Революційний Союз | РС

Інаугурація відомого педофіла Трампа принесла США не тільки числені перемоги (принаймні в голові президента), а ще й терор ICE — міграційної та митної правоохоронної служби. 🔪 Людолови в балаклавах хапають на вулиці мігрантів та всіх, хто на них схожий, розбивають скло в машинах, аби дістати звідти свою жертву, вриваються в будинки, навіть не гидують вбивствами — одним словом в ТЦКшників з'явився гідний конкурент. В Європі з часом теж підтягнулися: ультраправі партії популяризуються, міграційна політика стає все більш жорстокою. 🐵 Але це все стосується тільки негрів, індусів, арабів та інших "дикунів", які "забирають" в білих європейців та американців роботу. Українців це не торкнеться. Правда ж? 🎞 Дивіться в новому шортсі. #шортс #мігранти #США

🧔‍♂️ Постійні обстріли, гудіння дронів, побиття, безглузді накази, концтабірні умови в частині, дефіцит снарядів, деколи банально їжі — абсолютно закономірно, що військові намагаються втекти від буденності служби в ЗСУ. Багато хто біжить в СЗЧ — так багато, що відповідну статистику засекретили. А хтось просто втікає від реальності за допомогою алкоголю, наркотиків, азартних ігор. 🎰 Проблема останніх стала справжньою хворобою в ЗСУ: лудомани програють останнє, аби хоч якось відпочити. Наші можновладці боряться з нею аж з 2024-го. Може, за 2 роки в них хоча б щось вийшло? 🎞 Дивіться в новому шортсі. #шортс

🤑 Теза про те, що олігархи — паразити на тілі суспільства, для українського народу не нова. З нею погоджуються і провладні ЗМІ, і навіть Гарант колись глузував з багатіїв, а до війни обіцяв нам "деолігархізацію". 📰 Але ті ж самі ЗМІ дуже вибірково користуються цим словом: хтось з панів в них — чесний бізнесмен, якому ми, звичайно, повинні бути вдячними за внесок в економіку країни. А хтось — барига, який розкрадає Неньку разом з прикормленими чиновниками. Тож, чи є між ними взагалі відмінність? І хто такі олігархи насправді? 🎞 Дивіться в новому шортсі. #шортс

🪙 Де знайти гроші на війну? З тим, що в казні більше немає грошей, не посперечаєшся — власних коштів бракує настільки, що залишається лише ще глибше занурюватися в борги. Як і зазначили на нараді Рахункової палати, на деяких напрямках немає навіть половини необхідного спорядження. Тому захисникам нічого не залишається, окрім як витрачати свої кровні на підтримку власної боєздатності. 💸 Виникає закономірне запитання: чи вистачає бійцям особистих доходів, щоб самозабезпечуватися в достатньому обсязі? З огляду на збори на бронежилет чи тепловізор, що час від часу з’являються то тут, то там, — очевидно, далеко не завжди. Мінімальна зарплата військовослужбовця — трохи більше 20 000 грн, що менше за середню зарплату в країні — і підвищувати її не збираються. До неї можуть додаватися додаткові «бойові» та «окопні» виплати, надбавка за звання тощо. Ще пощастить, якщо гроші надійдуть хоча б без затримок, які для багатьох уже стали нормою. Отже, переживши бойові зіткнення та втративши здоров’я під час виживання в окопі, боєць зможе розраховувати на, здавалося б, непогану винагороду до 100 000 грн і вище. Щоправда, левову частку доведеться витратити на лікування, ремонт спорядження та вищезгадані витратні матеріали, тим самим компенсуючи брак постачання. ❓ А чи справді наш народ не має матеріальної бази для створення повністю укомплектованої армії? Хіба ж не існує, наприклад, 7 найбагатших українських олігархів, статки яких, за даними «Форбс», у сукупності вже зараз могли б покрити третину згаданого Шмигалем дефіциту? І це без урахування тіньових балансів цих панів! 🔥 Тож чи можна спочатку узагальнити, а потім і об’єднати наведені як приклад капітали під загальнонародним плановим контролем? Усуспільнення економіки частково вирішить і проблему непосильної роздутості військових витрат. Адже народ отримує можливість розпоряджатися нею у власних інтересах, не віддаючи більшу частину результатів своєї праці в кишені людей, які не причетні до процесу виробництва. Широкий народний контроль і реальна, а не декоративна участь населення в аудиті витрат усуне випадки, коли підставні бізнесмени, використовуючи рабську працю, збирають із шматка фанери та бензопильного двигуна «новітні» безпілотники, а потім продають їх державі з націнкою більшою, ніж на воду в аеропорту. 🤴 Наразі ж такі проблеми є структурними, адже ані олігархам, ані дрібнішим бізнесменам, які присмокталися до державної годівниці, ані персоналу з ДОТ, що обслуговує всю цю публіку, підтримувати обороноздатність багатостраждальної України хоча б на мінімальному рівні цікаво лише доти, доки це приноситиме їм дохід. Адже всі ці структури існують не для забезпечення армії, а для збільшення прибутку їхніх бенефіціарів. А величезні ресурси, що звільнилися з лап багатіїв, можна застосувати для реального, а не декларативного розвитку власного виробництва, замість того, щоб сподіватися на імпорт «партнерської» зброї за захмарними цінами, при цьому бігаючи з простягнутою рукою до тих самих «партнерів». 🆓 Зрозуміло, що всіх цих заходів у сукупності, найімовірніше, спочатку не вистачить для повного забезпечення армії. Але це дало б головне: по-перше, максимальну мобілізацію ресурсів; по-друге, заділ для розвитку нашої власної, незалежної від інтересів іноземного капіталу, економіки та армії. Можна просто сидіти й лаяти владу або навіть поодинці битися з ТЦК на вулиці, але так ми нічого не змінимо. Нам, простому народу, необхідно організовуватися — брати долю у свої руки. І підходити до цього з розумінням справи. Для цього й існують наші гуртки, на які ми вас запрошуємо. 🚩 Революційний Союз

