🌳Центр вивчення генеалогії "Пращур"📜

🧬 ЯК ДАЛЕКО СЯГАЄ НАШЕ КОРІННЯ? 🌳 Від «хто були мої предки?» — до «хто ми?» 😉 Ну що, наскільки ви готові до правди, друзі? У п’ятницю ми поставили вам генеалогічну дилему: ви досліджуєте родовід і раптом знаходите документ, який може зруйнувати одну сімейну легенду. Ваші дії? Більшість обрала стратегію справжнього генеалога: «Цікаво. Буду копати ще глибше!» 🔎 І це чудовий висновок минулого тижня: архів може здивувати, але один документ — ще не вся історія. А тепер — час відкривати нову сторінку 📜 🌳 Де закінчується наше родове дерево? Цього тижня подивимося на генеалогію ширше: як далеко сягає наше коріння і де проходять межі того, що можна довести документами. Чи можна дійти до князів? Що про наших предків може сказати математика? З ким перепліталися українські роди? І чи реально створити одне родове дерево для всіх українців? А почнемо з питання, яке іноді звучить трохи образливо для генеалогів: 🔎 Генеалогія — це нудно? Один із наших підписників дуже влучно описав її суть: 💬 «Поки шукаєш підтвердження одного факту, натрапляєш на п’ять нових неочікуваних цікавих фактів…» І ще точніше: 💬 «солодкі миті від знахідок і гіркота усвідомлення того, що ніколи не розгадаєш певних таємниць через брак джерел». Мабуть, краще й не скажеш. 🌳 Бо генеалогія — це постійне поєднання знахідок і невідомого. Іноді джерела дозволяють відкрити несподівані факти. А іноді — окремий регіон, повіт чи село збереглися настільки погано, що доводиться чесно сказати: цього факту ми вже не дізнаємося. Та якщо джерела є — їх варто шукати, читати, зіставляти й перевіряти. 💡А якщо не хочеться самостійно розбиратися зі складними документами — можна доручити цей пошук тим, хто ловить від нього кайф за вас 😉 Ви отримуєте готове родове дерево, іноді до 7–10 покоління, — і свою «солодку мить від знахідки». 💬 А що для вас цікавіше, друзі: • сама знахідка чи момент, коли розрізнені факти раптом складаються в цілісну історію? • і чи готові ви дізнатися правду, навіть якщо вона зруйнує красиву сімейну легенду? 🔎 Завтра перевіримо, наскільки далеко насправді можна простежити родовід. #родовід #генеалогія #історіяроду #сімейнаісторія #походження #предки

Уявіть: ви досліджуєте родовід і раптом знаходите документ, який може зруйнувати одну сімейну легенду. Ваші дії? 👀

Ну що, друзі 🌿 Цього тижня ми разом зазирнули туди, де архіви вміють дивувати. Побачили документи, які давали несподівані відповіді, залишали нові запитання й іноді відкривали такі деталі про наших предків, яких точно не знайдеш у родинних легендах 👀 💡І, мабуть, головний висновок тижня простий: у генеалогії ніколи не варто бути надто впевненим у тому, що ти знайдеш. Бо один запис може підтвердити історію, змінити її — або відкрити зовсім іншу🔎 Тож на завершення пропонуємо невеликий експеримент: уявіть, що ви раптом знаходите документ, здатний зруйнувати одну сімейну легенду. Що зробите? 👇 _______ 🕊️ А поки архіви готують нам нові сюрпризи — гарних вихідних і жодних сімейних таємниць… принаймні до понеділка! #родовід #генеалогія #архівнідокументи #сімейнаісторія #історіяроду #метричнікниги #актовізаписи

