trobar clus

ну вголос

mz.music / heretic.camp

Шукаєм три роки, три роки перепитуєм у видавництва чи немає новин, копаєм барахолки. Дуже мрієм поповнити свою Юнгерівську колекцію його білоруським виданням. Купим, приймем в дар, обміняємо на нирку. trobar clus

Я не думаю, что Плотныйчерный будет ещё переиздаваться в первоначальном виде и композиции. И я очень хотел бы закрыть вопрос с остатком тиража, типа чтоб распродать его, а не повеситься на нем как Майнлендер. Так что если кто-то хотел купить книжку, но забыл или забил, то самое время https://pxpublisher.com.ua/shhilnyjchornyj/

Ибо, поверьте мне, — секрет наибольшей плодотворности и наибольшего наслаждения жизнью в том, чтобы жить опасно! Стройте свои города на склонах Везувия! Посылайте свои корабли в неведомые моря! Фридрих Вильгельм Ницше "Весёлая наука"

Життя - це не милостива чи немилостива сила, а призначення, яке поставлене перед людиною, призначення, яке вона повинна виконати або ж воно її погубить. Якби війна з її труднощами не навчила людей робити те, що необхідно, то ніколи б не з'явилися ті чудові вияви вищої людської поведінки, а брехня і лицемірство виправдували б уявну мудрість пасивних буржуа. — КУРТ ЕГГЕРС "БАТЬКО ВСІХ РЕЧЕЙ" trobar clus

Війна - це реальність, яку не можна прикрити фразами чи теоріями. Готовність до війни, необхідність захищатися з міркувань самозбереження - це запобіжний захід, продиктований інстинктами здорового народу, який усвідомлює своє право на життя і свій обов'язок…

Я помню, писала несколько лет назад про эту историю с Манном, а там еще и Ремарку досталось!

Трохи вписався в срач між прихильниками Ремарка та Юнґера. Зрозумів, що багато людей так і не розуміють, чому Ернст Юнґер має такий вплив і чому його настільки поважають з точки зору його біографії та книг. І, мабуть, саме в цій незручній складності й криється…

Трохи вписався в срач між прихильниками Ремарка та Юнґера. Зрозумів, що багато людей так і не розуміють, чому Ернст Юнґер має такий вплив і чому його настільки поважають з точки зору його біографії та книг. І, мабуть, саме в цій незручній складності й криється причина його ваги. Бо його біографія — це не просто історія «солдата, який просто став філософом». Це значно складніше. Це історія людини, яка пройшла через дві світові війни, побачила народження й крах кількох політичних світів, але до кінця життя так і залишилася фігурою дуже незручною. У Першу світову він був хоробрим настільки, що був на межі самознищення. У 1914 році пішов добровольцем до німецької армії, служив у 73-му Гановерському полку, швидко став офіцером і воював не десь у тилу, а в самій м’ясорубці Західного фронту. Сомма, штурмові групи, окопи, гранати, постійний ближній бій, поранення одне за одним. Юнґер пережив те, що більшість людей не переживає навіть у кошмарах. За війну він був поранений багато разів, отримав Pour le Mérite — одну з найвищих військових нагород Німецької імперії — і вийшов із війни не пацифістом, а людиною, яка сприймала війну як страшну, але майже метафізичну кузню особистості. Саме з цього досвіду написані «В сталевих грозах» — одна з найсильніших книжок про Першу світову. Її сила не в моралізаторстві, а в холодній точності та брутальній реальності. Юнґер описує війну очима людини, яка не просто її пережила, а певною мірою в ній сформувалася. Потім прийшла міжвоєнна Німеччина, Веймарська республіка, яка народилася в муках і в муках померла, націоналізм, політична лють, радикалізація, фашизм, а далі — нацизм. І тут Юнґер теж відзначився тим, що знову не став своїм для Рейху. Не був демократом у сучасному сенсі. Його ранні тексти точно не були миролюбними чи гуманістичними. Але він також не став нацистом. Відмовлявся від пропозицій НСДАП, критикував ідеологію, не вступив у партію, а його «На мармурових скелях» читали як алегоричну критику тоталітарної диктатури. Під час Другої світової Юнґер служив тиловим офіцером у Вермахті в окупованому Парижі. Він залишався солдатом своєї держави й носив німецький мундир, але водночас дедалі сильніше дистанціювався від нацистської партії та її ідеології. Юнґер мав контакти з французьким рухом Опору, що зрештою зробило його небажаною фігурою для режиму та призвело до його усунення зі служби. Його запідозрили у зв'язках із колом офіцерів, які організували невдалий замах на Гітлера 1944 року. Його безпосередні начальники в Парижі були страчені, а Юнґера врятував лише його статус всесвітньо відомого письменника та героя Першої світової війни. За критику Гітлера, сина забрали на війну де той помер. Оце, власне, і робить Юнґера таким складним і цікавим. Він незручний ані для культу, ані для простого засудження. Він занадто правий і мілітарний для комфортного ліберального канону. Але занадто незалежний, естетично холодний і внутрішньо автономний для радикальних правих. У ньому дивно поєднувалися холодна воїнська жорсткість і здатність бачити в противнику не лише мішень, а людину. Юнґер описував як уже збирався вбити ворожого солдата, але, побачивши світлину його родини, відпустив його. Після війни він відмовився проходити стандартну денацифікаційну процедуру, бо наполягав, що нацистом не був. За це мав проблеми з публікаціями. Але з часом повернувся в літературу вже не як співець «сталевої» людини, а як мислитель дистанції, внутрішньої свободи й автономії людини перед масовими ідеологіями та системою. Його пізніша фігура — це вже не штурмовик і не ідеальний солдат, а спостерігач, мандрівник і мислитель дистанції. Людина, яка не вірить у масові ідеології, не хоче розчинятися в державі, партії чи натовпі й намагається зберегти внутрішню автономію в епоху тотального тиску. У цьому є дуже важливе переосмислення. Молодий Юнґер шукав сенс у війні, дисципліні, ризику й екстремальному досвіді. Старий Юнґер дедалі більше шукав спосіб не бути перемеленим машиною історії. UAF | Ukrainian Armchair Front

