skaldeskalp

Відкрив дружню банку на великий збір для мого підрозділу Sky Monsters 13 БрОП Хартія. Моя ціль - 50 тисяч гривень, загальна ціль - 300 000 гривень. Гроші підуть на ремонт і переобладнання двох наземних роботизованих комплексів. В сучасних умовах війни важко уявити логістику без застосування НРК, кожен день кілька роботів різних розмірів висуваються з різними задачами в зону підвищеної небезпеки, доставляючи корисний вантаж, вивозячи поранених. На жаль, роботи теж виходять з ладу через снос деталей, через ворожі ураження. Більшість ремонтних робіт ми проводимо за свої кошти, але зараз потреба нагальна і термінова. Тому чим швидше закриємо, тим швидше борти зможуть виконувати свою важливу роботу, зберігаючи здоровʼя хлопців і дівчат 🫡 Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/A5tDTgepdt

Оці двоє закоханих людей, тобто ми з Артемом, шукаємо житло в Харкові, яке стане нашим сімейним гніздечком. Шо шукаємо: 2-кімнатну квартиру ближче до центру міста або кухню-студію плюс окрему спальню. Без бабциного ремонту Бюджет: не за всі гроші світу, але 15-20к потягнемо Які ми: чисті, охайні, без тварин, в квартирі ніколи не куримо, бо не любимо неприємних запахів. Розглянемо ваші пропозиції. Віримо в силу інтернету 🫶🏻

Літо, коли помер Хікару Серія 1 — Підміна Жанр: жахи, містика Опис: Найкращі друзі, Йошікі та Хікару, нерозлучні майже все своє життя. На перший погляд, їхня дружба здавалася ідеальною, але Йошікі помітив зміни в Хікару після одного доленосного літа. "Хікару", який сидить поруч із ним зараз, зовсім не схожий на його друга. Попри те, що його зовнішність і спогади залишилися незмінними, Йошікі бачить в ньому щось потойбічне, відчуває що щось не так і що Хікару, якого він знав раніше, зник. Змучений горем і не в змозі відпустити свого найкращого друга, Йошікі намагається жити далі, стаючи все ближчим до нового Хікару. Тим часом у їхньому селі починають відбуватися дивні події... 💙 Підтримати 💛 • Base by Mono • Аманобанка • Patreon • Crypto • Переклад: Andr Ролі дублювали: Rainy984, Nutix, DedrDs, Alisand, Krerast, AA, saintvitosius, Yunko, Spalah, Boni, Yudgi, maira, SoN Робота зі звуком: Rainy984 Постер: shelkin 🎬 • Дивитися • 👈 Можливо, доведеться тицьнути "розпочати" 🗂 • Дивитися в каналі • 👈 • Завантажити • Торрент • 👾 • Шукати аніме в боті • 👾 #Літо_коли_помер_Хікару

і до минулого допису додам ще #my_rekomendasyon «Літо, коли помер Хікару» мені дуже сподобався тим, що це аніме занурює у місцевий колорит шінтоістського бачення світу, де мертві не вмирають, а їхні душі живуть і далі, населяють світ, перетворюються на химерних істот, які живуть поруч із людиною, світ, де локальні боги (камі), яким вклонялися і підносили жертви можуть бути ближчими, ніж здається 🙈 в антропологічному і культурологічному плані мене ця історія дуже вразила 🫰

