Сонце у Мороці 🌇

Май дарлінг, хто може завітати - приходьте завтра ☺️ Буду рада бачити 🫶🏻

«Марафон» Кожен біжить свій марафон. Певно, за життя він найскладніший. Я завжди пишу від серця. І про те що болить, і про те що надихає, і про те що люблю. Щирість відчувається і певно, в цьому і є сила. Єдність. Людяність. Тільки так! Ваша Сонце у Мороці 💋

«Марафон» Старт Вигоряння Стандарт. Стартуємо з нього. Я теж не бачу фінішу. Постріл Біг Спека Холод Дощ Слизько Впав Хапайся за мою руку. Я теж вже не вивожу але тебе тут не залишу. Вставай! Вставай! Вставай, будь ласка! Вихід Вибух Димне небо. Холод Дощ Спека Сідаю Не можу Я більше не зможу… Рука Тепер Твоя Обійми мене Я же жінка Я не ти Обійми Плачу… Відпусти Тепер я встану сама. Спочатку на коліна В перерві помолюсь Встаю І знов біжу. Ти бачиш інших марафонців? Деяких вже ні… Я теж не бачу. Не здались Двісті Триста Триста Двісті Додає це люті. Правда? Біжімо Небо Спека Дощ Слизько Вибух Коло Дим І втома Знову Коло Коло Коло. Мить Зупинка Ковток Прозора Втома Коло Втома Коло Двісті Триста Триста Двісті А ще скоро Лютий Сніг Темрява Багнюка Я не бачу фінішу, як і ти. Як не бачили і вони. Як ти думаєш, добіжимо? Зло Добро Зло Добро Біг Коло Втома Марафон. Сонце у Мороці 10.08.2026

За ранок 2 нових вірші. Один дороблю і скину. Є одна людина що прочитала всі два і хочу зацитувати його фітбек: Біжи на роботу клієнти чекають , вони ще про тебе нічого не знають , не знають що в тебе тепер на душі, для кого ти пишеш й проживаєш вірші …

«Час божевільних» Божевільний майже кожен в цьому світі. Керамічна чашка та з паперу - під впливом деформуються по різному. Оточую вас собою, мої чокнуті, а ви оточіть мене. Давайте збудуємо новий всесвіт? Під себе. Для нас. Щоб час… Щоб не гаяти час. Наш час на тих, хто хворий по іншому. А можливо здоровий… Я ж божевільна! Я не знаю і не впевнена ні в чому. Нічого Не знаю Геть Нічого. Окрім свого божевілля Свавілля Свободи Та люті. Це наш час. І ми не маємо бути В ньому забуті. Сонце у Мороці 10.08.2026

08.08 був день народження у мого колишнього. В кожної жінки був такий колишній. Чи ні 🤔 Крч, ця моя сторіс - нагадування жінкам, що ми варті любові, а не емоційних гойдалок. Мене надихає абсолютно все 😂 Люблю вас, мої читачі 🫶🏻

Вечір пройшов просто чууууудово. 2 слухачки не прийшли але вперше при мені в Мороці була миш 😁 і це так символічно, бо в нас виступала Миш. У читачі я ще онлайн підключила неповторного Антона Соболевського, який так любить Урсус і щиро кайфанув. А в нього сьогодні, до речі, день народження. Дівчата виступаючі такі талановиті, що я просто кайфувала і зловила себе на думці, що теж мрію так колись навчитись писати. Роман та Артем ну прооосто. Така концентрація відбірної поезії… Я кайфанула і вдячна кожному за такий теплий, затишний вечір. Моя тривожність стала на паузу. І окрема вдячність слухачу Олександру за допомогу, за вайб. Шалено люблю талановитих людей! Ігоре та Джекі Купер Дякую вам що хочаб морально ви кожен вечір зі мною. Кожен раз коли моя душа гола - ви поряд 🫶🏻 Дякую Урсусу що я частинка цього 🙏🏻

Я вкрай йобнулась від тривожності, тому беру з собою Зубастіка на вечір. А ще принесу вам цукерок. До зустрічі в Мороці 💋

«Восьме літо» Вдихаю повітря… Глибокий вдих сонця, Тепла. Видихаю смуток і свою втому. Так далеко від дому Я так далеко від дому… Але цим літом Я справді вдома. Восьме літо. Восьме. ДовЕлось пережити сім, щоб почати жити у восьмому. Але ставки роблю на девʼяте. З кожним літом мені все краще. Випускає темрява із пащі. І хочу подякувати Паші за останню строку цього вірша. Дуже важко. Важко дуже Сяяти у Мороці. Гріти, віддавати Але не писати. Вірші приходять до мене самі. Мені є за що подякувати мамі, але дідусь - орієнтир. Із добра і творчості Вир. Тож… завершуємо вірш. Ми приходимо у морок, щоб запалити свічки. Сонце у Мороці 09.08.2026

