Саакян 🇺🇦

Скелети помилок втраченої державності у ХХ ст. ожили з новою силою. Прямо чекав, коли ж про вибори зайде мова. Все туди йшло. І про корупцію, звісно. Раніше й виборів не треба було, і Міндічгейт «рідним» був... Я категорично проти тієї дічі, особливо останнім часом, яку творить влада. Але... Лікувати хворобу дустом — самовбивчо. Перепрошую за емоції, але реально: цей цинізм під омофором білого пальта вже набрид. Тільки виборів нам до всього цього піз**ця ще не вистачає. Томно видихнув...

Ось такий бек-стейдж мобільної студії😅

О 22:02 стартуємо "📢 Поки інші пишуть...". Сьогодні вже не з відряджень, але не з дому, бо з відпустки відповідатиму на ваші питання😉 💪🇺🇦

Друзі, вітаю! На жаль, сьогодні теж без стріму, але в четвер буде обов'язково) Накидайте нижче теми за минулі дні, які би вам було цікаво щоб були в четвер.

Мені соромно перед Косово. Не те щоби варто було їх визнавати, не варто, не в наших інтересах. Але і заперечувати - немудро, ще й посилюючи Вучича. Для нас має бути позиція підтримки права на самовизначення одних і територіальної цілісності інших та проти війни - най шукають Соломонове рішення. Бо там правда з обох боків, на відміну від російсько-української війни.

Novus - моя повага. Чудова комунікаційна політика

О 22:02 стартуємо "📢 Поки інші пишуть..." відповідатиму на ваші питання. Сьогодні буде короткий варіант +- 40 хв і тільки ваші питання😉 💪🇺🇦

Дуже актуальне прочитання грецького міфу від Володимира Єрмоленка. Цікавий погляд, як на мене. Може і вам небезцікаво буде

Є в цьому сюжеті щось питомо українське. Можна мати гроші, сітки, охоплення, анонімність і щиру віру в те, що будь-кого можна просто розмазати по інформаційному асфальту. А потім виходять люди з картонками, і раптом з’ясовується, що репутація все ще існує і в неї є цілком конкретний грошовий еквівалент - збитків. АТБ це вчасно відчув і забрав свої гроші з «Трухи». І правильно зробив. Бо рекламний бюджет у таких помийках - не просто реклама, це підтримка існування помийок.. Сьогодні поливають лайном Федорова і «картонки», вчора і завтра - будь-кого, хто опиниться не в тому списку і не в той момент. Ми роками пишемо стратегії протидії російській дезінформації, інформаційним операціям і медіапомийкам. Але є один дуже простий інструмент, який працює краще за багато красивих документів - гроші. Точніше, їх відсутність. Не годувати токсичну екосистему - теж форма інформаційної безпеки. Той рідкісний випадок, коли суспільна гігієна швидко перетворюється з абстракції на цілком конкретну бухгалтерію.

Чудовий текст Євгенії про "потворне": У мого діда був дуже пойобаний тазік. І я зараз не про себе. Тазік той був, певно, віку діда. Цілком можливо, шо разом ходили у сувору совєцьку школу. Обидва були з металу. Дід, певно, з метеоритного, але тазік - з позашлюбної любові алюмінію і бетону. Як по кольору, так і по химерності своїх властивостей. Бо роки йшли, а він дірявився. Але якось дивно. Відмовляючись зламатися повністю. Може, бабо з дідом у сарайобіолабораторії, серед курей, тихенько вирощували бойових птеродактилів, як порядні мешканці прикордоння з Мордором. І ці клювасті блєдіни продовбували тазік, поки жерли з нього зерня. Може, груші, падаючи з висоти над будинком розвивали таку швидкість, що Ньютон зі своїми ядром та пір'ям ізрядно ахуєл. І ті груші пробивали тазік. Та дірок ставало все більше. А дід, впертий і хазяйновитий, казав: іщє хароше. І раз за разом латав цю химеру. Латок ставало так багато, що з часом філософську дилему про корабель Тесея можна було цілком ілюструвати саме цим тазіком. Потім таки уся сім'я зжалилася над металевим нещастям, і ми забрали його в Суми. Стояв у нас як сімейна реліквія, одне з дзеркал, що відображало надскладну історію становлення покоління баби і діда. Латки поверх латок, і цінуємо, бо воно ще існує. І на нього ще можна спертися. Іщє хароше. Та ця історія не про тазік. Вона про те, що стійкість здебільшого потворна. Досить труїти себе успішним успіхом, який цинічно просочився у страшну реальність війни. У вигляді жорсткої оцінки себе по шкалі глянцевості своєї стійкості. Чому я не сяю легкістю і натхненням? [я ж вижила минулої ночі, хулє] Де мої амбіції до нових висот? [я ж сповнений сил та енергії, я ж на похоронах був лише як гість] Чому я не рухаю свою кар'єру? Не худаю? Не заробляю нові медальки у хоббі? [не так мене вже і грузять ті новини, зростання цін, нестабільність, і...] Чому я так багато лінуюся? [хронічний стрес же мені нічого не робить, це все брехня психологів для слабаків] Бренд незламності, апропрійований маркетингом вимагає від нас порхать і сяять. Як у рекламі прокладок, де жінки під час місячних сідають у білому на шпагат, із широчезною усмішкою. Нам продають ідею, що стандарт стійкості - це формула "як у 2019" + "попри все". Спортзал, покупки, нові посади, подорожі, досягнення. Але стійкість здебільшого потворна. Вижили, змогли, рухаємося далі, але під латками... Худоба. Кортизолова вага. Чорні кола під очима. Хронічна втома. Важкі думки. Криза ідентичності. Біль від втрат. Страх за життя. Знемайбутнення. Фінансовий крах. Біль від зрад. Накопичені питання без відповідей. Втома від постійного тиску. Знесилення. Шрами, яких треба соромитися, якщо вірити брендингу стійкості. Показувати лише не надто страшне, і обов'язково героїчне. А решту ховати, бо інакше не візьмуть на роботу, перестануть запрошувати на події, не захочуть кликати на побачення, не... І ми всі граємо в цю гру. Іщє хароше. Але вдаємо, що нове та без жодної подряпинки. Бо не вміємо взаємодіяти цими частками себе з іншими, такими ж. Або геть не схожими, але теж у суцільних латках. Звідси і розкол суспільства на друзки, із величезними прірви стигми, нерозуміння і взаємних звинувачень. Нам потрібні діалоги, коли ми будемо до цього готові. Ця готовність походить із визнання, що стійкість - потворна. А наша людяність у цих проявах - прекрасна. Авторка Євгенія Мінаєва

