Християнські вірші 🕊

ЦІНУЙТЕ ЧАС Яким непевним є людське життя... В хвилину кожну може перерватись, І перед вічним все земне －сміття, Нічого звідси ми не можем взяти. Багатство, слава, врода－марнота! В очах Творця воно ніщо не значить, Якщо у серце не прийняв Христа－ Красу небес повік не будеш бачить. Земне життя так швидко промина, Здається ми дітьми були недавно, Цвіла, мов вчора юності весна, О, це пора така прекрасна й славна! Та проминули рОки молоді, Розтали швидко, як туман на полі, В щоденних клопотах земних й труді, Пробігли світлі дні й часи недолі... Роки, роки! О, як спинити вас? Щоб ви так стрімко в вічність не летіли,－ Як же притримать швидкоплинний час? Щоб любуватися життям всеціло. Ніхто з людей не може це зробить, Над часом влади жоден тут немає, А він невпинно в забуття летить Й ніколи вже назад не повертає. На все свій час під небом на землі, Народжуватись час і час вмирати... І де б не жив у місті, чи в селі－ Прийдеться дім назавжди покидати... Ми, як туристи у чужих краях... Мандруємо просторами земними, Прийде пора －закінчиться наш шлях, В небесний рідний край душа полине. Як пташка з клітки полетить увись, Де вже тривог і зла повік не буде, Де час земний назавжди зупинивсь, Панує мир святий і спокій всюди. Цінуй життя й прожитий кожен час, Шануй близьких, поки вони з тобою, Не завжди буде так, бо може враз Прийде безжальна, люта смерть з косою... На кладовищі пізно сльози лить, І шкодувати про погані вчинки, Поки живеш, старайся всіх любить І дарувать близьким тепла жаринку. Прийде пора й підуть вони від нас, Не вічно будуть з нами мама й тато... Таке життя...Такий лукавий час, Тому не треба його марнувати А Богу ревно й старанно служить, Прийняти в серце вістку про спасіння, І свято та побожно в світі жить, Відвідувать в церквах богослужіння... Хай Бог благословить ваші путі, Бажаю за Ісуса всім триматись, Бо хто Христа зустрів ще при житті－ Не буде смерті він повік боятись... Автор Катерина Бойко

НЕЗАДОВОЛЕННЯ Із чим приходим кожен день У канцелярію небесну? Несем подяку і хвалу Чи більше просим про тілесне? Незадоволені життям Притензії несемо, Богу: Багато ставимо питань: ,, Чому важка моя дорога? '' Чому в когось легке життя? І їх здоров'я не підводить? Чому приходить благо їм А мене боком все обходить? Устройства просим для дітей, І, щоб подбав про наших внуків, Щоб хрест важкий зняв із плечей, Бо вже достатньо тої муки. Дав поступити в інститут, Екзамен здати на відмінно, Послав роботу не просту, Молитва наша все про тлінне. А хто подякував за то, Чим Бог давно благословляє? За теплу хату, і за то, Чого можливо хтось не має?. Ми забуваємо, що десь Із голоду вмирають люди, А когось ужаси війни Нічними пострілами будять. А хто з нас дякує що він Просунувшись зранку, сонце бачить? Що чує голос рідних всіх, Що над могилою не плаче?. А за повітря хто платив? Чи за джерельну чисту воду? Чи може хтось з нас заслужив, Що нам отак Господь догодив? Так мало Богу похвали, Що дихаєм на повні груди, Що Бог нас вибрав між людьми, Якого ще шукаєм чуда?. У нас мільйони є причин Щоб кожен день нести подяку, Бо спокій наш і серця мир Ісус Христос, давно оплакав. Щоб задоволені були, Щоб була в нас свобода Слова, То ж дай нам Бог шукать Тебе, А не шукати тільки свого. Чого Господь нам ще не дав? Він розтопив гріховну кригу, Наші імення записав, На небесах у вічну книгу. Прости нам Господи,прости, Що ми порою недовольні, Від ропоту нас захисти, В Твоїх руках бо наша доля. Автор невідомий

