Уроки військового лідерства

Негативний урок відсутності лідерства: Реформа заради реформи. Продовження в першому коментарі.

Позитивний урок лідерства від бойового комбата: лідер це не "тєрпіла" і не безвольний "гвинтик". Лідер - це високодуховний велетень, який сам змінює середовище, а не підлаштовується під нього. Честь! https://www.facebook.com/share/p/1DiuQUGmds/

Негативний урок токсичного керівництва: Словник ілюзій: як процес підміняє результат у військових доповідях (Продовження читай в першому коментарі)

Чи знаєте ви, яка справжня ціна красивих оголошень про рекрутинг накшталт «15 днів на позиції, 10 відпочинку»? За кожною такою «конкуренноспроможною пропозицією» стоять оголені фронтові смуги, відсутність вогневого прикриття та стікаюча кров'ю піхота. Текст у першому коментарі на основі негативних уроків з бойового досвіду прямо пояснює, як легалізація СЗЧ вимиває фахівців і знекровлює передову.

Дивлюсь на це відео, а в голові одне питання: що буде, у випадку, якщо ця беха вирішить "роззутися" находу? Ну ось не витримає якийсь трак (це ж підарська БМП-3, судячи по гарматі, з відповідною всратою якістю всього), лопне палець, шарнір скаже "ква"... Я бачив як швидко злітають траки на різних поверхнях, як навіть на невеликий швидкості важку машину починає "крутити", а потім ми з іншими десантниками натягували ті сегментовані елементи ходової назад - було весело та цікаво. Але, якби під машиною хтось лежав, то весело б точно не було... Я бачу, що відео трошки прискорене, але, питання нафіга так ризикувати особовим складом в мене від цього не зникає. Також не виникає питання практичної необхідності такої ммм "вправи"? Навіть МІНІМАЛЬНОГО окопа ж немає, хоча б в "2 штика"... Вирішили просто так пацанів покласти та поїздити... Ще й посеред вулиці... Пишіть, що думаєте з цього приводу, може я чогось не розумію і тут є таємні сенси та знання? Згадалося як треба кидати кумулятивну ручну гранату РКГ-3 в умовний танк... Тільки хто і коли останній раз бачив ручний кумуль? Американський піхотинець

«Оптимізація обнулення бюджету через стохастичну генерацію звітних одиниць» Шановні колеги! Сьогодні ми презентуємо вам не просто Систему Безвідмовних Схем, а квантовий стрибок у методології ресурсної анігіляції. Ми відкинули застарілі, архаїчні поняття «ефективності», "інтенсифікація" та «раціональності», які лише гальмували процес освоєння донатних потоків. Ось три стовпи нашої інновації: Читай в 1 коментарі...

Продовження: Основні ознаки «Чапаївщини» 1. Культ аматорства та заперечення класичної воєнної думки Адепти «чапаївщини» позиціонують свою відсутність військової академічної бази як перевагу. Вони покривають своє невігластво тим, що нібито протиставляють «закостенілим кадровим військовим» свій «успішний досвід» (який самі ж і вигадали або гіперболізували). Замість того, щоб опановувати фундаментальні основи тактики, оперативного мистецтва та управління військами — ті принципи, які заклали Макіавеллі, Клаузевіц, Мольтке, Маккрістал, — вони хизуються тезою «ми акадємійов не кончалі», сприймаючи професійні знання як непотрібний бюрократичний тягар. 2. Імітація досягнень через примітивізацію та «дитячі хвороби» Те, що для кадрового офіцера є елементарним невіглаством або порушенням логіки управління, носій «чапаївщини» зводить у ранг досягнення та нових бачень стратегії і тактики. Незнання Статутів та настанов компенсується вигадуванням власних «бачень», які часто суперечать здоровому глузду та правовим нормам. Вони «винаходять велосипед» та хворіють на «дитячі хвороби» становлення командира, якими професійні офіцери давно перехворіли, називаючи це реформою. 3. Кастовість та егоцентризм («Моя команда») Одним із найяскравіших проявів цього явища є запровадження каст під виглядом «моя команда». Це супроводжується: • Запровадженням групових покарань; • Підміна об'єктивної оцінки виконання завдань в операції e-балами; • Приниженням ролі решти Збройних Сил України; • Витягуванням ресурсів на себе на шкоду іншим підрозділам; • Повною відсутністю компанійного мислення (здатність думати не про власний піар чи успіх, а про успіх всієї воєнної кампанії) тощо. Наслідки для ЗСУ та держави «Чапаївщина» є критично небезпечною, оскільки вона розмиває критерії професіоналізму, до якого далеко навіть тим, хто отримав повну військову освіту. Замість чіткої системи координат, де існують: • Професійні цінності; • Статут (і Закон України); • Бойовий наказ; • Командна робота всіх видів, родів військ та органів управління; • Особиста відповідальність; ...ситуація занурюється в хаос суб'єктивних рішень невігласа. Таке невігластво неминуче призводить до втрат — якщо не його підрозділу, то сусіднього, до втрат територій, і створює прямий ризик втрати найголовнішого — Незалежності.

