МОТОСЕКТА "Свідки Валєри"

СОНЯЧНО-БЛАКИТНИЙ ШЛЯХ ДО ХРАМУ 19 лютого - День Державного Герба України Тисячолітній рух українського етносу, починається із вшанування космотворчої і життєдайної енергії ТРИГЛАВА, ТРИСИЛА, ТРИСУТТЯ, що тече могутньо й переможно крізь війни і випробування, всупереч руйнаціям і хаосу, до повного єднання з триєдиною творчою енергією Всесвіту. Тече, прокладаючи крізь кров і згарища, крізь ніч і зради СОНЯЧНО-БЛАКИТНИЙ ШЛЯХ ДО ХРАМУ ТРИЄДИНОГО БОГА. Наш Герб — не Тризуб (цю зневажливу назву він одержав з "вуст" московинського історика Миколи Карамзіна), а — ТРИГЛАВ, ТРИСИЛ, ТРИСУТТЯ! Наш прапор не синьо-жовтий, а сонячно-блакитний! (c) Ірина Омельченко ОМІРА Телеграм канал "УКРАЇНСЬКІ ВОЛХВИ☀️" @Volhvy_Ukraine

Воїни Роду вітають з нашим Новоліттям! З 7534 роком за відичним колодаром! НОВОЛІТТЯ. 17.02.2026 / 01.01.7534 о 14:01 год. В перший день Новоліття - 1-го числа (дня) нового (першого) весняного місяця березня, у фазі Весняного Нового Місяця-Молодика, святкується Свято ЯвДуха - ЯВлення ДУХів Богів і Богинь (наших Предків) на Землю, щоб благословити своїх РОДичів, свої РОДи, увесь наРОД, успішно розпочати Новоліття, засіяти поля, виростити і зібрати Щедрий урожай, і в здоров'ї, в добрі, і в достатку продовжити лік до наступного Новоліття. Вранці хлопчики прокидаються і йдуть по оселях з ритуальним засіванням: «сію-сію, посіваю, з Новоліттям вас вітаю!». Вечір перед Новоліттям називається «Щедрий Вечір». Саме тому урочисті пісні, які співають на Новоліття, називаються «Щедрівками». Зміст Щедрівок нам досі вказує на те, що саме ВЕСНОЮ зустрічають НОВОЛІТТЯ. @Володимир Онищук https://www.facebook.com/share/p/183UshcEew/

Як ми з Кабачком назву для секти обирали Продовження. - Та ладно! Як Свідки Єгови? Серйозно?! – для мене це був прямий виклик конкуруючій організації та ще й визнаній секті. - Точно! Секта Свідків Валєри! Кабачок за словом до кишені ніколи не ліз і у висловах не стримував себе. Для мене натомість це було надто сміливо і потребувало деякого часу, щоб сягнути меж такого нахабства. - Що, прям “секта”? Не надто різко? – я говорив з рівня своєї тодішньої традиційності. - Ну, он же є “Секта свідків голу на 62-й хвилині”! Чому не може бути Секти Свідків Валєри? Я погодився зі стьобом, але собі занотував, що напролом йти не треба і всі три слова не обов’язково завжди разом ставити. Навіщо бентежити населення чи вступати у пряму конфронтацію з Єговою? Згодом час розставив правильні акценти, традиція перетворилася на релігію, яку ми очолили, і стьоб став нашою вірою. Подібно до інших конфесій, але “у профіль”, як то кажуть. Так ми маємо тепер назву “Свідки Валєри”, а для визначення формату додаємо “Мотосекта”. Байки від Пастора, 1.1

Як ми з Кабачком назву для секти обирали Було це у 2012 році. Коли Євро-2012 у нас проводили. Нам тоді ще гол у ворота Англії не зарахували. На той період ми вже кілька місяців волали “Валє-є-є-ра” по всіх зльотах, де були: “Мотозагул”, “5 доріг”, тощо. Для мене це був перший сезон фестивалів. Кабачок мене на них і затягнув. Каже: “Саша, ти маєш там бути! Інакше який ти бабайкер?!” І це правда. На зльотах і відчуваєш всю соціальну мотодвіжуху: від алкотреша до релігії вищих світів. І от сиджу якось я в черзі до гастроентеролога, яка мені цілий рефлюкс вилікувала, бо мала таке саме прізвище, як у мене. Таких збігів просто так не буває. Я одразу відчув, що то знак і місце там непросте. Отже, тремо ми з Кабачком по телефону, ляси точимо. Він насипає, а я слухаю. Каже: - Саша, нам уже час оформитися в якусь організацію. Що ми як лохи того Валєру кличемо, треба вже перетворитися у щось серйозне. - Гаразд, – погоджуюся я, – ідея правильна. А як ми тоді будемо називатися? - Як-як! Свідки Валєри! Продовження далі.