🪙 Где найти деньги на войну? С тем, что в казне больше нет денег не поспоришь — своего не хватает настолько, что остаётся только еще глубже загоняться в долги. Как и сказали на совещании Рахунковой палати, на некоторых направлениях нет даже половины необходимого снабжения. Потому защитникам ничего и не остаётся, кроме как тратить свои кровные на поддержание своей же боеспособности. 💸 Возникает закономерный вопрос: хватает ли бойцам личных доходов, чтобы самоснабжаться в достаточном объёме? Учитывая то тут, то там всплывающие сборы на броник или тепловизор — очевидно, далеко не всегда. Минималка для военнослужащего — чуть больше 20000 грн, что меньше средней зарплаты по стране — и повышать её не собираются. К ней могут прибавляться дополнительные «боевые» и «окопные» выплаты, надбавка за звание и т.д. Ещё повезёт, если деньги придут хотя бы без задержек, которые для многих уже стали нормой. Итого, пережив боевые столкновения и потеряв здоровье в ходе выживания в окопе, боец сможет рассчитывать на вроде как неплохое вознаграждение до 100000 грн и выше. Правда, львиную долю придётся отдать за лечение, ремонт снаряжения и на вышеупомянутые расходники, тем самым компенсируя недостаток снабжения. ❓ А правда ли, что у нашего народа нет материальной базы для построения полностью укомплектованной армии? Не существует же, к примеру, 7 богатейших украинских олигархов, состояние которых по данным Форбс, в сумме уже сейчас могло бы покрыть треть названного Шмыгалём дефицита? И это без учета теневых балансов данных господ! 🔥 Так можно ли сначала обобществить, а затем и объединить приведённые в пример капиталы под всенародным плановым контролем? Обобществление экономики частично решит и проблему неподъёмной раздутости военных расходов. Ведь народ получает возможность распоряжаться ею в собственных интересах, без того, чтобы отдавать большую часть результатов своего труда в карманы непричастных к процессу производства людей. Широкий народный контроль и реальное, а не декоративное участие населения в аудите расходов исключит случаи, когда подментованные бизнесмены, используя рабский труд, собирают из куска фанеры и бензопильного двигателя «новейшие» беспилотники, а затем продают их государству с наценкой больше, чем на воду в аэропорту. 🤴 Сейчас же такие проблемы являются структурными, потому что ни олигархам, ни присосавшимся к государственной кормушке бизнесменам помельче, ни обслуживающему всю эту публику персоналу из ДОТа, поддерживать обороноспособность многострадальной Украины хотя бы на минимальном уровне интересно лишь до тех пор, пока это будет приносить им доход. Ведь все эти структуры существуют не для снабжения армии, а для увеличение прибыли их бенефициаров. Высвободившиеся же из лап богачей огромные ресурсы можно применить для реального, а не декларативного развития своего производства, вместо того, чтобы уповать на импорт «партнёрского» оружия по конским ценам, при этом бегая с протянутой рукой к этим же самым «партнёрам». 🆓 Разумеется, всех этих мер вместе взятых, скорее всего, поначалу не хватит для обеспечения армии в полной мере. Но это дало бы главное: во-первых, максимальную мобилизацию ресурсов; во-вторых, задел для развития нашей собственной, независимой от интересов иностранного капитала, экономики и армии. Можно просто сидеть и ругать власть или даже поодиночке драться с ТЦК на улице, но так мы ничего не изменим. Нам, простому народу, необходимо организовываться — брать судьбу в свои руки. И подходить к этому со знанием дела. Для этого и существуют наши кружки, на которые мы вас приглашаем. 🚩 Революційний Союз

Публікуємо переклад нашого попереднього посту: 🤑 Воюєш? Плати! Війна — дороге задоволення. Погляньмо, наприклад, на новий бюджет на 2026 рік — 96,6 % усіх доходів країни витрачаються на захист батьківщини. І це, найімовірніше, ще не кінець, з огляду на торішнє позапланове зростання військових витрат. 🪖 Солдату, грубо кажучи, потрібно дати гвинтівку, бронежилет, аптечку та банку тушонки для успішного штурму позицій. Більшу частину з переліченого держава надає — принаймні на папері. На практиці ж те, чим держава зобов’язана забезпечувати війська, дуже часто лягає на плечі самих бійців. Наприклад, бронежилет, швидше за все, видадуть низької якості — те саме можна сказати про підсумки та тактичні рукавички. Також часто доводиться за власні гроші ремонтувати та заправляти техніку і навіть орендувати житло на прифронтових територіях. 🤔 Що ж довело нашу армію до стану, коли солдатського права на повне матеріальне забезпечення більше немає, а обов’язок загинути за батьківщину залишився? І головне — як цю проблему можна вирішити? Верховна Рада, аби заспокоїти військових і продемонструвати свою зацікавленість у проблемах солдатів, у листопаді скликала Рахункову палату для аналізу цієї сумної ситуації. За підсумками аудиту більшість опитаних солдатів зазначили жахливе забезпечення. Хочеш мати якісне спорядження — купи його собі сам. 😡 Учасники засідання виділили дві основні причини ситуації, що склалася: 1️⃣ Неефективна робота Державного оператора тилу (ДОТ) — того самого органу, який відповідає за постачання нелетальних витратних матеріалів фронтовикам. Так і сказали, що ця структура, замість того, щоб припиняти підставні тендери та стежити за якістю, точно так само, як і її попередник ДРЗ, є черговою прокладкою між гаманцями великих компаній і державною скарбницею. Що всі реформи, спрямовані проти волі олігархії заробляти якомога більше, провалилися. Загалом усе те, про що ми говорили в наших дописах про ДОТ ще влітку, вони визнали вже офіційно. 2️⃣ Банальний брак грошей на повноцінне постачання. Ще влітку Шмигаль говорив, що на оборону потрібно щонайменше 120 млрд дол. — близько 5,2 трлн грн. Тобто, якщо вірити словам цього пана, на «виживання нації» необхідно витрачати приблизно вдвічі більше, ніж зараз, а отже, не вистачає близько 2,4 трлн. Тому заради вирішення цієї ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ проблеми пожертвували ЦІЛИЙ 1 млрд грн з бюджету, який раніше витрачався на самопіар політичних партій. І... все. У новому році на ЗСУ грошей більше не виділили. Для порівняння: у 2025-му на армію спочатку планували витратити 2,2 трлн, до них додалися літні 412 млрд та осінні 325 млрд додаткових витрат — загалом близько 2,9 трлн. А на 2026-й — 2,8 трлн. Запланована сума менша за фактично витрачену у 2025 році навіть без урахування інфляції! 💰 Чи можна десь знайти бракуючі кошти? Про це розповімо в наступному дописі. 🚩 Революційний Союз

