Сергій Степанюк. Щоденник надії

Чи справді ім'я Бога Єгова? 📖 В біблійні часи дітей не називали через милозвучність імені, як це робимо ми. Кожне ім'я щось означало. І навіть були випадки, коли дорослі люди змінювали свої імена, або ж брали собі ще одне, яке краще відображає їхній характер, або ж якусь подію в їхньому житті. Інколи це робив навіть Сам Бог. ✍️ Аврам, що означає «батько піднесений», був перейменований Богом на Авраама, що означає «батько багатьох». Якову Бог дав ім'я Ізраїль, Симону Ісус дав ім'я Петро, Савл взяв ім'я Павло. Тобто мати кілька імен у біблійні часи було абсолютною нормою. 🔄 Що ж до імені Бога? Справді, найчастіше в Біблії, коли говориться про ім'я Бога, використовується саме Єгова. Але річ у тому, що це не єдине його ім'я. Як приклад, читаємо один із текстів Біблії: «Тому Я вас переселю далеко за Дамаск, — говорить Господь, — Бог Саваот, Його Ім'я» (Амос 5:27) Бог Саваот означає Бог войовничий, або Бог воїнств. ⚔️ І таких імен у Біблії зустрічається досить багато. Практично усі вони були названі як відповідь на якісь потреби людства. Дехто може сказати, що це не імена, а титули Бога. Але якщо так мислити, то Єгова — це теж титул, оскільки це ім'я буквально означає «Той, хто був, є і буде», або «Вічносущий». 🏷️ Ще одне чудове місце, яке підтверджує, що ім'я Бога відображає Його характер: «Господь зійшов у хмарі, став там перед ним (перед Мойсеєм) і проголосив Ім'я Господа... Господь! Господь Бог співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий...» (Вихід 34:5,6) Тобто саме характер Бога має значення, а не саме звучання Його імені. ❤️ До речі, хотів би зупинитися на самому імені Єгова. Річ у тім, що стародавні євреї дуже старалися виконати заповідь про те, щоб надарма не промовляти ім'я Бога, тому навіть коли читали Святе Письмо, не промовляли його вголос. І протягом століть справжнє звучання цього імені просто забулося. А все тому, що в давньоєврейській мові немає голосних букв. Тільки приголосні. І якщо ти не знаєш, як звучить це слово, ти не знатимеш, як його прочитати. 🔤 Трохи згодом, щоб все-таки це слово можна було якось промовляти, додали до нього голосні букви від іншого імені Бога — Адонай, яке зазвичай перекладається в Біблії «Господь», і вийшло слово «Яховах». Інколи його сьогодні промовляють як Яхве, але найчастіше Єгова. Але як насправді звучить це ім'я ніхто не знає. ❓ І тепер у мене питання. Дехто говорить про те, що для спасіння важливо називати Бога саме Єговою. Але як може бути умовою спасіння те, чого ми не знаємо? Мало того, у Новому Завіті жодного разу не згадується це ім'я. Ісус, замість того, щоб вчити до Бога звертатися «Єгово наш», вчить казати: «Отче наш». 🙏 Та й взагалі, усе, що було притаманне Єгові у Старому завіті, у Новому — притаманне Ісусу. Він каже: «Де двоє або троє зберуться в Ім'я Моє, там і Я серед них!» (Матвія 18:20) А ось що апостол Павло говорить про Ісуса: «Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім'я, яке вище всякого іншого імені» (Филип'ян 2:9) Тож коли у вас наступного разу хтось запитає, чи знаєте ви ім'я Бога, можете сміливо говорити: так, Його ім'я — Єгова, а ще Ель Шаддай, Адонай, Елохім, Саваот та інші. Але є ім'я, визнаючи яке, я можу отримати спасіння. Це Ісус Христос. Адже в Біблії написано: «В нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!» (Дії 4:12)

Чи можна молитися своїми словами? 🙏 У Біблії записано дуже багато молитов. Чого варта тільки книга Псалтир, там більшість псалмів — це і є молитви. І багато хто їх використовує саме для того, щоб молитися. Ще хтось складає цілі молитовники, у яких записані молитви на різні випадки життя. 📖 Все це класно, але є одне але… Це все чужі молитви. Це слова, які хтось говорив Богу в конкретній ситуації, в конкретний час, з конкретними переживаннями. Погодься, буде дивно, якщо я зі своїм батьком буду спілкуватися за завчасно написаним текстом. Ще й не мною написаним. Батько у мене запитає: «З тобою все нормально?» 🤔 Якщо текст молитви кимось написаний, є певні проблеми з ним. Це чужі переживання, вони не можуть підходити тобі. Якщо й навіть є щось спільне, це — чужі слова, а не слова твого серця. 💭 Коли читаєш чужу молитву, втрачається щирість спілкування. Просто повторення завчених слів не є справжньою молитвою, і до Бога не доходить. 😶 Бог — не робот, якому важливо почути конкретний набір слів, щоб сприйняти їх, і відповісти. Якщо ж цей набір буде «не канонічний», то Він не зможе його почути. Шкода, що багато людей саме так сприймають Бога. 🤖 Часто люди моляться чужими словами, вважаючи, що вони не достойні молитися своїми словами до Бога. Але це твердження теж не вписується в контекст стосунків людини з Богом. Бог радий почути будь-яку щиру молитву! ❤️ Господь прагне до стосунків з тобою. Він любить тебе, Він хоче тобі допомагати, хоче спілкуватися, хоче потішати, підтримувати, радіти з тобою, плакати з тобою… Все так, як я хочу це робити зі своєю донечкою. 🤗 Ти — Його донечка, Його синочок. Він хоче знати про всі твої проблеми, про всі твої радощі, промахи й перемоги. Я не уявляю, як можна про це все Йому розповісти кимось написаним текстом. 💌 Тому молися так, як ти вмієш. От просто спілкуйся з Богом так, як спілкуєшся зі своїм батьком, мамою, найкращим другом. 🗣️ Якщо тобі боляче, і ти не розумієш Його дій у твоєму житті — сперечайся з Ним, сварися з Ним, проси відповідей, якщо це тобі справді потрібно. Він зрозуміє. 😢 Якщо тобі радісно — співай з Ним, смійся з Ним, радій в молитві. Хочеться плакати — плач і зітхай. Часто навіть цього достатньо, щоб Бог тебе почув і зрозумів. 😊 Головне у цьому всьому — щирість. Все інше — просто форма, яка не має великого значення. Багато хто працює саме над цією формою, втрачаючи суть молитви. 💯 Але Богу не важлива форма, Йому важливі твоє серце і твоя душа. Справжня молитва для Бога — це щирі прості слова, які ми використовуємо у побуті, це коли інколи навіть не можеш підібрати слів, тільки зітхаєш, а Бог тебе розуміє. ❤️ Це коли щиро і просто. Це коли від серця твого до серця Його. ✨