📜 АРХІВИ НЕ ЗАМОВЧУЮТЬ 🔎 Родинні таємниці — між рядків У генеалогії ми часто шукаємо велике кохання, міцні родини й красиві сімейні історії. А потім відкриваємо архівний документ — і раптом бачимо те, про що родинні легенди воліли б промовчати. 🔎 Коли дитина — «лише її» Наші предки, як і люди сьогодні, не завжди були ідеальними. Бували зради, конфлікти, позашлюбні діти — і документи часом фіксували це абсолютно прямо. Якщо дитина народжувалася у шлюбі й чоловік визнавав її своєю, питання біологічного батьківства могли взагалі не виникати. Але якщо законний чоловік заперечував своє батьківство, це вже могло відобразитися в церковному записі. При цьому ім’я біологічного батька зазвичай не зазначали. 📜 Саме такий запис, датований 1917 роком, надіслала нам підписниця. У ньому читаємо про народження хлопчика Миколи: «Батьки: Юстина Прийдун, донька Антона і Марії Костів… (жінка Кирила Ухмана)». Тобто Юстина зазначена як дружина Кирила Ухмана, але дитина записана лише за нею. 🧐 Чому так? Однозначної відповіді цей фрагмент не дає. Можливо, Кирило справді не визнав дитину своєю. А можливо, за цим записом стояла інша родинна історія, про яку ми вже ніколи не дізнаємося. І тут є важливий нюанс: нам надіслали обрізаний фрагмент сторінки. А в генеалогії це може мати значення. 📌 Завжди краще фотографувати всю сторінку — із заголовком таблиці, номерами, примітками та реквізитами. Саме вони часто допомагають правильно зрозуміти запис. 🌿 А що це говорить про наших предків? Передусім — вони були людьми. Зі своїми почуттями, помилками, коханням, ревнощами, сварками, таємницями й непростими рішеннями. Тому, знайшовши в родоводі щось подібне, не обов’язково засуджувати своїх предків або намагатися зробити їх «ідеальними». 🌿 Генеалогія не має бути судом над минулим. Вона має допомагати його зрозуміти. А іноді один короткий запис говорить про людське життя значно більше, ніж ціла родинна легенда. 💬 А як думаєте ви, друзі? • Чому Кирило міг не бути зазначений батьком Миколи? • Чи варто генеалогу взагалі намагатися встановити біологічного батька, якщо документ цього прямо не говорить? І головне — чи хотіли б ви дізнатися таку правду про свій родовід? 👀 #генеалогія #родовід #архівнідокументи #сімейнаісторія #історіяроду #метричнікниги #актовізаписи

👶 ДИТИНА НА ПОРОЗІ 🔎 Загадка між рядків… Іноді документ розповідає що сталося, але не пояснює чому. І саме тоді найцікавіше починається між рядків. 📜 Балта, 1894 р. У записі про хрещення Никифора читаємо: «Подкинут в дом Балтского мещанина Петра Васильева Киричковского и взятый им на воспитание». Тобто дитину залишили в домі Петра Киричковського, а він узяв хлопчика на виховання. Ще одна деталь: серед хрещених батьків — сам Петро Васильович та солдатка Євфросинія Данченко. 🧐 А чому дитину залишили саме в його домі? Можливо, мати знала, що Петро прийме хлопчика й дасть йому краще майбутнє. А можливо… 🤔 Петро сам був біологічним батьком Никифора? Мати могла залишити дитину саме йому, знаючи, що він її не відкине. Але це лише версії. 📌 Документ підтверджує тільки факт. Решта — загадка, яку архів поки не розкрив. 🔎 Генеалогія — не лише про факти, а й про питання, які вони породжують. 💭 Як думаєте ви, друзі: добрий міщанин чи все ж таки батько, який знав, чию дитину виховує? #родовід

📜 21 РІК — І ВСЕ ЩЕ ПОТРІБЕН ДОЗВІЛ НА ШЛЮБ? 🔎 Архівна загадка 1895 року Архіви рідко вигадують загадки навмисно. Але іноді одного рядка достатньо, щоб звичайний запис перетворився на маленьке розслідування 👀 📜 1895 р., с. Лопушанка на Львівщині 💍 Теодор Косик — 21 рік, рільник, вільний. 💍 Юліанна Пустельник — 29 років, рільниця, вільна. Здавалося б, звичайний шлюбний запис. Та поруч — приписка: «Неповнолітньому нареченому дозвіл…» Далі зазначені дозволи Цісарсько-королівського Намісництва у Львові та суду у справах опіки. 🧐 Але чому «неповнолітньому», якщо Теодору вже 21? Можливо, дозвіл запросили раніше, а на момент його оформлення йому вже виповнився 21 рік. А може, причина інша. Цікаво, що номери дозволів можуть стати зачіпкою для подальшого пошуку — за ними можна знайти відповідні документи й дізнатися причину. 📌 Бо незрозумілий рядок у документі — не завжди глухий кут. Іноді це наступний напрямок дослідження. 💭А як думаєте ви: чому 21-річному знадобився дозвіл як неповнолітньому? #родовід

