, яка мала на меті виснажувати поступово Росію і не провокувати на різкі дії. ▪️Припинення вогню – перша важлива ціль, важливіша за зміст домовленостей. Нашу боротьбу сприймають героїчною, але сенсу в ній не бачать, бо фінансувати цю боротьбу бажання не мають. ▪️Йти по найменш складному з математичної точки зору шляху. Якщо є можливість: 1) змусити піти Росію на мир за 1-2 роки, застосувавши санкції, мобілізувавши Європу, надавши підтримку Україні на ще 160 млрд., та встановити справедливий мир. 2) або обрубити допомогу Україні, шантажувати та погрожувати "підписуй мирну угоду в такому вигляді або ми виходимо" і далі вже з Європою як хочете розрулюйте, а США зніме санкції з РФ і буде торгувати, а ще встигнути нажитись на угоді з Україною на десятки мільярдів. І це не за роки, а за лічені місяці. Нинішня адміністрація обере 2 варіант в поточній ситуації, тому що це вважається простішим. 🇪🇺Щодо Європи: ▪️США хоче позбутись тягарів відповідальності та зайвої "присутності" в світі, зокрема поклавши відповідальність за безпеку України та Європи на останню. ▪️Європа відкрито зневажається та критикується, тому що союз з Європою не вважається цінним. ▪️"Європа прокидається". Скільки разів ми це чули? Чуємо кожен раз, коли шириться інформаційна хвиля, яка сповіщає про загрозу. Європа боїться своєї бездіяльності у цій ситуації, але так само і хибної "діяльності". У результаті бачимо багато слів і щотижневі саміти лідерів. Результат? У ЄС немає плану. ЄС наразі без США не може забезпечити конвенційну безпеку власну та України, але водночас Брюссель більше не може покладатись на Вашингтон через небажання Білого дому підтримувати Європу як раніше і через нестабільну політику. Вакуум сили в Європі збільшується, а компенсувати словами не виходить. 🇷🇺Щодо Росії: ▪️Москва розглядається як фактор, необхідний для вирішення проблем Китаю, Близького Сходу та інших глобальних питань +економічний інтерес. США роблять стратегічну помилку, вважаючи, що можуть використати РФ для протидії КНР. Будь-які поступки чи домовленості, які США запропонує Москві, не зможуть розірвати її зв’язки з Пекіном. РФ отримає вигоду з будь-яких короткострокових угод із США, однак у критичний момент РФ завжди стане на бік Китаю. Це не тільки питання спільних інтересів, а й питання виживання для російського режиму, який розглядає Пекін як більш важливого та надійного союзника. 🇺🇦Що має робити Україна? Надати план, який зробить Україну важливим активом для США. Це не про втрату суб'єктності, а про збільшення зацікавленості в Україні. Нові США не сприймають цінності та справедливість і формулювання "допоможіть нам/cобі/демокр. світу", але спрацювати може: "ось як ви зможете заробити разом з нами та ось проєкти, які відповідають інтересам США". Розписати далі не можу, бо скінчились символи. Тим хто дочитав: ❤️ @PETRARCHY

Вибори в Німеччині (тут все добре) 🇩🇪Блок ХДС/ХСС здобув перемогу на виборах у Німеччині з результатом 28,5% голосів, а Мерц стане новим канцлером Німеччини ▪️Друге місце посіла проросійська крайньоправа партія "Альтернатива для Німеччини" - 20,7% ▪️Соціал-демократична партія Німеччини канцлера Олафа Шольца третя з результатом 16,4% ▪️Партія Зелених - 11,6% ▪️Партія лівих - 8,8% ▪️З приємного Проросійський "Союз Сари Вагенкнехт — За розум і справедливість" не потрапив до парламенту, оскільки не подолав 5% барʼєр. ▪️Завдяки тому, що декілька партій не подолали бар'єр, то при розподілі між іншими партіями їхніх місць створилась можливість створення коаліції проукраїнської коаліції (понад 316 місць) за рахунок об'єднання Мерца (208) та Шольца (121). ▪️Мерц – найкращий для України вибір німців. Він за продовження та збільшення підтримки України, зокрема він за передачу крилатих ракет Taurus. Окрім цього, він наголошував на тому, що Європі треба бути частиною переговорного процесу між Україною та Росією, а також, що Європа мусить нарощувати власну міць з огляду на нову політику США. @PETRARCHY

Візуально підтверджені втрати техніки за 2024 рік: ▪️БРОНЬОВАНА ТЕХНІКА Росія: Танки: 2,641 БМП/БТР: 2,971 Бронетранспортери та MRAP: 2,254 Загалом: 7,866 одиниць Україна: Танки: 771 БМП/БТР: 707 Бронетранспортери та MRAP: 1,626 Загалом: 3,104 одиниці…

Візуально підтверджені втрати техніки за 2024 рік: ▪️БРОНЬОВАНА ТЕХНІКА Росія: Танки: 2,641 БМП/БТР: 2,971 Бронетранспортери та MRAP: 2,254 Загалом: 7,866 одиниць Україна: Танки: 771 БМП/БТР: 707 Бронетранспортери та MRAP: 1,626 Загалом: 3,104 одиниці ▪️АРТИЛЕРІЯ Росія: САУ: 395 РСЗВ: 193 Буксирувана артилерія: 1,145 Загалом: 1,733 одиниці Україна: САУ: 350 РСЗВ: 51 Буксирувана артилерія: 435 Загалом: 836 одиниць ▪️ЛОГІСТИКА Росія: 9,837 (вантажівки + цивільний транспорт) Україна: 3,239 (вантажівки + цивільний транспорт) ▪️Що це означає? Україна знищила російської бронетехніки в рази більше, ніж втратила сама. В дійсності у нас були і є всі шанси, щоб досягти вигідного для нас миру, бо не від хорошого життя російські кінські сили почали вимірюватись віднедавна у віслюках. Ця вся деградація російської військової машини є красномовною, але ми маємо максимально ефективно використовувати власні ресурси, (це про розподіл коштів на цивільні та військові потреби, про пріоритети в закупівлі озброєння та військової техніки, про інженерні роботи, про ставлення до особового складу, про корпуси та бригади і тд). Враховуючи дефіцит боєприпасів особового сладу, обмеження у використанні далекобійної зброї, нестачу ресурсів, а також невиправлені поточні проблеми, то ми все одно ефективно здійснювали оборонні дії. З серпня у нас різко збільшились втрати по техніці у зв'язку із операцією ЗСУ на Курщині, яка ідеологічно-політично правильна, але реальну цінність ми зможемо дізнатись тільки за результатами переговорів. @PETRARCHY

‼️ важливий збір ‼️ Друзі, дуже потрібен пікап для нашої 1 ОШБ Да Вінчі! Моя велика подруга відкрила збір, я вже закинув всі грівєні, які мав перед ЗП, тепер звертаюся до вас – будь-яка сума має значення! Якщо можете підтримати – це буде величезна допомога.…