Феномен «Чапаївщини»: агресивний дилетантизм як загроза державності «Чапаївщина» — це деструктивне явище у сучасному військовому середовищі, що характеризується демонстративною зневагою до професійної військової освіти з боку офіцерів, мобілізованих з цивільного життя, які завдяки певним «примхам долі» опинилися на високих посадах. Ключовою ознакою цього явища є не сам факт відсутності фахової освіти, а гордість цим фактом та підміна статутних норм власними, часто аматорськими правилами, які подаються як «новаторські» методи управління. Це явище можна класифікувати як агресивний дилетантизм, що маскується під «свіжий погляд» на військову справу. Існування цього явища буде тривати допоки його покривають політики, а вони не вічні. Продовження в 1 коментарі.

Позитивний урок лідерства: штурмова група видала себе за противника і почала кричати "Какли, здавайтеся!" Українські воїни використали елемент дезорієнтації та психологічного тиску, що є частиною ведення бою. Використання мови противника, його тактики або введення в оману щодо того, хто саме здійснює атаку, є законними воєнними хитрощами. Лідерство в цьому уроці проявлене в тому, що група, на чолі з лідеррм, не чекала команди зверху, а сама керувала ситуацією. Внутрішній стан готовності комунікувати всередині команди, діяти ширше, ніж вимагають, мислити місією, а не вузьким завданням, створювати сприятливе поле для реалізації ідей - це справжнє лідерство.

Негативний урок: Імітація управління через ротацію командного складу. Триває деструктивна практика подолання кризових ситуацій на рівні бригад і вище, що базується на принципі «від провалу до провалу».  Замість аналізу системних помилок та надання підтримки підрозділам, вище керівництво вдається до стратегії пошуку «цапів відбувайлів». Постійна зміна комбригів (комбатів) одразу після виникнення критичних ситуацій свідчить про пасивну позицію вищого командування, яке фактично очікує на поразку підлеглих, щоб реалізувати свій «карт-бланш» на кадрові рішення.  Спроба змінити результат шляхом перестановки людей без зміни культури управління та принципів взаємодії веде до нових катастроф. Ба більше, вже зявляються молоді  послідовники, з числа начальників стрімкого злету військової кар'єри, які підносять таке до рівня інновацій, навіть не усвідомлюючи, що ця ситуація та її наслідки давно вже описані в одній відомій байці, яка має назву "Квартет"...  (див. в першому коментарі)