🔎 КОЛИ АРХІВИ ВМІЮТЬ ДИВУВАТИ: 👀 іноді найцікавіше — між рядків… Ми звикли сприймати архівні документи як щось дуже серйозне: дати, імена, прізвища, печатки. Але варто придивитися уважніше — і за цими рядками раптом починають вимальовуватися сюжети, яких зовсім не очікуєш 👀 Тому цього тижня пропонуємо поглянути на архіви трохи інакше. На нас чекають: ▫️документи, які суперечать одне одному; ▫️записи з несподіваними деталями; ▫️історія, у якій запитань більше, ніж відповідей; ▫️і один сюжет, про який родинні легенди, мабуть, воліли б промовчати. А наприкінці перевіримо, наскільки ви готові до несподіванок власного родоводу. А почнемо з простого запитання: 📜 Один факт — а записів два. Навіщо? Здається, знайшли запис про народження — факт встановлено, можна рухатися далі. Але що, якщо про одну й ту саму подію збереглося два документи — і вони розповідають її по-різному? Це не випадковість. На більшості українських земель до радянського періоду народження, шлюби та смерті фіксували переважно в метричних книгах. Пізніше їх замінила система актових записів цивільного стану. Але західноукраїнські землі увійшли до радянської системи пізніше. Тому в окремих регіонах і за певні роки могли зберегтися обидва типи документів — метричні й актові, створені щодо однієї й тієї самої події. І саме такий випадок ми маємо у 1946 році в селі Воєгоще на Волині. 🧩 Одна Марія — два записи Нас цікавить народження Марії Чмух. У метричному записі читаємо про її батьків: «Громадяни с. Воєгоще Яков Филиппович Чмух і його шлюбна дружина Євгенія Андріївна, уроджена Карпук, обоє православного віросповідання». А тепер відкриваємо актовий запис про ту саму Марію і той самий 1946 рік. І бачимо вже зовсім іншу картину. Тут зазначено: • у матері до цього було 3 дітей; • цього разу народилася 1 жива дитина; • батькові Якову — 30 років, матері Івзі — 27; • їхнє заняття — сільське господарство; • вказані пред’явлені документи та дані заявника. Але водночас зникає те, що було в метричному записі: дівоче прізвище матері — Карпук. 🔎 Один факт — різна інформація Перед нами дві фіксації однієї події, але кожна з них зберегла свої деталі. І саме в цьому — величезна цінність паралельних джерел. Метрична книга дає нам інформацію, якої немає в актовому записі. Актовий запис додає відомості про вік батьків, їхні заняття, кількість попередніх дітей та інші деталі. Тому правило просте: Знайдений факт — ще не означає, що знайдена вся інформація про нього. 📌 Якщо доступні два джерела — варто перевірити обидва. Бо другий документ може виявитися зовсім не повторенням першого. Іноді це ще один шматочок тієї самої історії 🌿 💬 А як вчинили б ви, друзі? Знайшли запис про народження — зупинилися б чи шукали друге джерело? І якщо два документи містять різну інформацію — якому довіряли б більше? #генеалогія #родовід #архівнідокументи #сімейнаісторія #історіяроду #метричнікниги #актовізаписи #Пращур

📜 ТАМ, ДЕ ДОКУМЕНТИ ВЖЕ МОВЧАТЬ… 🌿 починаються припущення 15 липня в Україні відзначали День Хрещення Русі. І після цього свята нас часто запитують: «А як жили наші предки до християнства?» Цього тижня ми не раз переконувалися: там, де закінчуються припущення, починаються документи. ⸻ 🔎 Чесна відповідь Якщо говорити саме про генеалогію, то ми цього не знаємо. Основні джерела генеалогічного дослідження — це метричні книги, сповідальні розписи та ін. церковні документи. Саме вони допомагають відновлювати історію. ⸻ 📖 Де проходить межа? Методами генеалогії ми можемо простежити рід на кілька століть назад. А дохристиянська доба — це понад 1000 років тому. Від того часу збереглося мало письмових джерел, щоб говорити не лише про родоводи, а й про життя. ⸻ 🌿 Генеалогія не дає відповідей на всі запитання. Але чесно показує те, що підтверджене документами. 🕊️ Гарних вихідних, цікавих відкриттів і сімейних історій, які одного дня обов’язково знайдуть своє підтвердження в архівних документах. #рід

