Донбасс Качает

Мандрівнику, передай: ми тут стояли до кінця — вірні своїй країні. Пройшло вже 4 роки з моменту, як Юра «Таксист» загинув при захисті Маріуполя. Не віриться, що час летить так швидко. Юра був справжнім воїном, який, незважаючи на розшук, можливість відсидіться в стороні, залишився до кінця там, де був потрібен найбільше. Він боровся за те, щоб Донбас був українським, за свободу свого народу Вічна пам'ять

​Тепер про сам пам'ятник Тарасу Шевченку у Луганську. Більшовики десятиліттями мітили українську землю ідолами «руского міра». Вони масово ставили по українських містах пам'ятники трубадурам імперії: Горькому, Толстому, Пушкіну. Їх доцільність не обдумувалась, головне було помітити територію. А от пам'ятник українському поету, який був кріпаком і зазнавав гонінь від царської влади, в українському Луганську за часів СРСР встановлено не було. У 1998 році луганський скульптор Іван Чумак створив величну фігуру, яку встановили в самому серці міста. Протягом 16 років жоден місцевий житель не виступав проти монумента. Навіть після окупації сепаратисти не знайшли причин його знести. Тому причепили табличку з написом «российский поэт». Саме «российский», хоч це безграмотно. Утім, кацапи і їх посіпаки ніколи не відзначались розумом. Недарма Владіміру Рюриковичу з усієї творчості Кобзаря запам’яталися лише рядки: «І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки!»

Ровно 12 лет назад, 9 марта 2014 года, по всей Украине отмечали 200-летие со дня рождения Тараса Шевченка. Луганск не был исключением: в этот день у памятника Шевченка в центре города тоже проходил мирный митинг-концерт. Юра "Таксист" был очевидцем (а позже и участником) этих событий. Вот его воспоминания: "Дети читали стихи с импровизированной сцены, играла музыка, женщины танцевали в национальных костюмах". Но мирный праздник длился недолго. Центр города в эти дни был оккупирован представителями антимайдана, "целиком и полностью состоящие из представителей социального дна". Вооружённые палками, арматурой, ножами и травматическими пистолетами маргиналы атаковали митинг. Пророссийских (и российских) уродов не остановило то, что в митинге в основном участвовали женщины и дети. Несколько десятков простых ребят, в том числе и Юра, стали на защиту участников митинга от оголтелой толпы: "уступая в количестве в сотню раз, мы сумели какое-то время сдерживать натиск толпы, пока отцы уводили детей и женщин".

Ми напевно навіть не розуміємо, що на нас чекає після війни! Війна закінчилась! Ми всі повертаємось додому до своїх родин, до мирного життя! Що може бути краще? Але жити як і раніше вже не виходить! Війна настільки змінює людину, що коли ти повертаєшся до мирного життя, ти розумієш, що вона ніколи не стане, як до війни, як раніше! Війна – найскладніший період у житті кожної людини! Я вважаю, що психологічна реабілітація військовослужбовців- це необхідність для кожного!

Сьогодні в Україні день програміста. Юра Таксист теж мав освіту за спеціальностю «Програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем», яку він отримав у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля в Луганську. За словами Юри: "все 4 года отучился сам без чьей-либо помощи, получил диплом-сертификат от майкрософт, в это же время закончил с отличием двухгодичные курсы сисадминов". Більш детально можна прочитати в книзі Юри: https://telegra.ph/Takso-08-26

Поздравляем всех с Новым Годом Мы желаем всем всего самого лучшего, а самое главное, скорейшей победы над кацапской чумой нависшей над нами которая забрала у нас идейных друзей и сыновей Украины наш долг помнить об этом и мстить всегда и везде, чтобы козломордым не было покоя на этой земле! Желаем всем в новом году крепости здоровья и бодрости духа успеха в делах и мирного неба над головами родных и близких нам людей! Слава Украине!

14.02.2022 я приехал в Харьков на похороны брата, а 24.02 я проснулся в 4:30 от звуков канонады, артиллерии и прилёта ракет по ВЧ, о чём сразу же сообщил в чат «Таксо». Дальше я начал координацию с Юрой, так как предварительно, 23.02, имел с ним разговор на тему происходящего. Юра сообщал мне на то время, в Мариуполе — а это 22–23 число, то есть до начала, скажем так, официального вторжения, — что у них уже начались активные боевые действия. И Юра предложил мне принять участие в обороне Мариуполя вместе с ним, в одной команде, на что я ему сообщил, что, в принципе, я так и планировал: в случае вторжения примкнуть к нему и в целом к «Азову», несмотря на то, что были некоторые моменты на этот счёт, но сейчас не об этом — возможно, мы это ещё обсудим. Точнее, нас было двое: Тристан и я.

Друзі, усім привіт! Багато часу вже пройшло з того, як ми отримали повномасштабне вторгнення РФ та багато яких подій. Найголовніша втрата за цей час — це Юра. Я дуже хочу, щоб канал Донбасс Качает був живий та насичений позитивом і корисними новинами, як це було раніше. Але з того часу багато що змінилося, і багато поглядів також було змінено через події останнього часу. Отже, хочу запитати та почути ваше ставлення до того, що канал буде потрохи відновлювати інфопростір, а також висвітлювати події навколо патріотично-військового руху. Усі ваші пропозиції щодо контенту можете писати в коментарях. З повагою, Бэндикам.

На віки в строю!