Білий Губер

Соціологи готові на будь-які авантюри, аби доля (і підсумки приймальної комісії) не закинули їх в теплий ламповий гурток любителів обговорювати сенс буття (філософи) чи чиїсь дитячі травми (психологи). Сидить декан, прораховує ходи, наче гросмейстер перед фіналом, щоб не прогадати. А може, не винаходити велосипед і одразу здатися в полон КІМО? Ну а що, варіант безпрограшний: пафосу багато, кава дорога, дипломатична недоторканність у перспективі. Залишилося тільки знайти, як тут записують у майбутню еліту 🧐

Нас запитують - а це точно вже покращення? «Покращення» вищого ґатунку - саме так мовою офіційного оптимізму називається захопливий процес, коли один і той самий договір урочисто перепідписують тричі, щоразу з тим самим непідробним почуттям глибокого задоволення. Це класичний прийом політичного ілюзіонізму, який змушує ностальгічно згадати «золоту епоху» стабільності часів Януковича, коли кожна перерізана стрічка вважалася тектонічним зрушенням в історії цивілізації. Перепідписання чинного договору — геніальний бюрократичний ритуал, адже якщо папір уже існує, його обов'язково треба підписати ще раз, щоб створити видимість титанічної праці та подвоїти порцію урочистих спалахів фотокамер. Сподівалися, що ера Бугрова і ліфта завершена, виявилося - ні.

Сидить собі хімік, слухає, та й гадає - говори, мовляв, говори, я вже Губерського пережив, Бугрова пережив, і тебе переживу. А все чогo - а все того що треба правильно людей розставляти і з Єнаміном дружити.

Давненько ми не згадували нашого шановного Лєоніда Васильовича. Непорядок. Історія давня, але інтересна. Є така контора, яка зветься Державне Бюро Розслідувань. Був там директором такий собі Бабіков. А в нього - як і у багатьох - любима жінка, яка ще і юристка за професією та роботою. На цьому зійшлися титани - різне було, але результат неясний виявився. https://t.me/absolutionlab/5619

18 травня ми з захопленням писали про «Лєночку», яка героїчно записувала думки й ідеї нашого ректора - прямо як стенографістка при монарху. Але, схоже, Лєночка перегоріла на службі, і естафету перейняв хтось новий - із неабияким творчим підходом до роботи. Бо, як відомо, за класичними правилами комунікацій: якщо текст готує прес-служба, його публікують на сторінці установи чи прес-служби, а вже потім керівництво з радістю передруковує собі. Просто, як двічі два. Але писати на особистій сторінці ректора, що текст «підготувала прес-служба» - це, звісно, оксюморон, майже мистецтво. І дивуватися нема чого: тепер головним піар-стратегом при ректорові служить випускниця ІЖ Ірина, яка, за чутками, навчалася без особливого блиску. А попереду в неї ще й дисертація - під керівництвом Різуна. Ну що тут скажеш: запросили ніби фахівця, а результат - сам за себе промовляє.

Коли прес-реліз пишеться сам собою (ні) Лєночка-Ірина сидить перед монітором. Пальці застигли над клавіатурою. На сторінці ректора має з’явитися черговий шедевр стратегічного комунікаційного менеджменту. Проблема одна: у голові порожнеча, а в ТЗ — суцільний морок. Хроніка створення одного ректорського допису Етап 1: Глибока аналітика. Лєночка-Ірина намагається згадати, про що взагалі була та тригодинна нарада. Наче звуки були, губи рухалися, але сенс випав десь між групами та міждисциплінарними програмами. Етап 2: Дзвінок другу. Надія вмирає останньою. «Друже, а який у нас головний меседж для преси?» У відповідь — довга пауза, зітхання і сакральне: «Ну, напиши там... про покращення, синергію та інноваційний прорив. Короче, щоб солідно виглядало». Етап 3: Прозріння. Якщо ніхто не знає, а Лєночка-Ірина не розуміє — значить, настав час для магії канцеляриту. Ідеальний універсальний шаблон (спеціально для Лєночки-Ірини) «Сьогодні відбулася конструктивна зустріч у розширеному форматі. Було окреслено вектори сталого розвитку, обговорено концептуальні засади майбутніх трансформацій та досягнуто повної синергії в питаннях інтеграції інноваційних рішень. Рухаємося вперед до нових вершин!» Чому це геніально? Нуль конкретики. Ніхто нічого не зрозумів, тому ніхто нічого не зможе пред'явити. Максимум пафосу. Бос виглядає як мислитель сучасності. Робота зроблена. Бос задоволений, прес-реліз висить, Лєночка-Ірина може спокійно йти пити чай. Хай буде як є. Все одно сторінку цю читають лише три людини: сам бос, його секретарка і Лєночка-Ірина, яка перевіряє лайки. А, ні - ще помічники ректора і проректорів, які прийшли (яких привели) для - для контролю.

Спілка ректорів: зустрічайте залізобетонну команду мрії Виявилося, у нас є ГО «Спілка ректорів» - організація настільки свіжа й енергійна, що заснували її ще у 1993 році, коли декому з нинішнього президентства було років по 40, а тепер вони просто… залишились. Класика жанру. Очолює цей бастіон оновлення Петро Куліков - «вічний» керівник вишу (КНУБА). Леонід Губерський - легенда, президент Спілки з 2009 року, коли його «одноголосно обрали в присутності міністра Вакарчука». Ректором КНУ він уже давно не є, але почесний трон тримає міцно - принцип «пішов з посади, лишився в президії» тут явно не баг, а фіча. Володимир Бугров - донедавна заступник голови Спілки й ректор КНУ, поки контракт не скінчився, а разом із ним - і кар'єра. Станіслав Ніколаєнко - теж давно не ректор, але дух Спілки без нього не той самий. Як думаєте, буде щось нормальне від таких керманичів? Думаємо що ні. Але ж комусь вигідно щоб таке було. Думай-те! За наводку на інфу дякуємо молодшому Ксенічу!)

