Україна та світ

Думаю, на цьому етапі можна привітати поляків з тим, що вони успішно закріплюють за собою статус дикунів Європи. Доволі далеко відійшли від потенційного лідера Східної та Центральної Європи, але то вже їхній вибір. Навіть попри безкомпромісні зусилля польської влади та правоохоронців на випадки нападів на українців реагувати. І, звісно, вітання партії "Право і справедливість", які вступили в клуб огидних українофобів Європи, опинившись поруч "Фідес". Ярослав Качинський зробив особливо багато для цього

Чого не зробиш для своїх дружків та свого особистого збагачення Сполучені Штати відмовляються від збору інформації про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб та видалять вже наявну інформацію про кінцевих бенефіціарів. США, загалом, весь час були впевненими лідерами у боротьбі з фінансовими злочинами, фінансуванням тероризму та обходу санкцій. Особливо, після 11 вересня 2001 року, коли американці особисто переконались, що тероризм не лише "десь там", а й може постукати у двері по інший бік планети. І, тепер, американці, які мають особливо активного ворога у вигляді росії, що вже активно втручалась в американські вибори та здійснювала гібридні атаки, вирішили, що не сильно їм і треба ось ця-от боротьба з фінансовими злочинами. Американці, які підпалили Близький Схід та відновили свій статус ворога №1 для ісламських екстремістів, вирішили, що не сильно їм і хотілось боротись з фінансуванням тероризму. "Кращого" часу для розвороту й придумати було складно Міністр фінансів США пояснює це рішення бажанням спростити ведення бізнесу американським громадянам (краще б неадекватні мита не запроваджували), але, насправді, все це робиться для того, щоб компанії, пов'язані з Кушнером та іншими близькими до Трампа людьми могли простіше використовувати свої зв'язки та заробляти, поки є таке вікно можливостей.

Перші українські реактивні дрони-перехоплювачі для боротьби з реактивними шахедами проходять бойове тестування Сьогодні бачимо тенденцію: росіяни поступово замінюють звичайні шахеди реактивними. Це зміна стратегії війни в небі. Наша реакція має бути швидкою, щоб продовжувати перемагати росію в кожному технологічному циклі. Минулого року ми почали системно розвивати дрони-перехоплювачі: відкриття ринку, бойові тестування, збільшення закупівель. Зараз Україна має одну з найсучасніших систем «малої» ППО у світі, досвід якої вивчають інші армії. Тепер завдання — докласти вдесятеро більше зусиль, щоб максимально швидко боротися із загрозою реактивних дронів. Протягом року наша команда видавала гранти виробникам через Brave1, аналізувала рішення, допомагала з тестуванням. Сьогодні вже декілька українських виробників мають такі рішення. Нещодавно відвідав одне з виробництв. Команда однією з перших в Україні створила реактивний дрон-перехоплювач, який завдяки реактивному двигуну розвиває швидкість до понад 600 км/год. Зараз розробка проходить бойове тестування. Очікуємо результати та перші підтверджені збиття. Важливо не зупинятися. Потрібно інвестувати в R&D, тестування й масштабування виробництва. Наша команда продовжує системно над ним працювати. Захист українського неба залишається одним із ключових напрямів нашої стратегії у війні.

Думаю, на цьому розмови про "мирні переговори" з країною-терористом можна завершувати. Головне російське терористичне відомство дало доволі вичерпну відповідь і "свідкам договорнячка" в Україні, і Віткоффу, Кушнеру та іншим їм подібним з країн-партнерів. Як виявилось, адекватних мирних пропозицій недостатньо, щоб кровожерливі терористи захотіли домовлятись. Хто би міг подумати...