🐵 Індійці займають наші робочі місця, танцюють на наших вулицях (як вони сміють!), а скоро ще й підуть в людолови. І це все, поки наші співвітчизники бояться просто вийти на вулицю через ТЦК. Ось вони — нові господарі України! 📣 Принаймні таку думку нам намагається донести більшість новинних каналів. Чи правда це? 🎞 Дивіться в новому шортсі. #шортс

🤑 Воюешь? Плати! Война — мероприятие дорогостоящее. Взглянем, например, на новый бюджет 2026 года — 96,6% всех доходов страны тратятся на защиту родины. И это ещё, скорее всего, не конец, учитывая прошлогодний внеплановый рост военных расходов. 🪖 Солдату необходимо, грубо говоря, дать винтовку, броник, аптечку и банку тушёнки для успешного штурма посадки. Большую часть из вышеперечисленного государство предоставляет — по крайней мере на бумаге. На практике же то, чем государство обязано обеспечивать войска очень часто ложится на плечи самих бойцов. Например, плитоноску или бронежилет с большой долей вероятности выдадут низкого качества — то же самое можно сказать о подсумках и тактических перчатках. Также зачастую приходится на собственные деньги чинить и заправлять технику и даже снимать жильё на прифронтовых территориях. 🤔 Что же довело нашу армию до состояния, когда солдатского права на полное материальное обеспечение больше нет, а обязанность погибнуть за неньку осталась? И главное — как эту проблему можно решить? Верховная Рада, чтобы успокоить военных и показать свою вовлеченность в проблемы солдат, в ноябре созвала Рахункову палату для анализа сей печальной ситуации. По итогам аудита, большая часть опрошенных солдат отметила ужасное снабжение. Хочешь иметь качественное снаряжение — купи его себе сам. 😡 Члены созыва выделили две основные причины сложившейся ситуации: 1️⃣ Неэффективная работа Державного оператора тилу (ДОТ) — того самого органа, который отвечает за поставки нелетальных расходников фронтовикам. Так и сказали, что структура эта, вместо того, чтобы пресекать подставные тендеры и следить за качеством, ровно как и её предшественник ДРЗ, является очередной прокладкой между кошельками крупных компаний и государственной казной. Что все реформы, направленные против воли олигархии, зарабатывать как можно больше, провалились. В общем всё то, о чем мы говорили в наших постах о ДОТ ещё летом, они признали уже официально. 2️⃣ Банальная нехватка денег на полноценное снабжение. Ещё летом Шмыгаль говорил, что на оборону требуется хотя бы 120 млрд долл. — около 5,2 трлн грн. То есть, если верить словам этого господина, на «выживание нации» необходимо тратить примерно в два раза больше, чем сейчас, а значит не хватает около 2,4 трлн. Потому ради решения этой ЭКЗИСТЕНЦИАЛЬНОЙ проблемы пожертвовали ЦЕЛЫЙ 1 млрд грн из бюджета, который ранее уходил на самопиар политических партий. И... всё. В новом году на ВСУ денег больше не выделили. Для сравнения: в 2025-м на армию изначально планировали потратить 2,2 трлн, к ним прибавились летние 412 млрд и осенние 325 млрд дополнительных расходов — в сумме около 2,9 трлн. А на 2026-й — 2,8 трлн. Запланированная сумма меньше по факту потраченной в 2025 году даже без учета инфляции! 💰 Можно ли где-то найти недостающие средства? Об этом расскажем в следующем посте. 🚩 Революційний Союз

👊 Бунт проти ТЦК 2/2 Як же вийти з замкненого кола? 🔥 По-перше, незважаючи ні на що, слід сіяти зерна самоорганізації серед простого люду, намагатися формувати альтернативні структури і доносити до всіх, що якщо не боротися, то і ТЦК, наслідки війни, та олігархи нас усіх переживуть. По-друге, оскільки жоден лозунг чи окремий заряжений активіст не вирішить фундаментальну проблему всього руху — краще проводити рефлексію щодо того, що робити і куди ми рухаємося в колективі. ‼️ На щастя, такі колективи існують, і в них можна не лише зітхати над несправедливістю життя, але й зрозуміти, чому все відбувається саме так і дізнатись як теоретично можна вибратись з пітьми сьогодення у більш світле майбутнє. Тому, якщо у вас викликають ненависть ТЦК і вас дійсно дратує безсилля простих українських робітників, студентів, пенсіонерів тощо — доєднуйтеся до гуртків Революційного Союзу! Можливо, ми ще не знаємо відповідей на всі поставлені запитання, але разом в колективних гуртках вивчивши помилки минулого і зрозумівши проблеми сьогодення нам вдасться отримати такі необхідні відповіді на важливі виклики сучасності. 🚩 Революційний Союз

