українські оригінальні вірші

The owner of this channel has been inactive for the last 11 months. If they remain inactive for the next 10 days, they may lose their account and admin rights in this channel. The contents of the channel will remain accessible for all users.

The owner of this channel has been inactive for the last 11 months. If they remain inactive for the next 20 days, they may lose their account and admin rights in this channel. The contents of the channel will remain accessible for all users.

The owner of this channel has been inactive for the last 11 months. If they remain inactive for the next 28 days, they may lose their account and admin rights in this channel. The contents of the channel will remain accessible for all users.

Він йшов... Туман спускався на вулиці міста, Немає різниці, чи був ранок тоді. Він йшов... Слухаючи, шелест листя. Кроки без сліду, лишав по собі. Він йшов... Туман, тиша та більше нічого... Гамірні люди, всі зникли кудись. Він йшов... Старався не піднімати голову, Бо хотів бачити життя, що було тут колись. Він йшов... По місту у тиші, у якому місце було його сім'ї... Він йшов... По назвам без вулиць, штурхаючи каміння німе... Він йшов... На них сміх не вирує, усі вимерли, Бажанням.... але не своїм Він йшов... Він йшов, по пустелі, що містом рідним для нього було... Він йшов... Він йшов, по вимерлих вулицях... Він шукав дім, що зник вже давно.... (с) @l_forgotten_writer_l

Любить чи… Любить чи не любить? Відриваю пелюстки в ромашок. Я тобі писала романтичні вірші, ти казав : «нудьга..» Кепсько купідон прицілився - по серцю знов промаже. Ти любовний інтерес для мене, я для тебе лиш тягар. Змарнувала місяці на це кохання однобоке, Лиш поманиш пальцем, хвостиком усюди за тобою йшла. Розіб’єш укотре сподівання - розпущу патьоки, Як даси надію - всі обрàзи відійдуть на другий план. Час минув. Я відпустила, захопилась Ренесансом, Вже твої світлини не гортаю ніччю попри недосип. Ти почав носити квіти, вимагав якихось шансів… Вибач, пізно… бо мене на вальс вже інший хлопець запросив. Майте честь, дівчата! Бігати за тим, кому байдужі Ви, не варто. Вище підборіддя - ще підкорювати світ. Бо якщо немає принца поряд, не сумуйте, ну ж бо… Значить короля затримав у дорозі сильний буревій!

Амазонка Вона думки мої окупувала, Розбивши душу, мов з тонкого скла. Анексувала спокій без кинджала І, посміхнувшись, в забуття втекла. Створила сум раптовістю бліцкригу, Малюючи нам лінії вогню. Встромила лихо там, де було тихо, Укравши сни вночі у стилі ню. Звела в руїни непорушні стіни, Ціна нових - не тижні, а роки. Її, надіюсь, більше не зустріну, Бо цей роман довіку я закрив. До рук не хочу брати вбивчу крицю - Залишаться брудними назавжди. А совість вбивці завше блідолиця, Відмити гріх не вистачить води. Вона чомусь здавалася святою, Та розірвала Всесвіт мій сповна. Бо недарма написаною кров'ю З її ім'ям зримована війна (с) Іван Добруцький

наввипередки з часом мені забракло усерйоз годин в одній добі. я гаю час на вірші про його нестачу. я так втомилася вести із Долею двобій, я так втомилася щодня давати здачі. біжу наввипередки з Часом (поки без звитяг), нудьга, рутина, сум - це мій щоденний розклад. зробила вигляд, що мене влаштовує життя, цю роль я граю на «відмінно», дайте Оскар. і кожен день - це нескінченний колообіг одних подій, вже вивчила його напам’ять. та чи спроможна я знайти себе між злоби, як немовля сліпе, що загубило маму? як це заведено в суспільстві кволих пацюків : у сірім світі я сірію - мімікрія. хоч прагну залишити щось, не знаю навіть ким я є чи стану. личко замаскую гримом. я так втомилася вести із Долею двобій… та виграти ще трохи часу - ось моя мета. продовжу боротьбу, мені б води й нових чобіт, що, Часе, позмагаєшся зі мною ще? на старт!.. незнайомка в аптеці пройшли роки і згасло сяйво і все покрило сивиною і голова моя та думна та й ще біла як інія роса та й вставши сталлю, взявши ноги в руки щоб дотягнути шмат життя ти вдягаєш лапті і йдеш в забуту всесвітом будку де тебе зустрічає вона низенька, понівечена бабуся за прилавком і ти просиш у неї анальгін... (с) @nnaste4kaa_lyrics

Багаторічний ребрендинг дійшов свого логічного завершення. Ми починали з російськомовного і анти-фемінітивного «пісатєля-самоучки», а завершуємо моїм ім'ям. Аби всі знали, що за жінка пише ці вірші.