(1/2) Всім прихильникам відставки Андрія Пишного хочеться нагадати Закон України "Про Національний банк" (знаю, що в ОП та парламенті читати закони - це дуже складно та нецікаво, але, хоч інколи, треба) Звільнення Голови Ради Національного банку або його…

(1/2) Всім прихильникам відставки Андрія Пишного хочеться нагадати Закон України "Про Національний банк" (знаю, що в ОП та парламенті читати закони - це дуже складно та нецікаво, але, хоч інколи, треба) Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника протягом строку його повноважень здійснюється: - у зв'язку із закінченням строку його повноважень; - за власним бажанням, за умови подання письмової заяви; - у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я протягом чотирьох місяців. — йдеться у ст. 12 Закону.

І раз вже сьогодні згадали про Гетманцева, то дуже цікаво спостерігати як народний депутат, очільник фінансового комітету в парламенті (на жаль) звинувачує банк у виконанні вимог щодо лімітів на перекази та засуджує виплати членам наглядової ради за державною квотою в державному банку. До речі, той самий Гетманцев, який ліміти на перекази підтримував. І той самий Гетманцев, комітет якого запропонував одного з членів наглядової ради. Просто якісь небачені раніше популізм та лицемірство.

Між унікальністю та винятковістю: як українцям не повторювати чужих помилок та зберегти привабливу унікальність   💬 Дивлячись на інші суспільства, особливо європейські, ми очікуємо від них набір дій, в яких зрештою хочемо побачити себе (щоб вони були як ми), ніби відображення в дзеркалі. Тобто, такі, які діють, мислять, усвідомлюють як ми і від того — такі як ми, діють як ми, реагують як ми. Це породжує необґрунтовані очікування, які на виході породжують розчарування, агресію і звинувачення. І здається, що обговорення цього не на часі, враховуючи важливість інших проблем, як війна, але це те, що формується тут і зараз, і після корегувати може бути пізно.   ❓Але чи насправді в інших ми хочемо бачити відображення себе?   Для відповіді на це питання треба побудувати різницю між унікальністю та винятковістю, бо це здаються ніби синонімічні терміни, але насправді абсолютно різні в суспільних категоріях.   📌 Унікальність — це щось неповторне, те, що існує лише тут і зараз в одному варіанті без аналогів у певний проміж часу і за певних умов і при цьому не заходить на поле хто більш кращий. Унікальність самодостатня по собі. Щодо суспільств, то мова про унікальний досвід, який переживає суспільство, наділяючи це суспільство/країну унікальними характеристиками в часі. Досвід українського суспільства зараз є унікальним для Європи за формою і змістом. І за цей досвід платиться важка ціна, тому з повагою до сплаченої ціни — унікальність має реалізовуватись.   ❗️ Але зміщення в наратив суспільної винятковості — небезпечне, бо це історично пожирає нації. 📌 Винятковість/виключність — це переконаність суспільств в особливому праві, привілеї на існування, дії, критику тощо, що часто стає спотворенням власної унікальності. Коли ми починаємо стверджувати, що наш досвід зробив нас не просто унікальними, а надав «винятковість чи виключність прав».   На рівні комунікацій це працює у різних формах. Через усвідомлення унікальності, суспільний діалог із зовнішнім світом будується на принципах: «Ми/наш досвід унікальний — і він потрібний Вам», «наша унікальність може працювати в партнерстві та давати 1,2,3» тощо.   Наратив винятковості будується у суспільних комунікаціях так: «ми Вас захищаємо (хоча насправді в першу чергу — ми захищаємо себе)  — і тому ви нам винні», «ми у війні — і тому у нас виключне право вимагати», «ми виключні українці, бо стримуємо Кремль — а ви такі, такі, такі». Виключність будує токсичність, а апеляція до унікальності і усвідомлення унікальності будує інтерес інших та можливості. Тому, коли в інших — ми хочемо бачити себе, то чи насправді хочемо? Бо якщо інші будуть як ми (повністю), то тоді ми не будемо унікальними. І наша унікальність в геополітичному та суспільному просторі не буде товаром.   ❓Чому це важливо?   Багато народів в епоху своєї унікальності (а унікальність не стала, вона має межі активного природного експлотування) переходили із концепту унікальності до концепту винятковості. 🇯🇵 Японія, яка із закритої держави на початку ХХ ст. стала унікальним прикладом швидко переходу до модерністського, політичного, економічного та військового гіганта, який переміг Російську імперію у війні, але до 1920–30-х рр., працюючу унікальність трансформували у концепт винятковості японської нації, спотворивши принципи класичного «kokutai»  (національного організму).   