BookМагія

#Щоденник_Клякси Знову впіймала нечитун. Рятуюся лише щоденниками Алана Рікмана «Шалено, глибоко». Насичене життя, постійні пошуки себе… Дуже дивно, я завжди вважала його успішним, зірковим актором, а його життя - суцільна боротьба з невпевненістю в собі, страхом бути незрозумілим. Мимоволі проєктую події його життя на своє — напрочуд багато схожих почуттів. Дивно порівнювати себе із зіркою, а ще дивніше — знаходити стільки спільного. У цих щоденниках Рікман постає звичайною людиною, щирою, вразливою й дуже людяною. Один із найбільших «плюсів» цієї книжки — вона відкрила цілу низку неймовірно цікавих фільмів, про які я навіть не чула. Насамперед це рікманівський «Зимовий гість», який, схоже, доведеться дивитися в оригіналі, адже перекладу не існує. Потім — остінівські «Розум і почуття», де Рікман зіграв одну з головних ролей. А ще міні-серіал «Хлопці міс Еванс», який планую дивитися сьогодні. Аж дивно, як багато хороших фільмів проходять повз мене лише тому, що вони вийшли кілька десятиліть тому. #Клякса

#Щоденник_Клякси   Сьогодні багато що переосмислила щодо прочитаних книжок. Яку книжку вважати справді хорошою, а яку — гіршою? І чому ті книжки, які мені не сподобалися, які грішать сюжетними чи логічними провалами, запам'ятовуються значно сильніше, ніж ті, що миттєво «залітають» і від яких шаленієш під час читання?   Можливо, проблема в тому, що я постійно думаю: «А як би я це написала?» або «Що б я змінила, щоб зробити цю книжку кращою?». Поки що відповіді в мене немає. Як би там не було, сьогодні я зварила лавандовий сироп для кави за рецептом Світлани Вертоли — авторки «Лавандових поцілунків». Книжки, яка мені не сподобалася, і яку я розгромила в своєму дописі, але до сюжету якої я постійно повертаюся й ніяк не можу її відпустити.   І, мабуть, це теж своєрідний показник. Не всі книжки, що захоплюють із перших сторінок, залишаються з нами надовго. І не всі ті, що дратують, швидко забуваються. #Клякса

​#Щоденник_Клякси Сьогодні вирішила поділитися ще одним своїм захопленням. Я дуже люблю футбол. Не настільки, щоб ходити на всі матчі улюбленої команди, але постійно стежу за турнірними таблицями, із задоволенням читаю новини про трансфери, знаю футбольних зірок як сучасності, так і минулого. Якщо казати відверто, я ще жодного разу не була на живому матчі на великому стадіоні. Але дуже про це мрію і вірю, що одного дня обов'язково здійсню свою мрію. Так ось, певно, всі знають, що зараз триває чемпіонат світу. Я із захопленням стежу за результатами матчів, хоча, на жаль, не можу дивитися самі ігри в прямому ефірі. Не змогла знайти жодного телеканалу, який був би підключений у мене і транслював матчі. В інтернеті теж нічого не знайшла. Тому доводиться задовольнятися лише текстовими трансляціями. Цього року вболіваю за збірні Англії та Норвегії. Подобаються мені ці команди своїм незламним духом, холодним спокоєм і відданими вболівальниками. Сьогодні норвежці створили справжню сенсацію — обіграли в 1/8 фіналу збірну Бразилії, п'ятиразових чемпіонів світу, непереможних «пентакампеоне». Які ж вони молодці! Але в наступному раунді вони зустрінуться саме зі збірною Англії, яка вчора вирвала перемогу в господарів турніру — збірної Мексики. Мені навіть буде складно вирішити, за кого більше вболівати. Але я тішитимуся вже тим, що в будь-якому разі одна з моїх улюблених команд вийде до півфіналу. #Клякса.

Сьогодні русня завдала ще одного удару по українській книзі. Унаслідок нічної атаки рф було зруйновано центральний склад видавництва BookChef. Вогонь знищив близько 800 тисяч книжок. Сотні тисяч історій, знань, емоцій і людської праці перетворилися на попіл за одну ніч. У видавництві повідомили, що тимчасово призупиняють акції з магазинами-партнерами, а також попередили про можливі затримки з обробкою та відправленням замовлень, поки триває відновлення логістики. Книжки не стріляють. Вони навчають, надихають, допомагають думати й пам'ятати. Саме тому ворог так часто намагається знищити не лише людей і міста, а й українську культуру. Підтримаймо BookChef. Вони обов'язково надрукують нові книжки. А українське слово, як і Україну, неможливо знищити.