Що означає «не введи нас у спокусу»? 🙏 Що означає «не введи нас у спокусу»? Чому Ісус у молитві «Отче наш» використовує такі слова? Невже Бог нас спокушає? 🤔 В першу чергу, варто пам'ятати такий біблійний текст: «Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого» (Якова 1:13) По-друге, спокуса — це ще не гріх. У спокусі ми маємо зробити вибір: піддатися на неї і згрішити чи все ж відмовитися від гріха, який так манить. ✋ Крім того, треба розуміти, що досить багато виразів можна зустріти в Біблії, які нам можуть бути незрозумілими, але для того часу, для тієї місцевості, культури це були абсолютно нормальні слова, які всі чудово розуміли, і питань у них не виникало. Наприклад, фраза Ісуса «де буде труп, там зберуться орли» (Матвія 24:28). До чого тут трупи, до чого тут орли, якщо Він перед цим розповідав про ознаки Свого Другого приходу? Усе просто — швидше за все, це приказка того часу, яка означала, що певні події чи ознаки обов'язково вказують на те, що за ними прийдуть інші. Якщо ви бачите мертве тіло, обов'язково до нього зберуться птахи-падальщики. Люди того часу і культури відразу розуміли, про що мова. А нам потрібно це пояснювати. 📖 Але повертаємося до нашого питання. Чому Ісус говорить у молитві «не введи нас у спокусу»? 🧐 Щоб зрозуміти ці слова, уявіть, що Бог веде вас за руку по життю. Ви йдете разом, і Він веде різними шляхами. І коли ви просите у Нього: «Веди мене, Боже, такими шляхами, на яких мені не трапиться спокуса», — це буде абсолютно нормальне прохання. 🕊️ Крім того, цікавий факт: слово «спокуса» і слово «випробування» в грецькій мові (мові оригіналу Нового Завіту) — це одне й те саме слово. Тож це можна перекласти і як «не введи нас у спокусу», а також «не введи нас у випробування». Це нормальне бажання для людини — уникати труднощів у своєму житті. Навіть Ісус молився перед тим, як піти на страждання і смерть: «Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша…» Але завершив Він свою молитву словами: «однак не як Я хочу, а як Ти» (Матвія 26:39) Ну і насамкінець хочу прочитати ще один вірш, про який нам варто пам'ятати: «Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати» (1 Коринтян 10:13)

Чи говорять душі померлих з Богом? 🕯️ Чи говорять душі померлих з Богом? Адже у біблійній книзі Об'явлення згадується, що душі мучеників закликають Бога до помсти. 📖 Загалом, Об'явлення – досить цікава і загадкова книга. І, мабуть, пильний читач помітить, що вона наповнена символами. І ми розуміємо, що сприймати ці символи буквально – неправильно. Зрозуміло, що Ісус на небі не знаходиться буквально у вигляді ягняти, і там не бігають реальні різнокольорові коні. Це все символи, у яких зашифровані певні події, які мають відбутися протягом історії на землі. 🔍 А тепер про згадані вірші. Прочитаймо їх: «І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони» (Об'яв. 6:9-11) Якщо сприймати ці "душі" реальними, то уявімо, як це відбувається. На небі є жертовник, на якому, виходить, цих людей страчено, і їхні душі знаходяться під ним. Далі вони починають звертатися до Бога, а Він їм каже: посидіть тут ще трохи, бо вас трохи мало. От набереться трохи більше, тоді будемо щось вирішувати. 🤨 А як же рай, в якому мають класно проводити час такі душі? Чому вони під жертовником? Чому вони так мучаться? Чому вони так прагнуть помсти? Якось не так зазвичай уявляється рай. 🤔 У книзі Буття теж є схожий текст, який ми ніколи не сприймаємо буквально. Коли Каїн убив Авеля, Бог звернувся до старшого брата: «Що ти накоїв? Голос крові твого брата волає до Мене від землі» (Буття 4:10) Хіба справді кров щось говорила Богу? 🤷 Так і тексти про душі під жертовником. Ці слова – символічні, і написані для підбадьорення тих живих християн, яких чекала мученицька смерть. За їхні страждання буде помста, але саме тоді, коли виповниться "повнота часу". ⏳

Чи гріх викачувати яйцем? 🥚 У дитинстві бабуся мені регулярно викачувала яйцем пристріт. Ну от десь після гостей чи після того, як хтось надто щиро сказав, що я «красивий хлопчик», — і бабуся вже несе яйце, склянку з водою, сідати треба було тихо, не крутитися. Якоюсь мірою мені це навіть подобалось. Бабуся щось там шепоче, водить яйцем по голові, потім його розбиває, показує якісь нитки з білка — все це виглядало як якась магічна гра. І я ніколи не думав, що це щось серйозне. 🥚 Але з віком прийшло запитання: а що це було взагалі? Зазвичай жінки, які це практикують, читають молитви під час викачування, хрестять в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. А поруч — яйце, нитки в склянці, які ніби показують, скільки пристріту витягнули. То це християнство? Чи щось інше? 🤔 Дослідивши це питання, я зрозумів, що обряд викачування яйцем не з'явився у церкві. Він не прийшов із Євангелія. Цей ритуал — класичний приклад дохристиянського, язичницького мислення: коли люди вірили, що хвороба — це якась сила, дух чи енергія, яку можна «витягнути» з тіла. Перекласти з людини на предмет. У цьому випадку — на яйце. Бо яйце в багатьох культурах було символом життя, енергії, оновлення. І саме тому воно, наче магічна губка, ніби вбирало в себе все «зле». 📜 З часом, коли християнство прийшло в Україну, ці ритуали не зникли. Їх просто трохи «перешили». Додали «Отче наш», свячену воду, можливо, хрест. Але сама суть залишилася та ж: магія. Ілюзія контролю над злом через обряд. 🎭 А що про це каже Біблія? Яка взагалі думка Бога щодо таких практик? Читаємо: «Нехай серед вас не знайдеться… ані ворожбита, ні чарівника, ні віщуна, ні чаклуна, ні заклинача, ні черевомовця, ні того, хто гадає, або викликає духів померлих. Адже кожний, хто чинить таке, огидний для Господа» (Второзаконня 18:10-12) Категорично. Бог ненавидить ці речі. Не тому, що Він проти народних традицій. А тому, що в таких ритуалах люди шукають допомоги не в Нього, а, скажу прямо, у диявола. Люди шукають короткий шлях, якусь магічну формулу, яка насправді є альтернативою довірі Богу. А сатана дуже любить такі речі. Він бере те, що Бог заборонив, трохи його «християнізує», чіпляє зверху бантик, прикриває молитвою — готово. Тепер це вже виглядає ніби безпечно. Але сенс не змінився: людина вірить у сатанинський обряд, а не в Бога. ⚠️ І що найстрашніше — іноді це справді «спрацьовує». Хвороба проходить, дитина заспокоюється, нитки в яйці зникають. І людина думає: «ну, так це ж працює!». Але питання не в тому, чи «працює». А в тому, ХТО стояв за цим. І що ми впустили у своє життя. 😔 Друзі, якщо ви вважаєте себе християнами — тримайтеся подалі від подібних речей. Навіть якщо це виглядає безневинно. Бо диявол не грається — він підлаштовується. Під хрест, під молитву, під любов до дитини. І що більше ми виправдовуємо магію, тим менше довіряємо Богові. 🙏 Хай вас зцілює не яйце, а Господь. Ну і, звичайно ж, якщо хворієте — зверніться краще до лікаря, а не до «бабки». А про цих бабок Бог чітко висловився — вони огидні для Нього. Пам'ятайте, тільки в Бога — справжня сила. І тільки Йому варто довіряти своє тіло, душу і своє майбутнє. ✨

