Сата зухвало про музло

Я сходила на документальний фільм «Кузьма. Страшно веселий» Мені зайшло та змусило замислитись над багатьма речами. Стрічка передусім сподобалася тим, що не намагається втиснути Кузьму в плаский образ «народного улюбленця», а показує шлях складної, суперечливої та багатогранної людини. Його можна було обожнювати або ненавидіти, але залишитися до нього байдужим було майже неможливо. З маленької репетиційної бази — у великий шоу-бізнес. Від пісень, написаних без жодних думок про гроші — до статусу зірки, навколо якої вже працює індустрія, телебачення, продюсери й політичні механізми. Особливо мене зачепив момент, коли Кузьму запитують, чим для нього є музика — хобі чи професією. Він не може відповісти чітко, обрати щось одне, бо «просто пише пісні й виступає». Не тому, що це «кар’єрна стратегія», а тому, що інакше не може, бо це стиль життя. Музика для нього була внутрішньою потребою — такою самою природною, як дихання. Звучить не дуже маркетологичною, але таким це було для нього. Фільм цікаво показує і ціну входження в шоу-бізнес: що відбувається з людиною, коли вона стає зіркою, як політичні віяння впливають на її образ і кар’єру та як легко публічну людину перетворити на інструмент. Окремо розкривається історія туру на підтримку Януковича — чому Кузьма погодився на нього, у якому становищі опинився та до яких наслідків це призвело. Після цього він сказав, що більше ніколи не підтримуватиме політиків і не виступатиме за них. Що влада завжди хоче лише влади і немає різниці які політичні лозунги стоять за цим бажанням. І це важливе нагадування: публічний образ часто показує лише вчинок, але приховує тиск, обставини й ціну, яку людина потім за нього платить. Мабуть, найбільше мені відгукнулася думка про те, що справжність не гарантує загальної любові, але призводить до неї. Коли ти говориш те, що думаєш, робиш так, як відчуваєш і не намагаєшся стати зручним, завжди знайдуться люди, які тебе ненавидітимуть чи знецінюватимуть. Які чіплятимуться за кожну помилку й чекатимуть нагоди знищити. Ще одна важлива риса, яку показує фільм — його благодійність. Вона не була частиною піару чи способом створити собі правильну репутацію. Він просто допомагав людям, часто так, що широка публіка навіть не знала про масштаби цієї допомоги. Не заради камер, звітів чи галочки, а через внутрішнє відчуття, що інакше не можна. І звісно фільм демонструє скільки довелося пережити його дружині — його найліпшому другу, яка часто була опорою і острівцем стабільності в хаотичному світі творчості. Але Кузьма однаково залишався людиною, яка підіймала незручні для суспільства питання — прямо, часом різко, без стерильної дипломатії. Мені дуже цікаво, про що він говорив би сьогодні. І скільком людям знову став би незручним. Для мене «Кузьма» — це не лише фільм про артиста. Це історія про людину, яка йшла за власним відчуттям, помилялася, платила за помилки, злилася, смішила, дратувала, допомагала, шукала себе все життя — і продовжувала бути живою людиною. Не пам’ятником. Не бездоганною легендою. Саме людиною.

Топ виступів першого дня Файного. Згадую як воно було 👀 Підтримайте плз відос лайками шарами коментами, бо він більше 2 хв, а інст таке не любить))) Якщо буде мало переглядів/активу, буду робити якось інакше.

ШІ буквально забирає у артистів прослуховування і аудиторію. Дуже неприємна ситуація сталася у Vøvk. Можете підтримати музикантів прослуховуванням і перевірити підписку на гурт (вони теж позлітали). Spotify має щось робити з цим.

Monokate та Олена з The Elliens поділилися думками про сексуалізацію в образі артисток. Відосік вже в інсті, ставте вогники цим вогняним жінкам 🪭🔥

Про комплементарність і хейт. Амплуа медіа, відсутність простору для дискурсу, оцінювання.

#щодоканців Великий сольний концерт панк-шугейз гурту LAYUCHI KVITY в rvrb ШУМ. ОБІЙМИ. ПАНК-ШУГЕЙЗ !!! КИЇВ. ТАНЦІ. ЧІПСИ-ЛЕЙС !!! WE ARE — LAYUCHI KVITY, і 15 СЕРПНЯ МИ ЗІГРАЄМО ВЕЛИКИЙ СОЛЬНИЙ КОНЦЕРТ В ДВА АКТИ! УЛЮБЛЕНІ CHURCH-ХІТИ, НОВІ-СТАРІ ПІСНІ, МАКСИМУМ ГУЧНОСТІ І МІНІМУМ ДИСТАНЦІЇ!!! Кидаєте донат на банку, обовʼязково вказуєте свої ПІБ, або купуєте на вході. ⏳ 15 серпня, 17:00 📌RVRB на Нижньоюрківській, 31 💳300 ₴ special guests: nuclearfreezone 🔗Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/9uKvmE3h3G 💳Номер картки Банки 4874 1000 3117 3241

Sean часто ходить на українські локальні концерти і підтримує андерграундну сцену в своїх оглядах. Я спитала в нього про враження від Underground Stage і фестивалю цього року. Він також згадав деякі українські клуби та гурти 👀 Підтримайте репостом, лайкосом і коментарем під відео! Йому буде приємно. Тиць сюди

Артем чекає на мою підписку. То що робити? Підписуватися?😂

А знаєте кому треба дякувати за піздате шоу Півоварова на Файному? Енді, якого ви знаєте з Ownstone чи pidzemka.records. Ось так андерграунд підтягує попсу до масштабного розйобу😁

Думка: рівень гурту музично не завжди відповідає рівню сцени на якому він грає. І фести це гарно показують. Наприклад гурти які вже по 10-15-20 років хуячать музику, грають якісно і професійно, але виступають на андер стейдж поряд з тими, хто періодично не може потрапити в долю. Або гурти, які краще звучать і виглядають на атмосферних затишних майданчиках — не можуть зайняти собою велику сцену і використати її в повному обсязі. Не всім личить велика сцена насправді. І в той самий час дехто заслуговує якісного звуку, щоб показати все на що здатен.

Юля Юріна дуже чітко розклала про школу андерграунду і чого не вистачає сучасним молодим артистам які вже грають на великих сценах. Го дивитись , лайкати і шерити 🤌