Християнські вірші 🌿

Ось канал де будуть продовжуватися публікуватися християнські вірші❗️ https://t.me/Christian_poems2

Увага, дуже важлива інформація❗️ Я втратила доступ до свого акаунта, перепробувала багато варіантів ,щоб вернутися назад,але на превеликий жаль не змогла, і тому цей канал припиняється вестися. Але є хороша новина, іншого варіанту не було,я розумію що цей канал був багато для кого важливим,тому я створила новий канал, який буду вести так само активно як вела цей,там будуть лише вірші.@Christian_poems2

Любов Христа. Тебе любить Ісус, Він за тебе помер, Ти зроби друже вибір не завтра- тепер! Він за тебе молився в сльозах на хресті, Щоб не жив ти в нещасті, не жив в темноті! Часто ворог обманює серце твоє, Тобі важко, шепоче він тільки своє, Що таке є життя, в цьому світі де ти, І не маєш ти змоги у небо ввійти! О не вір, ти обману, Бог любить тебе, А спіши до Ісуса і біль вся мине, Перевʼяже Він рани, забере біль твою, Ти дитям його станеш, із Ним будеш в раю. Як багато калічить ворог душі людські, Але є Той Хто кличе, щоб дать радість тобі! Життя нове й прекрасне в Ісусі Христі, Подивись на ті руки розпʼяті святі. Та невже ти відкинеш цю жертву Христа, У цім світі ти гинеш, з Богом шлях в небеса, Ніжно Він промовляє, О дитино прийди, Я тобі все прощаю, будь моїм назавжди! Він зайде в твоє серце, линуть сльози твої, Бог пригорне як Батько, скаже ти тільки мій! Якщо гріх твій багряний, відбілю як той сніг, Не відкинь Його поклик, припади до тих ніг, Що тебе відшукали в світі зла й марноти, Твої ноги блукали, він шукав, щоб знайти, Ти повір любий друже, так лише любить Бог Тож не будь ти байдужий, в світі стільки тривог, Земля плаче і стогне, від тих бід що ідуть, Катаклізми і війни і цунамі встають, Лише Бог нас укриє від нещастя і зла, Тож зроби друже вибір, поспіши до Христа! Марина Візнюк.

Буває, що любов, яка палала, Від вітрів гасне й жевріє ледь-ледь, Не стало ревності і Божого запалу, Десь зникли почуття Ісуса геть. Але любов, що в глибині жевріє, Знов розгориться, бо вона жива, Подме на неї ніжний дух надії, І ось палає заново вона. Господь Сам дбає про любов у серці, Її роздмухує, і полум'я горить, Без справжньої любові - душі мертві, Там, де любов, життя Христа царить. О, як важливо це - любити Бога, Тоді є здатність перенести все: Гоніння, труднощі, печалі і тривоги - Любов все подолає, все знесе! Мов запальничка, діє Боже слово, Підтримує любов Христа в душі, Бо жити неможливо без любові, Вона всіх добрих задумів рушій! Любов'ю шириться Євангеліє світом І оселяється у стомлених серцях, Любов'ю можна ворога простити І пережити катування жах. Любов'ю чиниться про ближнього турбота - Про сироту, приходька і вдову. Відроджує любові ніжний дотик, Дарує силу діючу, живу. Любов не може зникнути, пропасти, Любов перемогла там... на хресті, По всій землі поширюється Царство Любові вічної, вона лиш у Христі. 23.09.2023 Олеся Перепелкіна

