Turok / Punisher Sword 🗡️🇺🇦

Літо 🫡🇺🇦⚡️

Коли ми говоримо про незалежність, то найчастіше уявляємо собі свободу — право жити так, як хочемо, самостійно вирішувати, куди йти і ким бути. Але правда у тому, що шлях до незалежності часто проходить через особливу суперечність. Щоб Україна залишалася вільною, сотні тисяч людей зробили свідомий вибір частково відмовитися від власної свободи. Вони одягли форму, стали частиною війська, підпорядкували себе наказам і дисципліні, пожертвували своїм цивільним життям. Може здатися, що тут є протиріччя: як можна боротися за свободу, відмовляючись від неї? Але саме це й робить цей вибір настільки справжнім. Бо свобода — це не лише “робити, що хочу”. Це здатність прийняти рішення та взяти відповідальність за щось більше, ніж ти сам. І тому ті, хто віддав частину власної незалежності, насправді зберігають її для всієї України. Обов’язково треба пам’ятати тих, хто віддав за цю незалежність життя. Саме завдяки ним ми можемо й далі говорити про свободу. Їхня жертва — це основа нашого сьогодення. Є також ті, про кого ми не маємо права мовчати: це наші полонені. Вони позбавлені свободи буквально. Вони переживають найважчі випробування, і їхнє повернення додому — це теж частина нашої боротьби за незалежність. Адже країна, яка справді є вільною, не може залишати своїх людей у неволі. Тож у цій особливості свободи є кілька облич. Є ті, хто добровільно обмежив себе, щоб ми мали шанс жити у вільній країні. Є ті, хто пожертвував життям, аби незалежність стала реальністю. Є ті, хто нині чекає повернення з полону, щоб знову відчути, що означає свобода. Отже, незалежність — це не лише історичний акт, підпис чи дата. Це жива боротьба, це вибір, і це відповідальність — перед тими, хто вже заплатив найвищу ціну, і перед тими, кого ще потрібно повернути додому. “Ми мусимо навчитися жити так, щоб наша незалежність була не папером, а нашою природою.” – Левко Лук’яненко

Друзі, запрошуємо Вас доєднатися до Благодійного забігу імені Героя України Євгена Храпка! Євген — «хрещений батько бойових медиків ЗСУ», який поліг на полі бою, рятуючи інших. 🏃Біжіть з нами 2️⃣0️⃣ вересня у Києві або онлайн Біжіть в пам’ять про тих, хто загинув, надаючи іншим медичну допомогу! Забіг названо на честь Євгена Храпка, сержанта 92-ої ОМБр, бойового медика, інструктора з тактичної медицини. Саме Євген домігся визнання цієї спеціальності в Україні та долучився до введення штатної посади для персоналу без медичної освіти. За перші три місяці повномасштабної війни Євген здійснив понад 100 виїздів на евакуацію поранених і загинув від час одного з них 11 червня 2022 року поблизу с. Українка на Харківщині. 8 липня 2023 року Указом Президента України Євгенові Храпку було присвоєно звання Героя України (посмертно). 📌Цей забіг — наша вдячність і шана до пам’яті всіх загиблих бойових медиків, медиків-рятувальників, парамедиків, військових лікарів. На жаль, практично у кожного в Україні є такі близькі, друзі, знайомі. 🌐 ЛОКАЦІЯ офлайн: м. Київ, парк «Труханів острів» ☑️Зустрічаємось на старті: 20 вересня о 9:30. 📌100% донатів ми передамо на проведення навчань з тактичної медицини для військовослужбовців ЗСУ і розвиток tccc.org.ua — тієї самої тактичної медицини, за яку так вболівав Євген Храпко. 🔸Мінімальний стартовий внесок 500 грн. 🔸Для студентів та учнів 250 грн. 🔸Для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей загиблих участь безкоштовна! Оплата стартового внеску учасниками здійснюється за посиланням: https://secure.wayforpay.com/donate/da400e4a9e704 Детальна програма та реєстрація тут: https://forms.gle/ZXESGCqsGF1zRej4A Дякуємо за участь і підтримку! Слава Україні 💛💙! #всеукраїнськарадареанімації #такмед #врр #БіжуЗарадиТакмеду

⚡️⚡️⚡️🇺🇦

Коли ми говоримо про незалежність, то найчастіше уявляємо собі свободу — право жити так, як хочемо, самостійно вирішувати, куди йти і ким бути. Але правда у тому, що шлях до незалежності часто проходить через особливу суперечність. Щоб Україна залишалася вільною, сотні тисяч людей зробили свідомий вибір частково відмовитися від власної свободи. Вони одягли форму, стали частиною війська, підпорядкували себе наказам і дисципліні, пожертвували своїм цивільним життям. Може здатися, що тут є протиріччя: як можна боротися за свободу, відмовляючись від неї? Але саме це й робить цей вибір настільки справжнім. Бо свобода — це не лише “робити, що хочу”. Це здатність прийняти рішення та взяти відповідальність за щось більше, ніж ти сам. І тому ті, хто віддав частину власної незалежності, насправді зберігають її для всієї України. Обов’язково треба пам’ятати тих, хто віддав за цю незалежність життя. Саме завдяки ним ми можемо й далі говорити про свободу. Їхня жертва — це основа нашого сьогодення. Є також ті, про кого ми не маємо права мовчати: це наші полонені. Вони позбавлені свободи буквально. Вони переживають найважчі випробування, і їхнє повернення додому — це теж частина нашої боротьби за незалежність. Адже країна, яка справді є вільною, не може залишати своїх людей у неволі. Тож у цій особливості свободи є кілька облич. Є ті, хто добровільно обмежив себе, щоб ми мали шанс жити у вільній країні. Є ті, хто пожертвував життям, аби незалежність стала реальністю. Є ті, хто нині чекає повернення з полону, щоб знову відчути, що означає свобода. Отже, незалежність — це не лише історичний акт, підпис чи дата. Це жива боротьба, це вибір, і це відповідальність — перед тими, хто вже заплатив найвищу ціну, і перед тими, кого ще потрібно повернути додому. “Ми мусимо навчитися жити так, щоб наша незалежність була не папером, а нашою природою.” – Левко Лук’яненко

