Вивчаємо Біблію Разом

#4 Левіт 4-5:1-13 розділи / Тінь Прийдешнього Цікаве спостереження: "Тож учинить з цим тельцем так само, як учинив із тельцем жертви за гріх. Саме так нехай зробить. Так священик здійснить за них викуплення, і їм буде прощено ( וְנִסְלַ֥ח)". Левіт 4:20. Корінь סלח з'являється в Левит уперше саме тут, і СУБʼЄКТОМ прощення ЗАВЖДИ є лише Бог. Це пояснює обурення книжників у Мр. 2:7, коли Ісус каже хворому «прощаються тобі гріхи твої». Виходить, за єврейською логікою - це пряма претензія на Божественність, бо жоден священик, жертва чи людина не могли бути «суб'єктом» סלח, лише посередником і обʼєктом дії. Слухати зараз 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

#3 Левит 2-3 розділи / Подяка Богу за Його присутність А ви помічали, що Левит 2:13 - Це перша вказівка на те, що сіль слід було додавати до всіх приношень? Ще одне настановлення щодо хлібного приношення стосувалося використання солі. Усі хлібні приношення мали бути приправлені сіллю. Ця сіль названа «сіллю заповіту твого Бога». Сіль є консервантом, тому вона символізує ідею, що заповіт не може бути знищений вогнем чи тлінням. Вислів «заповіт солі» підкреслює тривкість, або вічність заповіту. Багато хто вважає, що пов'язання солі із заповітами походить від звичаю укладати заповіти під час урочистих трапез, до складу яких входила сіль. Слухати зараз 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

Після кожної групи жертв ми читаємо цю дивну фразу: "Це всепалення, вогняна жертва, приємні пахощі для ГОСПОДА" Левит 1:13. Виникає питання, чому вона приємна, якщо спалене мʼясо воняє нестерпно? Але тут справа в поякаянні і покорі Оскільки всепалення було найпоширенішою жертвою в ізраїльському богослужінні, його приносили не лише щоденно, а й у поєднанні з іншими святами (Числа 28), воно слугувало щоденним нагадуванням про те, що віруючі мають постійно визнавати свої гріхи перед Богом: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він, будучи вірний та праведний, простить нам гріхи, та очистить нас від неправди всякої» (1 Ів. 1:9). Крім того, ця жертва приносилася Богові цілком, а тому була вираженням повної покори. Багато коментаторів вважають, що заклик Павла до віруючих представити себе як живу жертву є алюзією на принесення всепалення: «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добра й ПРИЄМНА, і ДОСКОНАЛА» (Рим. 12:1-2).

#2 Левит 1:1-17 / Жертва цілопалення і повна посвята Богові Ми сприймаємо стосунки з Богом, як щось лайтове, приємне, що дає крила і надихає. Все це так, але до жертви Христа, складовою частиною будь-якого спілкування з Богом була кров жертви. Покаяння, подяка, обітниця, свята або спомин: "...а сини Аарона, священики, візьмуть його кров і покроплять кровʼю жертовник довкола, що при вході в Намет Свідчення..." Левит 1:5. Книга Левит важлива тим, що вона розкриває реальний бік стосунків Бога і людини. Спілкування з Богом - це не безкоштовні хвилини. Sim-ка унікального звʼязку, так би мовити, оплачувалася кровʼю Досконалого Ягня. Слухати зараз 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

#1 Левит Вступ. / “Найскладніша” книга Біблії. Ось ми і зробили це! Нарешті, ми розпочали дослідження найважливішої книги Старого Завіту ( тому, що це середина Тори). Тривалий час я переконував себе, що книга Левит має три важливі недоліки: Складна мова та стиль - довгі переліки жертвоприношень, ритуальних деталей і законів здаються далекими й нецікавими для сучасного читача. Відчуття "нерелевантності" - це "старозавітний закон", який скасований Христом, і тому немає практичної цінності для сьогодення. Брак розуміння контексту - без знання давньоєврейської культури, храмового богослужіння та системи жертв важко зрозуміти глибинний богословський сенс тексту - не, ну це точно, але для того ми і працюємо для вас... Отже... Слухати зараз 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

Друзі, нагадую, що в наступний вівторок ми розпочинаємо дослідження книги Левит. Буде складно, але цікаво, буде незрозуміло, але корисно. А можливо, ми зірвемо джекпот і буде все одразу )))

Що об'єднує покоління в пустелі з поколінням минулих і сучасних християн? - Скінія. "У Старому Завіті Бог промовляв до людини зі Скинії (намету), тоді як у Новому Завіті Він промовив до нас через Свого Сина. У дуже реальному сенсі можна сказати, що Ісус замінив собою храм (Ів 2:19–22; Кол 2:9). Більше того, ті, хто перебуває у Христі, тепер насолоджуються постійною присутністю Духа, подібно до того, як скинія була духовним оселищем Божого Духа. Церква в цілому, а також окремі віруючі є храмом Святого Духа (Ів 14:16–17; 1 Кор 3:16–17; 6:19–20; 2 Кор 6:16; Еф 2:19–22)" Марк Ф. Рукер, Leviticus, том 3A, The New American Commentary (Nashville: Broadman & Holman Publishers, 2000), 83.