https://t.me/The_still_small_voice_of_God

Від Бога не втечеш Від Бога не втечеш, чи знаєш друже? Що сієш те й пожнеш, Писання вчить, Не ставмося до цього ми байдуже, Нехай Господь, серця наші зцілить. В Творця все є завжди закономірно, Створив Він все у мудрості Своїй, Бог не дає нам спробу непомірно, Чи з Ним є ти? Це все в руці твоїй. Сівба й жнива, закон такий у Бога, Якщо Його прийняв, то добре є, Веде до неба хто в Христі дорога, Хто серце все віддав Йому своє. Виконує в житті хто волю Божу, Та догоджає хто Христу у всім, Та воля на людську вона не схожа, Пробудьмо тож у Дусі ми Святім. А хто без Нього, той лише втрачає, Минає все - і це земне життя, Невірних Божа кара не минає, Душі таких потраплять в небуття. Від Бога не втечеш, чи знаєш друже? Що сієш те й пожнеш, Писання вчить, Не ставмося до цього ми байдуже, Нехай Господь, серця наші зцілить. Євген Орлов

Останнє слово завжди каже Бог… Багато люди говорити можуть, Та з висновків і рішень багатьох Збувається єдино вірне — Боже. Ми судимо за поглядом очей, За розумом, на жаль, недосконалим. Сьогодні в серці: «Краще той, ніж цей!» А щось не так — то завтра й помінялись. Такі ми, люди… І тому Господь Не нам віддав вирішувати долі: Він каже хмарці: «Мимо не проходь!» Й вона напоїть удовиці поле; Він зглянеться на сльози сироти І дасть їй пару кращу, як в багатих; В яку з низин не опустився б ти, Бог владний звідусіль тебе підняти. Був смертним вирок Йосипу в братів, А Бог сказав: «Понад усе повищу!» І Бог був з ним, поки він все терпів, І сил давав, й ніхто його не знищив. А день настав — змінилося усе, Й за Божим Словом Йосип став до влади, І на спасіння обернулось це Тим, що про нього злу складали раду. Господнім дітям треба на землі В своїм житті терпіння сповнить чашу. Хай люди роблять рішення свої, Але від Бога буде доля наша! Лиш серед болю, труднощів, спокус Завжди про те нам пам’ятати треба, Що це — стежина, де пройшов Ісус, Це Він з низин виводить нас на небо. ОЛЬГА ЛАЗАРУК

Ось думала вінець уже я маю, А Бог прийшов і зваживши промовив: "Діла я бачу, і служіння бачу, Та мало так любові - головного" О, Господи, а це ж найголовніше! Нема нічого більше на землі. Усіх дарів, усіх служінь важніше Любов Христа в душі мати своїй. Коли іти буває дуже важко І плачеться - так в небо хочу вже... Я дякую Тобі, Господь мій Славний, Що ще життя продовжуєш моє. Щоб виправити всі мої дороги. Любові щоб небесної навчить. Щоби іще і ласкаво, й суворо Душі моїй з любов'ю говорить. Де йшла не так, потрібно що поправить, Щоб лиш Тобі належати завжди. Щоб буть з Тобою, там в небесній славі. Страшної участі мені уникнути. А Ти казав: любов за все найбільша. Навчаєш нас любові досягать. О, як би Ти, коли небудь спитав лиш Як Соломона: " Що тобі ось дать?" Просила б я одної лиш любові Такої, як у Тебе тільки є. Вся моя сила би була у тому - В кінці життя стоять біля Тебе. Я дякую, що Ти мене готуєш До тої зустрічі в прекрасних небесах. І потішаючи так тихо знову, Все відкриваєш - не готова я. Ще є обурення, обіди, нарікання. Ще так багато є іще, іще... Як я проходжу горе і страждання? Навчаюсь як? Запам'ятовую я все? Чи покриваю все навкруг любов'ю? Чи на останнім місці моє "я"? Я дякую за працю наді мною. Я дякую, що любиш Ти мене. Л. Шпак