🔎 ІМʼЯ МОЖЕ ОБМАНУТИ 📖 Документи — ні Цього тижня, друзі, ми вкотре переконуємося: там, де закінчуються припущення, починаються документи. І один із найпоширеніших міфів звучить так: «Моя бабуся — Мойсеївна, а дід — Абрамович. Значить, вони були євреями?» Ні, друзі. І зараз покажемо, чому. ⸻ 🔎 Чому це не доказ? Абрам і Мойсей — це не лише єврейські, а й православні хрестильні імена, які широко використовувалися в Україні. Тому прізвища чи по батькові на кшталт Абрамович, Мойсеївна або Мойсеєвич самі по собі нічого не доводять. ⸻ 📖 А як виглядали єврейські метричні книги? Погляньмо на записи з метричних книг єврейської громади Києва кінця ХІХ — початку ХХ століття. 👧 Міхля-Ципа Батьки: Сруль (Ізраїль) Хунов Сандлер і Хава Шмуілівна. 👧 Злата-Белла Батьки: Мордухь-Берь Залманов Кисилевський та Маріям-Песя Меєр-Шиївна. 👦 Лейб Батьки: Аврум-Мойше Брагінський і Хана. Серед інших імен зустрічаємо: 📜 Брейна, Дельда, Блюма, Естер, Етя-Лея, Хая, Хася, Іцхак, Янкель, Шмуль, Бенціон, Лея-Цирля, Гудля та багато інших. До того ж друга сторінка багатьох таких метричних книг була написана івритом або їдишем. ⸻ 💡Ім’я чи по батькові — це лише зачіпка. 📌А от відповідь на питання про походження дають документи, а не наші припущення. Саме тому в генеалогії ми завжди перевіряємо сімейні легенди архівними джерелами. ⸻ 💬 А у вашій родині, друзі: були імена чи прізвища, які змушували думати про певне походження, а документи зрештою показали зовсім іншу історію? #генеалогія #родовід #пращур #походженнябезміфів #тематижня

📜 Коли зрозумів, що «сповідальний» — не означає «скандальний» 😉 #генеалогіязгумором #пращурмем #буднігенеалога #архівнебожевілля #сповідальнийнескандальний

📜 СПОВІДАЛЬНИЙ РОЗПИС — ЦЕ 🤔 зовсім не те, що ви подумали Цього тижня ми вкотре переконуємося: там, де закінчуються припущення, починаються документи. І сьогодні — ще один поширений міф. 🤔 «А в сповідальних розписах можна прочитати, у чому сповідалися наші предки?» Ні, друзі. Історій про те, як прабабуся «в гречку стрибала» чи прадід щось украв, там не знайдете 😉 ⸻ 📖 Що таке сповідальний розпис? Це не записи сповідей, а перелік парафіян, які мали сповідатися перед Великоднем. У документі зазначали: 🏡 номер двору; 👤 голову родини; 👨‍👩‍👧‍👦 усіх членів сім’ї та їхній вік; ✅ хто був на сповіді, а хто — ні. Сповідальний розпис 1774 р., с.Слобода Вільшана, Харківський повіт. ⸻ 🔎 Чому це важливо генеалогу? Якщо відомий рік документа і вік кожної людини, можна досить точно визначити рік її народження та просунутися ще на одне покоління вглиб родоводу. ✍️Тож сповідальні розписи — одне з найцінніших джерел для генеалогічних досліджень. ⸻ 💬А ви, друзі, теж думали, що в них записували сповіді? #родовід

🔎 «ЗНАЙДІТЬ ХОЧ КОГОСЬ, АБИ НЕ УКРАЇНЦЯ» Цього тижня говоримо про те, що там, де закінчуються припущення, починаються документи. І один з найцікавіших запитів, який ми час від часу чуємо: «Не знаю, ким були мої предки: євреями, поляками, німцями, чехами чи болгарами. Знайдіть хоч когось, аби не українця!» ⸻ 📜 Коли достатньо підтвердити національність? У «Пращурі» є послуга підтвердження національності. Вона підходить, якщо родина вже знає, кого саме потрібно підтвердити документами. Н-д., що дід був поляком або бабуся — румункою. ⸻ 🌿 А якщо це лише припущення? Тоді потрібне вже генеалогічне дослідження. Ми досліджуємо кілька поколінь і встановлюємо національність за документами. Іноді знаходяться представники інших національностей. Та частіше документи підтверджують, що предки були українцями. ⸻ 💡У генеалогії не можна «замовити» бажану національність. Її можуть підтвердити лише документи. ⸻ 💭 Як думаєте, чому багатьом хочеться знайти серед предків представників іншої національності? #рід