Сенс 3 Книга Левит має цікаву структуру Це географічно найбільш "статична" книга Тори, усі події відбуваються на горі Синай протягом кількох місяців (Вих. 40:17; Чис. 1:1), при цьому займає цілу книгу. Книга має класичний приклад хіастичної структури: центром книги є глава 16 (День Очищення), навколо якої симетрично розташовані закони про чистоту/нечистоту (гл. 11-15 і 17-20) та жертвоприношення (гл. 1-7 і 23-27). Левіт це центральна, "серединна" книга П'ятикнижжя не лише за порядком, а й богословськи: закони про святість стоять у центрі оповіді про виведення Ізраїлю з Єгипту (Вихід) і його ведення до Обітованої землі (Числа).

Як читати складні "застарілі" тексти Левит про жертвоприношення? (ПРИКЛАД): «Якщо якийсь чоловік з Ізраїлевого дому заріже вола… поза табором, а не приведе їх до входу в Намет Свідчення, щоб принести у всепалення ГОСПОДУ перед ГОСПОДНІМ Наметом, то такому чоловікові це зарахується як кровопролиття… така людина буде знищена з-посеред свого народу» Левит 17:3–4. Коротко, цей текст про категоричну централізацію поклоніння Богу, яка передбачала обов’язково присутність біля Скінії в процесі поклоніння і жертвоприношення. Тут саме час згадати слова Христа, які наче відміняють цю постанову: «Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників» Івана 4:23 Складається враження що Христос просто перекреслив централізацію поклоніння і каже: "Там де двоє або троє, там і я посеред вас. Де саме? Та на буд-якому місці". АЛЕ… В Новому Завіті категоричність поклоніння залишилась так само, як і в книзі Левіт. Втім, тепер Скінія - це Христос. Згадайте того ж Івана. Слово, що "стало тілом і оселилося (ἐσκήνωσεν отаборилося наметом - той самий корінь, що й שכ״ן/מִּשְׁכָּן! Вих. 40:35) серед нас" (Ів. 1:14), Апостол тепер говорить про поклоніння, вільне від місця бо Сам Бог-Слово присутній не в наметі, а у Христі. Фактично централізація поклоніння залишилася з часів Левитів незмінною, але тепер зосереджена на Христі. Саме тому ми наполягаємо щоб богослужіння були христоцентричними.

П’ять причин, чому послання до Євреїв складно вивчати без книги Левит. Євр. 5:1-3 - алюзія на Левит 9:7, 16:6 (первосвященик приносить жертву спершу за себе) Вказує на досконалість Первосвященика Христа, якій не мав потреби спокутувати власні гріхи. Євр. 9:7, 9:25 - Левит 16 (Судний день, вхід у Святе Святих раз на рік) знову відсилка на досконалість Первосвященика Христа Євр. 9:12-14, 22 - жертовна кров, очищення (всі ці терміни пояснюються в книзі Левит 16-17) Євр. 10:1-4, 11 - неспроможність левитських жертв усунути гріх остаточно (узагальнена алюзія на Левит 1-7, 16) Євр. 13:11-13 - Ну і найсильніша алюзія: спалення тіл жертовних тварин "поза табором" (Левит 16:27) використовується для пояснення страждання Христа "поза брамою" Це місце деякі дослідники і коментатори навіть пропонують зараховувати як квазі-цитату, хоча формально це парафраз. Висновок. Вивчення послання до Євреїв без книги Левіт нагадує навчання з другого семестру. Ну якби вчитися можна, але відчуття, що багато чого пропустив.