ОПУЩЕНІ РУКИ Опущені руки. Погасла надія... Хіба так буває у християнина? Буває. Як серце омите сльозами... І далі іти більше сили не стане... А холод ночей пробирається в душу І думка пекуча знов очі зворушить... Буває! Не видно кінця темним ночам, Не чуєш пісень, або чути не хочеш... І погляд пустий вкотре тихо сховаєш, Розради собі вже давно не шукаєш. Здається ніхто вже не чує, не знає, Як часто тривога така огортає, І в тиші нічній розчиниться молитва, А серце відчує: іде справжня битва! Опущені руки... і сил вже немає... Хіба в християн безнадійно буває? Настане хвилина - Бог скаже тобі: Я завжди був поряд у тій боротьбі. Я силу молитися знову давав І душу спокоєм Своїм наділяв. І те, що в словах ти сказати не міг, У кожнім зітханні твоїм розумів! Тебе ні на хвилю Я не залишав... І в битві тяжкій Я тебе піднімав. Не чув ти, не бачив і не відчував, Ти думав: лишив Я, а Я не лишав! Погасла надія? А Я залишаюсь Тим Богом, якого пізнав ти... і знаєш? Опущені руки Я знов підіймаю! Дитино, довірся, Я міцно тримаю! Автор: Olya J

БОГ НЕ ЗМІНИВСЯ 1.Вчора, сьогодні Бог й навіки Той же! Не зміниться ніколи і ніяк! Яка до нас велика милість Божа, Над нами Його сильна є рука. 2.Хіба щось неможливе є для Бога? Нема нічого -- Всемогутній Бог! Усі проблеми ви несіть до Нього , Він допоможе, звільнить від тривог! 3.Ні, не зважніло нині Його вухо, Щоб слухать нас, щоб милувать, спасать. Можливо, це у нас щось сталось з слухом: Не можем Голос Божий розпізнать. 4.До тебе Він звертається сьогодні: Той самий Я, ти чуєш? Я твій Бог! Ви Мій народ, насліддя ви Господнє, До Мене кличте ви про допомогу. 5.Той самий Бог Я, який Аврааму У старості нащадка дарував. Ізраїль із Єгипту вивів станом, Із рабстра дивом Я народ звільняв. 6.Я їх провів по морю, як по суші, Я воду, м'ясо, манну їм давав. В пустині, де нема нічого, слухай: Їх на руках носив й оберігав. 7.Не рвався одяг і взуття не рвалось Воно за 40 років збереглось. Де все промінням сонця випікало, Багато з скелі там води лилось. 8.Я Сонцю наказав стоять на місці, Я глибами, мов градом осипав Ворогів Ізраїля, Народ Мій, вірте! Я стіни Єрихону руйнував, 9.І не торкнулася їх хвиля навіть Бо наказав Я сильній хвилі: Стій! Ти ще Мені не віриш? Ну, що скажеш? Я Бог Ізраїля, і також Бог Я твій. 10.А пам'ятаєш, Я поміг Давиду? Як велетня юнак малий звалив Одним камінням, звідки взяв він силу? Він довіряв, Давид Мене любив. 11.Схотів Я, щоб ворони годували Пророка Ілію, був голод на землі. Ворони йому їжу здобували, І хліб і м'ясо. Віриш ти Мені? 12.Хіба ти не читав, хіба не знаєш? Як до вдови з Сарепти Я прибув. А ти все ще Мені не довіряєш? І думаєш, що Я тебе забув. 13.Була у неї крапля лиш олії І невеличка жменя лиш муки. І ледь жевріла в серці вже надія, Та диво сталось -- не скінчилися вони. 14. Іллі вогонь Я Свій послав із неба, Спаливший жертву, жертвенник і рів, Що був з водою.Не було там тЕбе, Та знай -- це Я звершив, Бог сильний твій. 15.Згадай: Седрах, Месах і Авденаго, Я їх зберіг ув огненній печі, Вогонь не обпалив їх, навіть запах Не залишився, хоч згоріли палачі. 16.Спас Даниїла від голодних левів, Я пащі хижакам закрив тоді. Я ж їх створив, їх зуби мов сталеві, Та навіть звірі підкоряються Мені. 17.Я наказав киту ковтнути Йону, А після виплюнути наказав. Моїм природа кориться законам, Всьому, що дише, дИхання Я дав. 18.А пам'ятаєш, як спинив Я бурю, Як від усіх хвороб Я лікував. Мені покірні всі стихії, море, Я навіть мертвих, пам'ятаєш воскрешав? 19.Я із п'яти хлібів і двох рибинок Нагодувати міг п'ять тисяч чоловік Окрім жінок й дітей -- для Мене все можливо, Той самий Я в ваш двадцять перший вік... 20.Твого життя напевно б не хватило, Порахувати щоби всі Мої діла, Які рука Моя для вас звершила, Я твій Господь, твій захист і скала! 21.Хіба з життя є випадків так мало, Коли виходив вам назустріч Я ? Тоді чому так віри в вас не стало? Не стала ж меншою любов Моя! 22.Ти пригадай, як ніжно Я постукав У твоє серце самий перший раз? Як плакав біля Мене в своїх муках? Як розмовляли ми у пізній час? 23.Як серце твоє радість наповняла? Ти розчинявся весь в присутності Моїй, Рука Моя тебе охороняла. Невже ж забув ти всі моменти ті? 24.Скільки разів не міг ти встати з ліжка, Лежачий був і тихо сльози лив. Вони були прозорі, щирі й чисті, Хто піднімав тебе? І Хто зцілив? 25.Скільки разів беріг тебе від смерті, Якби не Я, де б був ти у цей час? Я Бог живий! Я поруч! О, повірте! Помер Я і воскрес заради вас. 26.Я ваш Господь! Ні! Я не помінявся! Змінились ви і перестали довірять, Я все чекаю, щоб до Мене ти звертався, Щоб в Мої руки зміг ти все віддать. 27.Чому ти плачеш? Очі опускаєш? Хіба немає у тебе Мене? Чому ж тоді Мені не довіряєш? Мій Сину, Дочко, Я ж люблю тебе! 28. Скажіть, чи є щось неможливе Богу? Повірте, що нічого на землі! Довірте всю Йому земну дорогу Він Бог живий й тримає все в руках Своїх. 29.Назустріч неодмінно Він вам вийде, Яка б у вас проблема не була! Він чує завжди -- зранку й по обіді, Й великі звершить дивнії діла! Автор перекладу невідомий Відредаговано Оксаною К.