Чому Бог не дає дітей? 🙏 Чому є такі пари, яким Бог так і не подарував дітей? Невже вони грішніші за інших? 🤔 Є у Біблії такий вірш: «Те, що приховане, належить Господу, нашому Богу, а відкрите – нам...» (Второзак. 29:28) Тож про те, що відкрите, ми можемо роздумувати, а що Господь не відкрив, про це не скажу. 📖 Отже, почнемо з біблійних часів. Якщо я запитаю про пари з Біблії, які довгий час не мали дітей, впевнений, що кожна віруюча людина назве кілька імен: Елкана та Анна (батьки пророка Самуїла), Авраам і Сара (батьки Ісака), Захарія та Єлизавета (батьки Івана Хрестителя). Що цікаво, що в ті часи було повірʼя про те, що якщо пара не має дітей, то вона в чомусь винна перед Богом, що це Господь їх покарав за щось. Але ми знаємо справжню їхню характеристику від Самого Бога, що вони були все ж благочестивими людьми. 👨‍👩‍👧 Тому, читаючи Біблію, я не можу поставити знак дорівнює між словами «грішний» і «бездітний». Деякі священники говорять, що це покарання за те, що хтось із подружжя допускав якісь інтимні гріхи, наприклад, секс до шлюбу чи щось подібне. Я не знаю, звідки беруть інформацію такі священнослужителі. Є купа випадків, коли люди це робили, і мають дітей. Це, звичайно, не виправдовує ті гріхи, і наслідки від них справді можуть бути, але варто зазначити, які саме: 1. Фізичні. Тобто, наприклад, до шлюбу заразився наречений венеричною хворобою, яка проявила себе вже у шлюбі з іншою людиною. Наслідок – хворіють обоє. 🤒 2. Духовні. Коли молоді люди не покаялися у своїх гріхах, і втратять спасіння. ✝️ 3. Психологічні. Тут може бути багато різних наслідків, не буду заглиблюватися. 🧠 Якби Бог вже при нашому житті карав нас за наші гріхи, то ми б усі вже давно б повмирали, мабуть. Звичайно, Бог може допускати певні проблеми в нашому житті, щоб нас чогось навчити чи кудись направити, але глобально покарання за гріхи в майбутньому отримають ті люди, які не розкаються в них, втративши своє спасіння. ⚖️ Чому Бог не дає вам дітей? Не знаю. Можливо, тут варто ставити запитання не «чому?», а «для чого?». І тут уже відповідей може бути багато різноманітних. Хоча серед моїх знайомих є пара, яка 10 років молилася про дитину, і це таки сталося, хоча лікарі розводили руками. Вірте Богу, Він обовʼязково робитиме так, як буде краще і для вас, і для вашої майбутньої дитини, якщо вона буде. ✨ А на злі язики не зважайте. Памʼятайте, як колись Павло писав: «Для мене дуже мало важить, як судите про мене ви, чи як судять інші люди... Суддя мені Господь» (1 Кор. 4:3,4) Хай собі говорять, їм за то відповідати перед Богом. А Господь знає ваше серце, ваші мрії, ваші стосунки з Ним. Ваше майбутнє – у Його руках. 💛

Чи може священник прощати гріхи? ✝️ Є кілька віршів, на яких багато хто будує своє бачення щодо того, що духовенство може прощати гріхи інших людей. Прочитаймо їх: «Запевняю вас: усе те, що зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі; і все те, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі» (Матвія 18:18) «Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані» (Івана 20:23) В першу чергу варто зазначити, що гріхи має прощати той, проти кого вони були здійснені. Якщо гріх здійснений проти людини, то ця людина має право пробачити або не пробачити цей гріх. Якщо ж гріх здійснений проти Бога (а, до речі, якщо ми грішимо проти людини, то ми грішимо й проти Бога, порушуючи Його закон), то треба просити пробачення у Нього. І про це неодноразово говорить Біблія, що за гріхи потрібно просити пробачення у Господа, і Він готовий нам пробачити: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1 Івана 1:9) Тож логічно просити пробачення напряму у Бога, а не звертатися до людей для цього. 🙏 Але про що ж тоді ці вірші, які я згадав на початку? Ісус ними піднімає авторитет церкви й формує церковну дисципліну. Погляньмо на них детальніше. 🧐 Почнімо з вірша з Матвія. Важливо враховувати контекст сказаного. Перед цим Ісус розповідає про те, як діяти з грішником, який не кається. Спочатку варто з ним поговорити наодинці, потім зі свідками, а потім представити проблему церкві, тобто зібрати членське зібрання, на якому розглянути ситуацію і вирішити, що з таким членом церкви робити. Тож Бог дає право церкві вирішувати, як реагувати. Загальне зібрання може вирішити виключити з членів церкви таку людину (тобто не пробачити). І це рішення буде підтверджене Богом. Добре подає цей текст сучасний переклад російською мовою: «Поверьте Мне, что свяжете вы на земле, то уже связано на Небесах, и что разрешите на земле, то уже разрешено на Небе» (Матфея 18:18) Тобто причина і наслідок вказані правильно — якщо церква буде молитися про рішення від Бога і керуватися Духом Святим, то вона прийме те рішення, яке вже прийняте на небі. 📖 Наступний текст: Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані (Івана 20:23) Перед цим написано: «Каже їм: Прийміть Святого Духа!» (Івана 20:22). Знову ми бачимо, що завдяки тому, що вони приймуть Святого Духа, вони зможуть приймати певні рішення. Чи є в Біблії хоч один приклад, коли апостоли прощали гріхи? Немає. Крім того, коли Ісус говорив ці слова, сказано, що Він звертався до Своїх учнів. Скільки їх було на той момент? Після вознесіння Ісуса (а це через 40 днів після цієї розмови) говориться про учнів так: «Усі вони (апостоли) з жінками, з Марією, матір'ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві й благанні. Тими ж днями Петро, ставши серед братів, а людей було близько ста двадцяти осіб, сказав...» (Дії 1:13-15) Тобто Ісус звернувся не тільки до 11 апостолів, дозволяючи їм прощати гріхи, а й до інших учнів, включаючи жінок. Учні Ісуса — то були не тільки апостоли, то була перша церква. Відповідно, мова знову ж таки про рішення загальних зборів церкви, яка має приймати рішення під впливом Духа Святого щодо тих, хто продовжує свідомо грішити. 👥 А щодо священників, які прощають гріхи, то й вони завжди перед тим, як до них приходить людина сповідатися, моляться такими словами: «Сину мій духовний! Тут невидимо присутній Христос, що приймає сповідь твою... Я ж, ієрей, духовний твій отець, тільки свідок для засвідчення перед Ним про все, що ти скажеш мені...». Але потім все одно «прощають». Як свідок може пробачати? Тут просто церковна традиція каятися Богу при священнику, що, звичайно ж, не має жодних біблійних підстав. 🤔 Отож, Біблія закликає нас каятися у гріхах саме перед Богом, а церкві Бог дає право регулювати церковну дисципліну і проголошувати рішення, які вже прийняті в Небесній канцелярії. 🕊️