Вчора на вечорі я отримала цікаві фітбеки на свої вірші (ну вони завжди цікаві) але прям особливо запамʼяталась одна фраза.. Я не процитую але передам суть. «Золоту цінність надає його дорогоцінність. Це не для всіх» Моя подача - невідʼємна частина моїх віршів… Сьогодні я зберу весь ресурс, щоб зачитати на вечорі, який буду вести, так ❗️щоб ви відчули кожен рядок… А ще, в кожну розмову про зіркову хворобу, мені кажуть, що я теж через це пройду. Не кажу «гоп» але я себе знаю 😁 Я настільки хвора любовʼю до себе та трушних людей, що у зіркової хвороби немає шансів. Немає місця для нової хворі в цій бентежний душі. Приходьте 🫶🏻

Готую оце відро окрошки, яке, звісно, сама не зʼїм і думаю… У мене депресія через алкоголізм чи алкоголізм через депресію 🤔

Пу пу пу Не очікувала, що моя еротична поезія так зайде людям 😂 Читаю вдруге і всім подобається. Може раді прілічія хвалять я хз 😁 але я кайфанула ❤️

«Затягни мене у ліжко» Якщо веду себе, як ніжна кішка, Скоріш тягни мене у ліжко. У такому стані я буваю рідко - Не зволікай… Вхопися ціпко. А далі з’їде рима й ритм, Бо те, що написати хочу, Не заримую вдень, Тим паче - вночі. А ти дивися в мої очі… Тримай цей погляд і витримуй. А знаю - витримаєш ти, бо Чорна кішка, Ніжна Вже. Тебе цим поглядом веде… Ти підкорив її собі, Зламав щити, Забрав мечі. Тепер я слухаюсь наказів, Фіксуюсь і стогну. Вдаряй сильніше і не бійся - До болю кішка звикла вже. Про це я поглядом благаю, На колінах, У стіни… Підвіконня - зміна пози. За вікном - моє волосся. Вже сусіди кричать: «Тихше!» А ми не можемо спинитись. Хвилин двадцять домінуєш, Залишаючи синці. Візерунки намалюєш Із синців на тілі цім. Я покірно вигибаюсь, Язиком по тобі граюсь. Вже втомився? Підхоплю… Ти за горло все ж тримаєш, Хоч наверх мене пускаєш. Брудно шепчеш: «Ти моя». Так. Твоя. Твоя. Твоя! І ще купа бранних слів… Фуф. Вдень поводився ти чемно, І це зовсім недаремно. Бо вночі отримав все… Показав мені себе. Я на тебе так дивилась І подумать не могла, Що така Із спокою Скала - В ліжку справжній деспот Й кат. А кішці так не хочеться назад… Чому не можна бути в ліжку, Де вічність катуватимуть цю кішку? Чому так треба на роботу І вдягатися в турботу?.. Знову кішка, Знов не ніжна, Знов вдягає Бічіс фейс. Це броня моя і зброя. Як ти зміг оце все зняти, Пане особистий кате? Риторичне… Не ритмічно і не в риму Написала я цей вірш. Зате чесно і правдиво, Не приховуючи суть, Вивільняєм свою лють В ліжку, В ліжку, Тільки в ліжку Ти підкориш чорну кішку. Сонце у Мороці 06.08.2026

«Затягни мене у ліжко» Пробую себе в еротичній поезії. Цей вірш буде в моєму стилі - прямолінійний. Відчуйте себе в ролі стомленої сильної незалежної жінки, яка тягне все на собі. Контролює абсолютно все і не вміє відпочивати. Відчуйте себе в ролі жінки, котра енергетично сильніша за більшість чоловіків. І коли зустрічається хтось більш домінантний, хтось поруч з котрим відчуваєш спокій і безпеку, то піддаєшся потоку. Відпускаєш контроль і насолоджуєшся підкоренням.

Вечори які я веду завжди мають вайб прийняття все цілого. Люди це відчувають. Людей не обманеш. Можливо, моя поезія не така майстерна але поряд зі мною, кожен (особливо новенький) почуває себе як вдома. На моїх вечорах читають ті, хто просто прийшов послухати. Люди відкриваються і це так цінно ❤️ Ніякого засудження, кліше та ярликів. Зі мною можна бути собою 🙏🏻 Дякую всім присутнім сьогодні. Ви зробили цей вечір особливим.

З таким настроєм йду сьогодні сяяти в Мороці ☀️ Буде 2 премʼєри. Одна дуже відверта 🍓🔞 Другу зацінив музикант і, можливо, напише музику на вірш 🎶 Вірю що вечір відбудеться 🙏🏻 Певно доведеться підхопити його проведення.