баністика

Сьогодні дуже випадково стала учасницею Атласу. Неоднозначні відчуття)

Подала нас, як музичний дует на декілька важливих для мене проєктів. Очманію, якщо нас бодай на один із них запросять)

ЦВЯХ їде в Харків! На Фестивалі імені Зіни Самвидавко буде невеличка презентація і стенд, де ви зможете придбати книжку за донат на ЗСУ і побачити мене) До зустрічі, любий Харкове! — місто мого серця 🍀 🕰️ 19 липня 14:00 — 21:00 🗺️ Гончарівський бульвар 10/2 🐕 Культурно-громадський центр DRUK

А тим часом Анґа їде презентувати "ЦВЯХ" на фестивалі у Харкові❤️ Дуже дякую їй та Роніці за цю антологію. Цінно бути частиною такого проєкту. Здається, моя поезія ще ніколи так не подорожувала і не популяризувалася, як із компанією інших літераторів у цій збірки😁

Ну все, йдіть слухати https://open.spotify.com/track/3WjmSAeE55CN21pWmRI51E?si=1uiXia0ISRmyrBxGLYE63A

А ще, нас можна запрошувати на фестивалі, музично-літературні події в будь-які міста (аби ми доїхали).

Давно нічого вам не писала Червень замахав, і не спекою😁 Було багато справ, ще більше емоцій. Різних. Але я ж обіцяла ділитися тут усім, чим захочу - але точно ділитися. Тому розповім вам про анонс нашого з Валентином треку. Ми нарешті почали записувати свої пісні. І почали з найсвіжішої⬇️

Рівень смішної втоми: Десь 2 хвилин єи дивилася на кішку, вдягнену в шлейку собаки і не могла зрозуміти, що не так. Кішка не чинила супротиву. Собака, яка зібралася гуляти, в ахєрє спостерігала за нами обома.

маю за цей тиждень 2 нових відкритті в собі. По-перше, оце закінчила свій двомісячний HR курс, і думала що взагалі його не вивезу до фесту. А тут на тобі, все супер) А по-друге, вкрай здивувалася що за 3 роки не забула чеську і так цілком адекватно змогла натриндіти голосовушку на хвилину з дебільними жартами. 😅

Я не можу вам передати, наскільки сильно ми з командою любимо і віддаємося тому, щоб "Літерія 3.0" відбулася. Поділюся своїми відмовами: - відмовляюся від концерту HХ з Крихіткою, Клер та іншими крутими виконавцями; - відмовляємося з LIRIUM від музичного фесту, на який нас відібрали; - не можу відвідати такмед від Кілхаусу Бо всі ці речі ЧОМУСЬ відбуваються одночасно з нашою Літерією. Отож, будь ласка - приїжджайте, приповзайте, прилітайте 20-21 числа на наш літературно-музичний фестиваль)

Зайшла сьогодні в Мак на лимонад із сакурою. В черзі помітила дівчинку +-10 років, схожу на учасницю «Помаранча». Весь день згадувала голоси дітей. Цікаво, чи впізнала б хлопців зараз — певно вже баритони))) Радію, що була частиною їх дорослішання і сумую за тими «стрибаючими котами». Колись у студії робила літній табір. Йшли в парк за кілька км і в голові крутилися катастрофи: вода, кліщі, собаки, рамдомна «дегустація» корму для зоокуточка. Хоч причин на те і не було) У парку після фрази «не бігати» біля мене лишився тільки пакет із прикормкою, а діти розбіглися. Проте за деким всюди ходило допитливе козеня, крало моркву і поводилося так, ніби мало особисті претензії. Коли ми вже збиралися додому, я крикнула: «Дивимося під ноги, не стрибаємо на люки». І буквально за секунду почула, як хтось стрибає на кришку люка. Обертаюся з фразою “Я ж казала, не стрибатиии”, а весь табір регоче. Бо на люку стрибало те саме козеня) Класний був час. І щоразу перед червнем згадую своїх «помаранчів»❤️

А знаєте що? Мені хочеться мати місце, куди я могла б писати свої довгі думки. Стільки зараз у голові крутиться. Стільки звірячого зсередини підіймається. У тредсі із цим не хочеться подаватися. А цей канал я розцінюю як ексгібіційний щоденник. Ще й такий примітивний, бо ділюся дуже точково. Наче між дописами нічого і не відбувається. Думаю, це все сором. Соромно здатися дивною, невпевненою і некомпетентною. Але ж це нормально — не знати усього і не погоджуватися з усім)) У підсумку додам — я заїбалася бути доброю для всіх. У цьому процесі втамування неспокою постійно щось закручується в торнадо і зі словами "мене піздує" розпорошується на найближчих людей. Отже, це перше, у чому зізнаюся — я не навчилася зважувати відчуття і почуття. Підсумую цей текст. Тепер у цьому каналі такі повідомлення з’являтимуться частіше. Іноді особистісні, іноді з закликом до дискусій. Тут також будуть анонси подій, музика й поезія. Мені треба комусь висловлюватися й відходити від ситуативної тривожності. Дякую кожному з вас.

Гарне завершення робочого дня😅

Над дорогою кіптява розростається тінню темне червоне плетиво шелестить в мерехтінні, лязкається під шинами, б'ється об міст кольорами, а може крилами? Аж вивертаються рами втомлених велосипедів, заграє світлофор до цифри "59" Бентежно ступаючи, заглядаю до сутені: Бузький лиман всміхається Бузькі пороги кручені шумлять у моєму Бузі, Хмельницькому — І я замовкаю. Все ще звикаюся з дійсністю ~2022~