Знаєте, я дуже рада, що взялася читати «Тюремну цілительку» вже після виходу всієї трилогії українською мовою. Після такого яскравого фіналу першої книжки, чекати на продовження місяцями чи роками було б справжнім випробуванням. Ваша #Клякса.

#прочитане2026 #Щоденник_Клякси   Я закінчила читати першу книгу трилогії «Тюремна цілителька». І це було неймовірно. Напевно, поки що це найкраща книжка, яку я прочитала цього року.   Навмисно не хочу розповідати про неї надто багато, адже попереду на мене чекають ще дві книги, і я не хочу зіпсувати враження ні собі, ні тим, хто тільки планує знайомство з цією історією.   Якщо ж коротко — це надзвичайно захопливий роман. Сюжет не відпускає майже від першої сторінки й постійно тримає в напрузі. Герої — живі та харизматичні. Причому не лише головні: другорядні й навіть епізодичні персонажі мають власний характер і легко запам'ятовуються.   У книзі вистачає моторошних моментів, які буквально холодять кров, але поруч із ними дуже органічно розвивається ніжна, тепла й щира любовна лінія. Цей контраст робить історію ще сильнішою.   І, звісно, фінал... Я була впевнена, що вже здогадалася, куди все рухається, але авторка змогла мене здивувати. Останні розділи перевернули все з ніг на голову.  #Клякса

#прочитане2026 #Щоденник_Клякси   Я дочитала «Лавандові цілунки»… Як не прикро визнавати, але книжка не виправдала моїх сподівань.   У ній майже немає гострих моментів. А ті, що є, виглядають аж надто дитячими. Складається враження, ніби головним героям не п'ятнадцять років, а вісім. Усі гострі кути згладжені, жодної ексцентричності, жодного справжнього конфлікту. Була надія на фінал, особливо після слів відомої пісні: «Ми усі розбіжимося по русифікованих містах». Здавалося, що саме тут історія нарешті набере драматизму. Але авторка обрала стовідсотковий гепіенд.   Ще один суттєвий недолік — відсутність сильних чоловічих персонажів. Уся увага зосереджена на жіночих історіях, а чоловічі герої існують радше як функціональні елементи сюжету, ніж як повноцінні персонажі.   У підсумку книжка мені не зайшла. На мою думку, вона може сподобатися тим, хто лише починає знайомство з підлітковою романтикою. Якщо ж ви вже прочитали чимало книжок цього жанру, навряд чи знайдете тут щось нове.   Оцінка — 5 із 12. #Клякса

Поговоримо про музику? Якби мене запитали, яка музична композиція є найкращою, на мою думку, я б довго не вагалася. Назвала б Bohemian Rhapsody гурту Queen. Написана за двадцять років до мого народження, вона й досі змушує моє серце тремтіти від захвату. Чому саме вона? Тому що це більше, ніж просто пісня. У ній немає звичних рамок: балада переходить в оперу, опера — у рок, а рок знову поступається місцем ліричним нотам. Щоразу, коли я її слухаю, здається, ніби проживаю маленьку історію, сповнену емоцій, драматизму й краси. І, мабуть, саме в цьому полягає справжня магія музики — залишатися живою та хвилюючою навіть через десятиліття після того, як була створена. #Клякса

👆До речі, моя знайома з каналу «Безодня» проводить розіграш книжок. І я не могла не звернути увагу на те, що серед них є «Надтаємне товариство незвичайних відьом». Я читала цю книжку й залишилася від неї в захваті. Дуже тепла, атмосферна й по-справжньому чарівна історія. Тож якщо давно хотіли її прочитати — це чудова нагода спробувати виграти. А якщо вагаєтеся, то можете зазирнути в мій відгук на неї.

