- Последний пост
- 06:43
- Последнее чтение
- ещё не заходили
- Постов за неделю
- 28
- Всего постов
- 34
- Тип
- открытый
- Язык
- русский
- В каталоге с
- 16 авг.
- 1/24сутки в ленте
- 20
- 1/48двое суток
- 22
- 1/72трое суток
- 24
Оценка по просмотрам недавних постов: пост набирает почти всё за первые сутки.
Посты
Ступає літо ніжно по землі… Ступає літо ніжно по землі, Розсипавши навколо сонця квіти. І тихо шепче травам у імлі, Щоб не сполохать ранкові привіти. Пливуть хмарки у синю височінь, І сонце золотом лягає в полі, А літо залишає лише тінь — І відлітає в небеса поволі. Ще пахнуть м'ята, липа і чебрець, Ще жайвір пісню високо здіймає, Та кожен день — маленький мудрий жрець, Що нам хвилини щастя залишає. Ступай же літо… Тихо… Не спіши, Побудь іще у росах світанкових. Ти залишаєш сонце у душі І спогади — такі ясні, чудові. 🕊️ Автор: Людмила Медина
🕊️ Тихої ночі, читачі. Бережіть себе. птах душі
🕊️ Приємно робити людям добро. Дуже радий, що маю таку можливість. Це класні емоції. Отримую від цього задоволення. птах душі
🕊️ Приїхав в Київ. Сподіваюсь, що ніч буде спокійною. Дуже хочеться, щоб вона була спокійною для кожного. птах душі
🕊️ Автор: sorbus_viktoria
🕊️ Люди мають право на помилку. Люди мають право на визнання своїх помилок. Людина за власним бажанням може змінитися. І це все має значення лише тоді, коли людина справді щось намагається робити. І варто зазначити: робити вчинками, а не словами. птах душі
🕊️ Рекомендацій давати не буду, кожен сам собі вирішить, чи варто відвідувати. Андрій Кузьменко — не така й однозначна особистість, а ставлення в суспільстві до нього різноманітне. птах душі
🕊️ Дякувати Богу, мені вдалося відвідати премʼєру цього фільму. Отримав достатньо емоцій, які досі зі мною. Я задоволений. птах душі
Я люблю велич гір. Ні, не так. Мене це заворожує: тут я – мить у вічності. Скелі були мільйони років до мене, будуть після. Я роблю вдих, відчуваючи, як легені наповнюють пахощі чебрецю, теплого каміння, сонцепеку, меду. Стаю вагомішою з ними? Зовсім ні. Для цих могутніх брил я замала. Піщинка. Щось дрібне. Гори тримають мене легко: не я перша, не я остання. Все минало. Я теж для них минаю. Вітер, вриваючись в каньйон, лопоче крилами і хоче підхопити, бо має силу. Тримаюсь. Стою. Росту? Так. Бо саме з малих піщин виростають гори, вітрами обтесується міць, шквалами й дощами змивається бруд, оголюючи справжність. Тут нема потреби посміхатись чи плакати. Треба просто бути. Дрібкою у вічності для них. Скелею для всіх. Справжньою для себе. 28.07.2024 © @olesya13r
🕊️ Щиро хочу подякувати усім, хто привітав. Ви чудові, памʼятайте. Мені додатково приємно! Дякую, ціную. птах душі
🕊️ Тихої ночі. Бережіть себе. птах душі
у мене є очі, які бачать тільки тебе. руки, які тягнуться лише до тебе. і серце, яке хоче тебе. тільки тебе. Каріна Шевцова
🕊️ Матуся, з днем народження! Щиро вітаю і бажаю міцного здоровʼя. Нехай усе буде гаразд. Дякую тобі! ❤️ птах душі
🕊️ Ліна Костенко
💬 а знаєш — буде ще спокій хоч в це вже не надто віриться і — правда — буде ще біль хоч цього вже явно задосить 🕊️ З днем народження, Юрій Іздрик! птах душі
🕊️ Знову нічні атаки. Бережіть себе обовʼязково. Тихої ночі. птах душі
🕊️ Поезія всюди. А на фото власне те, що робив уночі на роботі. птах душі
А можна я ввійду у твій чарівний сон… А можна я ввійду у твій чарівний сон, Коли береза розплітає коси? Послухаю серденька милий, тихий тон, Який лягає на вечірні роси. Ті дивовижні ноти пісні вітерця Гілля колишуть під вікном калини. Я цілувати буду-буду без кінця Твої солодкі губи, як малина. І я вдихатиму той аромат п’янкий Твого волосся на м’якій подушці. — Молю, цілунками, коханий, ти покрий. І посміхнися над губою мушці. А нічка буде знов серпанок колисать, Що мружить буде яскраві оченята. А наше щастя безмежне зберігать Із неба спустяться маленькі янголята. А можна я ввійду у твій чарівний сон? До серця, сонце, тебе я притулю. І під нічний надворі літній камертон Скажу тобі, що я тебе люблю. 15.08.2026 🕊️ Автор: Юрій Супрун
🕊️ Ніч. Згадав про неї і посміхнувся. Стало тепло. Тихої ночі. Бережіть себе. птах душі
Все відійшло, крім склянки і вина… Все відійшло, крім склянки і вина, А я — твій запах шкіри на долонях. Вже перші півні й вогники в долині, Я ж кидаю зірки в твій слід — в тартарари, — Умер давно — і все ніяк не вмру. — Я знаю, сум, як все життя, мина. — Моя любов покинула мене. Емма Андрієвська