👑 5 Золотих правил закомплексованого командира: Як гарантувати вічну некомпетентність підлеглих Ваша головна мета – щоб підлеглий не був розумніший за Вас, а для цього треба щоб підлеглі вас боялися, боялися проявити ініціативу і чекали лише вашої команди, тоді вам потрібен не просто їх страх, а й гарантована некомпетентність на всіх ланках. Це — перевірена часом, безвідмовна методика, що гарантує: ніяких сюрпризів, ніяких самостійних рішень, тільки тотальна слухняність, заснована на рабській покірності, а також постійний резерв цапів відбувайлів! 🎯 Ідеальний рецепт токсичного керівництва: • Карай за будь-яку провину. Навіть якщо це вплив непереборних обставин. Чим менша помилка, тим сильніший має бути удар. Ніякого лідерства підлеглих! Лідер має бути лише один: насаджуй підлеглим перманентне відчуття провини. • Задій універсальний інструмент – "Розслідування": Призначай розслідування завжди. І пам'ятай: ти завжди знайдеш крайнього. Розслідування – це не пошук істини, а пошук винуватого. Всіляко уникай Аналізу проведених дій - критика це нові комплекси! • Не гай часу на пояснення. Карай тільки заочно, в наказі. Підлеглі не повинні встигнути розповісти, що відбувалося насправді. Особиста розмова з підлеглим перед накладенням стягнення - це посилення комплексів твоєї неповносправності. Раптом підлиглий виявиться правим?! Категорично не допускай бесід попри вимоги статуту! • Не вислуховуй нікого і не змінюй рішення: Начальник завжди правий і крапка. Постійно доказуй собі і підлеглим, що ти начальник. Інакше всі побачать, що без погонів ти нуль. Не думай про майбутнє, сподівайся на те, що після звільнення тебе забудуть. • Головне – жодних досвідчених кадрів! Якщо ти хочеш, щоб було за що карати, не давай командирам набути досвіду на посаді. Це критично! Знімай з посади через місяць або навіть через тиждень після прийняття підлеглим  посади! Інакше, коли вони набудуть досвіду в цій посаді, у тебе не буде за що їх покарати. Постійна плинність кадрів – це гарантія, що помилки будуть робитись на регулярній основі. ❌ Очікуваний результат: Ти отримаєш "свою команду" слухняних нукерів, яка ідеально виконує лише те, що наказано, і повністю безпорадна, коли потрібно діяти. Натомість ти будеш мати нескінченний запас винних для пояснення причин провалів і заспокоєння своїх комплексів.

АНТИУРОК: Чому генерали мовчать, поки піхотинець тягне за десятьох? «Лідерство» у високих кабінетах — це мистецтво не засмучувати начальство. Поліція та ДБР самоусунулися, вважають, що СЗЧ не їх проблема. Вони не шукають, не ловлять і не карають. Депутати…

АНТИУРОК: Чому генерали мовчать, поки піхотинець тягне за десятьох? «Лідерство» у високих кабінетах — це мистецтво не засмучувати начальство. Поліція та ДБР самоусунулися, вважають, що СЗЧ не їх проблема. Вони не шукають, не ловлять і не карають. Депутати створюють для СЗЧ «лакшері» умови: «Втік? Ну нічого, ми пробачимо. Ще втік? No problem!». Інформаційна політика суцільний піар, а не комунікації з суспільством. Комбат сам на сам із порожнім штатом — у нього тріщить фронт. Він не встигає побачити «бійця»: той прибув і одразу в СЗЧ. Весь тягар на добросовісних. Вони «цапи відбувайли» за всю непрацюючу правоохоронну систему. Вони вигорають, хворіють і гинуть просто від виснаження, перекриваючи дірки в обороні. Вище командування, замість того щоб вимагати, зайняло позицію страуса. Коли комбата ніхто не чує, а генерали бояться зіпсувати настрій політикам — загроза знищення країни є реальною не лише для тих, хто в окопі, а й для тих, хто в теплі. Але чи розуміють "лідери", що коли дійде до нуля — буде пізно?