Кава VS Християнство "Егрегор на егрегор" або "Тепле проти м'якого". 1. Формує щоденний ритуал День “не починається” без чашки чи молитви. 2. Створює психологічну залежність Хімічну та екзистенційну: “без цього я не я”. 3. Обіцяє трансформацію стану Бадьорість і зібраність. Спасіння і сенс. 4. Має стійкий запах Аромат кави і “запах доктрини”. 5. Формує спільноти, черги, меси, культи Кав’ярні та храми, свої “правильні” способи споживання. 6. Нормалізує повторення Що частіше — то правильніше. 7. Блокує основні енергетичні канали Напій замість сну. Релігія замість сакрального досвіду. 8. Має канон і догмати “Так правильно заварювати.” “Так правильно вірити.” 9. Легко комерціалізується Латте з сиропом і правильним стаканчиком. Віра з атрибутикою, цінами й статусом. 10. Викликає захисну реакцію при критиці Ключові відмінності - Кава не претендує на істину буття. - Християнство працює зі змістом, а не лише зі станом. - Від кави легше відмовитись без екзистенційної кризи. - Кава не обіцяє вічності.

Демон Кратій (притча про демократію) Продовження 2. Та цієї ночі Кратій не спав. Він розмірковував: найпростіше було б донести про змову правителеві. Юнака схопили б, адже він був головним натхненником. Але це не вирішило б проблеми. Прагнення звільнення завжди житиме в рабах. З’являтимуться нові провідники, складатимуться нові задуми. Отже, головна загроза державі завжди перебуватиме всередині самої держави. Перед Кратієм стояло інше завдання — створити план поневолення всього світу. Він розумів: досягти цього лише силою неможливо. Потрібен вплив на думку кожної людини, на цілі народи. Треба змінити сам спосіб мислення, навіяти кожному, що рабство є найвищим благом. Потрібно запустити саморозвивальну програму, яка дезорієнтує народи в просторі, часі й поняттях. Головним було адекватне сприйняття дійсності. Думка Кратія працювала дедалі швидше; він перестав відчувати тіло й важкі кайдани. Раптом, немов спалах блискавки, з’явилася програма — ще не оформлена, не пояснена, але вже відчутна й пекуча своєю масштабністю. У цю мить Кратій відчув себе одноосібним володарем світу. Лежачи на нарах, закутий у кайдани, він захоплювався собою: «Завтра вранці, коли поведуть усіх на роботу, я подам знак. Начальник сторожі виведе мене з шеренги й зніме кайдани. Я деталізую програму, промовлю кілька слів — і світ почне змінюватися. Неймовірно. Усього кілька слів — і весь світ підкориться моїй думці. Бог дав людині силу, рівної якій немає у Всесвіті. Сила ця — людська думка. Вона породжує слова й змінює хід історії. Ситуація склалася надзвичайно вдало. Раби підготували раціональний план повстання, здатний привести їх до проміжної перемоги. Але я кількома фразами зроблю рабами не лише їх, а й їхніх нащадків та земних правителів на тисячі років». Уранці, за знаком Кратія, начальник сторожі зняв із нього кайдани. Наступного дня на його оглядовий майданчик були запрошені п’ятеро інших жерців і фараон. Перед ними Кратій розпочав промову: — Те, що ви почуєте, не повинно бути ні записане, ні переказане. Навколо нас немає стін, і слів моїх не почує ніхто, крім вас. Я вигадав спосіб перетворити всіх людей Землі на рабів нашого фараона. Зробити це військами й війнами неможливо. Я здійсню це кількома фразами. Минуть лише два дні — і ви побачите, як змінюється світ. Погляньте вниз. Раби несуть по одному каменю. Їх багато, і ми завжди вважали: чим більше рабів, тим сильніша держава. Але чим більше рабів, тим більший страх бунту. Ми посилюємо охорону, годуємо їх, аби вони могли працювати. Та вони ліниві й схильні до непокори. Погляньте, як повільно вони рухаються. Але так буде недовго. Вони працюватимуть швидше. Їм не знадобиться сторожа. Сторожа сама стане рабами. І ось як це здійснити. Нехай перед заходом сонця буде проголошено указ: «Зі світанком нового дня всім рабам дарується свобода. За кожен камінь, доставлений у місто, вільна людина отримає одну монету. Монети можна обміняти на їжу, одяг, житло, палац і саме місто. Віднині ви — вільні». Коли жреці осягнули почуте, найстарший із них мовив: — Ти демон, Кратію. Задумане тобою покриє народи землі демонізмом. — Хай буде так, — відповів Кратій. — Нехай у майбутньому люди назвуть це демократією. Указ був проголошений на заході сонця. Раби були вражені. Багато хто не спав тієї ночі, мріючи про нове життя. Наступного ранку жреці й фараон знову піднялися на майданчик. Побачене вразило їх. Тисячі колишніх рабів наввипередки тягли каміння. Дехто ніс по два. Інші бігли, здіймаючи пил. Навіть частина охоронців працювала разом з ними. Люди, що вважали себе вільними, прагнули зібрати якомога більше монет, аби збудувати власне щастя. Кратій ще кілька місяців спостерігав за змінами. Раби об’єднувалися в групи, виготовляли візки, перевозили каміння. З’явилися носії води й їжі, лікарі, регулювальники руху. Люди обирали начальників і суддів, вважаючи себе вільними. Та суть не змінилася: вони й далі тягнули каміння. Так вони й біжать крізь тисячоліття — в пилюці, обливаючись потом, тягнучи важкі камені. І сьогодні нащадки тих рабів продовжують свій безглуздий біг…