ТОП 6 Цитат, з книги Левит, і які ми бачимо в Новому Завіті Левит 19:18 ("Люби ближнього свого, як самого себе") - друга найбільша заповідь, яку згадують автори НЗ: Матв. 22:39, Марк 12:31, Лук. 10:27, Рим. 13:9, Гал. 5:14, Як. 2:8 Левит 19:2 ("Будьте святі, бо Я святий") 1 Петра 1:15-16 посилається на Левит 19:2, коли каже: «як Той, Хто покликав вас, святий, будьте й ви святі в усій поведінці, бо написано: „Будьте святі, бо Я святий"» Левит 18:5 ("Виконуйте закони Мої... і буде людина жити ними") - Рим. 10:5, Гал. 3:12 Левит 12:8 (жертва за очищення після пологів) Лук. 2:22-24 (стосується Марії) дізнаємося про фінансовий статус родини Ісуса Левит 14 (закон про проказу) Матв. 8:4, Марк 1:44, Лук. 5:14 Ісус наказує зціленому прокаженому виконати вимоги Левита Левит 26:11-12 ("Я буду перебувати серед вас...") алюзія в 2 Кор. 6:16, або відсилка на Івана 1:14 "І Слово стало тілом, і перебувало (отаборилося) між нами, і ми побачили славу Його, - славу як Єдинородного від Отця".

Сенс 2 ЛЕВІТ - книга, що надихнула апостола Петра. Петро будує основну думку послання, святість під час випробувань, на ключовій тезі книги Левіт. Петро це пояснює так: «…як Той, Хто покликав вас, є святий, будьте й ви святі в усьому вашому житті, адже написано: Будьте святі, як Я Святий!" 1 Пет. 1:15-16. В книзі Левіт ця ключова ідея неодноразово повторюється в різних контекстах:"Адже Я ГОСПОДЬ, ваш Бог. Тож і ви будете освячуватися й станете святими, бо Я святий... Я ГОСПОДЬ, Який вивів вас із єгипетського краю, аби бути для вас Богом. Тому і ви будете святими, бо Я святий." Левіт 11:44-45, Так само Левіт 19:2 та 20:7 Християнин має жити праведним життям не тому, що бажає вразити Бога. Ми мусимо і повинні бути святими тому що ми діти свого батька, тому, що Бог свят. Ну а ідею Петра про "непорочного й чистого Агнця" (ἀμνοῦ ἀμώμου καὶ ἀσπίλου) без книги Левіт 22:18-25 взагалі зрозуміти важко... Святість це не досягнення або віщій рівень в стосунках з Богом, це норма, і обовʼязковий мінімум для КОЖНОГО, хто приходить. І ось тут ми починаєм розуміти що не "вивозимо" і при таких розкладах, нам потрібен Посередник.

(ПРОДОВЖЕННЯ) "ГОСПОДЬ покликав Мойсея і промовив до нього..." Левіт 1:1. Ідея співіснування Святого Бога з грішною людиною, про яку ми казали у попередньому тексті - має неймовірне практичне застосування. Святий Бог ненавидить гріх людини, але саме Він і пропонує людині шлях до відновлення стосунків. Впевнений, кожен з вас стикався особисто з проповідником-правдолюбом, або ви бачили рілс де цікаві спікери викривають "злочин" або "гріх". Виглядає круто. Я теж певний час мріяв стати викривачем. Аж поки не збагнув: Правда, це лише половина справи. Бог жорстоко і безкомпромісно карає гріх, але той самий Бог ЗАВЖДИ пропонує шлях до зцілення. Згадайте пророцтво про воскресіння Христа. Там є такі слова: "Підемо, – скажуть вони, – й повернемося до ГОСПОДА! Він нас розшарпав, але Він і вилікує нас; поранив нас, і перевʼяже наші рани. Після двох днів поверне нас до життя, а на третій день поставить нас на ноги...". Осія 6:1–2. Висновок: Якщо ви наговорили іншим багато "правдивих" слів і не вказали шлях до зціленя, вітаю, ви гідно виконали роботу "обвинувачувача" (הַשָּׂטָ֤ן) - той що обходить і вишукує недоліки Йов 1:7. Натяк зрозуміли. Але, якщо ви сказали та допомогли у відновленні зраненого серця, ви вчинили як ГОСПОДЬ.