🕯️ТАМ, ДЕ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ПРИПУЩЕННЯ… 📜 …починаються документи Іноді одна сімейна історія живе поколіннями. «Кажуть, у нас були польські предки…» «Нібито хтось із роду був євреєм…» «Наше прізвище точно не українське…» Так народжуються родинні легенди. Одні підтверджуються, інші — ні. 📜 Документи не вірять чуткам. Вони зберігають факти. Саме тому цього тижня поговоримо про те, як архівні джерела допомагають встановити походження людини та спростовують поширені міфи. Попереду: ▫️як працює підтвердження національності; ▫️чому генеалог не може «знайти хоч когось, аби не українця»; ▫️що насправді приховують сповідальні розписи; ▫️які імена були характерними для єврейських громад; ▫️чому сучасна генеалогія нерозривно пов’язана з християнством. 📌 Підтвердження національності Одна з послуг нашого Центру — підтвердження національності, зокрема й єврейської. Якщо польську, чеську чи німецьку національність зазвичай підтверджують документами радянського періоду (з 1922 року), то у випадку єврейської пошук часто сягає значно глибше. ✡️ Історично в єврейських громадах віросповідання — юдаїзм — було тісно пов’язане з національною належністю. Саме тому єврейські метричні книги, хоча й є релігійними документами, можуть слугувати підтвердженням єврейської національності та приймаються консульськими установами. 💡 Поширений міф Часто вважають, що підтвердження можливе лише по жіночій лінії. Насправді все залежить від покоління. ▫️Для батьків враховуються документи і матері, і батька. ▫️Для дідусів і бабусь — також обох. ▫️А от починаючи з покоління прадідів і прабабусь, підтвердження можливе лише через прабабусю. Саме тому кожне дослідження потребує індивідуального аналізу документів і родинного дерева. 📜 У генеалогії саме документи відокремлюють факти від припущень. 💬 До вас, друзі: • чи є у вашій родині історії про походження чи національність, які ви хотіли б колись перевірити? #генеалогія #родовід #пращур #походженнябезміфів #тематижня

📜 КОЛИ ДОКУМЕНТИ ЗМІНЮЮТЬ НЕ ЛИШЕ ЗНАННЯ, 🌱 а й людей Цього тижня ми показували, що документи можуть розповісти більше, ніж люди. А завершити його хочемо історією, яка нагадала: 📌 іноді вони змінюють не лише уявлення про минуле, а й майбутнє. ⸻ 💬 Лист, який нас надихнув Нещодавно Віктор Долецький отримав повідомлення: «Дякую вам за вашу працю. Саме ви стали моїм онлайн-наставником у генеалогії. Завдяки вашим порадам я зробила перші кроки у власному дослідженні». Для нас це цінно. ⸻ 📜 Навіщо ми створюємо цей контент? Наша головна мета — популяризувати генеалогію в Україні. Ми хочемо, щоб якомога більше людей відкривали історію свого роду. Хтось досліджує сам, хтось довіряє професіоналам. Обидва шляхи цінні. ⸻ 🌿 Якщо після наших відео ви відкрили перший архівний документ, поговорили з рідними чи просто зацікавилися історією свого роду — значить, ми працюємо недарма. Гарних вихідних, друзі! Нових відкриттів і документів, які відкриють історію вашої родини краще за будь-які легенди. #рід