У самісінькому серці Японії, біля підніжжя гори Фуджі, є справжнісінький океан дерев — Джюкай, прадавній ліс, який виріс на застиглій вулканічній лаві після одного з вивержень Фуджісан. Цей ліс, ще відомий як Аокіґахара, настільки густий, що крізь крони його дерев геть не пробивається сонячне світло, а всередині нього абсолютно не ловить звʼязок. Густе листя глушить кожнісінький звук, тому у лісі не чути ані співу пташок, ані навіть вітру. Незважаючи на свою неймовірну красу, Джюкай славиться не нею — а тим, що це одне з найпопулярніших місць для самогубства. Аокіґахара займає друге місце у цьому невеселому рейтингу, одразу після славнозвісного мосту у Сан-Франциско; і в Японії, і за її межами ліс відомий насамперед як "ліс суїцидників" — моторошна, але підходяща для цього місця назва. Все почалося з того, що у 864 році відбулося чи не найпотужніше виверження вулкану Фуджі за всю історію, виверження Джьоґан, яке тривало цілих десять днів і залило лавою всю південно-східну частину підніжжя. Стихійне лихо забрало життя безлічі людей і знищило цілі містечка, і шінтоїстські жерці постановили, що це боги наказали їх за недбале ставлення до своїх обовʼязків. З затверділої лави виріс ліс — настільки густий, темний і тихий, що люди почали вірити, що він населений йокаями, і триматись від нього осторонь. Тільки буддистські монахи заходили у цей ліс: переконані, що вони осквернені, вони блукали у лісі, доки не вмирали від голоду і знесиленості. Для них це було однією із форм ритуального очищення, а для простолюдинів — ще один привід боятися Джюкаю. Згодом Джюкай став популярним місцем для 姥捨 ー покидання своїх немічних або хворих родичів напризволяще у густому лісі, з якого вони не можуть вийти. Так робили зі старими, дітьми і самотніми жінками, яких не могли прогодувати або за якими з певних причин не могли наглядати; забрівши в цей ліс, було майже неможливо вийти з нього без сторонньої допомоги, а пориста лава і густі крони дерев глушили всі крики про допомогу, тому Аокіґахара стала ідеальним місцем для покидання на голодну смерть. Це тільки підкріпило величезну кількість легенд про духів, які не можуть упокоїтися після своєї смерті і цілу вічність блукають по океану дерев. Але Аокіґахара не була б таким популярним місцем для суїциду, якби не новела такого собі Мацумото Сейчьо, "Вежа Хвиль", опублікована у 1960 році. Це була історія про суїцид двох закоханих в Аокіґахарі, яка не мала нічого спільного з реальністю. Тим не менше, новела посіяла у головах читачів ідею того, що Джюкай — ідеальне місце для суїциду. З тих пір у лісі щорічно знаходять більше сотні тіл, і це лише ті, які знаходять, бо він неймовірно густий. Багато людей приходять у цей ліс з палатками і запасом їжі на два-три дні, вочевидь, щоб подумати, перш ніж забирати своє життя; але багато з них, забрівши далеко всередину Океану Дерев, вже не можуть знайти дороги назад — навіть якщо передумали. Попри це, Джюкай залишається доволі популярною туристичною дестинацією як серед самих японців, так і серед іноземців. У 2018 році навіть спалахнув скандал, повʼязаний з відео ютубера Логана Пола про Аокіґахару. Проігнорувавши всі застереження і захисні стрічки, він забрів вглиб лісу, де відразу ж наткнувся на тіло суїцидника. Замість того, щоб перестати знімати, немудрий блогер почав недоречно жартувати і продовжував показувати труп бідолашного, через що наткнувся на шквал критики, був змушений видалити відео і назавжди закрив собі шлях до Японії. Аокіґахара і досі залишається відкритою для відвідувачів, але влада робить все можливе, щоб запобігти суїцидам у цьому лісі. Багато де встановили камери, а дерева увішані табличками з написами на кшталт "ваші родичі люблять вас, подумайте про них" (які, насправді, можуть зробити тільки гірше). Хочеться вірити, що колись цей ліс зможе позбавитися своєї поганої слави, але, мабуть, це буде ще дуже і дуже нескоро. Ось тут ви можете подивитися документальний фільм про Аокіґахару.

дуже рідко те роблю, але захотілося порадити канал, якщо вас цікавить Японія #my_rekomendasyon 🫴🍒

Переможцем слему All Stars став Роман Шемігон 🤩 Вітаємо і тішимося 🍬

Звершилося! All Stars, на який так довго всі чекали 🤩 Лише раз в рік до міста сонця приїжджають найтоповіші слемери сезону з різних міст країни, щоб розʼєбать харківську публіку в пил і порох. У програмі: — той самий настоящий слем з цими неймовірними поетами та поетками: Антон Рожин (Харків) Влад Трембіта (Кривий Ріг / Житомир) Дарина Стороженко (Златопіль / Харків) Сергій Пасмор (Мартова / Харків) Влад Радченко (Стельмахівка / Харків) Фрідріх Вільгельмович Швальбе (Харків) Естер Невінчаний (Бахмут / Львів / Київ) Ніла Ревчук (Неділище / Київ) Михайло Яременко (Харків) Ксенія Костянець / Ія Ко (Кривий Ріг) Джей Бернадот (Харків) Ірця Кошлата (Хмельницький) Ольга Несмеянова (Хмельницький) Сашко Обрій (Південноукраїнськ / Південне) СД / Семен Душин (Харків) Костянтин Майборода (Харків) Роман Шемігон (Харків) Пані аннігілятор (Харків) Артем Сергієнко (Київ) Липнева (Харків / Київ) А ще: — виступ найчіловішого харківського гурту «Зарисовка» — відродження на сцені легендарного гурту Busicama Не пропустіть: 13 червня о 17:00 Дворик «Трипіччя» Ох, все буде СЛЕМ! І ще й який 😎

