QUEEN’S ACADEMY

ЧАСТИНА 2️⃣ Я: «Та немає такого що ми когось сильніше хочемо.. але вчора ми поховали батька чоловіка і було б дуже символічно якщо б там був хлопчик ..»❤️‍🩹 Ми не відкривали конверт і всеодно чекали підтвердження 20 тижня . Усередині я була впевнена, що у нас дівчинка можливо, тому що мене сильно переконувала мама, яка мріяла саме про внучку. Тому я навіть казала: «Якщо буде дівчинка я скажу: я так і знала. Якщо хлопчик це буде найбільший і найприємніший сюрприз»🫂 І коли ми відкрили конверт на гендерпаті, емоції просто переповнювали. Моє обличчя було в шоці, а чоловік кричав від щастя: «Пацан!» І тоді ще бабуся сказала мені дуже мудру річ: часто, коли хтось іде з цього світу, народжується нове життя. І душі ніби змінюються місцями.. Ми щиро віримо, що поява нашого сина саме в цей час СИМВОЛІЧНА. І як обіцяли, ми назвали його на честь дідуся Миколою. Тому сьогодні з гордістю та любов’ю можемо сказати: вітаємо в нашій родині нашого Миколу Миколайовича. ❤️

ЧАСТИНА 1️⃣ Батька мого чоловіка звали Микола. У їхньому роді взагалі дуже багато Миколайовичів: навіть дідусь був Микола Миколайович. Ще задовго до моєї вагітності ми з чоловіком жартували, що якщо колись у нас народиться син, то назвемо його Миколою. Ми тоді навіть серйозно не замислювалися над цим. Але все змінилося тоді, коли я завагітніла, і буквально через кілька днів батько чоловіка почав відходити з життя. Чоловік перед самою його смертю сказав йому: «Якщо в нас народиться син - я назву його Миколою на твою честь». Бо його батько був неймовірною людиною, гідною безмежної поваги. Ми тоді ще не знали стать дитини. А дізналися її лише через три місяці після смерті батька на Гендер Паті . Але .. Цікавий і дуже символічний момент стався так ..ми поховали його, а вже наступного дня я поїхала до «Лелеки» і мені дали конверт зі статтю дитини на 10 чи 12 тижні вагітності (сдавала НІПТ). І мій гінеколог дає мені цей конверт і питає : «Про кого мрієте ? Про хлопчика чи дівчинку »

Продовження ⬇️

За місяць до того, як я розповіла про свою вагітність, ми майже нікому про це не казали. Як я вже ділилася раніше, перший триместр дуже важливий для жінки і потрібно, щоб малюк закріпився, щоб уникати стресів і хвилювань. Але саме в той період нас покинула найрідніша для мого чоловіка людина його батько… Так сталося, що з батьків у нього залишився лише він, адже мами не стало ще понад 15 років тому. Це був його єдиний рідний батько. І коли батько пішов із життя, моєму чоловікові було лише 27 років. На сьогодні, на жаль, у нього вже немає нікого з батьків… Саме тому ми з чоловіком часто думаємо про те, що не хотіли б, аби в майбутньому наші діти так рано залишилися без нас. І, можливо, це одна з причин, чому ми задумались про здоров’я і вирішили, що треба не затягувати з дітьми . Він прожив довге, гідне життя - це людина, яка заслуговує на неймовірну повагу, любов і вдячність. Йому було 88 років, і ми дуже його цінували. Він часто жартував, що йому замало вже наявних 23 онуків, і завжди казав нам: «Я хочу внуків саме від вас, хочу ще встигнути понянчитися». Коли ми дізналися про вагітність, його стан уже був тяжким. Я не заходила в лікарню, чоловік пішов до нього сам(не дозволив мені) і сказав батькові, що ми чекаємо дитину. Він щиро зрадів, бо дуже цього чекав… Але, на жаль, обставини склалися так, що саме тоді, коли я завагітніла, батько вже відходив із життя. І після новини він прожив ще декілька днів .. Для нас він був не просто батьком чи дідусем він був прикладом, мудрістю, опорою для всієї великої родини. Його життя залишило по собі величезний слід у серцях кожного з нас…

Розповідаю тут ,чому саме Микола Миколайович і чому ми приємно здивовані були на Гендер-паті ⬇️

Просто МИ🤍 Як швидко він росте 🥹

Хто зараз в положенні ,купіть собі одразу в пологовий ,це те що дійсно вас врятує в перші дні і швидше все відновиться ⬆️