Як правильно сповідатися? 🙏 Почнемо з того, що ж таке взагалі сповідь і навіщо вона потрібна. Сповідь - це відкриття перед Богом своїх гріхів. Навіщо вона потрібна, якщо Бог і так знає, де ми начудили? Для Бога важливо, щоб ми визнали свій гріх, щоб ми визнали, що справді згрішили перед Богом, вчинивши ту чи іншу погану справу. Тому це більше потрібно нам, ніж Богу. 🙏 Цікаво, що Біблія нас вчить так: «Визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного…» (Якова 5:16) Тобто якщо я згрішив проти когось із людей, потрібно прийти до цієї людини, визнати, що винен, і попросити пробачення. 🤝 А що ж робити, коли я згрішив проти Бога? До кого йти? Так, все логічно. До Бога. Але чомусь багато людей сповідаються не перед Богом, а знову ж таки, перед людиною, яка замість Бога ніби-то відпускає гріхи. ❤️ Чи справді Біблія вчить нас йти до людини сповідатися в гріхах проти Бога, навіть якщо це священник? Ні, такого повеління у Святому Письмі немає. 📖 Якщо заглянути в історію, то традиція сповідатися перед священником сягає коренями в VI століття, спочатку деякі ченці просили своїх духовних наставників допомогти їм у боротьбі з своїми гріхами, тому ділилися з ними, з якими труднощами вони стикаються, а потім це стало правилом, що наставник мав контролювати і знати все про своїх «підлеглих». ⏳ Але ще навіть у X столітті сповідь перед священником не була обов'язковою серед мирян. І тільки в 1215 році Четвертий Латеранський собор впровадив обов'язковість сповіді в гріхах перед священником. До цього часу це не було обов'язковим. Тобто це така собі церковна постанова, яка не має під собою біблійного підґрунтя, а заснована на традиції. ⛪ То як же сповідатися, якщо не йти для цього до священника? Підкажу: заходите до себе в кімнату, зачиняєте двері, стаєте на коліна, і сповідаєтеся в молитві прямо Богу. Ну, звичайно, це можна робити в будь-якому тихому місці. А Господь готовий почути кожну вашу щиру молитву, щиру сповідь, щире покаяння. 🚪 Звичайно, постає кілька запитань. Якщо не сповідатися перед священником, то він потім не пустить до причастя. Так, перед причастям сповідь обов'язкова, але знову ж таки, перед Богом. І священник не має права не пускати вас до причастя. А якщо не пускає, шукайте церкву, яка дотримується біблійних правил, в якій доступ до причастя вільний для усіх без сповіді перед людиною. Такі церкви є, і їх багато. ✝️ Наступне. Зазвичай священник говорить про те, що гріхи відпущені. Якщо молитися прямо до Бога, як знати, чи простив Бог мої гріхи? Біблія нас запевняє: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1 Івана 1:9) Тобто Бог вже пообіцяв, що якщо ви перед Ним щиро сповідаєтеся, Він прощає вам гріхи. Все, як бачите, набагато простіше, і не потрібно посередників для цього. 💛 До речі, щодо посередників між Богом та людиною, яких люди дуже хочуть. Біблія і про це наголошує. Послухайте, як апостол Павло говорить: «Адже один є Бог і один Посередник між Богом та людьми — Людина Ісус Христос». (1 Тимофія 2:5) Він тут свідомо наголошує на тому, що Ісус – не тільки Бог, але й людина, а отже чудово розуміє усі почуття і труднощі людей, бо Він прожив людське життя, і тому чудово нас з вами розуміє. 🤍 Тож не потрібно більше жодних посередників між Богом і людьми, адже Ісус Своїми смертю і служінням повністю відкрив нам доступ до престолу Самого Бога. А отже щирого покаяння і сповіді один на один з Богом абсолютно достатньо для прощення ваших гріхів. 🔑 Так, є кілька віршів, на яких багато хто будує своє бачення щодо того, що духовенство може прощати гріхи інших людей, але про них поговоримо в наступному дописі.

Як тлумачити сни? 🌙 Особисто я розділяю сни на три частини. 1. Від Бога. Так, звичайно, Бог може посилати «віщі» сни. В Біблії неодноразово зустрічаються приклади таких снів, коли Бог прямо звертається до людини, або ж в якихось символах передбачаються якісь події. 🙏 2. Від сатани. Я більш ніж впевнений, часто сам сатана намагається через сни нам навіяти щось погане, на ранок ми можемо навіть не пам'ятати, що нам снилося, але «осад залишився». Диявол використовує будь-які методи, аби віддалити нас від Бога. До речі, думаю, усілякі «сонники» – це теж від нього. Для тих, хто їм вірить, сни стали якимись забобонами, і вони з нетерпінням чекають, коли їм присняться, вибачте, якісь какашки, бо це ж — «до грошей»… 😈 3. Третій вид снів — «від повного шлунку». Всім відомо, що на ніч наїдатися – то шкідливо. Завдяки цьому ми можемо погано спати, і може «верзтися» вночі що тільки можна. 🍽️ Отже, не варто усі сни сприймати як послання від Бога. Підходьте досить критично до них, адже часто наш мозок просто видає нам якусь бажану інформацію, або ту, про яку ми багато думаємо останнім часом. Коли ж це буде справжній «віщий» сон, від Господа, ви точно про це знатимете. Завжди, коли снилися сни біблійним персонажам, вони знали, що це Бог їм послав, і якщо Бог послав сон, то обов'язково Він же пошле і тлумачення. 🧐 Але це тлумачення навряд чи буде засноване на «сонниках», швидше на символах, які представлені в Біблії. Або ж можуть бути показані не символи, а самі події, в яких ви точно впізнаєте послання від Бога. Мені лише раз снився сон, який я запам'ятав, і я точно знаю, що він від Бога. І також ще з дитинства пам'ятаю сни, які мені надсилав сатана, тому що персонажі в них постійно повторювалися, і я їх страшенно боявся. 😰 Ще один важливий момент. Є у Біблії вірш, який підказує, як нам визначити, чи від Бога та чи інша церква, та чи інша людина, книжка чи будь-що, що претендує на передачу інформації від Бога. За ним можна перевіряти й сни. Читаємо: «Звертайтесь до Закону і до Свідчення пророків! Якщо вони не говоритимуть згідно з цим словом, то в них немає світла» (Ісаї 8:20) Сни від Бога не можуть суперечити Біблії. 📖 Отже, не ганяйтеся за снами від Бога. Ганяйтеся за Богом, і якщо треба, Він вам обов'язково пошле потрібний сон, і ви точно будете знати, що він від вашого Бога, який вас дуже любить, і зацікавлений в тому, щоб ви Його послання зрозуміли. ❤️

Як стати праведним? 🕊️ Хто такий праведник і як ним стати? 🤔 Перша думка, яка виникає при слові «праведник» — що це синонім слова «безгрішний» чи «святий». Тобто той, хто завжди все робить правильно і не допускає у своєму житті помилок. І справді, апостол Іван писав: «Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він» (1 Івана 3:7) Тобто Бог. Але є цікаві місця в Біблії, які змушують по-іншому розуміти цей термін. 📖 Написано, що Бог: «...врятував праведного Лота, стомленого розбещеною поведінкою беззаконних...» (2 Петра 2:7) Чи справді Лот був безгрішним? Судячи з опису його життя, до безгрішності йому було далеченько. Те ж саме написано про Ноя, але і Ной не був ідеальним. І ще можна знайти кілька біблійних персонажів, яких Слово Боже називає праведними, але вони були такими ж грішними людьми, як і кожен із нас. 🧐 Є у Біблії одна чудова фраза, яка повторюється кілька разів. Вперше вона згадується у Старому Завіті, у пророка Авакума: «Праведний житиме своєю вірою» (Авак. 2:4) В Новому Завіті апостол Павло ще тричі згадує цю фразу. Саме це і відрізняє праведну людину від неправедної — віра. Тобто людина, яка щиро вірить в Господа, яка приймає Його дар спасіння в Ісусі, яка щиро любить Його і прагне бути такою, як Він, ось такі люди й називаються праведними. Повторюся: «Хто чинить правду, той праведний, як праведний Він» (1 Івана 3:7) Отже, праведна людина не є безгрішною. Вона щиро вірить в Ісуса, прагне з Божою допомогою позбавлятися від гріхів і бути такою, як Він. ✝️ «А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника» (1 Івана 2:1) Безгрішного Праведника. 🙏