🇩🇪 Німеччина після Першої світової війни була унікальна за процесом відбудови, де золоті роки Веймарської республіки припали на 1925–28 роки. Але під час перших же викликів кризи 30-х зароджений ревізіонізм перетворив німецьке суспільство та його привабливу унікальність у концепт винятковості, який сповідував нацизм: нацизм зароджувався та збільшувався на сприятливому суспільному полі, а не нацизм спочатку виник, а потім спотворив. Сучасні приклади помилок: Ізраїль та Польща   🇵🇱 Польща, яка дійсно мала свою унікальність росту пострадянської економіки через вступ до ЄС, трансформації інституцій, зростанні впливу в регіоні. Особлива польська унікальність від німецької травми 2СВ: німецька політика робила неймовірно багато для Польщі. Німці вкладали в Польщу, бо та мала перед післявоєнною Німеччиною унікальний образ (з різних причин) місця, через яке треба спокутати провину перед всією Східною Європою, + набір інших інтересів — все це в останні десятиліття у Польщі трансформувалось у доволі токсичний концепт польського суспільства про свою винятковість: як історичну, так і регіональну, так і права жертви 2СВ. Особливо винятковість прав вимог через образ вічної жертви.   Що зрештою вже підриває саме польське суспільство та відштовхує тих, кого привалювала первинна унікальність, особливо у східній Європі. Прикладом привабливості Польщі були періоди 2000–2010-х, коли в Україні активно ставили польський досвід за приклад, як орієнтир, що було відображенням польською унікальності. Станом на сьогодні, який відсоток українців хотів би у власному суспільстві бачити відображення саме польських підходів? 🇮🇱 Ізраїль, який унікальний від моменту свого існування та завдяки унікальній боротьбі за власне існування, що власне створило унікальні характеристики його суспільства у світовому образі через релігійні концепти винятковості та політичну радикалізацію, — все більше йде по тому популістичному шляху виключності, що руйнує унікальність і привабливий образ, який він мав багато років тому. Втрачена унікальність у популістичному просувані винятковості, породженій й багатьма релігійними моментами, — просто ізолює ізраїльське суспільство у світі, руйнуючи унікальний образ.   ❓Чому це важливо?   Це ті категорії, які важко описати, і які мені не подобається, як я доніс їх тут (можна було краще, але формат обмежує), але це те, що потрібно вивчати та переосмислювати, щоб не повторювати помилки.   За власну унікальність ми платимо дорогу ціну: унікальність ведення асиметричної війни та рішень, унікальність стійкості суспільства, унікальність образу захисника Європи, зародження унікальності експортера безпеки, унікальність образу, без якої не буде ні безпечної, ні об’єднаної Європи — це все унікальності, які є не просто набором красивих фраз, а політичним і навіть геополітичним товаром – і за який заплачено і платиться неймовірна ціна.   Наша унікальність є специфічною через те, що вона поки ще є недостатньо самодостатньою (ресурсно) та усвідомленою (переосмисленою), а від того ми хочемо, щоб всі були «як ми». Але тоді чи будемо ми унікальні? Всі такі, які вони є в міру своїх суспільних особливостей. І на це не ображаються — з цим працюють, використовуючи власний набір унікальності.   Головне, не повторити постійну історичну помилку інших, коли концепт унікальності (що приваблює інших) перетворюється у концепт винятковості (що зазвичай відштовхує інших). Часто синдром винятковості як компенсатор створюється через неможливість зберегти або використати власну унікальність. Але що важливіше, концепт/наратив винятковості, який на початку може бути привабливим через його популістичність та емоційну зручність у спекуляціях, у перспективі руйнує власне його носіїв/суспільства. ⏩ Тому нам з Вами варто плекати власну унікальність та реалізовувати її, але уникати привабливості концепту винятковості як компенсатора травм та засобу суспільного самоствердження. Бо завдання мого покоління сьогодення та наступних — зберегти якнайдовше саме унікальність, бо саме це одне з багатьох, чим можна і треба вшановувати всі жертви, всіх Героїв минулого і сьогодення, які дозволили цю унікальність сформувати. Наше завдання майбутнього — зберегти унікальність та не спотворити, щоб не зрадити тим самим пам’ять тих, хто найбільше у це вклався силами та життям. 🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram 🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