Ех, а все так гарно починалося. Кабінет, секретарка, Лєночка-Ірина, проректори. Респект і уважуха. А тепер приходиться слухати дурниці про якусь фізику і радіофізику, про нано і ще щось. А головне - ламати голову де взяти гроші. От добре було би і приєднати їх до фізиків і високих технологій. Восени так і зробимо - головне виграти вибори.

Здається, поки ми були зайняті буднями, засновник Червоного Губера тихенько провернув операцію, якій позаздрить будь-який стратегічний план розвитку компанії — у родині з'явився новий продовжувач традицій. Без прес-релізу, без анонсу на ЧГ, зате з результатом, який точно переплюне будь-який квартальний звіт. Що тут скажеш — рішення, вочевидь, ухвалювалося на родинній раді і виявилося напрочуд вдалим. Вітаємо! Хай нове поповнення росте таким же надійним, як і бізнес з громадської діяльності, який воно тепер, судячи з усього, доповнить.

Друзі, а давайте на хвилинку здуємо пил із пам'яті та згадаємо зірку столичного політикуму — секретаря Київради Володимира Бондаренка. Того самого генія юриспруденції, чий диплом Львівського університету Франка виявився настільки унікальним, що про нього не знали навіть у самому університеті. https://www.radiosvoboda.org/a/28480783.html Але справжня магія діджиталізації та вищої освіти відбулася далі. На основі цього віртуального документа пан Бондаренко примудрився отримати цілком реальний диплом спеціаліста в Інституті післядипломної освіти КНУ Шевченка. І — о диво! — за дивним збігом обставин, саме в ті золоті часи цим закладом керував наш незамінний Олександр «30%» Рожко. https://www.stopcor.org/ukr/dossier-person/person-rozhko-oleksandr-dmitrovich.html Як гадаєте, чи могла така блискуча освітня траєкторія з підробленими паперами відбутися безкоштовно та суто за красиві очі? Питання, звісно, риторичне, адже за кожним великим «успіхом» завжди стоїть ефективний менеджер із правильним відсотком.

Ех, які ж шикарні таємниці ховає від ока телеграф. Але якщо поритися трохи - то можна знайти стільки важливого та потрібного. От приклад від наших друзів-партнерів https://telegra.ph/Vse-shcho-ne-nekrolog---reklama-Korotkij-pereglyad-kadenc%D1%96i-rektora-Guberskogo-10-31 Епопея про «непотоплюваного» Губера: як жити на роботі й пережити всіх Кажуть, усе, що не некролог — реклама. Але у випадку з багаторічним керманичем КНУ Леонідом Губерським це, радше, інструкція з політичного виживання для чайників. Закон «Про вищу освіту» наївно заборонив йому балотуватися втретє, сподіваючись, що він нарешті звільнить крісло. Але де закон, а де справжній університетський важковаговик? Його кар’єрний злет прекрасний у своїй послідовності: Юність: Уже на перших дитячих фото майбутній ректор дивився на світ із витонченою сумішшю інтелігентності та впевненої зневаги до оточуючих. Кубинський загар: У 70-х роках звичайний асистент раптово стає радником університету на Кубі. Заздрісники натякають на палке кохання з Компартією, але в архівах жодних доказів немає. Як то кажуть, немає папірця — не було й комсомолу, а власникам архівів — низький уклін від щирого серця. Науковий титанізм: Автор понад 200 праць із назвами типу «Матеріальне і духовне». Очевидно, духовне Леонід Васильович досліджував у теорії, а матеріальне успішно втілив у життя. Топ-3 геополітичних мудростей ректора: 2009 рік: Нагородив званням почесного доктора КНУ «великого демократа» й друга білоруських тракторів Олександра Лукашенка. 2010 рік: Палко підписав листа на підтримку «професіоналізму» міністра-українофоба Дмитра Табачника. 2011 рік: Увійшов до легендарного «листа десятьох» на захист мудрої політики Віктора Януковича. Ректор потужно взявся за міжнародні зв'язки: у його колекції селфі з'явилися проросійські політики та навіть Московський патріарх — як то кажуть, повний церковно-політичний фул-хаус. Після такого розкішного резюме університет у 2015 році прогнозовано «обрав» його знову.  Окреме мистецтво — це декларації. НАЗК по-джентльменськи вирішило, що Герой України просто «мимоволі» забув задекларувати купу майна. І то правда: якщо критикам нема чого декларувати, то не треба заздрити чужому маєтку за 25 мільйонів, який стоїть акурат біля паркану КНУ.  Губерський — єдиний ректор, який буквально жив на роботі. Його єдиною проблемою були студенти. Ці невдячні активісти з рухів «Шевапил» чи «КНУпротест» постійно заважали великим справам. Але система вистояла, бо ректор може відрахувати студента, а студент ректора — зась. І якщо ви думали, що після завершення каденції він піде на пенсію ловити рибу чи грати в більярд — не дочекаєтесь! Стратегія «переживу всіх» працює бездоганно. Головне — вчасно знайти місце в новій команді та вчасно зорієнтуватися. Очікуємо на появу офіційного статусу «вічного і непохитного почесного ректора», бо Вчена рада сама себе не очолить.