Демон Кратій (притча про демократію) Продовження 1. Раби й сторожа сприймали ту штучну гору з троном на вершині як невід’ємну частину ландшафту. На людину, що то сиділа нерухомо на троні, то повільно ходила майданчиком, давно перестали звертати увагу. А Кратій тим часом поставив перед собою завдання: переустроїти державу, на тисячу років зміцнити владу жерців, підкоривши їм усіх людей Землі, і зробити рабами жерців усіх — навіть правителів держав. Одного дня Кратій зійшов униз, залишивши на троні свого двійника. Він змінив одяг, зняв перуку і наказав начальникові сторожі закувати його в кайдани, як простого раба, та поставити в шеренгу — за молодим і дужим рабом на ім’я Нард. Вдивляючись в обличчя рабів, Кратій зауважив, що погляд цього юнака був допитливий і оцінювальний, а не блукаючий чи відчужений, як у багатьох інших. Обличчя Нарда було то зосереджено-замисленим, то схвильованим. Жрець зрозумів: юнак виношує власний задум. Але прагнув упевнитися, наскільки точним було це спостереження. Два дні Кратій мовчки стежив за Нардом: разом із ним тягав каміння, сидів поруч під час трапези, спав поруч на нарах. Третьої ночі, щойно пролунала команда «Спати», Кратій обернувся до юного раба і пошепки, з гіркотою й розпачем, ніби звертаючись у порожнечу, промовив: — Невже так буде тривати все життя, що залишилося? Юнак здригнувся й миттєво повернувся до нього. Його очі блищали навіть при тьмяному світлі світильників великого бараку. — Так довго це не триватиме. Я домислюю план. І ти, старче, також можеш узяти в ньому участь, — прошепотів Нард. — Який план? — байдуже, з удаваною втомою, запитав Кратій. Нард заговорив гаряче й упевнено: — Скоро і ти, і я, і всі ми станемо вільними людьми, а не рабами. Полічи сам: на кожну десятку рабів припадає один стражник. І над п’ятнадцятьма рабинями, що готують їжу та шиють одяг, теж стоїть лише один. Якщо в умовлений час ми всі накинемося на сторожу, то здолаємо її. Хай вони зі зброєю, а ми в кайданах — нас десятеро на кожного. Навіть кайдани можна використати як зброю, підставляючи їх під удар меча. Ми роззброїмо стражників, зв’яжемо їх і заволодіємо їхньою зброєю. Кратій зітхнув і мовив відсторонено: — Недодуманий твій задум, юначе. Стражу, що пильнує нас, можна роззброїти, але володар невдовзі надішле нових воїнів — може, й ціле військо — і знищить повсталих рабів. — Про це я теж думав, — відповів Нард. — Потрібно вибрати такий час, коли війська не буде. І цей час наближається. Ми бачимо, як армію готують до походу, заготовляють поживу на три місяці. Отже, за три місяці вона вступить у бій. У битві ослабне, але переможе й приведе багато нових рабів. Для них уже будують нові бараки. Ми маємо почати роззброєння сторожі тоді, коли військо нашого правителя вступить у бій з іншим. Гінцям знадобиться місяць, аби донести звістку про потребу негайного повернення. Ослаблене військо йтиме назад не менш як три місяці. За чотири місяці ми підготуємося. Нас буде не менше, ніж солдатів у війську. Нові раби стануть із нами, побачивши, що сталося. Я все правильно передбачив, старче. — Так, юначе, з таким планом можна здолати сторожу і перемогти військо, — мовив Кратій уже схвально. — Але що буде потім? Що станеться з рабами, з володарями, зі стражниками й воїнами? — Про це я думав мало, — відповів Нард невпевнено. — Але, здається, буде так: усі, хто був рабами, стануть нерабами. А всі, хто нині не раби, стануть рабами. — А жреці? — спитав Кратій. — До кого ти зарахуєш жерців, коли переможеш? — Жерців?.. Про них я не думав. Але нехай залишаться, як є. Їх слухають і раби, і правителі. Хоч іноді вони незрозумілі, та, гадаю, вони безпечні. Нехай говорять про богів, а як жити — ми й самі знаємо. — Як краще — то добре, — мовив жрець і вдав, що його хилить до сну. Продовження нижче...