ДАРУЄМО не одну, а одразу ЧОТИРИ КНИЖЕЧКИ ❤️‍🔥 А саме: "Ікла", "Що ми накоїли", "Надтаємне товариство незвичайних відьом", "Нічого, крім правди" Умови розіграшу: ✨ підписатися на канал Безодня ✨ підписатися на канал Пекельниця ✨ поділитися цим дописом з книголюбом ✨ залишити порядковий номер у коментарях під цим дописом ✨Бути активними на обох каналах (реакції та коментарі) ✅ Виконання всіх умов буде перевірятися 📆 Дата закінчення розіграшу: 28.06.2026 😎Переможець лише один Доставка лише по території України🇺🇦 #розіграш

Що мені подобається в «Лавандових цілунках»? Певно, ілюстрації. Вони справді класні. Саме такими, на мою думку, й мають бути ілюстрації в підлітковій книжці — трохи анімешно-манговими. Мені дуже подобаються. А ще в книжці є кілька рецептів — справжніх кулінарних рецептів. І так, я вже готуюся зробити лавандовий сироп для кави за рецептом Світлани Вертоли. А от сама історія... Вона хороша, місцями навіть кумедна. Але нуднувата. Жодної інтриги. Я прочитала половину книжки й майже зі стовідсотковою впевненістю можу описати подальший сюжет. І це трохи сумно. Єдина надія — на фінальний конфлікт. Ну він же повинен тут бути... Правда? #Клякса

#Поезія Літо витягує душу через соломинку, Мучить надранок, на груди лягає перевертнем, До безсонного простирадла припечатує, Мариться – що ти тут, Море мариться, Голос його, Колір його, Смак, ніби кров, солоний, На спраглому язику. Спека – як спеції мексиканські Випікає тавро на піднебінні свідомості, Лякає осінню, ніби старістю Чи самотнім ранком... А ти вже чуєш їхній прихід, Як колись у дитинстві приїзд родичів, Кроки їхні, слова їхні, Та все не наважуєшся розтулити очей: «А що я їм всім скажу?». Яблука-падалки сплять у глибокій мисці на кухні, Не втрималися на гілці, Безголові, Упали, Майже умерли, Чекають на свою кремацію у пирозі з корицею. Скоритися, Не пручатися, Упасти на воду, Забувши, що плавати умію, – То най несе, Як лініями метрополітену, Як лініями на твоїх долонях – Котра з них моя? Зрізаний сонях у банці похнюпив голову, Жовтий пилок сипле і сипле на стіл, Насіння не дочекалися. Цього року все так швидко минає... Автор Ганна Осадко

Ніч. У кімнаті ще тримається денна спека. Крізь відчинене вікно просочується вечірня прохолода, але її недостатньо, щоб розвіяти розпечене повітря. Книжки, які супроводжували мене вдень, відкладені вбік. Зараз час для поезії...

Відверто кажучи. В мене були більші очікування до "Лавандових цілунків". Ні, я звичайно, розуміла, що це стандартна підліткова романтика. Але не очікувала, що все буде настільки шаблонно. Може далі буде краще... #Клякса

#Щоденник_Клякси Літо… Спека… У повітрі пахне акацією… Розжарений асфальт пружинить під ногами. Хочеться випити холодного лате з льодом і читати щось легке та романтичне. Обирала цю книжку не навмання. Ще на «Книжковій країні» чула про неї чимало хороших відгуків. Яскравий банер на стенді Nasha Idea привертав увагу своїм літньо-романтичним вайбом із легкою ноткою анімешності. Потім було кілька доволі сміливих рілзів у TikTok. І чи не найголовніше — молода авторка. Поясню, чому це для мене важливо. Терпіти не можу підліткові історії, написані авторами 40–50+. Їхні герої часто ніби застрягли в минулому й не виглядають справжніми. Словом, я не втрималася... Отже: літо, спека, холодне лате, у навушниках лунає голос ROZÉ, а в руках — «Лавандові цілунки». Ваша #Клякса

Побачила фото Тома Фелтона в ролі постарілого Драко Мелфоя у театральній постановці «Гаррі Поттер і Прокляте дитя» — і аж у грудях защеміло. Шкода, що немає можливості побачити цю виставу хоча б у відеозаписі. І взагалі — респект. Поки Деніел Редкліфф і Руперт Ґрінт усіма силами намагаються дистанціюватися від образів, які зробили їх знаменитими, Том Фелтон, здається, живе своє найкраще життя й зриває овації на театральних підмостках. Браво, Фелтоне! #Клякса

