➕TURECKIY➕Іnfowar UA🇺🇦

Слава Україні та її воїнам 🇺🇦 Смерть ворогам🔥 ПІДПИСАТИСЯ ⬇️ https://t.me/tureckiywarnews

Я заживо горів. Родом із Житомирщини, Андрій вступив до лав Збройних Сил України у 2018 році. Починав стрільцем, але невдовзі став кулеметником. Служив на Донецькому, Луганському, Харківському та Сумському напрямках. За роки служби Андрій неодноразово зазнавав осколкових поранень і двічі переніс операції. Щоразу повертався до строю, щоб продовжити службу. 16 травня, невдовзі після 7:30 ранку, російські війська обстріляли українські позиції, зокрема бліндаж Андрія. Він отримав опіки 90 % поверхні тіла, однак евакуювати його вдалося лише через 16 годин. У той момент шкіра буквально звисала з моїх пальців. — Андрій, український захисник Попри надзвичайну тяжкість травм, Андрій вижив і переніс складні операції. Лікарі зазначають: такі поранення майже завжди несумісні з життям. Попри те, що за законом Андрій уже має право звільнитися з військової служби, він вирішив продовжувати боронити країну. Каже, що один із його побратимів боїться залишатися на службі без нього. Сьогодні 30-річний військовослужбовець уже самостійно підводиться з лікарняного ліжка, робить перші кроки коридорами відділення та проходить завершальний етап лікування в Центрі термічної травми та пластичної хірургії Київського міського медичного центру. Дякуємо Андрію за його службу, а також команді лікарів, які невтомно боролися за його життя та якість життя після важких поранень. Україна вистоїть завдяки героїчним вчинкам таких людей! Історія від: «Християнська медична асоціація України».

Покровський напрямок – 15 серпня 2026 Минулу добу Покровський напрямок знову пройшов у високій інтенсивності. Загалом на фронті зафіксували 233 бойові зіткнення, з них 29 припали на нашу ділянку. Ворог атакував у районах Дорожнього, Котлиного та Удачного, а також намагався рухатися в напрямках Світлого, Нового Донбасу, Муравки, Білицького, Шевченка, Василівки та Сергіївки. Росіяни продовжують працювати малими піхотними групами, намагаючись просочуватися через посадки, балки та міжпозиційний простір. Паралельно активно застосовують FPV, розвідувальні БпЛА, «ждунів» і дистанційне мінування. У 59-й бригаді оцінюють глибину такої дронової кілзони приблизно у 20 кілометрів. Окремо ворог продовжує тиснути на Білицьке. Там фіксують поодиноких російських піхотинців, які намагаються проскакувати в забудову та закріплюватися у підвалах. Критичного накопичення противника наразі не фіксують, такі групи виявляють і знищують. Наше завдання тут незмінне. Побачити раніше, знищити до накопичення, не дати ворогу розгорнути наступ і системно вибивати його логістику, артилерію та пункти управління ПІДПИСАТИСЯ ⬇️ https://t.me/tureckiywarnews

🔄 Мапу оновлено ⚔️ Ворог просунувся поблизу Білицького

Те, що було пережито місяцями, монтувалося за пару годин, а виставляється за пару хвилин. За цими кількома хвилинами — місяці життя, пережитого болю, втоми та моментів, які назавжди залишаються в пам’яті. Наша свобода коштує життя наших братів і сестер. Щодня ми стоїмо та виборюємо її. Кожен день хтось віддає за неї найдорожче — своє життя. Ми маємо пам’ятати ціну нашої свободи та бути гідними тих, хто її виборює.

⚡️На одному з операційних напрямків оператори 6-го полку ССО Rangers здійснили спеціальні дії, полонили трьох окупантів та врятували одне оленятко. Діючи приховано оператори ССО інфільтрувались в район виконання завдання та здійснила наліт на ворожі позиції. Виявивши схованки противника, оператори запропонували здатися без бою, однак ворог не скористався цією можливістю. У результаті прямих дій одного військовослужбовця рф було знищено, а трьох взято в полон, вилучено зброю, засоби зв’язку та документи. Під час проведення спеціальних було виявлено несподіваного «учасника» — оленятко, яке евакуювали із небезпечної зони. Сили спеціальних операцій України: Завжди за межею!

НЕ ДАЄМО ШАНСІВ ОКУПАНТАМ Виявляємо на далеких підступах. Ведемо аеророзвідку. Відточуємо кожну ланку: від підготовки БК, логістики та роботи чергових до екіпажів ударних дронів. Фіксуємо ліквідації. Що б окупанти не шукали — знайдуть лише смерть.

