Особливі християнські вірші 🙏❤️

А мою ль ноги, Боже, как и Ты? И так ли перед ближним я смиряюсь? И столько ли душевной красоты Твоей Господь в себе отображаю? Иду и падаю, стремлюсь и не могу... А хочется быть на Тебя похожей. Душа моя, стенаешь почему? Кричишь к Тому, Кто всех тебе дороже. Рожденья не случается без слёз. Дитя, когда рождается, то плачет. Коль хочешь жить, как здесь прожил Христос, Родиться свыше путь тебе назначен. Прошу - очисти, начинаешь очищать. И, как младенец, начинаю плакать. А хочется так ноги умывать Всем, всем вокруг, как мыл ученикам Ты... Когда вмиг наполняет Дух Святой Любовь тогда сама из сердца льётся. О, как тогда быть хочется такой Все годы, сколько жить здесь остаётся. Ты вразуми и буду соблюдать Я Твой закон, хранить его всем сердцем. Ты научи всем ноги омывать Молитвами, любовью, милосердьем. Во благо мне, когда страдаю я. Ведь так Твоим уставам научаюсь. Тогда я вижу, как рука Твоя Упавшую тихонько поднимает. Когда так тяжко, хочется скорей, Чтоб кто-то тебя чуточку утешил. И Бог приходит в верности Своей И утешает Он всегда поспешно. Рожденья не случается без слёз. В слезах всегда я заново рождаюсь. Ведь за меня молился Сам Христос Перед распятием молился в Гефсиманьи. Л. Шпак

Дякую, Боже, що Ти в мене є - Щастя єдине у світі. Часто рятує так Ім'я Твоє, Як же цьому не радіти? Та, чи завжди так радіємо ми? Чи, як полегшення прийде? Потім зникає та радість кудись... Чому ми не можем радіти? І пам'ятати, радіючи так, Як Бог давав допомогу. В скрутну хвилину приходив Він як, За руку брав і виводив. Радість наповнювала вже тоді - Така неземна була радість! Серце співало: "О, Господи мій, Очей моїх Ти є відрада!" Та часу пройшло небагато лише, Радість та швидко минула... Наче належне - сприймається вже Милість та Божа що бу́ла. Пам'ять людська, ти коротка така... Жертва хвали де поділась?.. Жертву для Бога щоденну поклав? Знову душа щоб раділа... Хочемо жертви Господь щоб приймав, Щоби вогонь на них сходив. Та яку жертву для Бога поклав? - Багато кривого й сліпого... Сьогодні - радію...а завтра - забув І, як завжди, помолився... Божу присутність в собі не відчув, Серцем усім не вклонився. Милості всі Його не пригадав, Жертву хвали не приніс ти. А потім хочеш, щоб відповідав На всі прохання й молитви. " Дякую, Боже, що Ти в мене є!"- В серці нехай не змовкає. Ти лише силу тут жити даєш! Ти мене не залишаєш! Л. Шпак

Прости за то, что я порой Не слышу тихий голос Твой. Прости за то, что я грешу И не Твоим путём хожу. Прошу, дай силы мне, Господь, Идти лишь только за Тобой, И не свернуть на полпути, Но в небе встретиться с Тобой. 24.10.2007 Ирина Шмелева

"А Я живой, ты слышишь, Я - живой"- Так в моём сердце тихо прозвучало. И встрепенулось сердце - о, Бог мой! Как часто я того не замечала! Мой Бог живой! Когда с Ним говорю, Он на мои вопросы отвечает. Уже вокруг себя я не смотрю, Ведь Он меня повсюду охраняет! Он на руках Своих меня несёт, Как ту овцу, что в поле заблудилась. И разумение всегда даёт. Когда в борьбе, мне посылает силу. Мой Бог живой, дыхание Его Всегда возле себя я рядом слышу. Он не уходит, Он всегда со мной. С Ним говорю и знаю, что Он слышит. И в маленьких вопросах я своих Иду к Нему, куда ещё идти мне? Ведь знаю - всё равно Он видит их И ждёт, чтоб и о них я попросила. Мой Бог живой! Спокойно на душе И никакие бури не пугают. Ночью и днём, всегда живёт во мне Та вера, и она меня спасает. "А Я живой"- всё тихо говорит Ко всем сердцам живущим на планете. Но человек к тому и глух и нем... И не все слышат даже Божьи дети. Мой Бог живой! - и слёзы по щекам. Мой Бог живой! - в восторге сердце бьётся. Большое счастье всем даётся нам - Иметь Живого Бога здесь под солнцем. Л. Шпак

А як навчитися терпінню? Ісуса хто терпіть навчав? Жертвою стати хто дав сили? Звідки Він силу тоді брав? В скорботах путь земну проходив. Пішки стільки земель пройшов... Любов лиш до людей вела Його, Терпіти вчивсь через любов. Зрозуміть жертву на Голгофі Не можна без скорбот в житті. Прийняти її серцем можна Як сам, хоч трохи, потерпів. Є сльози від скорбот такі, Що виплакати маєш сам. І щоб навчившися терпінню, Господні бачить чудеса. Голгофу зберігаючи у серці, Побачиш терпіння Христа. Лиш Він, болі перетерпівший, Здатний тобі лиш співчувать. Є сльози, які виплакати можеш В молитві, у духовній боротьбі Ти сам, ніхто не допоможе У цьому встояти тобі. Повірити ніхто не допоможе, Прожити свято замість тебе теж. І замість тебе взяти теж не зможе Відповідальність всю за гріх твій теж. І покаяння замість тебе Хто може на землі звершить? Піст, особисту близість з небом, Замість тебе хто може зробить? Тому і сила та терпіння Тут на землі потрібні так. Жертва Голгофська стала ближча, І зрозуміліша для нас. Щоби прийняти її серцем, Всі сльози виплакать на ній. Є різні, на землі цій, речі, Що не поділиш ти ні з ким. Л. Шпак

Сидеть у ног Иисуса - благодать, Но как приятно на груди Его согреться, И на Его вопросы отвечать, И слышать как стучит Иисуса сердце... На его стук, любовью отвечать... И впитывать в себя любовь Святую, Которою спешит Он всех обнять, Прижать к груди, чтоб защитить от бури. От бури жизни, что крушит вокруг И самые устойчивые скалы. У ног Христа услышать можешь друг Слова лишь утешения и правды. Блаженство там святое услыхать, Как оказаться в Царствии Небесном. Как жить, чтобы сходила благодать На душу, что желает так воскреснуть... Так, хочется поближе подойти, Чтобы у ног Его сидеть и слушать. Но видеть хочет нас Он на Своей груди, Чтобы Ему мы открывали душу. Ведь лиш к груди прижавшись тихо так, Захочется с Ним болью поделиться. Всё выплакать, Ему всё рассказать, Во всём, что наболело так, открыться. А это сделаешь, прильнувши лишь к груди, Как тихо плачет маленький ребёнок. Ведь знает - его папа защитит, И нежно так погладит по головке... И вытрет слёзы, и своей рукой Дитя он огорчённое обнимет. Как хорошо, что есть у нас такой Отец Небесный - свято Его Имя! Послал на землю Сына Он для нас, Чтоб мы могли на Его грудь склонившись, Как личного Спасителя принять, Сложить свой грех у ног Его пробитых. Л. Шпак

Бог з народом Своїм був усюди завжди. І моря розділив Він попереду їх. По пустелі проводив, по гарячим піскам, Із гранітної скелі їм воду давав. Зараз вибраний Його і вірний народ По пустинях землі в Ханаан іде знов. Палить сонце в дорозі, спокуси стіною, Та упевнено Бог їх веде за Собою. Кормить, рани лікує і воду дає З скелі тої міцної, що Ісус нею є. Обережно веде, впасти їм не дає. Бо для Нього вони дітьми Божими є. Та як діти бувають для Нього слухняні? Бо так часто залазять у чорну темряву. Потім, звідти кричать: "Боже, допоможи!" І спішить Бог до них, щоби знову спасти. А тому, що Його так велика любов. І пробита рука нас провадить Його. Чашу болі за них випив Він до кінця, І веде за Собою тепер в дім Отця. Ну, а ти, чи питання собі задавав - Що для Господа я у житті цім надбав? Та що можу зробити для Господа я? Чашу можу Його випити до кінця? Та лиш тільки слова: як же хрест мій важкий... А Христос на Голгофі зійшов же на свій. Щоб смертельними наші не були хрести, Щоб отримали славу за них я і ти. Щоб донесли хрести всі свої до кінця, Тільки так зможем ми буть в оселях Отця. Свого тяжкого ніс на Голгофу Ісус, А чи свого, за Ним, з миром в серці несу? Чи лише нарікання, що тяжко і біль, Що поранені ноги, і сміх звідусіль - "А де зараз твій Бог? І чому Він мовчить?"- Знов повторює ворог тобі кожну мить. А мій Бог, під мій хрест, ось підставив плече. І уся моя біль Його також пече... А пройшов до кінця Він дорогу Свою, Переможцем Він вийшов у тяжкім бою. І так хоче, щоб ми переможці були. Щоб у славу Його в небесах увійшли. Щоб крім вічності, що обіцяє Отець, За старання і вірність ми мали вінець. Л. Шпак