#Щоденник_Клякси Що ж, почну розказувати про те, що читаю. У мене нічого не змінилося — як і раніше, читаю одночасно 3–4 книги. Сьогодні в моєму меню: романтика, фентезі, нонфікшн і поезія. Почну, певно, з фентезі. Почала читати трилогію «Тюремна цілителька» Лінетт Ноні. Не знаю, чому я так довго відкладала цю серію, але тепер розумію, що даремно. Книга затягнула мене майже відразу. Це саме той випадок, коли відкриваєш «ще одну сторінку перед сном», а потім раптом виявляється, що вже далеко за північ. Історія Ківи на перший погляд здається доволі простою: дівчина виживає в жорстокій тюрмі та виконує роботу цілительки. Але чим далі читаєш, тим більше розумієш, що все не так очевидно. Найбільше мені подобається те, що книга не намагається вражати читача безперервним екшеном. Вона поступово нарощує напругу, дає час прив'язатися до персонажів, а потім починає один за одним підкидати сюрпризи. До фіналу ще далеко, то ж думка може змінитись… Ваша #Клякса.

Вчора померла Славенка Дракуліч. Для мене це одна з тих письменниць, чия творчість дуже сильно вплинула на мій світогляд. У моїй бібліотеці є всі її книжки, і кожна з них залишила по собі особливий слід. Найбільше я ціную її стиль художнього репортажу — уміння розповідати про великі історичні події через долі звичайних людей. Саме вона навчила мене бачити за війнами, режимами, кордонами та політичними рішеннями не цифри й дати, а живих людей, їхній біль, страхи, надії та втрати. Її тексти завжди були чесними й дуже людяними. Вона навчила мене дивитися на історію не лише очима читача, а й очима людини. Світла память... Ваша #Клякса

​#Колонка_леді_Клякси Вітаю, мій любий читачу... Так, це справді я. Після довгої мовчанки леді Клякса знову береться за перо. Перш за все, дякую кожному, хто дочекався мого повернення. За останні пів року життя встигло підготувати для мене чимало сюрпризів: змінилися обставини, змінився ритм буднів, нові проблеми, нова робота, а здоров'я не раз змушувало переглядати плани на майбутнє. Незмінним залишилося лише одне — моя любов до книжок. Я все так само читаю запоєм і все так само бачу сни про героїв, з якими не хочу прощатися навіть після останньої сторінки. Мушу зізнатися, складний період ще не завершився. Проте я вірю, що кожне випробування робить нас трохи сильнішими, мудрішими й витривалішими. Під час своєї відсутності я багато розмірковувала над майбутнім цього каналу. Чи варто й надалі ділитися власними думками про прочитане? Чи потрібні відгуки? Чи цікаво вам зазирати у світ моїх книжкових захоплень? І відповідь виявилася простою: так, варто. Але дещо зміниться. Відтепер мої враження від книжок з'являтимуться не лише після фіналу, а й під час читання. Можливо, це будуть короткі нотатки, емоції, здогадки чи захоплені вигуки посеред ночі — усе те, що народжується між першою та останньою сторінкою. На каналі стане трохи менше анонсів та розповідей про новинки. Натомість буде більше живих думок і справжніх емоцій. Поезія також залишиться зі мною. Моя власна і написана моїми друзями. Її буде небагато, але кілька разів на тиждень ми неодмінно дозволятимемо собі зупинитися серед метушні та перепочити в компанії гарних рядків. І, мабуть, найголовніше: цей канал стане більш особистим. Тут буде місце не лише для книжок, а й для моїх думок, мрій, пошуків і маленьких відкриттів. Я, як і раніше, залишатимуся Кляксою. Не через бажання сховатися. Більшість із вас давно знає, хто стоїть за цим псевдонімом. А з тими, хто приєднався нещодавно, ми ще неодмінно познайомимося. Просто Клякса — це частина мене. Не ідеальна, не бездоганна, зате справжня. Тож дозвольте оголосити офіційно: Леді Клякса повернулася. І цього разу їй є що розповісти. Щиро ваша, #Клякса