"І Мойсей вже не міг увійти в Намет Свідчення, бо Намет оповила хмара, і ГОСПОДНЯ слава наповнювала Намет... Так ГОСПОДНЯ хмара над Наметом була перед очима усього Ізраїлевого дому вдень, а вогонь був над ним уночі впродовж усіх їхніх подорожей. "ГОСПОДЬ покликав Мойсея і промовив до нього з Намету Свідчення". Вихід, 40:35,38 - Левіт 1:1. Чим важлива книги Левіт? З одного боку читати книгу Левіт, це якби ти читав розклад залізничного транспоту за вересень 1898 року. Цікаво, історично, є певний вайб, але що з цього можна взяти сьогодні і зараз? В очікуванні глибокого дослідження будемо шукати сенси для цього самого дослідження. СЕНС 1 Слава, що зачиняє двері і Голос, що відчиняє їх Словом. Книга Вихід закінчується тим, що Мойсей не може ввійти в Божу присутність на постійній основі, бо там була Божа Святість. Слава заповнила скинію настільки, що навіть пророк-посередник залишився зовні. Проте в книзі Левіт ми бачимо що і Мойсей і священники заходять Божу присутність і говорять з Богом і просять Його за народ. Книга Левіт пояснює ТАЄМНИЦЮ, яким чином грішна людина може прийти в Святість Бога і перебувати в спілкуванні з Ним. Що треба щоб грішне наблизилося до Святого і залишилося жити? Про це ми будемо говорити в наших наступних подкастах.

#56 Книга Об’явлення 22:10-21 / Заклик до вічного спілкування Ось і все. Думав, як краще закінчити цю серію подкастів, і прийшов до висновку, що краще Клайва Льюїса це ніхто не зробить. Ось фінальні рядки сьомої останьої книги "Остання битва", про Нарнію, короля лева Аслана і чарівний світ: "...Навчання закінчилося – канікули почалися. Сновид скінчився – настав ранок. І що більше він говорив, то менше скидався тепер на Лева; але що трапилося після, було таким незвичайним та чудовим, що й писати про те мені зовсім не годиться. Для нас історія добігла кінця, і ми можемо, не кривдячи серцем, сказати, що відтоді вони жили довго й щасливо. Але для них то було лише початком, початком їх справжньої історії, бо все, що було до того: їхнє життя в нашому світі й усі ті пригоди в Нарнії – насправді ж були лише обкладинкою та титульною сторінкою, і тепер нарешті вони почали розділ перший великої історії, яку не в змозі прочитати жоден на землі. Триває вона без кінця, і кожен новий розділ у ній – кращий за попередній". Випуск 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

#55 Книга Об’явлення 22:1-9 Від Буття до Об’явлення Ось що цікаво, у віршах 8-9 дослівне повторення сцени поклоніння з 19:10 (Іван падає поклонитися ангелу, отримує ту саму відповідь σύνδουλός σού εἰμι). Складається враження про доктринальну недбалість автора. Проте, це свідомий літературний дублет, Іван двічі, майже однаковими словами, застерігає читача від поклоніння створінню замість Творця, розміщуючи цей застережний блок як своєрідну "печатку" перед самим закінченням книги. Іван наче передбачив, що вісники Великого Суду в сучасній свідомості стануть більше за Того, Хто цей суд розпочав. 😜 Випуск 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

#54 Книга Об’явлення 21:9-27/Єрусалим, що сходить з неба Буття 3:24- після гріхопадіння Господь ставить на схід від Едему כְּרֻבִים (херувимів) та полум'яний меч, що обертається (לַהַט הַחֶרֶב הַמִּתְהַפֶּכֶת), «щоб стерегти шлях до дерева життя» (לִשְׁמֹר אֶת־דֶּרֶךְ עֵץ הַחַיִּים). Дієслово שָׁמַר тут вживається в значенні «охороняти, не пускати», той самий корінь, що й у 2:15, де Адам мав «стерегти» сад, але тепер функція перевертається: замість плекання - недопущення. 😢 Об'явлення 21:12 На брамах Нового Єрусалима також стоять ангели (ἀγγέλους δώδεκα), але їхня роль протилежна: вони не перекривають вхід, а ніби почесна варта біля відкритих воріт. І ключова деталь - 21:25: «а брами його зачинятись не будуть...» (οἱ πυλῶνες αὐτῆς οὐ μὴ κλεισθῶσιν). Грецьке οὐ μὴ κλεισθῶσιν. Це підсилене заперечення, «жодним чином не зачиняться». Тобто автор навмисно каже не просто «брами відкриті», а «вони ніколи не будуть зачинені» 😇 Випуск 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

#53 Книга Об’явлення 21:1-8/ Новий Едем Чи думали ви чому не буде сліз? Ну напевно на поверхні лежить відповідь, що не буде страждань. Але тоді виникає справедливе питання, а чому не буде страждань? Бо не буде прокляття за гріх. Все, Бог покладе кінець споконвічному покаранню за гріх: В книзі Буття ми читаємо про це: "До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти... ...прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя. Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб..." Буття 3:16–19. Ми плачемо не лише через власні гріхи, а й через те, що живемо у гріховному світі. Саме тому прихід Христа покладе край цьому вироку. Випуск 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify