Ігор Йосипенко

🌾 Щойно завершилася нарада з міністром аграрної політики та продовольства України Тарасом Висоцьким, під час якої обговорювалися надзвичайно важливі для аграріїв питання. Насамперед йшлося про фактичне блокування роботи портів Великої Одеси та припинення експорту зерна. Через це агровиробники сьогодні практично позбавлені можливості реалізувати вирощену продукцію, а отже — забезпечити фінансування подальшої господарської діяльності. Одним із можливих шляхів вирішення проблеми розглядається перенаправлення частини експортних потоків залізницею до країн Європи. Водночас викликає серйозне занепокоєння намір підвищити приблизно на 30% тарифи на залізничне перевезення саме аграрної продукції. Під час обговорення я наголосив: «Вважаю, що в нинішніх умовах варто переглянути доцільність підвищення тарифів на залізничні перевезення. Коли аграрії фактично втратили можливість експортувати продукцію через морські порти, будь-яке додаткове фінансове навантаження лише поглибить кризу в галузі». Окремо обговорювали питання збільшення можливостей для зберігання зерна безпосередньо в господарствах шляхом забезпечення аграріїв полімерними рукавами. Міністр повідомив, що Міністерство вже звернулося до міжнародних партнерів із проханням надати відповідну допомогу. Однак для сільгосппідприємств, які працюють у зоні активних бойових дій, таке рішення не є універсальним. Через постійні обстріли, атаки дронів та високий ризик пожеж зберігати зерно в рукавах у прифронтових громадах часто просто неможливо. За умов заблокованих портів та суттєвого падіння внутрішніх закупівельних цін аграрії змушені вивозити врожай на елеватори та нести значні додаткові витрати на його зберігання. Саме тому окремо звертаюся до пана міністра з проханням розглянути можливість запровадження хоча б часткової компенсації вартості послуг елеваторів для сільськогосподарських підприємств, які здійснюють діяльність у зоні активних бойових дій. Ще одним надзвичайно важливим питанням є компенсація втрат за врожай, який неможливо зібрати через безпекову ситуацію. Станом на сьогодні є розуміння, що Уряд опрацьовує механізм компенсації у розмірі близько 10 тис. грн за гектар посівів, знищених внаслідок пожеж. Це безумовно важливий крок. Водночас практично не порушується питання компенсації за врожай, який залишиться незібраним через бойові дії. А саме ця проблема вже сьогодні стає критичною для багатьох господарств. Є поля, які ще два місяці тому повністю оброблялися, однак сьогодні виїзд на них становить пряму загрозу життю людей. Є посіви, які пошкоджені пожежами лише частково, але направляти туди техніку означає свідомо наражати механізаторів на смертельну небезпеку. Саме тому переконаний, що державна підтримка має охоплювати не лише площі знищених пожежею посівів, а й випадки, коли врожай неможливо зібрати виключно через бойові дії та реальну загрозу життю людей. Сподіваюся, що під час підготовки остаточних рішень ця проблема також буде врахована, адже для багатьох аграріїв прифронтових територій вона є не менш важливою, ніж компенсація за знищені посіви.

Шановний Олександре Сергійовичу! Прийміть щирі вітання з нагоди Дня народження від аграріїв Херсонської області! Бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії, мудрості, витримки та сил у відповідальній праці заради Херсонщини. Щиро дякуємо за системну та оперативну підтримку аграрної галузі, відкритість до діалогу й небайдужість до проблем сільгоспвиробників. У цей надзвичайно складний час Ваша допомога є важливою для людей, які працюють на землі та продовжують тримати економічний фронт. Бажаємо миру, Перемоги, нових звершень, Божого благословення та успіхів у всіх добрих справах! З Днем народження! З повагою — аграрії Херсонщини.

Почесний громадянин Херсона очолив Збройні Сили України. Михайло Васильович Драпатий, якого Президент України сьогодні призначив Головнокомандувачем ЗСУ, є Почесним громадянином Херсонської міської територіальної громади. Це звання він отримав не за посаду чи високе звання, а за вагомий внесок в оборону та звільнення правобережної Херсонщини. Саме під його командуванням оперативне угруповання військ «Херсон» виконувало бойові завдання під час визволення нашої області. Для більшості українців це призначення є важливою кадровою зміною. Для херсонців — це ще й призначення людини, яка безпосередньо пов’язана з однією з найуспішніших операцій Сил оборони України. Сподіваюся, що на новій посаді Михайло Васильович збереже той самий принцип, який приніс результат на Херсонщині: професійність, відповідальність і рішучість.

Якщо інформація про відставку Михайла Федорова підтвердиться, то для мене це буде одне з найбільш незрозумілих кадрових рішень за останні роки. У війні не можна звільняти людей лише тому, що вони комусь незручні. Якщо людина дає результат - її потрібно оцінювати саме за результатом. Усе інше - це вже політика. А політика під час війни завжди обходиться державі дуже дорого. Сподіваюся, це рішення має значно глибші підстави, ніж ми сьогодні бачимо.

Поспілкувався зі слухачами Радіо Хартія у програмі «Ранок Дикого Поля». Говорили про нашестя сарани на Берславщині, яке сколихнуло всю Україну. За інформацією Бериславської районної влади, близько 80% осередків уже вдалося ліквідувати. Але сьогодні фермери Херсонщини найбільше потерпають не від сарани. Головна біда - пожежі. Горять поля, врожай, техніка, роки праці й усе, що ще тримає аграрну Херсонщину на ногах. Насувається катастрофа зовсім іншого масштабу. Про це — в ефірі «Ранку Дикого Поля». Пожежі, спека і сарана — що буде з херсонськими фермерськими господарствами: Ігор Йосипенко, фермер з Бериславщини | Radio Khartia

🌾 Коли на Херсонщині вогонь знищує тисячі гектарів урожаю, перед аграріями постає просте й водночас болюче питання: чи буде держава поруч? Схоже, перший важливий крок уже зроблено. У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15363, який передбачає пріоритетну державну підтримку аграрних підприємств, релокованих із тимчасово окупованих територій, а також господарств, виробничі потужності яких були зруйновані або пошкоджені внаслідок війни. У цьому відео заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук пояснює, чому ухвалення цього законопроєкту є надзвичайно важливим для прифронтових регіонів. Для Херсонщини, де сьогодні вогонь знищує врожаї, техніку та результати багаторічної праці людей, така підтримка є не просто важливою — вона життєво необхідна. Щиро дякую всій команді Всеукраїнської аграрної ради та особисто її голові Андрію Дикуну за те, що не залишаєте нас сам на сам із викликами, які щодня постають перед аграріями прифронтової Херсонщини. Ваша підтримка дає нам сили триматися, працювати й продовжувати боротьбу за кожен гектар, за кожну зернину, яку народила наша багатостраждальна херсонська земля. Маю честь бути частиною великої аграрної родини Всеукраїнської аграрної ради. Аграрна Херсонщина незламна, бо поруч із нами є справжні друзі, партнери та однодумці! #ВсеукраїнськаАграрнаРада #ВАР #АграріїХерсонщини #Херсонщина #ПідтримкаАграріїв

СУПУТНИК БАЧИТЬ 120 КІЛОМЕТРІВ ВОГНЮ НА БЕРИСЛАВЩИНІ. СЕЛА МОЖУТЬ ЗГОРІТИ РАЗОМ ІЗ ЛЮДЬМИ — РАЙОННА ВЛАДА МОВЧИТЬ Останніми днями соцмережі переповнені кадрами палаючих полів, лісосмуг, сухостою, господарських споруд і житлових будинків на Бериславщині. Мої колеги-аграрії вже не просто говорять — вони кричать про допомогу. На їхніх очах згорають урожай, техніка, багаторічна праця людей і залишки аграрного потенціалу прифронтової Херсонщини. Масштаби катастрофи видно навіть із космосу. Супутникові знімки Sentinel-2 від 29 червня 2026 року зафіксували майже безперервну смугу вигорілих угідь і природної рослинності вздовж правого берега колишнього Каховського водосховища. За даними професора ХДАЕУ Віталія Пічури, її протяжність становить близько 120 кілометрів, а ширина місцями сягає 15–20 кілометрів. Вдумайтеся: 120 кілометрів випаленої землі! Головна причина пожеж — російські атаки. Артилерія, РСЗВ, безпілотники та скидання боєприпасів щодня спричиняють нові займання. До цього додаються посуха, зарослі покинуті домоволодіння та фактична неможливість пожежників безпечно дістатися до осередків вогню. У прибережних громадах люди гасять пожежі самотужки — відрами, бочками, тракторами, усім, що є під рукою. І не тому, що рятувальники не хочуть допомагати. Російські дрони полюють за будь-яким транспортом, тому направити спецтехніку до багатьох населених пунктів сьогодні просто неможливо. Сподіватися, що після займання до кожного села приїде пожежна машина і все загасить, — це не план. Це самообман. А Бериславська районна військова адміністрація за всі ці дні не сказала про ситуацію ані слова. Ні оцінки масштабів лиха. Ні попередження людям. Ні пояснення реальної загрози. Ні плану дій. Зате інформаційна стрічка справно наповнюється повідомленнями про роздачу гуманітарної допомоги міжнародними фондами, боротьбу з жменькою сарани та перепостами керівництва області й країни. А справжня катастрофа лише набирає обертів. Через вологу зиму маємо надзвичайно високий травостій — не лише у полях і лісосмугах, а й безпосередньо в селах. Заросли покинуті двори, домоволодіння та присадибні ділянки. Коли ця рослинність остаточно висохне, горітимуть уже не лише поля. Під загрозою опиняться прибережні та степові села вздовж траси Т-04-03 Мар’янське — Берислав. Це вже перетворюється на суцільний вогняний коридор від Херсона до Нововоронцовки. Разом із сухостоєм можуть згоріти й люди — літні, маломобільні, самотні, ті, хто не має транспорту і не зможе врятуватися самостійно. Йдеться вже не лише про гектари збіжжя. Йдеться про людські життя. Тому питання до районної влади та керівництва громад прості: Чи визначені найбільш небезпечні села? Чи створюються протипожежні розриви там, де це ще можливо? Чи є запаси води, мотопомпи та бочки? Чи складені списки маломобільних і самотніх людей? Чи визначено транспорт, маршрути евакуації та канал оповіщення? Відправити пожежну машину під FPV-дрони неможливо. Але попередити людей, прибрати сухостій, підготувати воду, транспорт і евакуацію — можливо та необхідно вже сьогодні. Чи районна влада чекає копняка з області? А можливо, у них просто літні канікули? Тільки вогонь канікул не має. І коли він остаточно зайде у села, буде вже пізно проводити наради, створювати комісії та писати звіти. Сьогодні потрібен конкретний план підготовки громад і евакуації людей. Бо загасити села під російськими дронами практично неможливо. А врятувати людей — ще можливо.

🌾 На Бериславщині через російські обстріли згоріло близько 2000 гектарів пшениці та знищено сільгосптехніку За словами голови Асоціації фермерів та приватних землевласників Херсонщини Віктора Гордієнка, російські військові цілеспрямовано атакували фермерські господарства Бериславського району FPV-дронами на оптоволокні. 🔥 За попередніми оцінками, вогонь пройшов і по його земельному масиву площею близько 1700 гектарів. 💬 «Це земля, на якій працювали покоління моєї родини. За неї поклав життя і мій батько. Сьогодні ми навіть не можемо повноцінно зафіксувати ці втрати, оскільки рятувальники не завжди мають можливість виїхати через безпекову ситуацію», — розповів Віктор Гордієнко. Також унаслідок російських атак було знищено два комбайни, трактор і генератор. 🎥 Віктор Гордієнко #Бериславщина #Херсонщина #Аграрії #Жнива2026 #РосійськаАгресія Новини Бериславського району. https://t.me/Beryslav_news_bot

🔥 Москва у вогні. Музика — як саундтрек до імперії, яка сама себе підпалила.

💔 6 червня 2023 року. День, який Херсонщина не забуде ніколи. Цього дня російські військові підірвали дамбу Каховської ГЕС. Вода стрімко накрила населені пункти області. Підтоплені домівки, евакуації, розпач людей, загиблі, тварини у водяній пастці, біль по обидва боки Дніпра — і на вільному правобережжі, і на тимчасово окупованому лівому березі. Це був не просто удар по інфраструктурі. Це був свідомий воєнний злочин проти людей, природи, майбутнього Херсонщини та всього півдня України. Каховське водосховище зникло. Великий Луг почав повертатися вже в іншій, новій формі. Але втрати, яких завдала Росія, залишаться з нами назавжди. У цій підбірці — кадри перших днів великої трагедії. Це наша пам’ять. Наш біль. І ще один доказ того, що Росія має відповідати за кожен свій злочин.

Коли в найстрашнішу мить у людини забирають право на тишу Є біль, який не можна знімати. Є хвилини, коли світ має зупинитися — щоб мати могла просто попрощатися з сином, без сторонніх очей і камер. Але іноді навіть туди заходять із об’єктивом. Можливо — не зі зла. Можливо — через нерозуміння меж. Але це не змінює головного: у цей момент поруч із горем з’являється ще одна рана — від чужої безтактності. Між допомогою і показом — тонка межа. І коли її переходять, навіть із благими намірами, це вже не про підтримку. Це про втрату відчуття людяності. Ми не маємо права звикати до чужого болю настільки, щоб бачити в ньому лише історію для публікації. Бо за кожним таким «кадром» — чиєсь життя, яке вже ніколи не стане колишнім. https://www.facebook.com/share/p/1Ds4qSu7xu/?mibextid=wwXIfr