О 22:02 стартуємо "📢 Поки інші пишуть..." відповідатиму на ваші питання 💪🇺🇦

О 22:02 стартуємо "📢 Поки інші пишуть..." відповідатиму на ваші питання 💪🇺🇦

Оленівка - це не трагедія, це спланований воєнний злочин Росії, це удар по Азову, як символу незламної волі до спротиву. Спроба вбити саму віру в право, обмін і людяність. Російське "а нам за ета нічаво не будет..." Чотири роки потому імена винних досі не вписані у вироки. А тому пам’ять - це теж зброя, бо справедливість не має строку давності і має їх наздогнати. Сьогодні, за рік чи за десять, але буде. Зараз же, важливо пам'ятати, діяти і нагадувати, що ще багато наших залишається у лапах рф

👀 Сильні вибухи на Брянщині звідки щойно вилетіли ракети - може нарешті ми почали установки знищувати🤞🤞🤞 Останні 2 роки всюду де був, лобіював серед партнерів цей підхід: не стріли, а лучника

О 22:02 стартуємо "📢 Поки інші пишуть..." відповідатиму на ваші питання 💪🇺🇦

Хроніки політичної копрофагії, або українська влада завжди прийме вірне рішення в умовах кризи. Тому, оскільки поза кизою невміє, то спочатку створить кризу, загострить виклики, а потім їх з надривом долатиме. Зрештою, нарив мало прорвати, благо це відбулося зараз, а не восени і тепер шанси на успіх лише зросли💪 Ми дивовижна країна, де "небуло би щастя, да нещастя допоможе" є екзестинційним кредо і вчергове нас рятує

Ну, от тепер є предмет для ефіру в четвер))

Друзі, сьогодні без стріму(( Тільки приїхав у Дніпро, багато роботи і зустрічей, все не встигаю, тому відміна. Краще у четверг нормально і довше поспілкуємося, ніж сьогодні поспіхом. Всім тихого вечора та ночі!

Мене відверто напружує перетворення Федорова на ідола. Але ідеї завжди мають мати символ - уособлення. Тож це закономірно. Так само, як і те, що згодом це стане його прокляттям. Залужний не дасть збрехати. За іронією долі, саме Федоров створив для Зеленського його особистий «стадіон так стадіон». Зеленський дедалі більше ставав «системним», обростав компромісами та зобов’язаннями, а отже - «несправжнім». Втрачав відчуття вулиці, яке колись мав і, можливо, ще має. Звісно, на боці Федорова зараз і хайп, і надія, і технології SMM та комунікації. У цьому вони неймовірні, хоча і риють яму на завтра та ставлять трамплін. Але ключове - в іншому: Федоров і Сирський є лише символами двох сторін Зеленського та того етичного вибору, який він робить. Це не про Федорова. Це не про Сирського. Це про Зеленського: про те, ким він є, ким його бачить суспільство і ким він бачить себе сам.

Інтерв'ю записане ще до Федорова, кабміну і т.п., але неочікувано нестандартні питання. Коли йшов на канал С4 у Чернівцях, навіть не сподівався на таку цікаву розмову .