"Я хочу все змінити власноручно! Бо Бог в житті не змінює нічого... Довкола кажуть: Він є скрізь присутній, Та у своєму я не бачу Бога." Не раз у серці голос ми цей чули... Коли в дорозі руки опускали, Лиш з часом задум Божий ми збагнули, А в той момент, в нас віри було мало. Боролись ми... були немов на хвилях: То вниз, то вверх, то знову опускались. Період сили змінювавсь безсиллям, Порою ми об скелі розбивались. Хтось не доплив, хтось здався, хтось загинув, Чийсь корабель зламав свої вітрила. Хтось став міцнішим, хтось Христа покинув, Хтось потонув, у когось стали крила. Одне скажу, що шлях цей- неприємний. Ніхто із нас його не обирає. Але якщо ти Господу приємний, Туди тебе Спаситель посилає. Загартування там проходить віра, Теорія згорає в перші миті, Лишається лиш те, що справді щире, В вогні лиш можуть домішки згоріти. Й коли у морі човен твій гойдає, І вибита з-під ніг давно опора, Не до людини ти тоді волаєш, Людину ти не кличеш на підмогу. До Бога йдеш, до Того, Хто все знає, Й тоді ти бачиш суть християнина: Бо тільки той, хто Богу довіряє, Долає те, що іншим не під силу. Тому, коли почуєш знову голос, Який тебе покличе зупинитись, Запам'ятай: Господь до тебе близько, Тобі Він виявляє Свою милість. Отож, прошу тебе, не зупиняйся! Й не намагайся сам життя змінити. Лиш вірою за Господа тримайся, А Він в Свій час прийде, щоб все змінити. Зберігши серце і зберігши віру, Нічого власноручно ти не змінюй. Будь ласка, друже, чуєш? Не здавайся! Й дня змін в житті своєму дочекайся. Амінь. Артемук Мирослава

