карі сірі блакитні

@stavozero творить дуже цінний проєкт популяризації української сучасної поезії! маю радість бути до нього долученою і дуже закликаю вас перейти на канал і патреон та познайомитися з крутими авторами!🌪️ https://t.me/stav_ozero

Як написала Яна у своїй біографії під проєкт: Вже свідомо почала писати зі вступом до Могилянки у 2022 році, чому дуже посприяли оточення та абсурдність і несправедливість цього світу, яка в мій рік вступу різко загострилася. І це, як на мене, найбільш яскраво характеризує вірші Цимбалюк — це постійні питання до світу та його абсурдності й неможливості, де, проте, є місце приємному, на що теж у її віршах звертається немала увага. А якщо хочете дізнатись повну біографію + послухати начитки її віршів — переходьте за цим посиланням, підписуйтесь на Патреон та долучайтесь до групи підтримки. #WikipediaPoet

а чи знав про це все Прометей? чи воно все того вартуватиме? твоя варта цілодобова і твоя ватра незгасна, що сходить щороку не так у Єрусалимі, як в Києві, без жодного джерела вогню? бо ж одного року, чи радше дня, чи радше миті цей цикл дива неодмінно завершиться, бо немає нічого вічного. і вогонь тому, мабуть, не виняток, ми з вами його лише винайняли в богів. і від цих боргів ще кожному з нас відкупатись. а чи відмиємось? а чи знав про це все Прометей? а чи знав Прометей про пожежі і ядерну зброю, а чи знав про пісні над багаттям і шашлики в травні, а чи знав про фундаментальну роль газових плит у побуті сучасного українця, а чи думав про те, що куріння вбиває? а чи знаєш ти, чим гориш, і для чого готова згоряти? що запалить тебе, а від чого вигориш до вуглинки? а чи віриш, що багаття тим коротше, чим яскравіше вогонь? і чим з цього готова пожертвувати? і в усіх цих іграх із сірниками навпотайки і навпомацки, наскільки сильно боїшся щось спалити в собі ненароком? наскільки сильно боїшся, що в тобі не стане кисню, щоб підтримувати всередині свій вогонь? наскільки сильно себе боїшся? а чи думав про це все Прометей? 11.04.2026

не так вірш, як кайндлі ремайндер для себе і для вас)

і поміж карʼєрами, поміж планами, поміж пошуком акцій у супермаркеті, поміж маккофе і лате на безлактозному, поміж вечірніх суконь й миттям голови у тазику, поміж книжками, новинами, тредсами, поміж бігу до ескалатора на хрещатику, поміж бігу від ескалації внутрішніх конфліктів допоки емоції не почнуть з коктейлями молотова виходити на майдани, поміж заторами і годинами в рілсах перед відкритим ноутом, поміж вкладками, вордом, екселем і паверпоінтом, поміж самокопанням і самозакопуванням себе як насіння у землю, з якого от от має щось вирости. поміж усього цього постарайся, будь ласка, не загубити життя. бо самовідкопування вкінці не вдавалось іще нікому. 05.06.2025

шановне панство, дорога родино, маю активний невеликий терміновий збір (за тиждень вже треба купити машину). буду дуже вдячна за будь-який донат і поширення🫶 банка: https://send.monobank.ua/jar/9h3eDJ2H63 пост: https://www.instagram.com/p/DU8jIOajGPU/?igsh=MWYyZHhyZ2c0Nzk0OA==

сумний вірш моя люба утомлено-сумна країна сумних людей в сумних будинках на сумних вулицях, сповнених великої любови до цих будинків, і цих вулиць, і, відповідно, цих самих людей. іноді здається, що слово «тужити» прямо таки походить від вислову «тут жити». така вже наша історична пам’ять, така вже нитка, що зʼєднує покоління за поколінням на цій малозрозумілій для решти світу території. пришиває нас сюди ніби ґудзиків, ґудзик за ґудзиком, хрестик за хрестиком, як у вірші - червоним (то любов), і чорним (то журба). і одне без одного вони абсолютно не життєздатні, як і ми одне без одного абсолютно не життєздатні. бо коли ґудзик відпадає, коли немає кому тримати кишеню закритою, а сорочку застібнутою, і тіло від того оголюється, стає вразливим, на вітрі вкривається сиротами, то інші ґудзики теж поступово стають ніби сиротами, і відпадають один за одним на обочину життєвого шляху, аж допоки сорочка не сповзе з плечей на підлогу, і не лежатиме там доти, доки мати не поріже її на тряпки. але ж яка мати в сиріт? і хто ж, якщо не вона, навчить їх любити? і тужити? і тут жити? 29.12.2025