Хрещення Господнє В пустині Юдейській, поблизу Йордану Звучали слова від Предтечі Івана: «Покайтесь, бо близько вже Царство Небесне...» Торкалась сердець його мова чудесна. З околиць усіх охреститись до нього Приходили люди: багаті і вбогі. І натовп великий завжди там збирався, Бо вість про пророка кругом рознеслася. Із Єрусалиму народ йшов, з Юдеї, На хрещення також прийшли й фарисеї. Іван їх побачивши, мусив казати: «Хто вас надоумив від гніву втікати О, роде зміїний?!.. －звучало питання.－ Вчиніть перше гідний ви плід покаяння! Хрещу я сьогодні вас тільки водою,－ Потужніший йде вже поспішно за мною... Йому недостойний й взуття я носити. Вогнем й Святим Духом Він буде хрестити. Збере Він пшеницю Свою до засіків... Полова ж згорить у вогні превеликім...» Аж тут з Галилеї Ісус прибуває, В ріці від Івана хреститись бажає. А той Йому каже: «Прийшов Ти даремне, Скажи, чи потрібно Тобі йти до мене? Я, певне, повинен від Тебе хреститься...»－ «Облиш... Допусти це тепер... Так годиться Нам виповнить правду...»－Ісус промовляє І хрещення там від Івана приймає... І Дух, наче голуб, спускався на плечі, Це сталось тоді на очах у Предтечі, Відкрилося небо і вчувсь голос Бога: «Це Син мій улюблений!... Слухайтесь Його...» …Подію ми цю відзначаємо нині, Спасіння всім людям прийшло в Божім Сині, І той, хто не бачивши вірить,－ блаженний! По вірі охриститься －й буде спасенний. Іванова проповідь лине й сьогодні: «Покайтесь, бо близько вже Царство Господнє!» Пророцтва збувається... Час вже останній, Спішіть до Ісуса прийти в отпокаянні. До Бога всім серцем своїм наверніться, Вступіть в заповіт з Ним －по вірі хрестіться, Вдягніться у ризи любові і правди, Щоб вічно на небі з Христом царювати. Катерина Бойко

ХТО Я? Хто я? Перед таким Великим Богом Я як піщинка на березі морськім Не заслуговую і погляду одного Схиляюсь Боже перед іменем Твоїм Хто я? Що маю право жити Щоб обирати між смертю і життям Чому за мене так дорого прийшлося заплатити За грішника.Твоїм святим імʼям. Хто я?що Ти звернув увагу Невже я не було кращих за мене Великий Бог терпів таку зневагу Якщо можливо…Хай чаша ця мине??? Що Ти в мені побачив особливе??? Серед мільйонів таких же як і я Чому моє життя Тобі таке важливе Що записав на небі Ти моє імʼя. Хто я?Що Ти за мене ніс хреста Голгофи Під сонцем Палестини знемагав Не розуміючи ще тої катастрофи Що там Спаситель світу помирав. Хто я???Що Ти відкрив небес блакиті І для мене там місто збудував Ти руки простягнув мені пробиті І наче батько з любовʼю обійняв. Хто я …?Що ще з початку світу Ти на долонях ,своїх мене вписав І в кожній прохолоді вітру Люблю тебе !Мені Ти промовляв. Хто я..?Що Ти залишив славу неба Залишив славу від Ангелів своїх Мені Господь вже більшого й не треба Сам Бог прийшов за для гріхів моїх. Хто я..?Що Ти прийняв мої образи І мій тягар прийняв Ти на Себе. Звільнив мене Ти від гріховної прокази А я ж кричав щоб розпʼяли Тебе. Це я кричав,свободу для Вараві Це я сміявсь у натовпі людей Це я забив Тобі ці цвʼяхи ржаві І я підносив уксус до губей. Хто я..?Що Ти мене пробачив Творець світів ,Могутній Цар і Бог Серед мільйонів Ти мене побачив І став вести зі мною діалог. Я є ніхто…Але Тобі я найдорожче І сам Великий Бог назвав моє імʼя Я дякую Тобі мій Батьку і мій Отче Що я навіки є Твоє дитя!!! Автор Андрій Швегло

Християнські вірші 🌿 pinned Deleted message

Твої дива я бачу в кожнім дні Твої дива, я бачу в кожнім дні, Це ти, Твоя рука, мій Отче чинить, Це значить, що ми в світі не одні, Робити дива, Дух Святий не спинить. Чи ці свідоцтва, чи потрібні нам? Живемо що у світі в час останній, На працю закликає Господь сам, В молитві будьмо друзі непрестанній. Він владу дав, для учнів всіх своїх, Для нас, для християн, Його ми діти, Не тільки для служителів, для всіх, Для Господа, нам треба всім горіти. Нехай благословить Господь всіх нас, В Церквах своїх, дарами послужити, Робіть це, в кожен день і кожен час, Не личить дітям Божим тихо тліти. Якщо хто хворий, то за тих молись, Нечистим духам, вийти тож наказуй, Лиш на Христа ти з вірою дивись, Своїм життям, Спасителя показуй. Як хто страждає, тим допоможи, Це дар любові, чули всі про Нього? В біді того, хто впав тож не лиши, Завжди чуй голос Духа ти Святого. За хрешення духовне, помолись, Якщо хтось прагне, силу мати Божу, І звісткою ти доброю ділись, Скажи, я у Христі все переможу. Працюй для Бога, дав Він все тобі, Це кожен може й кожен має владу, Не приховай, що маєш у собі, Вперед біжи, не будь ніколи ззаду. 9.12.25 року Євген Орлов