Атака залізних серпокрильців  Крізь анфілади жаху  Мій хрест нахилився Чекає свого часу Наша культура розквітне Забуяє з трупів війни Маленькі залізні пташки Святі громадяни землі

маніфест антисамотності о п'ятій годині час створює хвилі і її силует зникає, як тільки з'являється світло після чого ти проклинаєш годинник який задає початок та кінець моментів час на людей створює тиск усвідомлюєш, що ти його раб ти відчиняєш шафу із спогадів, щоб повернутися у попередній момент коли вона ще не була маревом і ти ще не став фантомом твій корабель рухався по її орбітах кожен оберт навколо неї мав свій сенс кожен із нас має свій сенс ми стояли пліч-о-пліч і дивились на те, як створюються початки моментів щоб насолоджуватись по-справжньому ми перемотували до середини щоб час втратив значення та свій стимул: робити моменти завершеними ти починаєш собі повторювати: я не самотній я не самотній а потім спогади падають з шафи і розповзаються по всій кімнаті тобі хочеться жити кожним із них де існує лише вона проте їх не так і багато

Пропоную руку ))))

Хто хоче бути модератором В віршах Той,хто Якісно шаре в поезії Я останнім часом Не можу зосередитись Можемо разом співпрацювати в українських віршах😍🥰🥰🥰 Пишіть в коментарях

Наповнені повенем болю, здіймаються хмари. Холодні долоні торкаються кінчиків пальців Дерев. Теревенять безшумно осінні примари — Засуджують суржик птахів та безтактність овацій Дощу. А птахам що? Вони переміщені в межах Істотності власних інстинктів. Минають домівки — Автівкою світ цей летить, в двигуні вже пожежа, Бо колір — металік, відтінок його — Unforgiven. Горіння авто перейшло до коріння високих Тополь, тих, що болю торкнулися сивоволосих Небес, та не бéз тяжких нáслідків — пальці відсохли Та впали. Дедалі сильнішає в проявах осінь.

я стояла в білому платті розбиті коліна розбите серце розбиті міста розбита країна і дивилась на розбиті вікна розбиті будинки розбитих людей та намагалася не плакати не падати тримати себе в руках міцно стояти на землі хотіла не боятися крові вогню підвалів людей з автоматами залікувати коліна серце людей відбудувати вікна будинки міста країну особливо країну

Ми Богу нічого не винні, а смертні гріхи не про нас. В аптечці - бинти кровоспинні в заплічнику втрачений час забився десь там між речами, між берцями й дощовиком, заснув нерухомо без тями безжурним погідливим сном А в ньому - загублені квіти, не читані стоси книжок, казки не даровані дітям, пропущений перший дзвінок, усесвіт загиблих цілунків, без ліку несказаних слів, зітхання уранішніх трунків під співи замовклих птахів, обпалені трави полинні уздовж повномасштабних трас… Коли ми щось Богу винні - це той у заплічнику час. @Alex Koba

Не судіть, бо не судилося У пікетах завмирають люди Щастя вмилося і зігрілося У лютневій і кривавій люті У часописі нема користі Напишіть у мене на могилі Як судилося, моє серденько, що без тебе я сьогодні гину? На очах у дзеркала Стою осторонь І не маю сил на себе, я безсила На обмеженому просторі Загубилися мої побиті крила

незнайомка в аптеці пройшли роки і згасло сяйво і все покрило сивиною і голова моя та думна та й ще біла як інія роса та й вставши сталлю, взявши ноги в руки щоб дотягнути шмат життя ти вдягаєш лапті і йдеш в забуту всесвітом будку де тебе зустрічає вона низенька, понівечена бабуся за прилавком і ти просиш у неї анальгін... (с) Оля Коваль

Мають бути бажаючі👍👍

Ми з Сергієм Савченко, якого ви можете знати з минулого збору, відкриваємо ще один! На цьому тижні знову їдемо в Савинці та сусідні села з гуманітарною допомогою. На цей раз - в ті райони, до яких минулого разу не доїхали: Заяр, Раківка та Довгалівка. Тому знову звертаємося до вас про допомогу з пальним. Нам потрібно заправити три машини, і частину суми ми вже маємо, але не вистачає ще 6500 грн. Зможемо зібрати? Отаку от банку відкрили під ці потреби: https://send.monobank.ua/jar/ACUheATsCu А ось номер банки, якшо вам так зручніше: 5375411201206633 Ви дуже сильно допомогли нам минулого разу, тому я впевнений, шо не підведете і сьогодні. А про минулий збір та його підсумки ви можете почитати тут: https://t.me/sodamncheep/11632 https://t.me/sodamncheep/11740

-пливи, рибо, ближче до мене. послухай розумну жінку. насправді, я точно лещу собі… не така я вже і доросла для жінки. говорю з нею: -тобі ж бо, рибо, все одно, в річці ти чи в морі, чи в калюжі. бовтайся собі, мечи ікру та пускай бульби. дивиться на мене з води своїми випуклими очима. кажу: -ти ж, мабуть, побачила світу оцього, що так оніміла? дивиться і не кліпає. ледь шевелить ротом. звертаюсь: -рибо, ти хоч раз думала, як воно жити без плавників і луски? як воно — бути на місці рибалки? дивиться. закінчую: -пливи, рибо, глибше від мене. і не забудь розказати своїм дітям, чим відрізняється калюжа від моря.