Чи можна святкувати день народження? 🎂 Як не дивно, це запитання я досить часто чую. Адже деякі християни вчать, що цього робити не можна. 🤔 Давайте спробуємо розібратися, наскільки аргументована така заборона, і подивимося на найпопулярніші аргументи тих, хто проти святкування, і що про це говорить Біблія. 📖 Аргумент перший: «У Біблії немає прямої заповіді святкувати день народження». 📜 І це правда. Але, з іншого боку, там і заборони немає. Відсутність заповіді не робить щось гріхом. Біблія дає загальні принципи: життя має бути чесним, поміркованим, без надмірностей. ✅ Якщо ти святкуєш день народження без порушення цих принципів — не бачу жодної проблеми, святкуй на здоров'я. Я б сказав, що навпаки навіть, день народження - це чудовий привід подякувати Богові за ще один рік життя. 🎉 Аргумент другий: «У Біблії згадуються тільки два дні народження, і обидва трагічні». 😕 Так, це історії про фараона в книзі Буття і Ірода в Євангелії від Матвія. І там справді трапилися страшні речі. Але ж не сам день народження був поганий, а вчинки людей під час його святкування. Фараон наказав стратити пекаря, а Ірод — Івана Хрестителя. Але день народження сам по собі тут ні до чого. І ці місця з Біблії є чудовим нагадуванням: навіть свято може стати нагодою для гріха. ⚠️ Аргумент третій: «День народження — це язичницьке свято». 🤨 Ну, так, історично деякі традиції мали коріння в язичництві. Але… я вже якось розповідав, що багато того, що ми зараз використовуємо в побуті, має язичницьке коріння, бо наші предки таки були язичниками. Наприклад, тримати вдома кішок - це колись був язичницький звичай, і це робили з релігійною метою. Сьогодні кішки з релігією нічого спільного не мають. 🐱 Тож в цьому питанні важливо пам'ятати правило: якщо те, що має походження з язичництва, використовується сьогодні з релігійною метою, це краще не використовувати. Якщо ж мова взагалі не про релігію - проблеми в тому немає. Наприклад, наші предки поклонялися вогню чи воді, це ж не означає, що ми не можемо цим користуватися. Тож важливий сенс, який ми вкладаємо у ці речі сьогодні. Для християнина день народження – це день подяки Богові, і аж ніяк не поклоніння ідолам. 💭 Аргумент четвертий. У Біблії є такий вірш: «Добре ім'я краще, ніж аромат пахучого єлею, і день смерті людини кращий, ніж день її народження» (Еклезіяста 7:1). Цей вірш часто виривають з контексту. Він не каже, що день народження поганий. Він просто підкреслює: важливе добре прожите життя. День смерті праведника — це як фініш у забігу, день народження — старт. Тобто тут нічого не говориться про святкування дня народження, і жодного засудження цього дня теж немає. 📌 Тож давайте підсумуємо. Святкувати день народження можна. 🎈 Звичайно, Біблія не зобов'язує це робити, але й заборони святкування немає. 🙏 Але важливо у святкуванні пам'ятати про біблійні принципи. Тому, святкуйте на здоров'я, якщо ваш день народження сповнений вдячності Богові, коли атмосфера на ньому - не п'янка і непристойності, а пристойна радість і поміркованість, коли є молитва за іменинника, і коли ми пам'ятаємо, що головне — не слава людині, а Богу, який дав життя цій людині. 🕊️ Тож проблема не в самому святі. Проблема — в серці. Якщо серце належить Богу, то й свято може стати гарною нагодою згадати про Його милість, подякувати Йому за життя і просто бути разом із тими, кого любиш. ❤️

Чому Бог дозволив людині згрішити? 🤔 Уявіть собі, що Бог зробив би людей, які не мали б можливості згрішити. Це було б справедливо? Думаю, диявол би перший сказав: «Ти не даєш людям права вибору!» І був би правий. 😈 • Чи міг Бог створити людину не здатною порушувати Його Закон? Так. • Чи міг Він втримати руку Єви і Адама, щоб вони не торкнулися забороненого плоду? Так. Але в такому разі людина не була б вільною в моральному відношенні, а була б звичайним роботом. Без свободи вибору її послух не був би добровільним, він був би вимушеним. Це взагалі принизило б гідність людини як розумної істоти і підтвердило б звинувачення у деспотизмі, яке кинув Богу сатана. 🤖 Люди інколи звинувачують Бога, що Він помістив людину у такі обставини, де вона не може не згрішити, а потім шантажує її пеклом, щоб вона поклонялася Йому. Але, друзі, гріх — це вибір людини. Ми самі влізли в цю багнюку, і щодня маємо право зробити вибір: грішити чи ні. А у Всесвіті є закон, який навіть Бог не може порушити: «заплата за гріх — смерть...» (Римлян 6:23) Виходить, щодня людина робить вибір загинути назавжди. ⚠️ А от любов Бога якраз була проявлена в тому, що людина тепер незаслужено отримала шанс на порятунок завдяки тому, що Ісус помер замість неї. І цей порятунок подарований людям безплатно, не за красиві очі, не за виконання закону, не за добрі справи… Без-плат-но. Від нас залежить тільки прийняти цей дар. І це не шантаж, це свобода вибору. 🎁 Коли людина тоне, а ти їй кидаєш рятівне коло і кричиш: «Хапайся, бо потонеш!», а вона у відповідь: «Не треба мене шантажувати!» Дивно звучить, правда? Отак і тут. 🛟 Бог ніколи не спонукав, і так само й зараз не спонукає когось чинити гріх. Навпаки. Він говорить: «Я поклав перед вами життя і смерть, благословення і прокляття. Тож обери життя, щоб жити тобі…» (Второзаконня 30:19) Ти — вільна особистість. Бог дає тобі право обрати самому, якою дорогою йти. Ти можеш обрати цей шлях, а можеш цей. Бог ніколи нікого ні до чого не змушує. Ти можеш йти по мінному полю, а можеш не йти. Але Бог попереджає: підеш цим полем — будуть наслідки. Тому й просить: дитино моя, не ходи туди, бо там тебе чекає смерть. Вибери життя, щоб жити тобі. А Я обіцяю бути поруч з тобою на цій тернистій дорозі. ❤️