ПСЕВДОЛІДЕРСТВО ФК «Е-бали». Чому наша «зіркові форварди» не дивляться на табло Уявіть собі футбольний матч. Ваша команда в обороні, по воротах луплять з усіх калібрів, захисники (піхота) випльовують легені від хімічних атак, горять у вирвах Сонцепьоків, тобто кладуть голови під бутсами суперника і вже ледве стоять на ногах. А що роблять ваші «зіркові форварди» — наші доблесні окремі (від спільних завдань) батальйони Сил безпілотних систем? А вони стоять біля чужого кутового прапорця, поправляють зачіску і чекають, поки м’яч сам до них прилетить, щоб зробити красивий фінт «бісіклетою». Їм не цікава чорнова робота. Їм не цікаво, що воротаря (опорник) розстрілює ворожа арта, а захисників «розбирають» чужі дрони. У них своя гра. Вони ганяються за «є-балами». Їм треба красивий відосік, як вони спалили «буханку» з тушонкою. Бо це збере лайки, це «героїчно», це можна продати як перемогу. А те, що попереду піхоту рівняють із землею, бо «еліта» не захотіла витрачати дрон на контрбатарейну розвідку чи полювання на ворожих пілотів (нудно ж, і контенту не знімеш) — це проблеми індіанців. Це не combined arms, це якийсь цирк дю Солей. Як це виглядає на практиці: Позиція: «Ми — боги війни, ми працюємо з VIP-ложі». Піхота в багнюці, а «технологічні сили» в теплі рекламують «війну майбутнього». Трансфери: Кращі люди тікають з піхоти в БПЛА, бо там «безпечніше і модніше». Результат? Оборона дірява, тримати позиції нікому, зато у нас черга з бажаючих політати на Мавіку і запостити сторіз. Тактика: Нульовий operational mindset. Замість того, щоб працювати на команду і давити вогневі засоби ворога, вони працюють на свій особистий бренд. Це як форвард, який забив один ефектний гол п’ятою в карколомному стрибку при рахунку 1:7 на користь суперника і біжить до камер та селфитись з вболівальниками, поки команду добивають. Висновок: Якщо «небесна канцелярія» не зрозуміє, що вони — частина загального "живого організму", а не окрема каста блогерів-мілітаристів, піхота продовжить платити кров’ю за їхній дешевий популізм і піар. Може, досить грати на особисту статистику і час почати грати на рахунок на табло? Бо коли стадіон згорить, ваші красиві голи нікому не будуть потрібні.

ВІЙНА КУЛЬТУР 👍 Культура гідності та честі (українська/західна модель): Комбат урочисто вручає шеврон "За особливі заслуги": Він розуміє, що шеврон – це не просто шматок тканини. Це символ. За що: Він дається "за мужність і лідерство, проявлені в боях". Це означає, що його треба заслужити кров'ю, потом, розумом або відвагою. Процес: Вручення – це акт поваги. Це публічне визнання індивідуального внеску бійця. Командир тисне руку, обіймає, дивиться в очі, говорить кілька слів, вручає відповідний наказ в рамці. Це мотивує, бо показує: "Тебе бачать. Твої дії мають значення". 👎 Культура знецінення і приниження (російська/"совкова" модель): Комбат роздає шеврони з ударом в груди. За що: Він дається всім. Це миттєво знецінює шеврон. Якщо він є у всіх, він не означає нічого. Він втрачає свою функцію як відзнака. Процес: Вбиваючи ударом в груди – це традиція "краповЫх беретов, що поєднує в собі зневагу, зверхність і прихований заклик до рабської покори. Це класична "дідівщина", замаскована під традицію.

Два обличчя лідерства: уроки телемедицини на фронті Важке поранення, евакуація неможлива. Воїн потребує консультації спеціаліста, час іде на хвилини. ✅ Лідерство як дія Комбат не став чекати інструкцій згори. Попри спротив, через Starlink налагодив прямий відеозв'язок. Хірург зміг у реальному часі побачити рану, дати чіткі вказівки та скоригувати дії на місці. Життя було врятовано. Урок: Справжнє лідерство — це не чекати наказів, а бачити проблему, брати відповідальність і впроваджувати рішення тут і зараз. ❌ Відсутність лідерства як система Іінша реальність, яка, на жаль, є досі. Телемедицина так і не стала офіційним, масштабованим протоколом у військах. І в такій самій ситуації комбат, начмед змушені не дзвонити на офіційну лінію підтримки (бо її немає), а просити про допомогу, покладаючись на особисті зв'язки, а не на чіткий алгоритм. Ознака відсутності лідерства: Коли життєво важлива ініціатива залишається на рівні особистих подвигів, а система не здатна (або не хоче) зробити її доступною для всіх.