👊 Бунт проти ТЦК 1/2 Незважаючи на нескінченні обіцянки новопризначеного «святого» міністра оборони Федорова про «реформу мобілізації та контрактів військових» та потужні удари дронів по російських НПЗ, кривава машина могилізації не збавляє обертів, і кількість «добровольців» у армії нестримно зростає. 😡 І ось терпець народу урвався. У Львові при спробі мобілізації 30-річного чоловіка, який, за словами воєнкомів, знаходився у розшуку за ухилення від служби, вибухнув стихійний масовий протест з десятками перехожих невдоволених свавіллям. Дійшло до проколотих шин, вибитого скла та перевернутого «бусіка». А одного з ТЦКшників навіть роздягнули всім натовпом під крики «Ганьба». Вельможі з Міністерства оборони, а також Буданов і навіть пан Президент одразу ж заявили про неприпустимість нападу на військовослужбовця могилізатора, необхідність мобілізації як ключової частини захисту України та закликали покарати всіх винних. Однак пан Федоров не такий кровожерний як його попередники, тому в комуніке знайшлося місце для речення про недосконалість «військового рекрутингу». Правда не уточнюється, що це за проблеми. Можливо, мова про «випадкову» високу смертність майбутніх призовників чи невиконання планів по вилову українців. 🆓 Здавалося б, варто порадіти: українці, нарешті, готові об'єднатися в колективній боротьбі проти влади заради збереження власного життя. Ще трошки, і вже підуть штурмувати Верховну Раду, відіб'ють підприємства у олігархів і побудують соціалізм 2.0. Але вже на наступний день все повернулося на свої місця: чоловік, який посмів напасти на ТЦКшника — затриманий, кілька десятків учасників протесту записали відео-вибачення зі скандуванням «Слава ТЦК», а один з них навіть пообіцяв мобілізуватися. 🏳️ Ось так, незважаючи на безмежний запал ввечері минулого дня, більшість противників могилізації відступила, щойно СБУ постукала у двері. Вони відкинули боротьбу за справедливість і обрали власне виживання, яким би ефімерним воно не було. Головна біда українського робітничого класу полягає у відсутності будь-якого досвіду та розуміння того, що таке системна боротьба за свої права, адже нинішня держава останні 35 років робила все, аби знищити будь-які механізми низової ініціативи покращення власного життя, такі як профспілки чи студентське самоврядування. 🤬 Тому подібні протести як у Львові засновані не на глибокому розумінні проблем та методів їх вирішення, а на емоціях невдоволення та відчутті несправедливості тут і зараз. Зрештою значна частина суспільства ненавидить ТЦК, але коли справа доходить до реальної боротьби — люди не мають ані розуміння, що робити, ані готовності за свої ідеали іти до кінця. Однак не подумайте, що це зверхні фрази в стилі «народ не той», «кожен народ заслужив свого правителя» і подібної псевдоінтелектуальної тарабарщини. Винити людей за те, що вони не вміють і, відповідно, не готові до організованої боротьби, коли у мас роками не було відповідного досвіду, було б актом зухвалої самовпевненості. 🤔 Виникає наступне коло проблем: маси неорганізовані та не захищають свої права, але ситуація ще терпима, і тому вони спокійні —> ситуація уже неспокійна, маси готові вилити свій гнів, але вони все ще не об'єднані, держапарат контролю над населенням максимально напружений, а час для підготовки вже давно закінчився.

Чим довше йде війна, тим більше чиновників виступає з критикою могилізації. Згадати хоча б депутатів Скороход і Гончаренко. 😱 «Прозріння» з часом зійшло навіть на омбудсмена з прав людини Дмитра Лубінця. Він з 2025-го звітує про активну протидію порушенням прав людини в ТЦК. Свавілля на вулицях, очевидно, менше не стало: людей так само викрадають до катівень. Але може тепер правосуддя дістане хоча б тих ТЦКшників, які потрапили на лаву підсудних? 🎞 Дивіться в новому шортсі. #шортс

✊ Європротести 2/2 ✊ Є, звичайно, й окремі успішні приклади — коли люди вже були об’єднані інтернаціональною організацією й мали реальний контроль над інфраструктурою. Наприклад, минулого року об’єднані в профспілки працівники портів багатьох країн блокували завантаження зброї для Ізраїлю. Такі масштабні акції демонструють не лише міжнародну солідарність між людьми, а й справжню силу робітничого руху, здатного паралізувати все суспільство. Звісно, цим усе не повинно обмежуватися — за акціями протесту та саботажем мають слідувати вимоги економічних і політичних змін. І для цього потрібне чітке теоретичне розуміння завдань і цілей руху. Інакше після нескінченних невдач, коли здається, що жодна кількість енергії, вкладеної в акції протесту, не може покласти край стражданням людей, легко вигоріти й скласти руки. Відчай властивий тим, хто не розуміє причин зла, не бачить виходу, не здатний боротися. 🔍 Відчай лікується лише розумінням світових процесів, лише вмінням бачити повну картину проблем нашого суспільства та їхніх причин. Зло, з яким ми боремося, — це вся капіталістична система, яка прямо зараз штовхає нас у жорна третьої світової війни. Боротьба з симптомами, розрізнена й безпланова, веде лише до сумної розтрати людських сил. Сердечний біль від усвідомлення несправедливостей потрібно перетворювати на організаційну роботу, на просвітницьку діяльність серед мас. Лише маси робітників, озброєні знаннями та усвідомлюючі власну силу, згуртувавшись, єдиним кулаком зможуть запобігти катастрофі, що загрожує нам усім. 🔥 Ми можемо не побачити світло нового світу, але ми знаємо, що він уже палає в наших серцях! 🚩 Революційний Союз