🚫 Відмінна робота. ✈️ @a_shtirlitz

Рівно 85 років тому, 15 серпня 1941 року, з Маріуполя вирушив перший ешелон із працівниками та обладнанням «Азовсталі». Так розпочалася евакуація підприємства через наближення німецьких військ. Обладнання демонтували й вивозили майже до останнього дня. 7 жовтня на заводі зупинили доменні та мартенівські печі, а вранці 8 жовтня «Азовсталь» залишили останні два вагони з персоналом. Уже того ж дня німецькі війська окупували Маріуполь. Через 81 рік завод знову опинився в епіцентрі великої війни. У 2022 році «Азовсталь» стала останньою фортецею українського Маріуполя та одним із найвідоміших символів спротиву російській агресії. Оборона міста тривала 86 днів, 82 з яких — у повному оточенні. На території заводу билися військовослужбовці «Азову», морські піхотинці, прикордонники, нацгвардійці, поліцейські та бійці інших підрозділів Маріупольського гарнізону. У підземних укриттях разом із ними переховувалися цивільні, зокрема жінки, діти та літні люди. Без нормального постачання, за критичного браку води, їжі й медикаментів, під постійними авіаударами та артилерійськими обстрілами українські воїни продовжували тримати оборону. У травні з території заводу вдалося евакуювати цивільних. 16–20 травня 2022 року захисники Маріуполя, виконуючи наказ вищого військового керівництва про збереження життя особового складу, залишили «Азовсталь». Для багатьох із них після 86 днів боїв розпочався російський полон. Частина оборонців досі не повернулася додому. 15 серпня — не річниця початку чи завершення боїв за «Азовсталь». Але це ще одна нагода згадати тих, хто перетворив зруйнований завод на символ української мужності та незламності. Героїв «Азовсталі» потрібно пам’ятати не лише у визначні дні. Пам’ятати загиблих. Боротися за звільнення полонених. І не дозволяти світові забути, якою ціною тримався український Маріуполь.

«Кожен заїзд зараз, як останній. Треба уточнювати у групи РЕБ, чи є там перехоплення. Якщо чисто — можемо їхати. Уточнюємо у наших вогневих груп, може, оптоволокно летить. Якщо вони кажуть, що чисто, — можемо їхати». Випадків проникнення російських окупантів у Дружківку не було, розповіли Суспільному військовослужбовці 28 окремої механізованої бригади. Наприкінці липня бійці мобільної вогневої групи взяли російського військовослужбовця в полон неподалік Олексієво-Дружківки. Детальніше про роботу мобільних вогневих груп в місті та нові технології російської армії — дивитись та читати.

Вперше після призначення нового Головкома побувала на фронті. Ніколи не переставала відвідувати зону бойових дій, але це ставало дедалі екстремальнішим, адже доводилося мати справу не лише з фізичною небезпекою через обстріли, дрони та інші фактори війни, а й із гонитвою Сирського та його наближених за тим, щоб я не мала інформації про їхні зловживання, неадекватні накази та про те, що насправді відбувається. Врешті, наприкінці, оминала штаби та працювала безпосередньо на позиціях дронщиків, у фронтових містах тощо. Ніколи не переставала адвокатувати те, що і як відбувається. Зокрема, що проблеми з обороною Донецької області замовчувалися, а ресурси перенаправлялися на інші напрямки. Так, зокрема, ворог майже захопив Костянтинівку, вже не кажучи про Покровськ чи Селидове значно раніше. Це був складний і водночас максимально відвертий період, який залишив багато вражень від кооперації та пошуку істини. Також це був період інтенсивної роботи щодо евакуації цивільного населення зі спецпризначенцями Нацполу та опрацювання відповідного закону. Тут спасибі Клименку. Дякую всім і кожному, хто допомагав. Зараз, звичайно, у військах відчувається свіже повітря. Уже деякі репресовані командири, яких знаю і поважаю, повернулися із заслання, уже буквально за тиждень помітна інша динаміка рішень, бойовий дух. Люди менш затиснуті. Що і як буде далі — важко сказати, але надія у військах є. Із предметного: нарешті те, що відбувається з просуванням росіян до Краматорська, стало пріоритетом, і вже є певні системні зміни. А вигнання ворога з Дніпропетровської області дуже швидко довели до логічного завершення, що дало змогу приділити увагу іншим напрямкам. Для цього потрібно було буквально кілька рішень, які затягувалися й не приймалися. Фото: У Дружківці цього тижня. На жаль, місто вже не має жодної цілої будівлі.

Купянск, Харьковская область. «Помощь русскоязычному населению» от России. В чем смысл бесконечной бойни за бесполезные руины? А ни в чем, просто психопаты получают удовольствие от процесса @kazansky2017