За даними видання Bloomberg, Зеленський все більш незадоволений головою Національного банку Андрієм Пишним Джерела видання розповіли, що Зеленському не подобаються тісні зв'язки Пишного з Міжнародним валютним фондом та наполягання очільника НБУ на проведенні непопулярних реформ, зокрема з підвищення податків. Окрім цього, Зеленський вважає, що Нацбанк зробив недостатньо для підтримки економіки в час війни і, взагалі, Зеленського дратує публічна активність Пишного, яка, нібито, більш характерна політику, ніж менеджеру-технократу // Іншими словами, Зеленському все частіше муляє будь-яка незалежність будь-якого державного службовця на керівній посаді. Їхня ефективність та активність абсолютно неважлива, якщо вони не ходять на поклони в Офіс президента. Втім, нічого проти Пишного, як кажуть, Зеленський робити не збирається (бо не може, ахахах). Та й політичний вплив на незалежного регулятора - це справа, яка дуже не сподобається партнерам. А партнери - це не власний народ, від них гроші та зброя потрібні, їх ігнорувати не вдасться. Давид Арахамія, тим часом, пропонує призначити новим очільником Національного банку Данила Гетманцева, якому, будемо чесними, не варто довіряти управління фінансами навіть дитсадка, або першого заступника Пишного Сергія Ніколайчука.

У зв'язку з рішенням Повітряних Сил не публікувати інформацію про кількість російських ракет та кількість збитих/незбитих, очікуємо зростання популярності анонімних тг-каналів з центрами десь на Луб'янці, зростання популярності інших тг-каналів, примазаних до СБУ та ОП (ні від одних, ні від інших нічого хорошого чекати не варто), а також зростання кількості фейків, маніпуляцій, поширення викривлених даних та нагнітання негативних настроїв. Якщо зараз ракети не збиваються, ми це бачимо і задаємо питання до союзників щодо постачання перехоплювачів, то, тепер, питання будуть до Повітряних Сил та військово-політичного командування. І все через те, що русня десь собі радіє... Цікаво придумали, звісно, але навіщо?

Kyiv Independent зробив хороший репортаж з Донеччини, щоб показати життя прифронтових міст "фортечного пояса" зсередини. Регіону, який так багато значить для оборони України. Який багато значить для військових, волонтерів, журналістів і, найголовніше — для місцевих жителів. Від початку повномасштабного вторгнення міста "фортечного пояса" [Cлов'янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка] були логістичним хребтом української оборони Донбасу. Наразі у Краматорську — найбільшому місті контрольованої Донеччини — не минає і дня без російського дрона чи авіабомби. У будь-який момент десь у місті люди розбирають завали того, що ще недавно було домом, бізнесом чи місцем спілкування. Водночас Слов’янськ зараз — найбезпечніше місто «фортечного поясу». Між бомбами і дронами тут жителі продовжують жити, працювати, гратися й відволікатися від руйнувань. Натомість в Дружківці неймовірно моторошно. Практично жодна із багатоповерхівок не уникнула влучання бомби, снаряда чи дрона. І все одно багато цивільних мовчки пересуваються з місця на місце пішки чи на велосипеді. Хоча цивільних, які залишилися в Дружківці, — лише мала частка від того, що колись було живим містом на понад 50 тисяч жителів. Ще з радянських часів північна частина Донеччини славилася санаторіями, куди з’їжджалися з усієї країни купатися в лікувальних грязях Слов’янська. Тому незалежно від того, чи живеш ти в зоні досяжності FPV, із літньою погодою хочеться провести день на пляжі. Відповідно і зараз тут є люди, які тримаються за цю колись нормальність — за можливість вийти в літній день і відпочити на пляжі. Те, що десь на фоні вибухають боєприпаси, летять бомби, а іноді й дрони, їх не зупиняє. 💬 Ця земля, яку Київ відмовився здавати без бою, зараз є скелею, об яку сама російська війна, спрямована на злам України, розбивається, — резюмує свій сюжет Francis Farrell, кореспондент Kyiv Independent