23 СЕРПНЯ - День Державного прапора України Наш прапор б‘ється не від вітру, а від останнього подиху кожного з Воїнів, які загинули захищаючи його! 🇺🇦 Олексій "Солдат" Рубцов. - В строю!🫡 @lossolomas_kyiv

⚡️⚡️⚡️🇺🇦

Become a master of the basics. This war eats amateurs every day that are too lazy to seek professionalism. ———————————— Опановуйте базові знання до рівня майстра. Війна щодня пожирає новачків, яким ліньки ставати профі. Логан

Свіжачок! ⚡️⚡️⚡️

Сьогодні гарно та злагоджено попрацював на евакуації з суміжними силами Бійці важкі, але вивезли та стабілізували успішно 😎🇺🇦⚡️

Як вам такий нічний двіж?Якщо вже попався, то в живих ворога не залишаємо… 😎🇺🇦🗡️

🥷🏽 🇺🇦 ⚔️

З Днем медика Всіх причетних! 🫡🇺🇦🚑

🐥🇺🇦🫡

Тільки зараз ознайомився з масштабним прогнозом, опублікованим ще в квітні цього року групою дослідників під керівництвом Денієля Кокотайло. Це — відомий дослідник ШІ, до 2024 року був у команді OpenAI. Якщо максимально стисло — вже у 2026 році штучний інтелект почне масову автоматизацію робочих місць. І це не про ефективність — це про безробіття. А безробіття, як показує вся історія людства, ніколи не закінчується просто «зниженням рівня комфорту». Воно веде до протестів, бунтів, революцій. А тепер до цього додайте ще й деструктивну силу мільйонів людей, які впевнені, що мають права і свободи — але при цьому не мають роботи, перспектив і майбутнього. Розпочнеться неолуддизм — боротьба проти ШІ, проти технологій, проти системи. А в 2027 році, з великою ймовірністю, з’явиться надлюдський інтелект (superhuman AI), чий вплив буде співмірний з Індустріальною революцією. Тільки не за сто років, а за два. Що нас у всьому цьому кіберкеку цікавить? А те, що еліти ще у XIX столітті вирішували проблему бідних і агресивних мас дуже просто — війною. Замість того, щоб молодь ішла в революціонери й профспілки — її пускали на фронт. Під гаслами. Під фанфари. Потім впала народжуваність, а міське населення, що ще вчора було сільським, поступово перейшло до моделі життя «1–2 дитини, але не більше». Бо вже не в хліві, а в квартирі. Бо вижити в місті — це конкуренція, а не виживання на полі. Паралельно різко зросла цінність життя. Якщо в XIX столітті проста людина була функцією — працівником або мʼясом — то сьогодні вона вже «особистість», «громадянин», «субʼєкт права». І от уявіть: мільйони людей, що більше не потрібні економіці. Але переконані, що їм «винні». Росія вже показала один із можливих варіантів: сотні тисяч трупів, і жодного спротиву з боку решти населення. Вони самі назвали це — утилізацією зайвих. Країни-джихади вимруть. Не вірю, що ці мавпи виживуть у технологічному світі. Іран тому яскравий приклад: невміння адаптуватися, технологічна відсталість і ставка на середньовічну фантомну велич. А от найкращі стартові позиції — у тих, у кого вже є армії роботів. Станом на сьогодні це Україна, Росія, Китай та Америка. Україна в цьому авангарді. Бо ми маємо найбільшу щільність манкуртів на квадратний кілометр, і саме тому змушені працювати над автоматизацією швидше за інших. У нас це не питання економіки — це питання виживання. Затяжна війна створює реальні технології, не для презентацій — а для ротації, збереження життя і вбивства ворога. Вона природним образом відсіює все мертвонароджене. Хто максимально вкладеться в Україну чи Росію — той і буде на коні. Ми не знаємо точного вигляду майбутнього, але обриси вже видно. Боротьба за місце під сонцем буде між трьома началами: людиною розумною, людиною модернізованою, і не людиною узагалі. Той, хто переможе в цій кривавій гонці, і визначить правила другої половини XXI століття.

Велика подяка Маску за масштабни навчання зв'язківців «Мертвий півень 2025». Зв'язківці діяли чітко і злагоджено, хтось дві години завантажував оновлення, хтось 40 разів «складав і розкладав» Старлінк, хтось молився і матюкав СпейсХ. А хтось перейшов на заздалегідь підготовлені резервні канали зв'язку. Сподіваюся тепер командири змусять робити резервні канали, тих хто ще нічого не зробив.

Сьогодні двіжуємо на цивільному ⚡️