Війна - це реальність, яку не можна прикрити фразами чи теоріями. Готовність до війни, необхідність захищатися з міркувань самозбереження - це запобіжний захід, продиктований інстинктами здорового народу, який усвідомлює своє право на життя і свій обов'язок жити. Неприпустимо також, щоб війну представляли лише як неминуче зло. Той, хто не здатен побачити у війні ідею, а у військових діях — ідеалістичну необхідність, повинен в якийсь момент не витримати розумово чи емоційно тягар, який приносить війна. — КУРТ ЕГГЕРС "БАТЬКО ВСІХ РЕЧЕЙ" trobar clus

Сегодня в Киева простились с бойцом РДК Тимофеем «Энеем» Ануфриевым, погибшем в стрелковом бою в первый день 2026 года. Тимофей был воином и интеллектуалом. Глубокий знаток античной философии, он сам словно пришел в наш мир из той древней и светлой эпохи. Был совершенной, гармоничной личностью в античном смысле. Прекрасно образованный, но всегда стремившийся заниматься все более глубоким самообразованием. Знаток искусства, литературы. Но при этом поразительно простой в общении, добрый, дружелюбный парень. Он планировал стать публичным философом, но на его молодость обрушилась война. Эней более не мог жить прежней жизнью — этого не позволяли ему ни честь, ни совесть, ни убеждения. Пошел в РДК. В штурмовики — на острие, на самый огненный край. Готовясь идти воевать, он как и все бойцы Корпуса, написал Письмо Смерти. «Смерть на войне есть смерть достойная и честная — перед собой и перед другими. Как бы прозаично и, возможно, глупо она бы ни выглядела, ее подлинное значение определяют ценности и идеалы, за которые я отправился снова воевать. Свобода и достоинство, мужество и храбрость — все это звучит предельно абстрактно, пока не находит свое воплощение в реальности. Быть свободным значит иметь мужество и храбрость воевать за свое достоинство с оружием в руках. Лишь сила дает всему этому смысл. Нет смысла жалеть о моей смерти, ибо если так случилось, значит, так было предрешено судьбой и богами» — написал Эней в письме, которое мы должны были прочесть в случае его гибели. Оригинал Письма Смерти Тимофея сейчас можно увидеть на выставке, посвященной РДК, в киевском Музее войны. Эней ринулся в стихию битвы. В бой против тех, кто хотел уничтожить его мир. Ходил в атаки, брал в плен врагов. Был награжден медалью «За содействие военной разведке Украины». Эней — навсегда в РДК! Навсегда в строю! Русский Добровольческий Корпус

Друзі певний час спільно з з командою мали змогу попрацювати над варіантом обласної геральдики. Так як час на це був лише по залишковому принципу допомогу нам складали науковці та автори сучасної символіки Збройних Сил України. Вчора особисто відвідали засідання Обласної Ради, де був представлений проект нашої робочої групи. Поки без деталей, як і інші проекти отримали певні рекомендації від голови Українського геральдичного товариства, і лише після того Обласна Рада представить готові варіанти. Вкину трохи інтриги, ми брали на себе задачу відтворити одну з найстаріших нині відомих символів нашого регіону, підтверджену в археологічних джерелах. Символіка відповідає сучасному духу області, її мілітарній історію та викликам які перед нею стоять зараз. Ми мусимо боротись з ворожими наративами та закладати потрібні сенси для виживання в майбутньому, без вигадок брати потрібне з минулого і нести вперед Всі деталі згодом

Вспомнил, засыпая, как сражающиеся люди в движении охватывались сложными фигурами огня, воплощая то ли принципы чистой математики, то ли фантазии о платоновских идеях просто и успешно. Легко писать, как война раскрывает людей трусами или героями, но это один и тот же разлом в две стороны. Никакая не истина о человеке, разве что изначальность о человеке и ничего нам не объясняет

Що ж стосується особисто мене, то мова йде про погаслий пломінь. Моє життя розбилось в урвищі, потонуло в глибинних хвилях, що покривають все. Але попри це я жадаю вірити, що пориви, які надихали дії людини вже померлої в очах більшості, якщо вона ще матиме…