✊ Європротести 1/2 Минулого разу ми розглянули інновації у сфері використання людських ресурсів, які впроваджує європейське начальство. А що думають ті, на кого вони спрямовані? 😡 По-перше, як ми вже писали, європейці не дуже прагнуть померти за батьківщину. Серед тих, хто виступає за обов’язковий призов, більшість — це ті, хто вже не піде служити через вік. Молодь, якій доведеться тягнути лямку армійського баула (у тій же Німеччині), масово шукає способи ухилитися від призову та проводить масштабні акції протесту. Варто відразу зазначити, що така ситуація спостерігається не скрізь у Європі. У таких країнах, як Хорватія та Латвія, де ліві зараз не мають жодного впливу, не відбулося ніяких масштабних протестів проти введення мобілізації. Більше того, населення там досить широко підтримує цю ідею. Принаймні, населення титульної нації — серед російськомовних латвійців, наприклад, повернення призову підтримали лише 24%. 🕊 По-друге, робітники дедалі частіше відкрито виступають проти мілітаризації суспільства загалом. Сотні тисяч людей, об’єднаних пацифістською ідеєю, відстоюють надзвичайно просту позицію: Ми виступаємо проти планів ЄС витратити додаткові 800 мільярдів євро на озброєння. Це будуть 800 мільярдів євро, вкрадених у суспільства. Вкрадених у соціальних служб, охорони здоров’я, освіти, сфери праці, миротворчості, міжнародного співробітництва, справедливого переходу та кліматичної справедливості. Від цього виграють лише виробники зброї (...) 🪖 Більше того, військова політика цікавить людей не лише в межах їхніх країн. Партнерство з Ізраїлем, участь у війні з Іраном — усе це змушує принаймні замислитися: чи на те йдуть податки робітників? Такі настрої, до речі, вміло підхоплюють праві популісти — у Німеччині ультраправа проросійська партія AfD різко зросла в популярності, наголошуючи, зокрема, на припиненні військової підтримки України. Навіть попри те, що при цьому вони, не соромлячись, виступають за повернення обов’язкового призову в самій Німеччині. Їхнє загравання з нагальними проблемами готова слухати майже третина населення. 🔥 Ну а куди ж спрямовується вихлоп невдоволення людей, менш зацікавлених у «захисті білої раси»? У новинах час від часу з’являються цікаві заголовки: то відбудеться протест, то підпалять збройову фабрику, то саботують військову інфраструктуру. Однак, якщо зазирнути глибше, виявляється, що все закінчується нічим. Фабрики відновлюють роботу вже через день, а над заарештованими ініціаторами проводять показові процеси заради захисту бідних збройових магнатів від «тероризму». А потік ракет на голови людей за морем ні на секунду не припиняється… 👮‍♂️ Доходить до смішного: ліві організовують мітинг, а поліція, не гаючи часу, приїжджає й затримує одразу 500 осіб. Все-таки, з демократією та свободою слова в ліберальній Європі граються лише з правими, лівим жодних поблажок не передбачено. Адже наміри активістів, безсумнівно, благородні. Хто залишиться байдужим, знаючи, що його податки йдуть на масове знищення людей? Справедливо обурена молодь шукає, куди спрямувати це обурення, але в пропонованому європейцями меню поки що лише безглуздий активізм. 🤔 У чому ж причина провалу акцій? По-перше, у відсутності будь-якої ідеологічної єдності. Анархісти, комуністи та ліві всіх видів сходяться в одній абстрактній ідеї пацифізму. Але сама по собі вона залишається порожнім, по суті ні про що не кажучим символом, що й відбивається у частій «символічності» протестних акцій, коли видимість і презентація стають важливішими за ефективність. Як приклад, можна згадати те саме заливання фабрик «кров’ю». По-друге, у відсутності міцної та налагодженої організації. Оскільки проблеми існують тут і зараз, здається, що немає часу займатися якоюсь організаційною роботою, будувати партію. У бій треба кидатися одразу, ось тільки виявляється, що боротися нічим. А згодом і ніким — гарячі голови без налагодженої структури та конспірації або заарештовують, або вони самі вигорають через відсутність видимих результатів.

✊ Европротесты 2/2 ✊ Есть, конечно, и отдельные успешные примеры — когда люди уже были объединены интернациональной организацией и имели реальный контроль над инфраструктурой. Например, в прошлом году объединённые в профсоюзы работники портов многих стран блокировали погрузку оружия для Израиля. Такие крупномасштабные действия демонстрируют не только интернациональную солидарность между людьми, но и действительную силу рабочего движения, способного парализовать всё общество. Естественно, этим всё не должно ограничиваться — за акциями протеста и саботажем должны следовать требования экономических и политических изменений. И для этого нужно чёткое теоретическое понимание задач и целей движения. Иначе после бесконечных неудач, когда кажется, что никакое количество энергии, вложенной в протестные акции, не может положить конец страданиям людей, легко выгореть и сложить руки. Отчаяние свойственно тем, кто не понимает причин зла, не видит выхода, не способен бороться. 🔍 Отчаяние лечится только пониманием мировых процессов, только умением видеть полную картину проблем нашего общества и их причин. Зло, с которым мы боремся это вся капиталистическая система, которая прямо сейчас толкает нас в жернова третьей мировой войны. Борьба с симптомами, разрозненная и бесплановая — ведёт только к печальной растрате человеческих сил. Сердечную боль от осознания несправедливостей нужно превращать в организационную работу, в просвещение масс. Только массы рабочих, вооружённые знанием и осознающие собственную силу, сплотившись, единым кулаком смогут предотвратить грозящую нам всем катастрофу. 🔥 Мы можем не увидеть свет нового мира, но мы знаем, что он уже пылает в наших сердцах! 🚩 Революційний Союз