"Особисте рішення" і ще щось про певні обставини Так Ольга Стефанішина кілька днів тому прокоментувала своє звільнення з посади посла України в США Те, що державні службовці брешуть, звітуючи народу про свою роботу - це один зі стовпів чинної влади. Так побудована вся система, яку розбудовували Зеленський та його команда. Те, що державні службовці, яким готується підозра, дізнаються про цю підозру за кілька днів до того, як вона буде вручена - це величезна проблема. Зрештою, це було лише питанням часу. Ще, коли Стефанішину призначали в Мін'юст, всі говорили про справу антикорупційних органів щодо неї. Але представники влади вирішили, що матимуть імунітет. В результаті, ні Стефанішина не отримала захисту від підозри, ні Зеленський та оточення не отримали захисту від політичної відповідальності за тупі призначення

Аналітик Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джек Вотлінг написав статтю про відставку Михайла Федорова Посилання на статтю англійською Посилання на статтю українською Загалом, у ній є багато з того, про що нам вже й так відомо. Реформатор Федоров має своє бачення, яким має бути шлях до перемоги у війні. Так, він пропонував перерозподіляти особовий склад зі слабких до більш ефективних підрозділів; підтримував командирів, які ефективно впроваджували новітні технології; наполягав на змінах на підходах до мобілізації та пропонував шляхи для систематизації ротацій. Сирський вважав такі ідеї втручанням міністерства в управління підрозділами в обхід Генерального штабу, тому саботував запропоновані реформи: формував нові бригади, замість покращення існуючих; розпорошував ефективні бригади; вилучав техніку в ефективних підрозділів, а основні ресурси спрямовував до підрозділів зі старими підходами та неефективним управлінням. Глянувши на все це, Зеленський прийняв рішення звільнити Федорова. І тут автор піднімає важливе питання. Однією з успішних євроатлантичних реформ, яку Україна провела після 2014 року - це цивільний контроль над військовими. Генеральний штаб не може керувати міністром, який був призначений парламентом. Генеральний штаб не може ігнорувати політичні вказівки міністра, особливо організаційного характеру. Генеральний штаб не може диктувати політику цивільному керівництву. *** Саме тому принципово важливо, щоб міністром оборони була цивільна людина. Не вчора звільнений військовий (з усією повагою до чинного т.в.о. міністра, адже вірю, що навіть в таких несприятливих обставинах він зацікавлений в якнайкращому результаті). І президент не має і не може дозволити тиск військового командування на цивільного міністра. Реакція суспільства, тиск на владу та, як наслідок, звільнення Сирського - все це запобігло величезним проблемам, які могли бути у майбутньому. Тепер, у нас проблеми будуть, але трішки інші. А, якби Зеленський ставив інтереси держави вище власної гордині, то, можливо, проблем було б навіть менше.