Чи можуть грішники спастися? ✝️ Мені надійшло таке запитання: «У Біблії написано: «Адже всі згрішили й позбавлені Божої слави...» (Рим. 3:23) Коли це всі згрішили? Що означає «позбавлені Божої слави»? І на скільки часу позбавлені?» ❓ Прочитаймо повністю думку апостола Павла, звідки взятий цей текст: «Нині ж, незалежно від Закону, виявилася Божа праведність, про яку свідчать Закон і Пророки. А праведність Божа — через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірить, — бо немає різниці; адже всі згрішили й позбавлені Божої слави, але оправдуються даром, Його благодаттю, через викуплення, що в Ісусі Христі» (Римлян 3:21-24). Павло тут наголошує, що між людьми немає різниці перед Богом – чи вони з юдеїв, чи з язичників, адже кожна людина, незалежно від свого походження, хоча б раз у своєму житті згрішила. А ми пам'ятаємо інший текст: «Хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той став винним у всьому...» (Якова 2:10) Відповідно, немає і ніколи не було на землі жодної людини (крім Ісуса Христа), яка б не згрішила, і не стала винною перед Богом. ⚖️ Також відома аксіома – Бог і гріх несумісні. Ісус, коли взяв на Себе усі гріхи людей, відчув, що таке розділення з Отцем. Він і помер від розриву серця, бо не зміг витримати цього. 💔 Тож, коли говориться, що всі позбавлені Божої слави – тут мова якраз про наслідок того, що люди допустили у своє життя гріх, і не можуть бути присутніми поруч з Богом, вони назавжди позбавлені тієї слави, яка мала бути їм призначена, як Його дітям. Кількома словами: якщо ти хоча б раз згрішив, отримати спасіння ти не можеш. Крапка. 🚫 Але, слава Богу, що думка на цьому не закінчується. Далі написано так: «Але оправдуються даром, Його благодаттю, через викуплення, що в Ісусі Христі» (Римлян 3:24) Ісус прийшов до нас, і взяв на Себе нашу вину за гріх, і поніс покарання замість нас, тож тепер нам не варто переживати про те, що ми не гідні спасіння, адже, якщо ми визнаємо Ісуса своїм Спасителем, спасіння нам дарується безплатно. Іншими словами, праведність Ісуса Христа зараховується нам. 🎁 Тож підсумуємо. Коли всі згрішили? Люди грішать з самого гріхопадіння Адама і Єви, і до сьогодні. Що означає «позбавлені Божої слави»? Позбавлені можливості бути спасенними, перебувати у присутності Бога, адже Бог і гріх несумісні. На скільки часу позбавлені? Назавжди. Але є нюанс: це не стосується тих, хто отримав праведність Божу через віру в Ісуса Христа. 🙏

Чи можна дивитися аніме? 🎌 Насправді досить складне і неоднозначне запитання. Аніме – це ціла культура, цілий напрямок в мультиплікації. І однозначно сказати, що аніме – це добре або погано, не можна. Але дослідивши трохи історію і суть аніме, мене насторожили кілька моментів, про які хочу написати. 🤔 Ми звикли, що мультфільми – це для дітей. І коли батьки бачать, що підліток дивиться аніме, вони милуються: «Як добре, наша дитина ще мультики дивиться». Але якщо вони хоча б почитають, що таке аніме, або подивляться кілька серій, зрозуміють, що ці мультики далеко не для дітей. Але дивляться їх діти (пробачте, шановні підлітки, для мене ви таки діти). Відповідно через аніме вони впитують не найкращі ідеї, до яких їхній мозок ще не завжди готовий. 😟 Аніме – це Японія. В ньому відображається японський стиль життя, і, на мою думку, це пояснює, чому аніме таке популярне серед підлітків. З тієї ж причини, що й тік-ток. Чим більше чогось ненормального, тим популярніше. А японці справді в певних моментах мають трохи дивні традиції чи стиль поведінки. Здавалося б, що тут поганого? Поясню. 🗾 Кожна культура має свої особливості, і те, що нормально в Японії, не завжди буде нормальним в Європі. В Японії практично дозволена порнографія. За дослідженнями кожна 200-а японка знімалася в порно. Порнографічні матеріали продаються в будь-якому кіоску. Якщо я не помиляюся, порно-аніме теж існує. До чого я це кажу? До того, що рівень моральності в мультфільмах теж відображає ставлення японців до цього. Відповідно, в аніме трапляються не дуже пристойні сцени. 😔 Наступне. Як стверджують противники цього жанру, найсерйознішу критику викликає надмірна, на думку багатьох, кількість насильства й еротики в аніме, неадекватна поведінка людей, що захоплюються переглядом і колекціонуванням аніме, — отаку, що інколи виливається в патологічні форми (відхід від реальності, агресивність, близька до наркотичної залежність). ⚠️ І останнє. Релігія Японії теж впливає на аніме. Релігійний світогляд відображається в сценаріях. Найбільше – це синтоїзм і буддизм. Синтоїзм якийсь час був навіть державною релігією в цій країні. Якщо коротко – це язичництво. Об'єктами поклоніння є небесні й земні божества – небожителі, духи і явища природи, герої старовини, померлі родичі, тварини, предмети побуту і т.ін. Більшість японців практикують і синтоїзм і буддизм одночасно. Тобто практика синкретизму дуже поширена (синкретизм – це коли поєднується те, що, по ідеї, не мало б поєднуватися). ⛩️ Я розумію, що не можна всі напрямки аніме поставити в один ряд, і сказати: «В смітник!» Але варто розуміти, як мислять ті, хто створює цю продукцію, що вони хочуть донести до споживача. Я не можу сказати однозначно: ні, аніме не можна дивитися. Але, коли згадую вірш з Біблії: Те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали... — про це роздумуйте (Фил. 4:8) і переводжу погляд на аніме, висновки напрошуються самі собою. Які? Вирішувати вам. 🙏

Чи можна займатися йогою? 🧘 Що таке йога? Вікіпедія пише так: «Система психопрактики; духовна, ментальна та фізична практична методика зміни свідомості, тіла та психіки. Сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних методів». 🤔 Завжди, коли мова йде про якісь духовні методи чи практики, для мене це привід напружитися і заглибитися в дослідження, наскільки воно узгоджується з Біблією. Адже духовні питання – це вже сфера впливу Святого Духа, а якщо джерело цього питання не від Нього, то значить воно від іншої сили, яка є Його ворогом. Середини не буває. Ісус якось сказав: Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає (Луки 11:23) Звичайно ж, йога нічого спільного з християнством не має і пропонує заглиблення в самосвідомість через медитацію, певні фізичні вправи, дихання тощо. Хтось може сказати, що це просто вправи, які допомагають розслабитися і заспокоїтися, але справжня філософія йоги досить релігійна. Недарма практику йоги використовує буддизм, індуїзм, джайнізм та інші нехристиянські релігії. ⚠️ Ось що говорить Сучасний тлумачний психологічний словник про релігійний зміст медитації: «Східний тип медитації, представлений усіма формами йоги в Індії та даосизмом у Китаї, припускає релігійно-містичне розчинення індивідуальної свідомості в безособистісному, океаноподібному абсолюті». 📚 Сподіваюся, ви розумієте, що розчинення свідомості для християнина неприпустиме. Ісусу, коли Він був на хресті, запропонували алкоголь, щоб полегшити Його страждання: Дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити (Матвія 27:34) Йому було важливо, щоб Його свідомість була чистою: алкоголь міг вплинути на Його рішення, тож Він відмовився. ✝️ Так говорить Господь: Не привчайтесь до звичаїв народів (язичників)... (Єремії 10:2) Це гарне застереження для нас, щоб триматися подалі від таких практик. Інший текст ще більше категоричний: Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, — говорить Господь, — і до нечистого не доторкайтеся, і Я прийму вас... (2 Коринтян 6:17) Відповідно щирим християнам від йоги треба триматися якнайдалі. 🙏 Так, звичайно, якщо говорити тільки про фізичні вправи й розтяжки, які використовуються у йозі, вони можуть бути корисними для здоров'я, але де гарантія, що вони не є якимись певними ритуалами для досягнення якихось там рівнів «розчинення»? Зараз є досить багато різних видів фітнесу, які не пов'язані з будь-якими духовними практиками, якими можна спокійно займатися, щоб бути здоровим і тримати тіло в тонусі. 💪 На жаль, йога сьогодні стає все більше популярною, і поступово займатися йогою стало нормою для багатьох відомих людей, які своїм життям пропагують її й іншим. Але кожен з нас має свою голову на плечах, може проаналізувати, що воно таке, і чи варто його впускати у своє життя. Займайтеся нормальним «недуховним» спортом чи фітнесом, а вашою «медитацією» нехай буде молитва і роздуми над Словом Божим, адже це заспокоює набагато краще від йоги. 🕊