НЕ ДИВИСЯ НА ІНШИХ (О.Куропаткіна-Аверкіна) Не дивись на когось,що їм можна багато, А вірніше -- вони дозволяють собі Те, що Бог не приймає й не буде приймати, Те, що шкодить комусь і нашкодить тобі. Відвернешся на мить і сумнІви підступлять, Адже іншим щось можна, чим гірший є ти? Це лиш плоті сигнали, вони тебе згублять, Тверда віра врятує лиш в цій суєті! Розслаблятись не смій, навіть хоч зовсім рідко, Руку Божу ніколи ти не відпусти! На сторожі ти будь, так щоб ясно і чітко Божий голос уміти почути завжди! Сієш в дух -- не пожнеш ти ніколи від плоті, Більше часу для Божого лиш віддавай! Хай же будуть про вічне, про гірнє турботи, Тож збирай лиш з Христом, тільки не розкидай! Не дивись на когось! ТЕбе Бог запитає, Чим ти серце своє на землі наповняв! Перевір же себе -- куди шлях направляєш, Як ідеш, що будуєш, в чомУ ідеал? Не втрачай нізащо ти відносин із Богом, В потаємній кімнаті із Ним розмовляй! Відривайся єством всім від всього земного, З Ним лиш близькості тут неодмінно шукай! Коли хмари навкруг -- нам потрібно горіти, Щоби голос Господній в нас дзвінко лунав! Бо в цей час нам не можна без Нього лишитись, Не дивися на інших, а Бога прослав! Не спіткнись об когось, але більше молися, Щоб помилував Бог, щоб відкрились серця. Є ще час, щоб оливою нам запастися, Щоб із гарним запасом зустріти Христа! Так потрібна нам всім у світильник олива, Щоби він не погас у ту мить, як прийде За своїми Господь в Своїй величі й силі, Коли в північ почуєм:" Жених ось іде!" Не дивись на когось, пригадай мудрі діви, Серед них треба будь -- Боже, допоможи! Так важливо подумати вже про посіви, Щоби милість пожать і спасіння душі! Не дивись, що комусь можна все у цім світі, Мимо світу вогнів треба твердо іти! Вірним будь бо кінця, знай, що Божі ми діти! Що є краще того, щоб належав би ти Лиш Йому на всі сто, без останку для світу, Щоб для ворога місця не стало в душі. Не стремися між грішних на пирі сидіти -- Небеса тебе ждуть, тож грішить не спіши! Так важливо з духовної цілі не збитись, Хай ніхто і ніщо не засмутить тебе. Хай тримає Сам Бог тебе в СвОїй правиці, Допоможе тобі і завжди береже! Переклад з рос. Оксани К. 10.12.25

ПЕРЕД ЛИЦЕМ ГОСПОДНІМ Зупинись хоч на мить, не спіши, Перед Богом постань у тиші. Хай не губляться в шумі слова — Нехай серце говорить у тиші. Скільки днів подарував нам Господь . Скільки ранків у світлі й надії. Хто нас беріг, коли сил не мали, Хто любов’ю в пітьмі нас зігрів? Ми йшли крізь тривоги й страхи, Через втрати, хвороби і сльози. Та Господь був з нами завжди Не лишив нас самих у біді. Коли віра тремтіла в душі, І молитва здавалась слабкою, Бог схилявся до серця з любов’ю І давав нам надію в Христі. Світ темніє, холоне любов, Людські серця стають такі крихкі. Та для нас є жива Надія Світло Боже сильніше пітьми. Чи ми чули стражденний той плач? Чи підняли того, хто падав не раз, Чи любов’ю, а не лише словом Ми являли Христа між людьми? Ще є час — поки серце живе, Поки двері благодаті відкриті. Повернись до Христа у молитві — Він пробачить і пригорне тебе. Віддай Богу хвалу за життя, За хрест, за прощення і милість. Бо в Ісусі — і сила, й життя, І спасіння для кожного з нас. Тож ходімо дорогою світла, Поки день ще дарований нам. Щоб почути у вічних краях: «Вірний раб — увійди в Мою радість». Автор: Ліля Шмат 🕊️