Я ХОЧУ ЖИТЬ, ЯК БОГ НАВЧАЄ Я хочу, щоб у цьому світі Господь був важчим за мій страх. Щоб розганяв тривожні миті, Й страх відлітав, неначе птах. Я хочу, щоб в житті моєму, Був більшим Бог за ворогів, Щоб світлом став у серці темнім, Й мене від сумнівів хранив. Щоб в бурі був моїм спокоєм, Опорою серед пітьми, Щоб я жила Його любов’ю І не лякалася зими. Щоб віра крила підіймала, Коли спіткнусь я на путі, Щоб я ніколи не міняла Надію Божу на земні. Я хочу, щоб Його присутність Була реальніша за біль, Щоб в серці танула байдужість І розквітала Божа ціль. Я хочу, щоб коли слабію, І сльози котяться з очей, Я знала — Бог іде зі мною Крізь темний шлях моїх ночей. Щоб навіть там, де тихо, страшно, Де тисне сумнів і вина, Його рука тримала вчасно І підіймала знов із дна. Я хочу, щоб навчив любити, Усіх людей на цій землі. Щоб людям всім добром платити, Щоб не було в устах брехні. Я хочу, щоб в моєму серці, Жили завжди любов і мир, Щоб світло Бога, немов зірка, Завжди сіяло на весь світ. Я хочу, всіми, щоб ділами, Завжди наслідувать Христа. Щоб це було не лиш словами, Й пройти дорогу цю змогла. Я хочу, щоб молитва щира, В устах ніколи не згаса. І щоб міцна Господня сила, В своїх руках мене несла. Я хочу, щоб у час недобрий, Моїй розраді був Христос. Згадавши той вінок терновий, Піде з душі весь той хаос. Я хочу жить, як Бог навчає, У своїх вчинках і ділах. Як жив Христос, я памʼятаю, Піду я по Його слідах. Я хочу, щоб вкінці причалу, Господь із радістю сказав, «Заходь дитя, Я вже чекаю, Ти правильним шляхом ступав…» Автор Олексишина Дарина

О мой Господь О мой Господь, я оступилась вновь Я оступилась и упала И мне так больно, слезы льются И я не знаю, как мне встать И смогу ли вновь идти? Ведь силы все иссякли и ослабли Но на Тебя я буду уповать И Ты дашь силы вновь идти И Ты укажешь верный путь Но помоги мне Боже Чтоб я шла только за Тобою И чтоб смотрела в небеса О, доведи меня туда Ведь лишь с Тобой я смогу всё пройти Ведь лишь в Тебе я вижу утешение Ведь лишь в Тебе смогу покой найти И без Тебя я, Боже, не смогу О, мой Господь, прости меня За то, что падаю порою Что я не слышу голос Твой А Ты меня не оставляешь А Ты протрешь вновь слезы мне И ты подымешь вновь на ноги Благодарю Тебя Господь Только в Тебе моя есть сила Только в Тебе все утешение И я покой в Тебе найду Благодарю Тебя Господь! Амінь Євгенія С.

_*Я нічого зробити не зможу* Коли поряд не буде Ісус. Та бажаю робити лиш гоже Збережи Ти мене від спокус. Покладаю на Бога надію, Вірю Ти допоможеш мені І з Тобою усе я зумію Ти не лишиш мене в самоті. Серцем щирим Тебе я благаю: Сили дай довершити мій шлях, Щоб спокійно ввійшла я до раю Із хвалінням святим на вустах. Будь зі мною, мій любий Ісусе, Бо без Тебе не милий цей світ. Хай минають мене всі спокуси В серці маю я Твій заповіт. ©Віра Українка__