Годування грудьми — це не проблема. Проблема — реакція суспільства. Якщо мама, чия дитина плаче від голоду, змушена бігти ховатися у вбиральню… Якщо жінка відмовляється від зустрічей з подругами через неможливість погодувати дитину… Якщо вона ніяковіє під поглядами оточення… І навіть вдома не може розраховувати на базову підтримку… … значить, з суспільством щось не так. Допоки ці проблеми є, нам є над чим працювати як суспільству, підвищуючи рівень толерантності, свідомості, відповідальності, а також дружнього ставлення до дітей. Долучаємось до щорічного тижня підтримки грудного вигодовування.

Відірвані від реальності та вкрай нікчемні дегенерати в парламенті, на чолі Арахамією, Марчуком та Корнієнком, пропонують оновити правила мисливської діяльності в Україні. До створення реєстру дозволів, зменшення бюрократії та відповідності стандартам ЄС додали об'єктивно живодерські пропозиції Я не знаю, якому з цих нікчем прийшла в голову ідея давати можливість використовувати тепловізори, ПНБ та дрони для полювання на тварин. Я не знаю, якому з цих дегенератів прийшла в голову ідея давати право відстрілювати собак, котів та інших домашніх тварин, які опинились на території угіддя без господаря. Я не знаю, яким треба буде живодером, щоб просувати саму ідею мисливського туризму. Живоловні пастки пропонується перевіряти раз на 24 години (в окремих випадках, двічі на добу). Пропонується надати дозвіл на полювання в сезон тиші та нічний час (на певні види). Ну і були ще інші пропозиції, які доводять, що весь текст законопроєкту, або значна його частина, написана при температурі 40 і його треба писати заново. Було б чудово, якби ініціатори, при цьому, намагались думати головою. І, звісно, знахабнілі від влади дегенерати, які все ніяк не можуть адекватно врегулювати обіг зброї в Україні, вирішили влаштувати колізію норм законодавства та дозволити мисливцям використовувати чужу зброю при умові наявності дозволу та присутності власника зброї. Те, що законодавство забороняє передачу зброї, а дозволи на озброєння та сама зброя є суворо персональними — це не так важливо. Українці, які хочуть захистити себе від терористів, зачекають. Тут треба вирішити з чого зручніше стріляти в котів чи єнотів. Загалом, ознайомлення із законопроєктом не викликало в мене нічого, окрім відчуття огиди до того, що пропонується і як це розписано. Арахамія та інші його дружочки, виправдовуючись інтересами суспільства, просто вдовольняють власну потребу в якомусь неприйнятно живодерському задоволенні. Законопроєкт зареєстровано 20.07, через 4 дні після початку так званих "канікул". Вочевидь, нардепам, просто, немає чим себе зайняти в цей час. Звісно ж, не міністра оборони чи міністра закордонних справ призначити. І вже точно не працювати в інтересах народу, зокрема для посилення обороноздатності. Це питання, якісь, геть непріоритетні. Як бачимо, у них знайшлись проблеми важливіші Посилання на допис UAnimals про це. Вони написали про проблему менш емоційно і більш професійно, враховуючи сферу їхньої діяльності.

Як показує практика, це абсолютно не гарантія, що завтра в Офісі простих рішень не вирішать, що варто б Клименка кудись повернути. Але, тоді, Умєрова варто кудись дівати. І, тоді, посада посла в США зміниться на якусь іншу. Якщо зміниться на якусь взагалі. Адже що робити з Юлією Свириденко, любителі папочок Татарова та іншого шарлатанства так і не придумали. Зрештою, пріоритети інші - зараз би Федорова не втратити остаточно. З ними обома, до речі, також ніхто не обговорював їхні звільнення. Зрештою, питання не в тому чи залишиться Стефанішина на посаді, чи ні. Питання в тому, чи наважиться Зеленський змінювати посла до голосування за законопроєкт Грема-Блюменталя та мідтермів, чи чекатиме, коли стратегічно важливі події минуть. Джерело