ТИ СВІТЛО, ЯКЕ БАЧАТЬ ІНШІ Світильник-маяк не сховаєш в пітьмі, Він сяє для кожного, хто заблукав. Так само і віра – не лиш у словах, Вона у любові й у щирих ділах. Не варто казати: «Я світлом горю», Якщо твої вчинки ведуть у пітьму. Бо світло – не звуки, не промови гучні, А те, що ти серцем являєш щомить. Якщо ти у Христі – нехай бачать любов, Щоб кожен, хто поруч, відчув Його ласку. Щоб, глянувши раз – і без жодних розмов, Впізнав у тобі відблиск неба прекрасний. Бо люди не часто читають Письмо, Та бачать, як світло в житті виглядає. Якщо в твоїм серці лиш гордість і страх, То морок невіри його огортає. Та той, хто Христову несе правоту, Хто щирий у вірі, хто в правді живе, Несе через морок надію й тепло, Щоб світло Господнє в серцях зажило. Бо, може, комусь саме твоя доброта Відкриє для Господа замкнені двері. І, глянувши в очі, він скаже тобі: «Я теж прагну світла, що в серці палає!» Автор: Богдана Бондаренко

ЗУСТРІЧАЙ! (новорічне) Мов пара, що з'являється на мить, Й безслідно потім із очей зникає, Ось так життя людей земне летить, І день за днем, за роком рік минає. Ось стукає у двері Рік Новий, А у очах сховалася тривога, Я шепочу: "О Господи Святий, Якою ж є короткою дорога..." Такий малий відрізочок життя, Відміряний нам Сильною Рукою, Із чим зустріне долю майбуття? Чекає, друже, що мене з тобою? Закінчить стрілка часу скоро біг, Прийде з Небес до нас, немовби диво, По милості Творця вже Новий рік, А що за ним, а що за ним, людино? Душа моя в спокуті защемить, І каяття сльоза впаде свідома, Розправивши крило, життя летить, Лишаючи на плечі тільки втому... А Рік пройшов, дорога ось нова... І підсумки підводим ми про нього, Які де були сказані слова... І чим і скільки послужили Богу... А час летить... О, Господи Святий, Пробач Ти в милосерді нам провини, Дітей шляхами Істини веди, В Ім'я Святе Христа, Твойого Сина. Навчи нас рахувати дні лиш так, Щоб мудрими серця були у вірі, Ворожих не боялися атак, Любов свою являли в кожнім ділі. Приходить Рік, а що несе з собою? Велике щастя? Сум? Свої жалі? А може, Церква Божою Рукою У Небо забереться від Землі. Зустрінеться, можливо, хтось з Ісусом, А хтось продовжить ще топтати ряст, В Ім'я Христа долаючи спокуси... Господь лиш знає, що чекає нас... Кому всміхнеться щастя, радість, мрія, Кому біда і зморшки принесе... Бадьорі будьмо! Бог - наша Надія, В Отцівські Руки довіряймо все. І при дверях Нового нині Року Тягар покиньмо, сумніви і страх... Задумаймось, куди ведуть нас кроки, Які ми є у Господа Очах. Вже добігають до кінця хвилини, В чеканні стрілка часу затремтить... Чи примирилась з Богом ти, людино? Чому душа в байдужості мовчить? А Новий Рік - нова життя сторінка, Нехай же буде списана добром, Співає славу Богу серце дзвінко, Керує хай планетою Любов. О, Господи, в дні нашого скитання Ти нам чинити правду помагай, Щоб з вірою сказали в мить останню: "Ідем до Тебе, Боже, зустрічай!" Автор невідомий