1.Коли все добре — легко бути вдячним. Тоді душа співає, наче птах. Коли ж в житті стає вже трохи мрячно, Не чути голос наш на небесах. 2.Стихає вже тоді наша молитва, І не знаходим вдячності слова. І непосильною стає для нас ця битва, І ніби і душа вже не жива. 3.Ми губимось в оманливому світі, Не помічаємо прекрасне навкруги. Чому не можна, насолоджуючись, жити? Чому закутуєм життя у ланцюги? 4.Коли прокинувся - подякуй ти за ранок, За тепле ліжко й їжу на столі. Хтось не зустрів сьогодні вже світанок. А ми живі, ти чуєш, ми живі. 5.У нас є все, про що хтось лише мріє, А ми невдячність проявляємо не раз. Від цього наше серце і хворіє, І гріх народжується в ньому враз. 6.В останні дні такими будуть люди, І як старатись треба вберегтись. Кругом лиш темрява, і зло - повсюди. А ти як добрий воїн , стережись. 7.Візьми шолом спасіння й меч духовний, І віри щит, щоб стріли погасить. А каганець твій нехай буде повний, Щоб міг собі і людям посвітить. 8.Сьогодні ми живемо в час непевний, Сьогодні є - а завтра ми лиш пар, Останній прихід… він для всіх таємний, Та головне не втратити спасіння дар. 9.За Господа тримайся міцно міцно, Він подарує крила радості тобі, І забере до себе в рай навічно, Лиш не згубися ти у цій журбі. 10.Можливо, тобі зараз дуже важко, І в серці - пустка, то запам‘ятай, Так буде не завжди, мине ця стежка, Тому живи, після життя чекає рай. Таня Хомич

ПРИЙДИ Мене щось кличе знову на коліна, Мені порада так Твоя потрібна, Там свище вітер,там тополі безтурботні, А я молюсь,прийди ,Господь, сьогодні... Прийди,Господь,і доторкнись до серця, Будь ласка,Боже,мою душу обійми, З'єднай серденько,що розбилося як скельця, Прийди,Господь,прошу Тебе,прийди. Я тут стою,чекаю Тебе,Боже, Будь ласка,Свою руку простягни, Без Тебе щастя я своє знайти не можу, Без Тебе тісно. Вільно там,де Ти. Ти так потрібен,з Тобою бачу радість, І фарбами наповнюється світ. Без Тебе відчуваю свою слабкість, Без Тебе я неначе пустоцвіт. Сльоза солона котиться на щоки, Бо Ти так сильно серце обійняв, Такої радості воно не знало поки, Ти впевненість в любові Своїй дав. Із ранку вже любов Твою я бачу, І милості Твої не полічить, І я не знаю,Боже,чом я плачу, Бо зміг мене Ти сильно полюбить. Тепер не страшно йти по цій дорозі, Душа самотньою не буде вже моя, Бо знаю,що підтримка моя в Бозі, Він чує нас,це точно знаю я. Катя Мішуровська

Він почує тебе, коли кличеш, Він прийде, коли ти у біді, Він ніколи тебе не залишить, Він - у радості і у журбі! Бог не зраджує, Він не людина, Любить Бог, як не любить ніхто, Він за тебе віддав Свого Сина, О! Велика Господня любов! Відгук серця який є у тебе? Чи довірила повністю ти Все життя, всі турботи й потреби, Щоб вузенькою стежкою йти? Нехай Божа любов запалає І ніщо не потушить її, Бог про тебе щоденно подбає, Довіряй Йому всі тягарі. Олеся Перепелкіна

Не чиніть розділення в Церквах Не чиніть розділення в Церквах, Бог такого, не благословляє, Будете в свій час чи в небесах? Свою ласку Він, для всіх являє. Церква Божа - куплена Христом, Він її створив Своєю Кров' ю, Шлях до неба, Він відкрив хрестом, Всіх тримає нас Господь любов'ю. Все ж, так часто маєм в серці гріх, Слухи ми збираєм, маєм заздрість, Зверхність часто так в серцях своїх, Не чека таких за гріх безкарність. Не розділюй, що Сам Бог створив, Бог веде народ святий в любові, Церкву Божу Він благословив, Славу віддавай лише Христові. Судить Бог, хто Церкву розділя, Хто на Боже, руку підіймає, Справедливість, гнів Він свій явля, Силу гніву Божого хто знає? Не розділюй те, що не створив, Бог Святий не дав нам повноважень, Церкву Він в Христі благословив, Стримайсь від лихих тож зауважень. Лиш будуй - що маєш у Христі, Про Христове, треба піклуватись, Всіх придбав Спаситель на хресті, Треба йти вперед, й не знемагатись. Євген Орлов

Повний каталог християнських ресурсів в Телеграм. 📜 Каталог: @FullChristianCatalog ✅ Добавити канал: @FullChristianCatalog_bot #каталогканалів #канали #християнство #християни