Преримовані.Вірші

«Цвях» їде у Львів! За підтримки культурно-мистецької спільноти «Мозаїка» відбудеться презентація антології гостросоціальної поезії. На вас чекає: — розмова з авторами та читання віршів; — живий музичний супровід; — відкритий мікрофон, де всі охочі зможуть зачитати тексти на соціально важливі теми, що стосуються насильства, нерівності, залежностей, ментальних проблем та соціальних наслідків війни. Учасники: Анґа Зеленан Олена Галунець Олеся Остапенко Остап Кудлатий Модератор: Андрій Милявський Запрошена гостя: Ія Ківа Проєкт абсолютно благодійний, тому всі кошти з продажів книжки спрямовуються на потреби батальйону «Айдар» https://send.monobank.ua/jar/6F2aXQozao

Живи. Дихай. Дихай, бляха. Жива? То живи. Живи. Дихай. Дихай. Живи. Бо життя, блін, таке коротке. Сьогодні ти є. А завтра — тебе може не бути. Ми всі думаємо, що ще встигнемо. Сказати. Подзвонити. Обійняти. Пробачити. А життя не завжди питає. Кохай. Цілуй. Цінуй. Кохайся. Не бережи слова «на потім». Бо іноді того «потім» уже немає. Живи життя. Хапай кожну, бляха, мить. Смійся голосно. Плач, якщо болить. Обіймай так, ніби востаннє. Живи. Дихай. Дихай. Живи. Бо ніхто не знає, скільки ще світанків нам подарує ранок. Радій дрібницям. Дякуй за людей, які ще поруч. Ми всі колись востаннє обіймемо когось. Просто ніхто не знає, коли саме. Бо завтра, бляха, може не настати. То живи. Дихай. Небо Дніпро 01.08.26

Ставити ноги на плитки, ніби між ними лава Знову навчитись звикнути більше не маю права Знову навчитись вірити, ніби в мені є гордість Може це прикрий випадок. Може — відсутність совісті Перекладати спогади разом з чужими шкарпетками Повні коробки мотлоху, образи, болю й непевності Може воно забудеться. Може запʼється пігулками Іноді в лінзах мутно все і часто пече під ступнями Пересувати ніжками трохи десь балансуючи Зараз ще третя сіжка й сидіти до ранку на вулиці Йобане психо-місиво ніби страшна примара Знову навчитись вірити більше не маю права

Мені кажуть, горітиму в пеклі За голодну пристрасть дошлюбних цілунків Ще й не тільки з чоловіками За гівняний характер Любов до уваги Декольте і тату За те, що не приведу В цей світ нове життя І звісно бо матюкаюсь Хуй вам Якщо пекло існує, то чекає воно не на мене А на пастора, що створює дитячий притулок сімейного типу А за десять років одружується з тією, яку фактично виростив Там здирають шкіру з того служителя, що обожнював лоскотати дітей — виключно дівчаток Там готують казан для всіх мовчазних і ніжно-тривожних, що заплющили очі на гидке А поки най моляться за Україну З Польщі та Іспанії Кожному своє Сука.

А ще ми наше золото степів возили в Ха! Спільнота «Внутрішність» організувала Фестиваль імені Зіни Самвидавко — «найпаперовіший фестиваль» зінів і самвидавної літератури, куди органічно вписався наш Цвях. Це була нішева, тепла, інформаційно насичена подія з презентаціями, лекціями, розіграшами та дискотекою. Щоб ви знали слово «самвидав» увів Багряний і ніякий це не переклад російського «саміздат», яке зʼявилося на 10 років пізніше. Перші самвидави в Україні були вже в 1816 році авторства Василя Масловича, чиєю садибою у місті — Люботин опікується спільнота «Внутрішність». Купуйте «Цвях» https://forms.gle/s7v1LWRnA57VZWdc9 Підписуйтесь на «Внутрішність» https://www.instagram.com/vnutrishnist?igsh=MW5tcnh0eGJlcW90OQ==

26 липня о 14:00 запрошуємо у літній дворик "Анжела. Культурний бар" на подію в рамках Національного тижня читання сучасної української літератури 👇🏻 У фокусі презентація антології гостросоціальної поезії «Цвях», де автори та авторки прочитають вірші, у яких не бояться говорити відверто про: ▪️нерівність, ▪️насильство, ▪️ідентичність, ▪️залежності, ▪️соціальні наслідки війни, ▪️про біль та опір. А ще ми відкриваємо мікрофон для всіх, кому є що сказати: приходьте зі своїми соціально важливими текстами і читайте разом з нами. Ведучі зустрічі: упорядниці антології Анґа Зелена та Роніка Пожарська. 🗓 26 липня, 14:00 📍 Місце: Анжела. Культурний бар. Київ, вул. Мала Житомирська, 15 (вхід в арку до зірок). 📌 Вхід на подію: посильний донат від 100 грн на збір для Сил Оборони України. #тижденьУКРСУЧЛІТ2026

​останнє літо, знову — вогонь у зошиті для трудового навчання я записував плани на літо: "поїсти кукурудзи на ринку, пофарбувати тата, наче Великоднє яйце, переспати зі своєю спокутою, своїм мовчанням." у липні вже пахло бруківкою — ще до того, як її почали кидати. місто плавилось, а з радіо просочувались гасла, наче мухи в банку з варенням. у серпні нас покликали знову. кажуть: революція має розклад — вона приходить, навіть коли вже всі можновладці вимкнули телефони і забули пароль до совісті. хтось ішов босим, бо кросівки лишилися на фронті. хтось ніс прапор, вишитий із маминої спідниці. я ніс тінь від себе. у місті пахло порохом і кавуном. літо стояло в черзі на евакуацію. і тільки дитина, виплюнувши кісточку на щит, сказала: "ну що, знову?" © Кудлатий

Місяць висить часниковим зубчиком Море вилизує бік язиками повзучими Чорт бродить між хвилями, от унадився Риби йому підставляють спини під ратиці Чуєш, чорте – Срібна змія у твоєму волоссі чорному Чуєш, чорте, Що ти тут ходиш, що ти шукаєш тут, що ти? Чуєш, чорте, Що ти згубив у виннобарв'ї цьому глибокому? Мушля рожева у тебе замість лівого ока До тебе за комір зорі насипались гострі Дім твій – загублений за небокраєм острів Часникового зубчика бракне тобі у намисті Місяць доріжку мостить лускою перлистою Стільки доріжок – а жодна додому не виведе Чуєш, чорте, Що тобі горло стискає на видиху? Чуєш, мій неприкаяний чорте, Піднебіння тобі видряпують щогли Чуєш, чорте, не можеш того не чути В горло тобі солі насипали щупту Домом тобі стала туга твоя невигойна Чорт засинає. Риби його на спинах вигойдують (с) моє

Я просто хочу сказати «дякую» кожному, хто був, є, і буде на Франка. Хоч цього року я геть не можу бути там, але я все одно з вами. Ментально, у думках, хвилюючись. Памʼятаю, як ми усі разом минулого року створити ще одну сторінку історії, коли кричали «руки геть від НАБУ і САП»… а цьогоріч українська молодь вийшла за щось ще більш величніше. За життя. Вже втрачене, на жаль, і ті, які ще можна врятувати, якщо змінити кадри. Обожнюю вас! Стоїмо до кінця.

Друзі, просимо вас бути обережними на протесті 🤝 Не забувайте за особисту безпеку. А ще обирайте ті слова та формулювання, які відповідають темі зібрання. 🫂🫂🫂