✨ Як я повертаюся у форму після пологів Зізнаюся чесно: я дуже боялася побачити себе після пологів. Все життя я займалася спортом, стежила за тілом, завжди виглядала добре. І думала, що після народження сина в дзеркалі мене чекає «страшний шок». Але — не все так страшно. Насправді тіло жінки дивовижне ❤️ Воно дуже швидко починає відновлюватися. Треба тільки допомогти йому. 📉 Вага після пологів • Всього я набрала +17,5 кг. • Одразу після пологів пішло -5 кг (плацента, води). • Але залишалися сильні набряки, тому виглядала не так, як хотілося. • Сьогодні вже -12 кг від стартової ваги ✌️ 🍫 Харчування Перші 2–3 дні після пологів я зовсім не хотіла їсти, але страшенно тягнуло на солодке. Я реально відправила чоловіка за «Снікерсом» і печивом 😅 Організм був у шоковому стані й вимагав швидких вуглеводів. Але вже коли вийшла з пологового, я собі сказала: 👉 «Закриваю ротик і холодильник. Ніякого цукру». Зараз у моєму раціоні: • ✅ сильний дефіцит калорій — при моїй нормі ~1700 я з’їдаю лише 1200–1300 ккал, іноді й менше, • ✅ 2–3 прийоми їжі на день без перекусів, • ✅ жодного солодкого, максимум іноді зранку банан, якщо дуже хочеться, але більше фруктів не їм, • ✅ багато клітковини, овочів, легкий білок (курка, риба, яйця), • ✅ каву п’ю без молока (для мене це подвиг 😅), • ✅ навіть у закладах замовляю лише «філе з овочами», без соусів та олії. Це жорстко, так. І я не рекомендую повторювати мій шлях. Але я хочу швидко повернутися у форму, а не розтягувати це на роки, виправдовуючи себе: «Я ж тільки народила, можна солодке/жирне». 🧊 Що допомогло фізично Мій гінеколог-акушер порадила спеціальні охолоджуючі прокладки і пінки, які знімають набряки. Реально дуже допомогли в перші дні — рекомендую кожній мамі мати їх із собою. 🎯 Висновок Зараз я ще у процесі реабілітації. Іноді бувають спазми, кістки сходяться, тіло нагадує, через що пройшло. Але я впевнена: за кілька місяців я повернуся до своєї ваги, додам спорт і відновлюсь повністю. Тіло жінки — неймовірне. Але воно потребує нашої допомоги і дисципліни 💪

💼 Повернення до роботи після пологів На 14-й день після пологів я вже пішла працювати. З одного боку — я почуваю себе нормально, з іншого — все одно є дискомфорт. Звісно, його я нікому не показую, але коли довго сидиш, а потім встаєш — кістки просто ниють, бо вони ще сходяться. 👩‍🦰 Дівчата мені розповідали, що хтось уже на 5–7 день виходив працювати в перманенті. Так, вони воїни, але самі ж казали: «Це було жорстко. Дуже боляче сидіти. Краще б не поспішали». Тому хочу сказати дівчатам із б’юті-сфери: 👉 Дайте собі час відпочити хоча б два тижні. Бо навіть якщо морально ви готові, тіло ще не встигає відновитися. ⚡ Реальність • Навіть зараз у мене бувають спазми — і вдень, і вночі. • Болять ребра, бо вони сходяться, так само як і тазові кістки, і лобкова кістка. • Це реально відчуття, ніби тебе «прогнали через м’ясорубку» 😅 І хоча зовні може здаватися, що я швидко повернулася у форму й в роботу, насправді реабілітація ще триває. Але я точно знаю: з часом усе стане на місце 🙏

🍼 Реабілітація після пологів: очікування vs реальність Чесно скажу: я взагалі не задумувалася, що таке «реабілітація після пологів». У мене пологи були 6 серпня, а вже на 11 число я поставила зйомку з Ромою. Він ще жартував: — «Ти впевнена? У тебе ж ПДР на сьоме!» А я відповіла: «Та що там! Народжу, два дні прийду в себе — і вперед». 🤦‍♀️ Боже, як я помилялася… 👶 Пологи Сам процес пологів — так, боляче, але терпимо. З епідуралкою — ще легше. І тут я подумала: «О, все не так страшно». 💥 Реабілітація А ось перші дні після пологів — це справжній виклик. • Першу добу я зовсім не ходила. Лежала, катетер, біль у кістках, відчуття, що якщо піднятися — «все випаде». • Чоловік доглядав і за мною, і за малим: міняв підгузки і мені, і дитині. • На другу добу я вставала тільки з його допомогою. • І, чесно кажучи, добре, що я була не на ГВ. Бо інакше я б реально «з’їхала з глузду». Перші двоє суток — це був для мене справжній ад. На третій день стало трохи легше, але все нижче пояса все ще боліло дуже сильно. Медсестри підбадьорювали: «Усі бояться йти в туалет, але чим довше терпиш — тим гірше. Іди швидше, не муч себе». 🔥 10 днів пекла Дівчата писали мені, що в них це тривало від 3 днів до 2 тижнів. Мені сказали: «Терпи 10 днів — стане легше». І так воно і було. На 10-й день я навіть дала собі хвилинку поплакати, але потім зібралася і сказала собі: «Ти не тряпка. Це нормально. Через це проходять усі жінки». ❤️ Про чоловіків Після цього досвіду я взагалі не розумію, як чоловіки можуть кидати своїх жінок і дітей. Бо коли чоловік бачить, через що проходить жінка, — він повинен цінувати її ще більше. Ви реально віддаєте все тіло, всю силу, щоб з’явилося на світ маленьке диво. 🙏 Висновок • Перші дні дуже важливо, щоб поруч був той, хто допоможе: чоловік, мама, подруга. Бо навіть елементарно в душ без допомоги не потрапиш. • Зараз у мене вже 19-й день, я ходжу досить добре (навіть краще, ніж деякі через 2 тижні). Але дискомфорт все одно є. • Лікарі кажуть, що відновлення може тривати й до року. Я сподіваюся, що у мене все піде швидше 🙏 Тож реабілітація після пологів — це не «2 дні і я в строю». Це серйозний шлях. Але ми сильніші, ніж здається.

Більшість проголосувала що вже можна ! Тому чекайте пост СЬОГОДНІ ❤️