пам’ять тане, сходить зі снігом неначе асфальт, скальпелем скалку спогадів вже не дістать. седація слів: sad, but Ratio can't believe; sad, but Soul can`t send content... сновидо знов лягає під тент тендітно вкриває його сонний тріп, а в голові тріпоче трунок — тентаклі злі пускають коріння й тупо в труну ховають думи його до думок одна на одну, ховають надію, нестачу сил і сенс — сенсорний Освенцим свинцевим вінцем плавить внівець центр, основу, кістяк й пам’ять тане, її повернуть ніяк. #тексти_2026

Великдень Початок пасхального перемирʼя був ознаменований залпом ворожого граду в принципі іншого годі було й чекати допоки люди омріяно на язиці промовляють слово Д О Г О В О Р Н І Ч О К смачно процмокуючи кожну букву хлопці сидять під градами і фпв на орієнтирі Стручок заглиблюються під землю огорнені тугою й смутком за рідними за минулим за мертвими за живими рахують дні Тисяча чотириста з чимось… це взагалі скільки місяців тижнів годин недоотриманих обійм невипитих келихів пива недоспаних снів марних очікувань дива ось тобі і Великдень бог воскрес але здається, що одразу «пішов за хлібом» заповівши їсти своє тіло битись яйцями і втрачати глузд «христосаючись» з усіма зустрічними від донбаських степів до карпатського Високогірʼя Перемирʼя виміряй відстань до ЛБЗ надкуси пасочку запий ранковою чи прозорою і по можливості спи їж хочеш молись сьогодні врешті хоч трошки тихіш

Пост, присвячений пам’яті Сергія Науменка — лейтенанта ЗСУ та видатного представника харківського мистецького андеграунду.

Хочеш помацати андеґраунд руками? 28 березня 17:00 ArtArea ДК Приходь!

Сороміцька пісенька, написана від лиця Тадда Траерна Драконяче Жало, про один чудовий предмет, якій був вартий того, щоб його оспівали в легендах (або, принаймні, трактирах та заїзних дворах Півночі): Бурдюк з велета мошни — йому вовік не скласти ціни! Пройдисвіт Йон його купив й монету добру він заплатив. Бурдюк з велета мошни — що стріли, що меч йому не страшні! А гепнеш по столу, чекаючи бризк — вуха заллє матірний виск! Бурдюк з велета мошни — міхів безодній заледве б знайшли! А вдаре сильніш дригий морозяк, скоцюбиться він, що на сраці чиряк! Бурдюк з велета мошни — дівочі руки з ним завше ніжні! від втіх красунь твердіють міха, пригубиш вина — доведе до гріха! #DnD #skaldekvad #тексти_2026

За що галичанка полюбила Харків? 🤔 У нашому новому відео філологиня, редакторка соцмереж «Радіо Накипіло» та кураторка проєктів LitSlamUA Тетяна Хоронжук розповідає про своє рішення переїхати до нашого міста із заходу України. А також про гордість історичним контекстом Харкова та щоденні спостереження, які гріють душу. ❤️ Відроджуємо нашу серію «Мова про Харків», у якій ми спілкуємося з людьми, що вірять у місто й роблять усе, аби в ньому хотілося жити.

Це пушка бомба і ракета одночасно! Нарешті ми анонсуємо вихід альманаху 💪 І це стало можливим завдяки вам і громадній праці команди. Наша давня мрія - почати публікувати тексти слемерів здійснилась і от перша ластівка вже надрукована, красива і кайфова. Я тримав вже його в руках, гортав ці сторінки і переповнювався радістю і гордістю за пророблену роботу ❤️

Друзі, це сталося. Ми готові запросити вас на презентацію першого випуску журналу слем-поезії LitSlamUA.  На початку 2025 року ми звернулися до вас із проханням підтримати цю ідею на платформі «Моє місто». Майже рік кропіткої роботи, підтримка команди «Мого міста» та ваші донати — і тепер можемо офіційно сказати: ЖУРНАЛ ГОТОВИЙ! І він офігезний та дуже унікальний.  У першому випуску: — 29 авторів та авторок — унікальне візуальне оформлення від молодих художників під кураторством Роми Єрмілова — понад 100 сторінок відбірної поезії Презентація журналу відбудеться 28 березня (субота) о 17:00 в ArtArea ДК. Вхід — вільний. Під час події також буде можливість задонатити на потреби роти безпілотних систем 13 БрОП «Хартія», в якій служить наш Кудь. 📚 Перші примірники журналу можна буде отримати безкоштовно під час презентації — за умови попередньої реєстрації. Кількість примірників обмежена.