Урок про виживання та нестандартні рішення прямо в ці хвилини. Справжнє виживання на війні залежить не лише від мужності, а й від проявленого лідерства і здатності мислити нестандартно. Солдат з позивним "Дід", що 278 днів провів на нулі, потрапив на позицію, яку помітили вороги і сильно підпалили. Замість того, щоб панікувати, він використав те, що мав під рукою — десятки пластикових пляшок із сечею, залишених попередниками. Кожен вихід з укриття це ризик, порожні пляшки - демаскуюча ознака, а заповнені - ще й виявляється гарний засіб для пожежогасіння. Завдяки цьому ми втримали позицію. "Дід" не панікував, а оволодів собою і діяв. Ми відмиємо ТИТАНА і, Слава Богу, будемо дякувати ЖИВОМУ за його подвиг! Настрій у "Діда" бойовий - "рже", доповідаючи про подію командиру в радейку. Цей дивовижний випадок доводить, що ключ до успіху — це лідерство в усьому, адаптація, винахідливість та вміння бачити ресурс там, де інші бачать лише відходи. Р.S. Буде представлений до державної нагороди.

Позитивний урок лідерства в комунікаціях від одного з найефективніших лідерів, командира піхотного батальйону Романа Ковальова: лідерство в комунікаціях, лідерство говорити і сповідувати правду та відкритість, самому показувати приклад і пропонувати раціональні виходи з найскладніших ситуацій https://www.facebook.com/share/p/1BSon9tA5u/

Урок відсутності лідерства: ПСЕВДОЕКСПЕРТИ На відео персона, яка ховає очі, розповідає явну брехню, що тіла наших побратимів "забороняють виносити, бо за них нараховується заробітна плата, яку розподіляє (між собою) комбриг". Якщо цей "викривач" знає факти, що хтось отримав зарплатню за загиблого з його карточки, то чому не подав заяву в ДБР? Та тому, що ніяких фактів не знає, а вдристує в ефір "гарячі новини солдатського радіо". Але урок в тому, що якщо командири попри заборони не будуть комунікувати, то такі персонажі (зазвичай ухилянти і СЗЧшники), які шукають відмазки, і далі будуть формувати негативний імідж командирів, заснований на вигадках. Це і відсутність лідерства комунікаційних структур, які не організовують ефіри з реальними носіями правдивої інформації. Тому телевізійники заповнюють ці ефіри тим непотребом, кого знайдуть в тилу. Лідерство це не примха, не теоретичне знання, це проявлена здатність вести за собою до дуже важливої мети - Перемоги над тими, хто хоче знищити нас і наші родини.

Урок відсутності лідерства. Ми з вами знаємо, що підлеглі і армія в цілому, "зчитують" індикатори лідерства з повідомлень командирів і командувачів. Ось маємо приклад, як польський командувач оперативного командування намагається сховатись за спиною ЗСУ, прописавши в офіційному повідомленні, що то Україну атакували, а не Польщу, а на їх території просто "порушили повітряний простір". Прогнозую, що таке "лідерство" буде мати наслідки. Польща давно під атакою рф: мігранти на кордоні з білоруссю, російські агентурні мережі в середині, дрони, які "не становлять небезпеки" . Все це діє, як заспокійливе на мобресурс та формує недовіру до командування, а з такими настроями не перемагають. Пишаюсь, що ЗСУ не такі, бо ми є справжні лідери і не ховаємось за чиїмось спинами. Честь!