Людської метушні багато... так багато... Що вистачить її на тисячі років, Та не усім із нас й до ста людський вік мати, Раптово надійде останній митті лік... Відходити... куди? у небуття? чи в Вічність? Що там за цим порогом неземним? Невже все так цинічно-прозаїчно? І гріш ціна людським істотам всім? Ми, як тварини або ні - щось більше? Помер й на тому все, а що ж тоді? Є відповідь - її дає Всевишній! У Біблії ту відповідь знайди! Людина - цінна! О, яка ж то цінна! Зійшов Творець з Небес й нам ціну склав - То Кров пролита на хресті невинна, Яку Син Божий в муках проливав. Даремна смерть й життя також даремне Але в випадку, коли жив, як звір - Їв, пив, гуляв, якісь мав справи темні, І зміст життя пізнати не зумів. А ті, що зрозуміли надвисоку Оплату Богом їхньої душі, Обрали до Небес вузьку дорогу - Бог в Біблії про неї розповів. Олеся Перепелкіна

ПАМ'ЯТНА КНИГА Помірно земні наші роки минають, Із пам'ятною книгою хочу зрівнять. Хутчій скороходів дні протікають, Місяць за місяцем стрімко біжать. Закінчившись рік - закривається книга Неможливо щось виправить, переписать. Хочеш не хочеш неси своє іго Завмре враз стежина і нема вороття. Тільки людині одне імовірно, Пам'яті оком окинуть свій путь Книгу життя переглянуть серйозно Настанови із неї собі почерпнуть. Що залишили життя нам сторінки? Плями, проступки що погляд жаха. Над помилкАми стоять всюди мітки Похвастатись правда, ні в чому нема. Рішень чимало є і безплідних, Пізніх обІтниць не стриманих слів. Віри занепад і гІрких сумнівів, Злих та невірних за ближніх судів. Про те що, не рівно ложились рядочки, Це не говорить про надміру труда. Брав й не закінчив святії уроки, І весь обливаєшся в краску стида. Спалити цю книгу, віддать її тлінню Не вдасться - вогонь не бере. Ляже в архіві і Бог на заміну, Новий рік і новую книгу дає. Кожен день в нас сторінка новая Чиста і чисто її заповняй. Не лякається суду справа святая, Бо правда і віра ведуть нас у рай. В пам'ятній книзі пиши обережно. Бог для добра допускає і зло. Зустрічаємо горе часом тривожно Не знаєм, що горе щастя несло. Смуток та радість, ранок та вечір, Чи можна без них обійтись у житті? Скорботи народжують великих та мудрих, Радість здоровить справи в житті. Сила молитви кордонів не має Щоб терпіння та праця плід чудовий дали. Зі страхом пиши сторінки ті що маєш, Через рік щоб читавши, приємні були. Автор невідомий Переклад Ольги Н.

ЗІЙШЛА ЛЮБОВ В ту зоряну врочисту ніч Різдва Зійшла любов з небес в убогі ясла, Пам'ять про диво те в віках не згасла, Це була мить утіхи й торжества. Господь у людське тіло воплотивсь, Залишив Свій престол в небеснім місті, Чертоги раю світлі, променисті, І Немовлятком у цей світ родивсь. Просту сім'ю для цього Він обрав, Побожних, щирих Йосипа й Марію, Не царський дім, що золотом ясніє, А бідний хлів притулком Йому став. Небесний хор цю новину звістив, Прорізало яскраве сяйво хмари, Й для пастухів, що стерегли отари, В ті миті залунав величний спів. Ви чуєте мелодію небес? Як дзвінко військо ангельське співає, Царя царів, Спасителя вітає, Приносить Йому поклін, славу й честь. Ця дивна ніч Христового Різдва! Із ангелами хочу я хвалити Ісуса, бо Він є і мій Спаситель, Від смерті і мене Він врятував. Так полюбив Бог світ, людей усіх, Що Сам послав на землю Свого Сина, Щоб не загинула в гріхах людина, Щоб кожен життя вічне мати міг. Яка велика, жертвенна любов! Яка безмежна милість Твоя, Боже! Чи хтось з людей її збагнути зможе? Ти ради мене в грішний світ прийшов. Ти ради мене йшов страждать на хрест, За мене Ти прийняв пекельні муки, Були пробиті ноги Твої й руки, За мій гріх помирав Ти і воскрес... Свята Любове! Дякую Тобі За подвиг Твій... І в день Різдва Святого Я згадую страждання і Голгофу, Як Ти томивсь в жахливій боротьбі. І прикро так, адже посвята ця Для багатьох була даремна, Творче! Не вірили в Тебе й тепер не хочуть Прийняти вірою в свої серця. Молю Тебе, даруй прозріння їм, Щоб в тьмі гріховній більше не блукали, Тебе і лиш Тебе в житті шукали, Бо лиш в Тобі спасіння й спокій всім. Зоря Різдва яскраво світить знов. Люд відзначає знов свята зимові, Та пам'ятаймо в суєті святковій, Що то зійшла з небес до нас Любов... Катерина Бойко

