втомлені | #УкрТґ ☀️

Ігор Астапенко «Урок мови» як сьогодні тобі пояснити усі ці складні слова коли все що ти бачив це тільки обличчя світу коли мова неначе вода така ворухка й жива коли з неї ростуть дерева звірі вогонь молода трава навіть ти своїм іменем стукаєш в серце літер ось дивись: є слово любов тут в уподібнюється до у це останній звук почуття після нього велика прірва ми також уподібнені до зірок що бог назбирав до рук а слова живуть живе буде жити живи живу - це усе що потрібно знати до того як зірку вирвуть є також слово радість тут звуків менше ніж букв як і слово дзвін тут усе навпаки і той хто почув себто дзвін (а не слово) живий ще а мертвого вже несуть слово смерть як і радість на звуки скупе як рот у сухого діда ще важливо: коли будеш писати слово на жаль залиши в нім місце для смутку тому два слова окремо ну а мо' там ще вміститься відчай або печаль завтра теж не забудь свій зошит і під вечір знов прилітай якщо будем живі то вивчимо ще одну неймовірну тему

"014.01" шкодá, що не можна обійняти матерію. я б хотіла стиснути цифри до хрускоту ребер. на жаль, не кожен готовий наставити вуха, коли я волію розповідати про тебе. крок вліво. крок вправо. ти вже не той, ким би хотів бути рік тóму. я рада, що перші осінні забави змогли відвести до рідного дому дім не пустий. хіба що, там говорять мертвими словами. та не всерйоз. частина їх відносить до забави. - Мій дім чомусь репресували. Мій дім чомусь залишився без крил.. - Можливо, не годитимусь тобі за пару, але я справді дам життєвих сил! - Мій дім - це більше аніж цифри! Мій дім це там, куди покажу я! - Але ж.. я намагався бути гідним.. І недарма в мені твоє ім'я. **** - Я стану тимчасовим прихистком. Я стану тим, кого ти проклинатимеш уві сні. Моє життя. Мою історію згадають лише тоді, коли стоятимуть пліч-о-пліч на війні. .・。.・♡・.・゜♡・。..・♡・.・ #вірші #ad

"Перше повнолітнє літо" - Ти вже доросла. та дороги перекриті їжаками. - Не повертайся. хтось не навчивсь користуватися словами. дорога довжиною в один метр займає трішки більше від всього життя. якщо не забере ще два наступних. в моїй буденності не збудували укриття. хіба умовне. за прототипом гуртожИтського підвалу. де замість бруду пралки вимивають душу. - Якщо пішла - не стій на місці. - Із цього понеділка зрушу. німіють руки, ледве відкриваються очиці. без імені, і без свого ж життя. це перше повнолітнє літо. від нього - офіційно "наймитча" .・。.・♡・.・゜♡・。..・♡・.・ #вірші #ad

💚💚💚

о моя майбутня любов..

я просто хочу займатися мистецтвом. читати книги і знайти когось, кому я сподобаюся настільки, щоб він хотів мене поцілувати

поведи мене туди, де я зможу сповна насолодитися усіма спогадами та мріями, які доводилося ігнорувати

я хотіла б брати в людей інтерв'ю про різні дурниці і знімати їх обличчя, допоки вони відповідають. ви не уявляєте, які ми прекрасні, коли щиро посміхаємось чи соромимось. я просто закохуюсь у це щораз

♡

історія їхніх дивних стосунків, не мала продовження і жодного змісту, але варта того, щоби її розповісти.

слухати себе. мріяти. вірити. діяти. досягати. відчиняти. зростати. перемагати. дивитися життя відкритими очима.

якось мені сказали, що треба бігти якнайшвидше від того, хто робить тобі боляче. я робив так довгий час, але в один момент вирішив різко зупинитися і обернутися. спогади накинулися величезною сніговою грудкою, притискаючи до землі, і тепер я не можу навіть зітхнути.

поезія на вулиці, поезія на вулиці, поезія на вулиці. а дорога – поезія.

Етюд "Закохана кріпачка зустрічає світанок" світанки, романтичність, звичай. любов, романтизація і відчай. і гріх, і блуд, і витрибеньки. покої. ранок. посиденьки. неволя, крики і прокльони. - а порятунок? - заборони! слова: "любов синонім домовини". поля, весна і листя горобини. змарнілість, біг, і ніч, й задуха. вогонь і сміх. і бідність, і наруга світанок, згарище, тополя прощання, й ненависть, і воля .・。.・♡・.・゜♡・。..・♡・.・ на основі іншого мого вірша #вірші #ad

"Часом мені здається, що рука в мене пише сама собою, незалежно від голови. Раз двадцять я починав писати за визначеними планом, але жодного разу не дотримував його до кінця, у кращому випадку - на півгодини" °В.Скотт