Демон Кратій (притча про демократію) https://www.svidkyvalery.com.ua/demon-kratij/ Поволі раби йшли один за одним, і кожен ніс камінь відшліфований. Чотири шеренги простягалися на півтори тисячі кроків — від каменотесів до місця, де було покладено початок будівництву міста-фортеці. Довкола них стояла сторожа. На десятьох рабів припадав один озброєний воїн-стражник. Осторонь від ходу рабів, на вершині рукотворної гори з каменів шліфованих, заввишки у тринадцять ліктів, сидів Кратій — один із верховних жерців. Протягом чотирьох місяців він мовчки споглядав усе, що відбувалося внизу. Ніхто не відволікав його, і ніхто не смів навіть поглядом перервати його думок. Продовження нижче...

Медуза навчила нас не дивитися в очі, щоб не остовбеніти. Першородний страх закріпився під корою, інформація зберігається у генетичній пам'яті. Тепер ми лякаємось облич без макіяжу і уникаємо запитань: "Якщо ми розбіжимося, ти б зрадив новій дівчині зі мною?" Але є справжні герої, що опанували стовбуряку! Вони сексують у дзеркальній кімнаті, зав'язують очі, накидують мішок на голову або накидуються самі. БДСМ-бар "Валера" Ми знаємо, як уграти Медузу. Спитай нас як!

Час зупинився в цих містах. Став, мов укопаний у нашій пам'яті. Але Валєра їде. І колись він дійде до Керчі. Це концепція валеріанського годинника, яку розробив для нас іконописець Максим. Один повний оберт прапора України - і Валєра просувається до наступного міста. Повісили б такий у себе в кімнаті? Не моторошно?

ЗУСТРІЧАЙМО РІЗДВО СВІТЛА! Споконвіку наші предки Різдво святкували, коли в небі над землею зорі віщували. По них волхви визначали: як і де, і всюди, жили б на Русі й раділи сонцю усі люди. Різдво наше – Колядове, колом рік проходить і на землю в нічку темну Коляда приходить. Ще й гостинці всім приносить, успіху бажає – хай у кожній нашій хаті щастя процвітає! Зустрічаймо Різдво Сонця – Різдво Колядове, Різдво Світла Дажбожого – сійте щире слово!.. Скоро день почне зростати в Україні, всюди, будуть сонечку радіти птахи, звірі, люди. Зустрічаймо, українці, Різдво Колядове, щоб у кожній нашій хаті все було святково, все піднесено врочисте: і столи, і душі, на столах аби лежали яблука та груші, а у збанках мед солодкий і узвар, й напої, щоб в родинах, в кожній хаті, всі були здорові! На столах щоби стояли і Кутя, й Дідух, щоб ожив в родинних колах наш прадавній Дух!.. Зустрічаймо, люди добрі, Різдво Світла й Волі, щоб у нашій Україні всі були здорові!!! Святослав Щербина Нове Запоріжжя, 21 грудня 2015 року.

Триста!