До Твого Слова линути дай Боже До Твого Слова, линути дай Боже, Бо в Ньому правда є Твоя свята, Воно серця людські змінити може, В нім сказані слова живі Христа. Частіш Святе Писання відкривати, Дай Боже нам Ти нас цьому навчай, І насолоду, в Слові Вічнім мати, Нам одкровіння Бог предвічний дай, Благослови нас в Слові пробувати, Чому Ти вчиш, те втілити в життя, Й Тобі хвалу співать не зебувати, Бо Ти провадиш, в вічне майбуття. До Твого Слова, то душі скарбниця, Воно лиш нам звішає про Христа, Нас стереже, Твоя Господь правиця, Слова Святі, звіщають хай вуста ! Євген Орлов

БОГ З ТОБОЮ ЗАВЖДИ (IС.41:10) Коли серце стискає моє гiркий бiль і тривога, I на душу вiтри налягають, і дме буревiй, Я свiй зiр пiдiймаю у небо до вiчного Бога, Й чую люблячий Батькiвський голос: "Не бiйся, лиш вiр. Я з тобою завжди, Я з тобою, дитино,усюди. Вiд скорбот, зрозумiй, Я не можу звiльнити тебе, Та в скорботах Я помiч подам, поруч буду, I рука Моя сльози з очей твоїх нiжно зiтре. Я тебе проведу крiзь палючий вогонь і крiзь води, I як будеш долиною смертної тiнi iти, Я з тобою і там, iз низин пiдiйму на висоти, Щоб прославив Мене й далi йшов до святої мети. У хвилину важку подивись на Голгофськi страждання, Де пiд сонцем палючим Я в муках тяжких помирав: На шматочки розiрване тiло, крапля Кровi остання… Тож подумай про це, щоби ти не знемiг й не упав. Нехай серце твоє не полонить тривога й печалi, Щоб навчився радiти й приймати з подякою все. Знай, що в небi святому тебе нагорода чекає, Ми з тобою зустрiнемось там вже лицем у лице. Я з тобою навiки й нiколи тебе не покину, На стежинi вузькiй потiшатиму Духом Святим, Лиш у серцi своєму зумiй зберегти Менi вiрнiсть, Щоб в небеснi оселi ти мiг переможно ввiйти". "Я з тобою завжди…" -цi слова менi в серце запали Й на дорозi земнiй, як скорбота прийде у життя, Поможи, мiй Господь, завжди слово оце памятати, Щоби вiрнiй лишитись одному Тобi до кiнця. Автор Ірина Косарук

"Допоки не побачу - не повірю!" Не будь і ти сьогодні як Хома, Бо Божа благодать не має міри - Тече в серця з Голгофського хреста. Блаженні, хто не бачили Ісуса, Але довірили Йому своє життя, О, не загинуть, ні, але спасуться, Бо гріх свій скинули в підніжок до хреста. Господь Ісус навернення чекає, Та скептики сміються і твердять: "Допоки не побачу, не приймаю". О, не прийде в їх душі благодать. Настане День - усі Христа побачать, Навколішки всі перед Ним впадуть, Невірні в гіркоті своїй заплачуть, У вічну Божу радість не ввійдуть. Хома повірив лиш коли побачив І про невір'я щиро шкодував:* "Господь і Бог мій!" - каже й тихо плаче, - В ту мить Хома Спасителя пізнав. Йому не треба пальці класти в рани, Беззастережно вірує тепер, Він визнає Христа Царем і Паном, Який за Нього на хресті помер. Торкнися вірою і ти до ран священних, Його признай за Господа свого, Щоб з Ним іти через життя щоденно, Нехай росте в тобі Його любов. Олеся Перепелкіна