✊ Европротесты 1/2 В прошлый раз мы прошлись по инновациям в сфере утилизации человеческих ресурсов, внедряемым европейским начальством. А что думают те, на кого они направлены? 😡 Во-первых, как мы уже писали, европейцы не особо стремятся умереть за отчизну. Среди тех, кто выступает за обязательный призыв, большинство — это те, кто уже не пойдет служить по возрасту. Молодёжь, которой придется тянуть лямку армейского баула (в той же Германии), массово ищет способы уклониться от призыва и проводит масштабные акции протеста. Стоит сразу заметить, что такая ситуация не везде в Европе. В тех же Хорватии и Латвии, где левые сейчас не имеют никакой силы, не последовало и масштабных протестов против введения мобилизации. Более того, население там довольно широко эту идею поддерживает. По крайней мере, население титульной нации — среди русскоязычных латвийцев, например, возвращение призыва поддержали только 24%. 🕊 Во-вторых, рабочие всё чаще открыто выступают против милитаризации общества вообще. Сотни тысяч людей, объединённых пацифистской идеей, выступают с крайне простой позицией: Мы выступаем против планов ЕС потратить дополнительные 800 миллиардов евро на вооружение. Это будут 800 миллиардов евро, украденных у общества. Украденных у социальных служб, здравоохранения, образования, трудовой сферы, миротворчества, международного сотрудничества, справедливого перехода и климатической справедливости. От этого выиграют лишь производители оружия (...) 🪖 Более того, военная политика интересует людей не только в скромных границах их стран. Партнерство с Израилем, участие в войне с Ираном — всё это заставляет как минимум задуматься, на то ли дело идут, их, трудящихся, налоги? Такие настроения, кстати, умело подхватывают правые популисты — в Германии ультраправая пророссийская партия AfD резко выросла в популярности, напирая в том числе на завершение военной поддержки Украины. Даже несмотря на то, что они при этом не стесняясь выступают за возвращение обязательного призыва в самой Германии. Их заигрывание с насущными проблемами готова слушать почти треть населения. 🔥 Ну а куда же идёт выхлоп недовольства людей, менее заинтересованных в «защите белой расы»? В новостях время от времени проносятся интересные заголовки: то протест пройдёт, то подожгут оружейную фабрику, то саботируют военную инфраструктуру. Однако, заглянув поглубже, оказывается, что всё кончается ничем. Фабрики восстанавливают работу уже через день, а над арестованными зачинщиками проводят показательные процессы ради защиты бедных оружейных магнатов от «терроризма». А поток ракет на головы людей за морем ни на секунду не прекращается… 👮‍♂️ Доходит до смешного: левые организовывают сходку, и полиция, не пальцем деланная, приходит и пакует сразу 500 человек. Всё-таки, в демократию и свободу слова в либеральной Европе играют только с правыми, левым никаких поблажек не положено. И ведь намерения у активистов, несомненно, благие. Кто останется равнодушным, зная, что его налоги идут на массовое уничтожение людей? Справедливо возмущённая молодёжь ищет, куда приложить это возмущение, но в предлагаемом европейцами меню пока что только бессмысленный активизм. 🤔 В чём же причина провальности акций? Во-первых, в отсутствии какого-либо идейного единства. Анархисты, коммунисты и леваки всех мастей сходятся в одной абстрактной идее пацифизма. Но взятая сама по себе, она остаётся пустым, ничего по сути не значащим символом, что и отражается в частой «символичности» протестных акций, когда видимость и презентация становятся важнее эффективности. Как пример, можно вспомнить то же залитие фабрик «кровью». Во-вторых, в отсутствии прочной и налаженной организации. Так как проблемы есть здесь и сейчас, кажется, что нет времени заниматься какой-то организационной работой, строить партию. В бой бросаться нужно сходу, вот только оказывается, что сражаться нечем. А после и некем — горячих голов без налаженной структуры и конспирации либо арестовывают, либо они сами выгорают от отсутствия видимых результатов.

🪖 Євромобілізація 2/2 Схема нехитра, і євробюрократи впевнено нею користуються: минулого року в Бельгії всім 17-річним розіслали інформаційний буклет про можливість добровільної військової служби наступного року. Обіцяють приємні 2000 євро нетто на місяць, забезпечення харчуванням, навчать усього, не потрібно шукати, де жити, і все це одразу після школи — ну хіба це не казка для юних і обдарованих! 🧑‍🎓 Взагалі, практика вербування навіть зовсім юних підлітків не є новою чи унікальною. У Великій Британії вже давно можна вступити до армії з 16 років — звичайно, за згодою батьків. Тобто за згодою не годувати ще один рот, коли одна лише оренда житла коштує третину твоєї зарплатні… А цього року планують додатково запровадити систему короткострокової військової підготовки для підлітків від 17 років — своєрідну «академічну відпустку» на рік у казармі. Не поскупилися на грошову мотивацію підлітків і у Франції — уряд обіцяє платити не менше 800 євро на місяць для 18–19-річних, які проходитимуть військову службу. Щоправда, залучити до неї таким чином планують поки що лише 3000 добровольців, з розширенням програми до 50 тис. до 2035 року. 📈 Невеликий нюанс усіх цих розрізнених спроб полягає в тому, що, за розрахунками аналітиків, для стримування східних варварів потрібно додатково набрати щонайменше 300 000 бійців. А всі перераховані вище заходи приводять до армії лише по кілька тисяч осіб на рік, ну і плюс 100 тис. фінських дідів у разі війни. Ну а раз власного населення не вистачає, то час переймати ще більш прогресивні практики. Наприклад, у Латвії тепер у разі масової мобілізації громадяни ЄС, ЄАВТ, НАТО, Австралії, Бразилії, Нової Зеландії та України також зможуть служити в армії. Адже захищати демократію в іншій країні — це святе право кожної вільної людини, яке не має жодного стосунку, наприклад, до іноземних найманців в Україні. 🔥 Тож якщо раптом країна, куди ви виїхали, опинилася на периферії чергового конфлікту, а у вас спалахнуло бажання обов’язково дістатися до зони бойових дій — радійте! Правда, доведеться зіткнутися з низкою обмежень: потрібно знати латиську та або англійську, або французьку мови, не мати другого громадянства з країн, що не входять до списку, і не мати в своїй біографії служби в СРСР. «Негромадян» Латвії така щедрість теж оминула — поки що їхня військова служба суперечить інтересам національної безпеки. Про те, як на всі вищеописані дії відреагували європейські робітники, у яких цей сплеск мілітаризму не викликає захоплення, поговоримо в наступному дописі. 🚩 Революційний Союз