Михайло Ткач: "Президент казав, публічно, що міністр оборони і главком не сідали розмовляти між собою без його участі". Михайло Федоров: "Не знаю, не можу це прокоментувати. Насправді, у нас велика кількість була зустрічей, нарад, дзвінків. Ну, звичайно, що ми були в робочому режимі і працювали." Михайло Ткач: "Без президента?" Михайло Федоров: "Звичайно" Михайло Ткач: "Угу..." Це що, президент збрехав? Невже президент, коли народ вимагає від нього чесності та діалогу, вирішив брехати? Та не може такого бути. Ніколи ж такого не було, і ось, знову Джерело

В Офісі президента вважають історію з Федоровим закритою й розраховують, що мітинги на підтримку ексміністра оборони незабаром затихнуть. Про кулуарні розмови навколо протестів й Федорова пише РБК Україна. Співрозмовник в оточенні Зеленського визнає, що коли затіювалася комбінація зі зміною уряду ніхто не припускав, що це оберенеться вже другим масштабним протестом, а також звільненням Сирського. Удруге за два роки ми в'їхали в одну й ту саму стіну з прогресивною аудиторією — каже співрозмовник про протести за Федорова та минулорічні за НАБУ і САП. Ми не врахували, що Міша почне відбиватися. Ще, мабуть, не було прецеденту, щоб міністр, тим більше міністр оборони намагався ставити ультиматуми президенту. Тим більше, ще раніше Міша сам казав: якщо ви вирішите мене звільнити, просто скажіть, я напишу заяву й піду — каже він. У Федорова бачать ситуацію по іншому: Президент затіяв зміну Кабміну, щоб, по суті, прибрати Федорова. І ніхто йому не казав писати заяву. Якби сказали – він би так і зробив, як обіцяв. А йому взагалі за пів години до засідання фракції "слуг" сказали, що президент вноситиме Хмару на Міноборони Водночас у Федорова заявляють, що запропоновані посади, зокрема віцепрем'єра є лише ширмою без реальних повноважень. У Зеленського звільнення Сирського та призначення Драпатого називають поступкою протестувальникам, а також чи не "найкращим і найсистемнішим кадровим відбором" за увесь час. У будь-якому разі, готовність президента "поступатися" чи "чути" має свої рамки. Виконавши одну вимогу вулиці – прибравши Сирського – він явно не збирається виконувати іншу – повернути Федорова. Попри те, що мітинги тривають досі й на п'ятницю запланована хода, в Офісі президента вважають, що з часом протести втихнуть. Їм треба буде переходити до системного підходу, просто так, "на вайбі", довго протестувати не вийде — вважає співрозмовник з оточення президента

У мене немає часу на переговори. Послухайте, у мене немає часу спочатку вислухати одну сторону, а потім іншу, бо ці дві сторони мають зустрічатися не щодня, а щогодини, доки наше небо не буде захищене. Мені не потрібно з’ясовувати, хто правий, а хто ні

З сьогоднішнього звернення Володимира Зеленського. Також, за він розповів, про плани країни-терориста залучити 30 тисяч солдатів з Північної Кореї. Про російські плани щодо мобілізації після імітації виборів говорять вже тривалий час. В інформації, яку зливали депутати та наближені до Зеленського особи, вказується, що сам Зеленський хотів покращення мобілізаційних процесів, бо, нібито, "росіяни проведуть свою і нам буде не до цифрових реформ". Це підтверджується і аргументацією самого Зеленського щодо кандидатури Клименка на посаду міністра. Тобто, звільняючи міністра оборони, перед депутатськими канікулами (щоб все зробити поспіхом та мати спокій), Зеленському було чудово відомо про можливу загрозу. Тому, тепер, депутати цілий місяць відпочивають, а Міністерство оборони ледь не паралізоване, бо і Хмарі потрібно вникати в процеси, і ніхто не впевнений, чи він збереже посаду. Круто придумали. Просто неймовірно надійно. Ідеальний план, де ніщо не може піти не так.