П О Ш У К

https://www.harel-ocante.com/work/le-gout-de-l-epoque#slide2

Можливо ти боїшся не так як дуааєш.

Musée d’Orsay, кастомний шрифт Orsay Elzévir Давно хотілося розповісти про цю перлину ребрендингу Музею Орсе в Парижі. Красномовна назва шрифта відсилає до ельзевірів, що мали ренесанс у типографічній традиції Франції XIX століття. Така сучасна інтерпретація форм La Belle Époque відповідає духу колекції музею, присвяченій періоду 1848–1914 років. Є два стилі — прямий та курсив, доповнені великою кількістю фіч. Достатньо кількох характерних літер — і шрифт вже впізнаваний. Такий результат непросто досягти: має значення досвід команди, достатній часовий ресурс на реалізацію проєкту, знання історії, дослідження першоджерел, високий рівень технологічної майстерності, вміння не копіювати, а адаптувати, створювати сучасний вигляд без архаїзації, не перевантажувати та влучно розставляти акценти. Єдиний недолік — подекуди складно сфокусуватися на мистецтві, адже профдеформація змушує погляд повертатися до шрифта. 🙂 Art direction: Zoo designers graphiques Type design: Rafael Ribas Font mastering: Jérôme Knebusch

#айдентика #анімація О, яка гарна айдентика для афінського концертного залу. І графіка клас і моушн

Хорошим ідеям потрібен час. Майже завжди вони з’являються або невчасно, або не зовсім про те, що потрібно тут і зараз. Чому так — не знаю. Просто так виходить. «Верхівки» були саме такими — і невчасними, і не зовсім про те, що просили. Відкрив на гугл-драйві тендерну презентацію, де ми вперше розписали й показали цю ідею. 8 березня 2024 року. Трохи більше року тому. Тоді ідея не потрапила до основної частини — бо не відповідала завданню з брифу. Але ми зібрали окремий блок із чотирьох ідей, щоб показати, як бачимо співпрацю з брендом. Однією з них були «Верхівки». До Великодня залишалося трохи більше місяця. Було зрозуміло: ідею «не за брифом», яка потребує виробництва й припадає на пік тендера, навряд чи хтось візьметься реалізовувати. А зараз, через рік, «Сільпо» втілили «Верхівки». Сьогодні ця ідея виглядає як щось особливе. Але понад рік тому вона була просто ще однією в списку — одним рядком на слайді серед десятка інших. Не втратити хорошу ідею з часом — це окрема креативна сила. У моєму холодному серці є окрема зала слави з опаленням — для команд брендів і агентств, які не гублять сильні ідеї в рутині. Тому що сам я розгубив купу. У якийсь момент стає соромно говорити «о, у мене була схожа ідея». Суть ось у чому: враження від нормальних ідей з часом не змінюється — бо вони не викликають сильних емоцій. Вони завжди просто «ок». А от до справді хороших ідей з часом охолоджуєшся. Спершу вони захоплюють. А потім це відчуття слабшає — і здається, що було просто «ок». Беклог ідей. У мене є кілька світових агентств і команд брендів, за якими я регулярно стежу. Є одна річ, яка повторюється у багатьох — і вона мені дуже подобається. Вони не вигадують ідеї лише під конкретні задачі. Вони вигадують наперед. Просто те, що захоплює. А на сильні ідеї ставлять мітки — під яке завдання, подію чи ситуацію цю ідею можна буде реалізувати. А коли з’являється задача — не починають із нуля. Вони йдуть у беклог і дістають щось, що вже є. І просто чекає свого моменту. Бо хороші ідеї майже ніколи не приходять вчасно. Але якщо їх берегти, то їхній час приходить.

Замальовки народних орнаментів Одещини, зібраних студенткою Одеського художнього училища Оленою Бричевською у 1928 і опублікованих в альбомі "Степова Україна. Орнамент" з передмови видання: 1928 р. студентку поліграфічного відділу Олену Бричевську командирували на Одеську округу з наказом зібрати все, що там мається типового щодо степового маларства української народної творчости. Завдання своє вона виконала чудово. Зібрано було велику кількість зарисовок. Найкращі 30 таблиць вміщено до цього альбому. Від обгортки і до останньої сторінки цього альбома виконано в поліграфічній майстерні „I3O“ літографією трьома, чотирма та пʼятьма фарбами. На каміннях працювала Бричевська, друкували в співробництві студенти тої ж майстерні: по літографії В. Робочий та І. Янін, по типографії В. Ґоровіц та Є. Розенцвейт. Друкувалося спільними силами цих студентів. Тітульна літера на цинку зроблена студентом С. Тульчинським […] Фото з бібліотеки Одеського художнього училища. Увесь альбом, відсканований науковою бібліотекою.