🪖 Євромобілізація 1/2 Про загрозу початку нової (світової) війни в Європі в наші неспокійні часи не писав хіба що лінивий. У багатьох мешканців Заходу реакція на це проста: «Хоч би не за нашого життя!». Років 5 тому такими молитвами, можливо, й можна було б себе заспокоїти. Але що тепер, коли під боком уже п’ятий рік триває кривава бійня, а в самому ЄС впевненими кроками просувається мілітаризація? 🕊 Після закінчення Холодної війни євро-ВПК занепав. Західні демократи-ліберали спокійно проводили політику деіндустріалізації, чисельність армій скоротилася до історичних мінімумів, а також зросла залежність від ВПК США та розміщених у Європі американських контингентів. Але вже сьогодні внутрішні та зовнішні «виклики» змушують освічені демократії знову брязкати зброєю. Ми вже писали про їхні проблеми та зусилля на фронті промисловості. Але давайте тепер детальніше розглянемо, як у них йдуть справи з найважливішим ресурсом — людським. У роки достатку та миру країни ЄС почали масово відходити від моделі обов’язкового призову: з 1990 по 2013 рік 24 держави перейшли на професійні армії. Це й зрозуміло — ворогів біля безпосередніх кордонів немає, а для військових операцій у «третьому світі» потрібні якісні контрактники-добровольці, а не строковики. Зберігати призов було невигідно як політично, так і економічно. Навіщо одягати й взувати сотні тисяч людей, виривати їх з економіки, якщо їх нікуди не планують відправляти? 🇷🇺 Отже, станом на 2025 рік лише 9 із 30 країн НАТО використовують призовну модель військової служби. При цьому в багатьох країнах спостерігається стабільний недобір до армії, що став ще більш очевидним після початку війни в Україні. Загалом найсильнішим арміям Європи не вистачає десятків тисяч солдатів для досягнення штатної чисельності. Не кажучи вже про те, щоб формувати нові підрозділи. Що ж робити? У деяких країнах, де встигли відмовитися від обов’язкового призову, його просто знову повернули. Наприклад, у Латвії — у 2024 році, у Хорватії у 2025-му. У Німеччині з цього року до місцевих ТЦК для уточнення даних доведеться звертатися всім чоловікам старше 18 років. 👮‍♂️ Країни, де вже існує строкова служба, намагаються заздалегідь почати закручувати гайки та розширювати списки майбутнього «м’яса». Але чому служити повинні лише чоловіки? У Данії з минулого року до списків мобілізаційної лотереї (тобто до списку людей, з яких призовників обирають випадковим чином) уже включені й жінки нарівні з чоловіками — все для захисту від Росії. Ми вже звикли регулярно чути в новинах нашої неньки про необхідність розширити перелік категорій призовників: пропонують додати то пенсіонерів, то студентів, то інвалідів. І європейські політики беруть приклад з найкращих! Так, у Фінляндії з нового року підвищили верхню вікову межу для резервістів з 50 (або 60 для офіцерів) до 65 років — якраз до пенсійного віку, що дозволило збільшити військовий резерв країни на 125 000 осіб. Якщо вони можуть працювати, то можуть і за батьківщину померти, чи не так? 📆 Але одними дідусями фронт не закрити, потрібна молода й запальна кров! А отже, рекрутів потрібно тримати в казармах довше. Так вирішили в Естонії, продовживши термін обов’язкової військової служби з 8 до 12 місяців з 2027 року. Військовою службою заодно можна й відволікти від нагальних проблем підростаюче покоління, найбідніше з усіх.

🪖 Евромобилизация 2/2 Схема нехитрая, и евробюрократы уверенно ею пользуются: в прошлом году в Бельгии всем 17-летним разослали информационный буклет о возможности добровольной военной службы в следующем году. Обещают приятные 2000 евро нетто в месяц, обеспечение едой, всему обучат, не нужно искать где жить, и всё это сразу после школы — ну разве не сказка для юных и одарённых! 🧑‍🎓 Вообще, практика вербовки даже совсем подростков не нова и не уникальна. В Великобритании уже давно можно вступить в армию с 16 лет — конечно, с согласия родителей. То есть согласия не кормить ещё один рот, когда одна только аренда жилья стоит треть твоей зарплаты… А в этом году планируют дополнительно ввести систему краткосрочной военной подготовки для подростков с 17 лет — своего рода «академотпуск» на год в казарме. Не поскупились на денежную мотивацию подростков и во Франции — правительство обещает оклад не менее 800 евро в месяц для 18-19-летних, которые будут проходить военную службу. Правда приобщить к военщине таким образом планируют пока лишь 3000 добровольцев, с расширением программы до 50 тыс. к 2035. 📈 Маленький нюанс всех этих разрозненных потуг в том, что по расчетам аналитиков для сдерживания восточных варваров нужно дополнительно наскребсти хотя бы 300000 юнитов. А все вышеперечисленные меры приводят в армию только по несколько тысяч человек в год, ну и плюс 100 тыс. финских дедов в случае войны. А раз своего населения не хватает, то пора перехватывать и ещё более прогрессивные практики. Например, в Латвии теперь в случае массовой мобилизации граждане ЕС, ЕАСТ, НАТО, Австралии, Бразилии, Новой Зеландии и Украины также смогут служить в армии. Потому что, защищать демократию в другой стране — это святое право каждого свободного человека, никакого отношения к примеру зарубежных наемников в Украине не имеющее. 🔥 Так что если вдруг страна, куда вы выехали оказалась на обочине очередного конфликта, а у вас воспылало желание обязательно доехать до зоны боевых действий — ликуйте! Правда, придётся столкнуться с рядом ограничений: нужно знать латвийский и либо английский, либо французский, не иметь второго гражданства из стран вне списка, и не иметь в своей истории службы в СССР. «Неграждан» Латвии такая щедрость тоже обошла — пока что их военная служба идёт вразрез с интересами национальной безопасности. О том, чем на все вышеописанные действия, ответили европейские рабочие у которых этот рывок милитаризма восторгов не вызывает, поговорим в следующем посте. 🚩 Революційний Союз