Мій друже, лиш дивися на Христа Мій друже, лиш дивися на Христа, На Його вчинки, та слова, що мовив, Як Він смиренно переніс хреста ! Він в зціленні, нікому не відмовив. Не на цей світ, пропитаний гріхом, Де нелюбов панує, а безбожність, Не йдімо тож, гріховним цим шляхом, А ми являймо, у Христі побожність. Не так, як світ вчить, жити треба нам, А як Спаситель, так як вчить Писання, Нам приклада, як жити дав Він Сам, В Христовій Крові, з Богом є єднання. Живімо ж так, щоб бачили Христа, Про Нього чули щоб, хто є без Нього, Лиш тільки добре, мовлять лиш вуста, Бо ми — храмина Духа є Святого. Тож, як Бог вчить, то так ми і живім, Шлях є прямий, його здолати треба, Спасителя в серцях наших святім, Будьмо в Христі, бо йдемо ми до неба... Євген Орлов

Коли стоїш - вважай, щоби не впасти, Поспішно інших, друже, не суди, Порою людям дуже-дуже важко, Боротися з гріхом на самоті. Коли стоїш, то не дивися гордо, На того, хто сьогодні, спотикнувсь, І не спіши каміння в руки брати - Йому і так, не легко на шляху. І не потрібно голосно кричати, Та говорити: "Це тобі за те..." Ми на землі, тут кожний може впасти, Так мало тих, хто знову підведе. Так мало тих, хто рану перев'яже, Покаже вихід, словом підкріпить, І хто з любов'ю буде промовляти, Щоб те, що тліє, зовсім не згасить. Буває, ворог б'є і самих сильних, Пускаючи безжалісну стрілу - Стрілу сумніву та розчарування, Ох, як не просто бути у строю. Коли стоїш - вважай, щоби не впасти, Давид стояв - і також падав він. Чи Соломон, що мав велику мудрість, Не впильнував і ворог переміг. Також і до Петра підходив сумнів, Який казав: <З Тобою хоч на смерть>, Але прийшов момент де спотикнувся, І після цього, гірко плакав він. Тож не важлива нині висота - У ворога є ціль, лиш погубити, Не будь суддею, друже, ти для тих, Хто вчора біг, а нині вже побитий. А краще в Бога сили попроси, І мудрості, щоб слово говорити, Для тих, хто нині впали з висоти, Й не в силах щось самі перемінити. Можливо й ти, мій друже, спотикнувся, Й немає тих хто б міг тебе підняти, Поклич сьогодні в серці до Ісуса - Він вміє людям щиро співчувати. Можливо, ти сьогодні при дорозі, Лежиш в грязі і маєш безліч ран, А вчора ще літав в просторах неба, До Бога клич - Він дасть тобі бальзам. Стоїш на роздоріжжі й сил нема, Нема кому сказати всі проблеми - А небо нині чує голос твій, Ти не сама - Бог поруч біля тебе. Проблеми у сім'ї, і сльози ллєш, Ніхто тобі не хоче співчувати, Ісусу нині біль свій розкажи - Він хоче тобі силу подавати. Згадай той час, коли молилась ти, І відчувала, що Він є з тобою, Так і сьогодні, Батько Він є твій, Готує і для тебе допомогу. О, скільки раз, до Нього люди йшли, Чи то з гріхом, чи просто із питанням, Чи то хвороба була у житті, Він всіх приймав, і там являлась слава. Не завжди люди зможуть зрозуміти, І не завжди утіху подадуть, Але є Той, який все розуміє, Який з любов'ю хоче говорить. Він знає те, що можеш спотикнутись, Він знає те, що борешся з гріхом, Тому прийшов, щоби полікувати, І з милістю ще руку простягнув. Ти не сама, почуй сьогодні голос, Хоча і важко нині є стояти, Та в твого Бого сили є без міри - Свою роботу буде ще звершати. Нехай сьогодні дух твій ободриться, А в серці загориться знов надія, Що, коли впав, можливо ще піднятись - Бо в Бога план - спасти кожну людину. Долайчук Віталій