tinderbox

Kavinsky покинув цей світ. Неможливо переоцінити вплив його музики і естетики на юного мене. Коли нісся увесь цей "ретровейв" двіж, ніхто не ретровейвив більше і крутіше за нього. Щиро люблю його перший альбом, а оце музичне відео винесло мозок 15-річному мені. RIP 💔

Цього року фільму Terminator 2: Judgement Day виповнюється 35 років. Нашим прокатникам зазвичай не потрібен привід, аби вкотре запустити його в кіно. Так, за своє свідоме життя, я вже двічі дивився його на великому екрані. І я б знову це зробив. Хороша нагода поділитися цікавим фактом, про який я дізнався нещодавно. Десь рік тому я натрапив на фото актора Роберта Патріка (aka Т-1000) у футболці Nine Inch Nails. Також він носить пін з логотипом гурту в документалці про створення фільму. Це мене здивувало. Подумав, прикольно. Днями дізнаюся, що в Роберта Патріка є брат, Річард Патрік (рис. 2), який був гітаристом NIN в період альбому Pretty Hate Machine, а пізніше він покинув NIN і заснував власний гурт, Filter, який теж є досить культовим. Подейкують, Роберт П. навіть намагався переконати Кемерона використати пісню Head Like a Hole у фільмі, але Кемерон, the boomer that he is, надав перевагу Guns N' Roses... Шкода! Два роки тому я мав розмову з моїм другом Джоном Обджектом (новий EP OUT NOW), і він висловив тезу, щось на кшталт: Ministry це музичний еквівалент першого Термінатора, а другий Термінатор – це Nine Inch Nails. Отакий цікавий зв'язок. Зрештою, Кемерон був дійсно неправий.

Футболка з принтом ілюстратора Стівена Венса у фільмі Roadkill (1989). Першочерговий дизайн був розроблений активістом і художником Марком Валленом у вигляді постера у 1980 році на піку Холодної війни, який зрештою потрапив на обкладинку LA Weekly. Але дослідивши цю тему, я зрозумів(?), що більш популярним стала версія/реінтерпретація Венса, яка частіше зустрічалася на футболках. В будь якому разі, говоряче, актуально.

Цього дня 30 років тому київський перекладач Толя мав бути вбитий на власне замовлення. Приятель небіжчика (1997) реж. В'ячеслав Криштофович

Липень. У вас досі є час послухати The Return of the Durutti Column (1980), зокрема через відкриваючу композицію, Sketch for Summer, що ідеально інкапсулює цю пору року. Та і окрім неї альбом в цілому має дуже літній вайб. Звук "мінімізовано" до дзвінкої гітари та ревербу, подекуди додаються ударні та синтезатори, і усе це створює якесь таке повітряне звучання, що нагадує сонячний літній день. Кумедно, що альбом вийшов у січні. Окрім музичної складової, альбом також цікавий своїм оформленням. Першочерговий наклад у 2000 копій мав обкладинку з наждачного паперу (рис.). Не зрозуміло чи це було зроблено навмисно, аби пошкодити інші платівки, що оточуватимуть цей альбом на полиці слухача, чи ні, але геніальний дизайн було розроблено Тоні Вілсоном, засновником Factory Records; робота над оформленням виконувалася руками колег по лейблу: учасниками A Certain Ratio і Ієном Кертісом з Joy Division. Кажуть, поки Кертіс займався поклейкою наждачки на вінілові конверти, решта учасників Joy Division дивилися порнофільми у тій самій кімнаті. Літо триває. Spotify | Apple Music | YouTube

A Girl Walks Home Alone at Night (2014) реж. Ана Лілі Амірпур

Belly (1998) реж. Гайп Вільямс

Друзі, якщо хтось пропустив, то цієї суботи, 27 червня, відбувається реальний день поезії адже на спортмайданчику КЦ Спаська 13 весь день нестиметься сходка поетів під крилом моєї подруги, кураторки Поетичного двіжу, Олі. Власне, а в чому реальність цієї події? А в тому, що поставлена мета зібрати в цей день СТО поетів/поеток. Тому якщо ви можете назвати себе поетом або вважаєте себе причетним до такої тусовки, то вам НЕОБХІДНО провести цю сонячну суботу на спортмайданчику. Зарядка для мізків і слова, скажімо так. Більше інформації тут. 🙏

Доброго ранку, сподіваюсь усі цілі після важкої ночі. Пропоную цього вівторка (тобто завтра) відвідати Echo Beach: черговий едішн Вечора Вінілу (зацініть афішу). Коли я писав селекторам Кості і Насті яким я бачу цей вечір, я використав слова "це якби в Bang Bang барі в Твін Пікс танцювали трохи більше; dreamy але upbeat". Тому буде ось таке. Буду радий бачити!

Трейсі Лордс (і Джон Вотерс) в музичному відео пісні Control, 1995 Учора під час прибирання вдома вирішив послухати щось енергійне і "робоче", і тут мені став у пригоді єдиний альбом американської акторки і моделі Трейсі Лордс, 1,000 Fires (1995). Певному демографічному прошарку вищезгаданий трек Control відомий через появу у фільмі Mortal Kombat (1995), але я цей фільм не бачив, тому для мене він, ЯК опенер альбому, став наче збиваючий насмерть поїзд. Неймовірний техно-монстр. І сам альбом в цілому якось несправедливо проігнорований, адже там відбувається багато класних давнтемпо/техно/транс речей, які згодом будуть у Мадонни на Ray of Light. Але от конкретно Control прям дуже вразив (саме альбомна версія на 7 хвилин!). You lost your lover Let me console you If you surrender You'll feel no pain 'Cause I'm the master of this game Раджу!

Диск з альбомом Rhythm of Love Кайлі Міноуґ як частина "часової капсули" Принцеси Діани. У березні 1991-го року Діана помістила капсулу у фундамент дитячої лікарні Great Ormond Street Hospital під час урочистого закладення наріжного каменю її нового корпусу як символічне послання майбутнім поколінням. It doesn't get any more nineties than this.