Чи треба завішувати дзеркала на похороні? 🪞 Кілька років тому, на похороні моєї тьоті я підійшов до православного священника, який проводив похоронну службу, і поставив йому це запитання, адже, як це завжди буває, в хаті всі дзеркала були завішені, і навіть на вантажному автомобілі, який перевозив труну, теж їх зав'язали. 🕯️ Він чітко відповів, що це забобон, і цього робити не потрібно. Коли я запитав, чому він не розповідає про це людям, йому не знайшлося, що відповісти. 😕 Традиція завішувати дзеркала почалася задовго до прийняття нашими предками християнства. Вона засновувалася на страхові перед нібито магічними властивостями дзеркал, через які можуть спілкуватися духи з потойбічного світу. Звичайно ж, Біблія такого не підтримує. Це справжні забобони, або як ще їх називають — марновірство, тобто «марна віра». 📖 Ще я чув таку версію, що душа померлого може подивитися у відкрите дзеркало, і не побачивши свого тіла у відображенні, може злякатися. А ще через дзеркало темні сили можуть захопити душу померлого, позбавляючи її можливості потрапити на суд Божий і до раю. Пробачте, але це вже історії для фантастичних фільмів жахів. І ці фейки, які не мають нічого спільного з істиною, чомусь передаються з вуст в вуста, і люди свято вірять в це, незважаючи на те, що ні Біблія, ні жоден священник жодної конфесії цього не підтримує. 👻 А коли їм розповідаєш про справжні біблійні істини, то тебе відразу називають фанатиком або сектантом. 🙄

Як полюбити свою церкву? ⛪ За своїх 28 років належності до церкви, я, як ніхто, знаю, якою вона може бути. У церкві можуть надихнути, а можуть обрізати крила. У церкві можуть вилікувати душу, а можуть завести в депресію. У церкві можуть допомогти прийти до Бога, а можуть спонукати до відступлення. І цей список можна продовжувати. 😔 Але, знаєш, я люблю церкву. Знаєш чому? Бо навчився відділяти церкву від людей. Це, насправді, непросто. Але коли ти говориш «Як полюбити церкву?», ти насправді запитуєш «Як полюбити людей у церкві?» 💁‍♂️ Мені в такому випадку згадується, як Бог виводив народ ізраїльський (тогочасну церкву) з рабства. Тоді Мойсей (пастор) стільки натерпівся від неї. Вони і ремствували, і повставали проти нього і проти Бога, через них довелося блукати пустелею 40 років замість 40 днів. І після цього всього, після того, як Мойсей з ними такого натерпівся, він молиться: «Тепер, якщо можеш простити їм гріх, то прости. Якщо ж ні, то прошу, викресли і мене з Твоєї книги, в яку Ти записав» (Вихід 32:32) Як йому вдалося так полюбити цю недосконалу «церкву»? Бо навчився розділяти не тільки церкву від людей, а й людей від гріха. Є відомий вираз «Бог ненавидить гріх, але любить грішника». Ось до цього й потрібно прагнути кожному з нас. Коли людина смертельно хвора, ми усім серцем ненавидимо цю хворобу. Ми намагаємося якось допомогти, збираємо кошти на лікування, молимося за людину. Коли ж людина хвора на гріх, ми чомусь починаємо не любити саму людину. Але гріх – це теж смертельна хвороба. І з нею потрібно боротися, молитися за людину, а не знищувати її. 🤦‍♀️ Так, церква не досконала, але вона – Божа церква. Так, люди у церкві грішні, але Господь любить кожного з них. І якщо вони грішать, ображаючи тебе, роби так, як робив Мойсей – ходатайствуй за них перед Богом. І чим більше ти будеш за них молитися, тим більше ти відчуватимеш, що вони тобі не байдужі. 🙏 Кожен із нас є частинкою церкви. І кожен із нас має запитати себе: «А якою була б церква, якби кожен в ній був таким як я?» Змінюймо церкву Божу разом, починаючи з себе, і тоді Господь ще швидше повернеться, щоб забрати Свою Церкву до Себе. ❤️

Чи треба жінкам одягати хустку в церкві? 🧕 Біблія пише: «І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена» (1Кор.11:5). Це ще одна тема для суперечок, але якщо уважно подивитися на контекст, то стає зрозумілим, про що говорить Апостол Павло. Варто прочитати весь уривок 1 Коринтян 11:4-16. А там говориться не тільки про жінок, а й про чоловіків. Читаємо: «Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить свою голову». (1 Коринтян 11:4) Стоп. Якщо вам доводилося бачити фільми про Ісуса, то там завжди було видно, що чоловіки, навпаки, покривали голову під час молитви. Навіть Сам Ісус покривався. Така була традиція. Може Павло чогось не знає? Але ж він сам з фарисеїв, хто-хто, а він добре знає всі традиції, і як має бути правильно. Можливо справа трохи не в тому, в чому ми звикли її бачити? 🤔 Ну добре, далі Павло починає говорити про жінку, і каже, що вона таки має бути з покритою головою. Чому? ❓ А тепер варіанти тлумачень. 🔍 Перше. Жінка має підкорятися чоловікові, і тому має носити такий знак на голові, як знак для ангелів. Але є кілька проблем з таким баченням, на які я відповіді не бачу. По-перше, мова про покривало, а не про хустинку, але не це головне. По-друге, як зрозуміти текст: «Коли жінка відрощує довге волосся, це для неї слава: їй дано волосся замість покривала». (1 Коринтян 11:15)? По-третє, чому для ангелів має бути якийсь знак, невже вони без нього щось не так зрозуміють? 🤷 Друге тлумачення. За історичними свідченнями, на той час у Коринфі було багато храмових проституток, які стриглися налисо, і саме цим виділялися серед інших жінок. В якійсь мірі це стало символом того, що жінка вільна і готова до статевих стосунків. А от жінка, що мала повноцінну зачіску, сприймалася недоступною, або одруженою. Тож Павло і говорить про пристойність мати волосся замість покривала, або ж покриватися, якщо волосся немає. А про ангелів один із сучасних перекладів каже так: «Тому в жінки має бути на голові знак особливої влади над нею, щоб не засмучувати непристойністю ангелів». (1 Коринф. 11:10) Тобто мова про пристойний вигляд. 👗 Третє тлумачення. Павло в іншому посланні вже згадує про волосся: «Так само й жінки хай одягаються скромно, із соромливістю та розсудливістю, хай прикрашають себе не заплітанням волосся, не золотом, не перлами, не коштовним вбранням...» (1 Тимофія 2:9) Все ж була якась проблема з цим заплітанням волосся, тож Павло і наголошує, що його варто покривати, або обстригати, щоб воно під час молитви не відволікало, не дратувало, і не спокушало. Знову ж таки мова про пристойність і скромність. 💇‍♀️ Я схиляюся до останніх двох тлумачень. В будь-якому разі, мова йде про культурні особливості того часу і того міста, адже, як я згадував на початку, щодо чоловіків питання покривала у юдеїв відрізнялася від того, що говорив Павло. Крім того, пам'ятаєте, Бог сказав Мойсею у свій час: «Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на яке ти став, це — свята земля!» (Вихід 3:5) Є певні культури у світі, які цього дотримуються, і роззуваються, приходячи на богослужіння. Ми ж цього не робимо, тому що наші звичаї і культура - інші. 👣 А взагалі мені тут подобається 16-ий вірш: «Та якщо хто бажає сперечатися, то такого звичаю не маємо ні ми, ні Божі Церкви». (1 Коринтян 11:16) Павло каже: не будемо про це сперечатися, адже це просто звичай (ну, або відсутність звичаю). 🤝 Отже, головне – зрозуміти принцип, який говорить Біблія з того чи іншого питання. І в цьому випадку, це – пристойність зовнішнього вигляду на богослужінні, зодягнена в культуру народу і часу, в яких живе людина. 🙏