🪖 Евромобилизация 1/2 О угрозе начала новой (мировой) войны в Европе в наше неспокойное время не писал только ленивый. У многих жителей Запада реакция на это простая: «Хоть бы не на нашем веку!». Лет 5 назад такими молитвами может и можно было бы себя успокоить. Но что теперь, когда под боком уже пятый год идёт кровавая бойня, а в самом ЕС уверенными шагами идёт милитаризация? 🕊 После окончания Холодной войны евро-ВПК пришёл в глубокий упадок. Западные демократы-либералы спокойно проводили политику деиндустриализации, численность армий сократилась до исторических минимумов, а также выросла зависимость от ВПК США и размещенных в Европе американских контингентов. Но уже сегодня внутренние и внешние «вызовы» вынуждают просвещённые демократии снова бряцать оружием. Мы уже писали об их проблемах и потугах на фронте промышленности. Но давайте теперь посмотрим подробнее на то, как обстоят их дела с самым важным ресурсом — человеческим. В сытые и мирные годы страны ЕС начали массово отходить от модели обязательного призыва: с 1990 по 2013 год 24 государства перешли на профессиональные армии. Оно и понятно — врагов у непосредственных границ нет, а для военных операций в «третьем мире» нужны качественные контрактники-добровольцы, а не срочники. Оставлять призыв было невыгодно как политически, так и экономически. Зачем одевать и обувать сотни тысяч людей, вырывать их из экономики, если их никуда не планируют отправлять? 🇷🇺 Итого, по состоянию на 2025 год, только 9 из 30 стран НАТО используют призывную модель военной службы. При этом во многих странах наблюдается стабильный недобор в армию, ставший ещё более очевидным после начала войны в Украине. Суммарно до штатной численности сильнейшим армиям Европы не хватает десятков тысяч солдат. Не говоря уже о том, чтобы формировать новые подразделения. Что же делать? В некоторых странах, где от обязательного призыва успели отказаться, его просто снова вернули. Например, в Латвии — в 2024-м году, в Хорватии в 2025-м. В Германии с этого года в местные ТЦК для уточнения данных придётся идти всем мужчинам старше 18. 👮‍♂️ Страны, где срочная служба уже есть, стараются заранее начать закручивать гайки и расширять списки будущего «мяса». Но почему служить должны только мужчины? В Дании с прошлого года уже и женщины включены в мобилизационную лотерею (то есть в список людей, из которых призывников выбирают случайным образом) наравне с мужчинами — всё для защиты от России. Мы-то уже привыкли регулярно слышать в новостях нашей неньки о необходимости расширить набор категорий призывников: предлагают добавить то пенсионеров, то студентов, то инвалидов. И европейские политиканы берут пример с лучших! Так, в Финляндии с нового года повысили верхний возрастной предел для резервистов с 50 (или 60 для офицеров) до 65 лет — как раз до пенсионного возраста, что позволило увеличить военный резерв страны на 125 000 человек. Если они могут работать, то могут и за родину умирать, верно ведь? 📆 Но одними дедами фронт не закрыть, нужна молодая и горячая кровь! А значит рекрутов держать в казармах нужно подольше. Так решили в Эстонии продлив срок обязательной военной службы с 8 до 12 месяцев с 2027 года. Военной службой заодно можно и отвлечь от насущных проблем подрастающее поколение, самое бедное из всех.

🎰 Бизнес на чужом несчастье Игровая зависимость за последние десятилетия приобрела действительно поражающий размах, а бедность и бесправие рабочих создают благодатную почву для её распространения. 🤑 В свою очередь, лудо-бизнесмены руководствуются исключительно логикой увеличения прибыли. Для них превратить человека в зависимого, пользуясь его тяжёлым экономическим положением, нехваткой образования и психологическими уловками, разрушить его семью и отнять всё — это успешная бизнес-модель. Глобальный доход от неё, по оценкам ООН, к 2028 году достигнет 700 млрд долларов. Естественно, для достижения подобного уровня прибыльности необходимо существенно вкладываться в продвижение... 💰 В рекламу для нормализации этого явления в обществе, в лоббирование для стабильного развития отрасли, в схемы ухода от уплаты налогов и гарантии того, что бизнес не «прикроют» под предлогом борьбы за здоровую нацию. Наконец, в разработку и улучшение сайтов для упрощения доступа и более изощрённого психологического давления на игрока и т.д. Тем временем география проблемы не ограничивается лишь странами СНГ. Швеция, Китай, Великобритания и США уже имеют обширный опыт борьбы с настоящей эпидемией лудомании. 👨‍⚕️ Правительства этих стран применяют как законодательные, так и медицинские меры для лечения зависимости. Например, ограничивается доступ к онлайн-казино, создаются реестры лудоманов, действует возможность самоограничения на азартные игры, а также установки лимитов по деньгам и времени, проводимому в игре. Врачи могут помочь больному различными видами психотерапии и направить его в специализированные клиники для зависимых. Однако такие методы работают далеко не всегда. Например, опыт Швеции можно назвать удачным, но применить его к «развивающимся» странам невозможно. Причина кроется в низком уровне жизни и безработице, которые толкают людей на отчаянные попытки вырваться из нищеты. 🤴 Просто закрыть или заблокировать все онлайн-казино чиновники не могут. Да и не хотят, ведь легальные игорные заведения платят налоги. А нелегальные — башляют самим чиновникам, чтобы существовать долго и относительно спокойно. Поэтому власть имущие могут лишь противопоставлять этой проблеме описанные выше методы, финансирование которых несопоставимо с масштабами многомиллиардной индустрии. 🪖 Для полного счастья к вышеперечисленным проблемам добавим ещё и украинскую специфику — боевые действия. В результате мы имеем идеального кандидата в лудоманы — солдата. Сопутствующие ему ежедневный стресс, угроза смерти, оторванность от привычной жизни и высокая зарплата, которую он зачастую не может нормально потратить, сидя в окопе, создают все условия для формирования зависимости. Этим и пользуются онлайн-казино. 🙈 Власти, в свою очередь, даже не пытаются обеспечить условия, при которых не будет воспроизводиться тяга к азартным играм: демобилизовать солдата или хотя бы обеспечить ротацию, чтобы он мог восстановиться. И уже после этого следует заниматься комплексным лечением, возвращать людей в общество, помогать им налаживать социальные связи и т.д. Для реализации таких мер нужны огромные бюджеты, но и результатом станет более здоровое общество, а не его нынешняя версия. 💸 Пока вся система, в которой государство тесно связано с бизнесом, не будет изменена, мы и дальше будем наблюдать, как людей превращают в зависимых ради прибыли. Всё потому, что прибыль сегодня важнее человеческих судеб. Здоровое общество, в котором зависимым будет оказываться помощь и предоставляться лечение, мы сможем построить только своими руками. 🤝 В нём запрет на подобные травмирующие психику предприятия будет не просто формальностью, поощряющей нелегальные казино. Это будет запрет, рождающийся самим обществом изо дня в день, подобно запрету на рабство. 🚩 Революційний Союз