Фонд @shields_ukraine відкрив грудневий збір на 2 500 000 грн, щоб в казковий місяць закрити 31 потребу для військових різних бригад. Це міг би бути календар із солодким. Але що може бути солодшим за мрію про українську перемогу в жорстокій війні? Моя мета: 5 000 грн 🪄 Збираю на НРК для 10-тої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» День пройшов недарма, коли ВИ донатили на військо 🫡. ДОНАТИТИ СЮДИ 👈

лагідне нагадування🫶

друзі, маю важливий збір на машину для 3-ї окремої штурмової бригади 🚗🫙 буду дуууже вдячна за будь-який донат та поширення🫂 банка: https://send.monobank.ua/jar/7VAsxDxUvq пост: https://www.instagram.com/p/DRwSuX0jOKM/?igsh=MWE5N2Y4eHh0YTAwaA==

місто заводів й скляних будинків, обережно крихке, місто, де немає межі між землею і небом, адже сірий асфальт так органічно перетікає в сіре від вихлопних газів повітря, що лінія горизонту губиться, і всі гуртом ідуть шукати її, а заразом і себе, та знаходять, звісно, не всі. місто гурту. тут, якщо вже знаходити чи губити себе, то точно гуртОм (бо наодинці це вже алкоголізм). місто гострих кутів, виплеканих ще совєтською архітектурою, гострих ножів згідно з тою ж ще совєтською міфологією, а тепер гострого філологічного чуття, де тонку межу між різними світами визначають переважно прийменники, бо від того, чи ти працюєш В офісі, чи НА офісі; чи знаходишся НА мосту, чи В мосту, чи ПІД мостом; чи рухаєшся НА схід, чи ЗІ сходу, чи, кінець кінцем, ВІД сходу залежить невимовно багато. місто невимовного, бо словами тут нічого не передати. місто забагатомовного, бо з усіх мов, які намагаються передавати, однієї явно забагато. місто давно домовленого про все й з усіма, але так і не проговореного, не прожитого, не збагнутого, не написаного не вимовленого. місто невимовного, місто, де немає межі…

повнолітні діти щодня грають у хованки на вулицях ще більш повнолітнього міста, де повно літнього сонця, і так мало загорілих облич. тільки справа тут зовсім не в спфі, справа в тому, що повнолітні діти щодня грають у хованки на вулицях ще більш повнолітнього міста. правила прості: під час руху з пункту А в пункт Б головне - не піднімати очі і пам’ятати, що «якщо ти нікого не бачиш, то і тебе ніхто не бачить». всі справляються, а нещасний вОда не міняється вже півтора тисячоліття. таке от маскування, чи радше уже кування мас втомленим ковалем: раз молотком - руки й ноги, два молотком - тулуб, знов молотком - голова. все готово, наступний. кування мас продовжується нескінченно за секретною схемою з кодовою назвою «палка-палка-огурєчєк - получився человєчєк». схемою перевіреною роками, надійною як китайський годинник, як відповіді чата жпт на складний тест, як план помити голову вранці, як установка точно раніше лягти спати, як прогноз погоди на дуже важливий для тебе день, словом, надійніше вже немає куди. і тікати вже немає куди. добре, що завжди можна лишитись де є, опустити очі і заховатись)

я маленький гвииинтік! я маленький гвинтік великого міфічного механізму, який в жодну різьбу бляха не вкручується. майстер злиться і вперто намагається впихнути невпихуєме. що зламається першим? різьба? гвинтік? чи терпіння майстра? 17.10.2025

тож всі по 10 грн!! https://send.monobank.ua/jar/oVQw2FhoV

донат донат донааатт! щоб ми закрили збір, у мене зʼявилось більше вільного часу і простору для думок, і тут зʼявлялись нові вірші))

друзі маю активний збір і буду дуже вдячна за підтримку!✨🌝 https://send.monobank.ua/jar/oVQw2FhoV

другий літературник вихідних!

🎤 Поетично-прозові читання авторів із журналу «Легіт» та платформи ANews на Книжковій Країні У межах фестивалю «Книжкова Країна» автор(к)и з «Леготу» та ANews виступатимуть із декламаціями своїх творів. 🖇️ Подія відбудеться 28 вересня о 19:00 на ВДНГ (м. Київ) у павільйоні №6, залі 3 (Вітальні). Модеруватиме читання освітня та культурна діячка Оля Духота. Приходьте на фестиваль, відвідуйте літературні лекції, дискусії, презентації, купуйте книжки й беріть автографи в улюблених письменників/ць, а у вечір неділі долучайтеся до події нашої спільноти! Вхід — вільний і без реєстрації 💛 Ваш @lehit

оновлена інформація про перший літературник вихідних!