Явлення Марії - що відбувається в Меджугор'ї ✨ Чи правдиві явлення Марії в Меджугор'ї та інших місцях? ❓ Багато християн чули про сучасні об'явлення Марії — Фатіма, Лурд, Меджугор'є. З кожним десятиліттям таких історій більшає, і для багатьох вони — доказ, що Бог і сьогодні говорить до людей, через Марію. 🌍 Для багатьох це основа поклоніння, молитов і паломництв — людям хочеться дотику до надприродного. Але давайте по порядку. 🤲 Меджугор'є — село в Боснії і Герцеговині, де з 1981 року шестеро дітей заявляють, що їм являється Діва Марія. Об'явлення тривають десятиліттями і, за словами очевидців, не припинилися досі. 📍 Факт, про який часто мовчать: Католицька Церква ніколи офіційно не визнавала ці явлення надприродними — позиція Ватикану: не встановлено, що це від Бога. Паломництва дозволяють, справжність не підтверджують. ⚠️ Щодо Діви Марії: Біблія вказує, що вона — унікальна жінка, смиренна й вірна, якій Бог довірив місію стати матір'ю Ісуса. Є біблійний принцип, який я вважаю базовим: усе надприродне чи будь-яке вчення варто перевіряти Писанням. Ось він: Ісаї 8:20: «Звертайтесь до Закону і до Свідчення пророків! Якщо вони не говоритимуть згідно з цим словом, то в них немає світла». Бог ніколи не суперечить Сам Собі — ні через видіння, ні через чудеса, ні через «особливі» послання. 🧩 Наприклад, фраза, яку нібито сказала Марія — «Бог править кожною вірою як володар своїм царством» — прирівнює всі релігії, натякаючи, що вони однакові для Бога. Це суперечить словам Ісуса: прийти до Бога можна тільки через Нього. 🌐 Пояснюють це іншим контекстом, тож за основу не беремо. Але є й інші питання — наприклад, заклик слухатися Марію і жити її посланнями, що напружено узгоджується зі Святим Письмом. 🤔 На горі Преображення Бог Отець сказав про Ісуса: Матвія 17:5: «Це є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав; Його слухайте!» Не Марію. Не ангела. Не якесь нове об'явлення. Апостол Павло йде ще далі — у посланні до Галатів: Галатів 1:8: «Але якби й ми чи сам ангел з неба благовістили вам щось інше, ніж те, що ми вам благовістили, – нехай буде відлучений!» Різко, але це Біблія. Є ще питання: якщо Марія — людина, яка померла, як пояснити її регулярні з'явлення? Біблія каже прямо: Еклезіаста 9:5: «Адже живі знають, що помруть, а мертві не знають нічого». Біблія не вчить, що померлі святі повертаються й передають послання живим. 📜 Можливо, скажете — Марія була воскрешена і піднята на небо. Але Біблія цього не згадує. Ісус доручив Марію Івану, який дожив до старості й написав Євангеліє та Об'явлення — Марія померла задовго до цих книг. 🕰️ І Іван жодним словом не згадав воскресіння і взяття Марії на небо — ні в Євангелії, ні в Об'явленні. Ідея з'явилася набагато пізніше. ❌ Крім того, Писання вчить: 1 Тимофія 2:5: «Адже один є Бог і один Посередник між Богом та людьми – Людина Ісус Христос». Таким посередником не може бути ніхто інший, яким би святим він не був. Біблія не дає альтернатив. 🚷 Хтось скаже: «Але ж є свідки, є плоди, є навернення до Бога». Та Біблія вчить, що це не аргумент: Матвія 24:24: «Бо постануть лжехристи та лжепророки і будуть чинити великі ознаки й чудеса, щоби звести, якщо вдасться, навіть і вибраних». Я не прив'язую це до конкретних візіонерів — висновки робіть самі. Але чудо само по собі нічого не доводить, як і щирість свідків. Біблія попереджає: Приповісті 14:12: «Є дороги, які видаються людині прямими, але їх кінець – стежка до смерті». Питання не в тому, чи щирі люди в Меджугор'ї — думаю, багато щирі. Але щирість — не доказ, що видіння від Бога. Я не закликаю сперечатися чи знецінювати чужу віру: поважаю віру кожного, навіть не погоджуючись. 🕯️ Закликаю до іншого: довіряти Біблії більше, ніж емоціям, Христу — більше, ніж будь-яким об'явленням, і бути обережними з чудесами, які не витримують біблійної перевірки. ❤️ Бо Бог уже сказав достатньо. І сказав це через Ісуса Христа. ✝️

Які почуття мають бути під час молитви? 🙏 За моїми спостереженнями, у християн різних конфесій є дві крайнощі в питанні богопоклоніння. Одна крайність – коли люди Бога сприймають в більшості через емоції. Не важливе віровчення, головне – відчути ейфорію від прославлення Бога. Такі люди взагалі дивуються, чого хтось сперечається щодо якихось доктрин в Біблії. Яка різниця? Головне – будь щасливий в Господі... Емоції – наше все. ✨ Інша крайність – емоції заборонені. Все треба сприймати розумом. Підчас співу не гойдатися. Руки не піднімати. Не аплодувати. Такі люди не сприймають взагалі емоцій під час богослужіння. Все сприймається через логіку і розум. 📖 Як має бути насправді? Як я вже сказав – це крайнощі. Справжня жива віра вміщає у себе і розум, і емоції. Неможливо по-справжньому любити без емоцій, неможливо бути спасенним з будь-яким віровченням. Отже, і розум, і емоції дуже важливі під час богопоклоніння. ❤️ А тепер щодо запитання. Потрібно розуміти, що всі ми різні, з різним вихованням, з різним дитинством, з різними дитячими проблемами, які вплинули на наш характер і на сприйняття Бога. Наприклад, мої батьки ніколи не «сюсюкали» одне з одним. Коли я виріс, для мене теж є проблемою публічно якось виявляти свою любов до дружини. Я не називаю її «зая», «котічка», «сонечко» і т.п. І не чекаю цього взамін. Але я неодноразово зустрічав пари, які привселюдно називають одне одного милими тваринками, цілують одне одного при всіх і т.п. І те, і те має право на існування. Аби всім було від цього комфортно. 👨‍👩‍👧 Так само і у стосунках з Богом. Якщо ти під час молитви не відчуваєш ейфорії – це не проблема. Бог в будь-якому разі чує тебе. Він буде тобі відповідати саме так, як ти будеш готовий почути. Через дослідження Біблії, через якісь обставини, через людей. Головне – продовжуй молитися, і не став прояв емоції за мету, інакше втрачається головна мета молитви – спілкування з Богом. Якщо ти зосередишся тільки на Ньому під час молитви, а не на її формі, то, можливо, й емоції зʼявляться, і сльози потечуть по щоках. Але це не правило, до якого треба прагнути. Спілкуйся з Богом так, як ти вмієш, і будеш щасливим. 🙏