👤 ЧУТКИ ЛЮБЛЯТЬ ЛЮДИ 📜 Документи — правду Цього тижня ми показуємо, що документи інколи розповідають більше, ніж люди. А сьогодні — історія про те, як чутки можуть народжуватися буквально з нічого. І чому в генеалогії вони нічого не варті без документального підтвердження. ⸻ 📞 «Зробіть так, щоб чоловік був дворянином» Якось Віктору Долецькому зателефонувала потенційна клієнтка. — «Мені у Верховній Раді дали ваші контакти. Треба дослідити родовід чоловіка… щоб він виявився нащадком дворян». На що Віктор відповів: — «А якщо документи покажуть, що він був нащадком селян чи кріпаків?» Жінка навіть не хотіла цього припускати. Тоді він пояснив головний принцип роботи «Пращура»: 👉 Ми не «створюємо» родоводи. 👉 Ми досліджуємо правду. Якщо вона вас влаштовує — із задоволенням допоможемо. ⸻ 📜 І що показали документи? Клієнтка все ж замовила дослідження. Результат виявився цікавішим за будь-які очікування. Серед трьох досліджених гілок були й дворяни, і міщани, і селяни. Саме такою й виявилася історія цієї родини. ⸻ 🤭 А потім почалися чутки… Під час спілкування клієнтка розповіла ще одну цікаву історію. Виявляється, у Верховній Раді подейкують, що Віктор Долецький… син депутата, «мажор» і взагалі дуже впливова людина. Сам Віктор про це дізнався… від клієнтів. Можливо, ці чутки з’явилися тому, що свого часу він відкрито відстоював права дослідників у судах із державними установами. А, можливо, — тому, що в нас досі дивуються, коли людина не боїться сперечатися з владою. ⸻ 🤝 Для нас усі рівні Серед клієнтів «Пращура» були депутати, колишні міністри та багато людей найрізноманітніших професій. Але коли справа доходить до генеалогії, статус не має жодного значення. Перед документами всі рівні. Бо документи не знають посад, звань чи титулів. Вони просто зберігають факти. ⸻ 💡Чутки можуть бути цікавими. Але документи — набагато цікавіші. 📌Саме вони здатні підтвердити або спростувати будь-яку історію — і про родовід, і про самих дослідників. ⸻ 💬 А як щодо вас, друзі? • Чи доводилося вам чути про себе або свою родину історії, які згодом виявилися зовсім не такими, як розповідали? • А якщо знаєте ще якісь кумедні «легенди» про Віктора Долецького — пишіть у коментарях. Разом посміємося або допоможемо розібратися, де правда, а де лише чутки 😉 #родовід #генеалогія #пращур #архіви #генеалогічнийпошук #документиговорять

Коли пазл 🧩 уперто нагадує генеалогічне дослідження 😉 #генеалогіязгумором #пращурмем #буднігенеалога #нетойпазл #нетаверсія #затетеперзнаємо

🔎 КОЛИ ПРАВИЛЬНА ВЕРСІЯ ⭐️ виявляється… неправильною Сьогодні — історія про те, чому навіть непідтверджена версія може наблизити до родоводу. ⸻ 🧩 Невидима частина пошуку У генеалогії є робота, якої ніхто не бачить, — відпрацювання версій і зачіпок. Іноді одна версія потребує перегляду десятків документів. Це може привести до потрібного предка… а може й ні. ⸻ 📍Приклад з практики Досліджуючи родовід клієнта в Кременці, ми дійшли до сер.XIX ст., але прямий предок зник. Виникла версія: родина відвідувала церкву сусіднього с.Жолоби. Запропонували її перевірити, клієнт погодився. Переглянули документи… Але жоден її не підтвердив. ⸻ 🌿 Чому це теж результат? Ми не знайшли предка. Зате з’ясували, де його точно немає. Це звужує пошук й допомагає висувати нові версії. ⸻ 🧩 За кожною знайденою історією стоять десятки перевірених гіпотез. 📌 Без відпрацювання версій якісне генеалогічне дослідження неможливе. ⸻ 💬 А як вважаєте ви? Можна вважати результатом відповідь: «тут ми точно не знайшли»? #родовід

📦 МРІЯ КОЖНОГО ГЕНЕАЛОГА, 🌿 яка стала реальністю Цього тижня говоримо про те, що документи часом розповідають більше, ніж люди. А сьогодні — історія про документи, які десятиліттями чекали, щоб їх знайшли. ⸻ 🌿 Про що мріє кожен генеалог? Чи існують десь документи, яких ще ніхто не бачив? Для дослідника родоводу знайти невідомий архівний фонд чи забуту метричну книгу — справжня професійна мрія. ⸻ 🧱 Коли мрія здійснюється Під час ремонту Бердичівського ДРАЦСу в стіні знайшли 56 кг метричних книг Бердичівського повіту. Знахідку передали до ЦДІАКу, де її опрацьовують. Сподіваємося, згодом документи стануть доступними дослідникам. ⸻ 👀 Чому ми так чекаємо? Більшість предків Віктора Долецького походить із Бердичівського повіту. Тож серед знайдених документів можуть бути згадки про пункти, пов’язані з історією його роду. ⸻ 💡Іноді здається, що всі джерела відомі. А потім… знаходять ще 56 кг історії. ⸻ 💬 До вас, друзі? Якби ви могли знайти лише один невідомий документ про свій рід, що б це було? #рід