Бог и религия - два разные понятия. Религия нам Бога подаёт В рамках закона разумом не объять его, А Бог - Он так доступен нам и прост. Он - всегда рядом, каждому доступен, В словах закона не сокрыл Свой лик. Идти куда-то и искать Его не нужно, Доступен каждому Его язык. Прост в слове, прост в Своих поступках. Он прост в общении, не скрыт Он от людей. Стучаться долго в небеса не нужно - Сердечная молитва откроет в небо дверь. Благодаря и прославляя Господа, Мы признаём тогда Его Царём. И начинает Он тогда господствовать Над обстоятельствами нашими во всём. Чем больше в жизнь свою впускаешь Господа, Хвалу тем больше, чаще воспоёшь. И чем хождение наше посвящённее, Тем искреннее славословие твоё. Пусть в нашей жизни только Он господствует, Свершает, что угодно лишь Ему - Или ответит Он на нашу просьбу, Иль по другому наш направит путь. Но всё равно мы в выиграше будем, Ведь Его планы лучшие всегда. Он всегда знает лучше что нам нужно, На Его планы ты согласье дай. Л. Шпак

Вся жизнь наша - стройка большая. От юности самой мы строим её. Свою строим, стройку других замечаем - Она, иногда, нам пример подаёт. Как строить... на чём положить основание, Чтоб крепко, надёжно построен был дом. Чтобы ураган не разрушил то здание, Где нашу земную мы жизнь проведём. Вот брат строит дом - ложит камень за камнем. Есть, кажется, вера и близость с Христом... Я думала, брат, что ты строишь на камне, Когда ж пригляделась, а это - песок. Песок из сомнений, неверия, страха, Песок из безсилия в тяжкой борьбе. Бессилия - жизнь чтобы как-то менялась... И камни ложатся уже на песке. А бури ревут... ураган не смолкает И с новою силой волна за волной. И сил человеческих уж не хватает Бороться и строить стену за стеной. Усилия наши никак не способны Воспроизвести и частицы того, Что может для нас в жизни сделать Господь наш, Когда мы об этом попросим Его. О, если бы мы глубоко осознали Чего ожидает от нас наш Господь, То все чудеса б Его стали реальны, И нам на песке строить бы не пришлось. А хочет доверия детского просто, Что Слово Его тверже есть чем скала. Его обещанья - спасительный остров В земном океане беспечья и зла. Тот остров из камня, его основанье Для дома надёжно, как будто скала. И бури какие бы не бушевали, Он не упадёт, остров Бог тебе дал. И будут опять чудеса в твоей жизни, Он их приготовил так много тебе. Ты строй дом на камне, оставь те пески все, Камнем краеугольным Бог пусть будет в судьбе. Л. Шпак

Іде Ісус, за Ним юрба народу. Іде дитину хворую зцілить. В юрбі там пробирається до Нього Хворая жінка, щоби милість получить. "Хоча б торкнутись до одежі тихо - Казала все - і допомогу получу" Про чудеса почула, що зробив Він, Для себе вирішила: до Нього піду. Дванадцять літ терпіннь, поневіряння По лікарям, нічого не дало. І ось почула - є Той, Хто дає щастя, Здоровими приходять всі від Нього. І ось іде...яка ж юрба велика... Пробратись як їй немічній такій? Єдиний шанс в її житті лишився, Піде по іншій вже дорозі Він. І протискається, і сили вже лишають... Народ стиска...ближче до Нього буть... Ще трохи...мені б лише до краю Його одежі руку дотягнуть. І ось вже доторкнулась і...о, щастя! Уже здорова! Я вже зцілена! Бо Сам Христос благословив в нещасті, Сказав: " Здорова будь", я - спасенна! Та скільки треба було протискатись... Не охолонути в терпінні їй. Перемагаючим дається тільки щастя. Незгоди терплячи, усе ж перемогти. Не раз в дорозі не хватає сили. Не легко пробиватись у юрбі. Юрбі тих бід, що щільно оточили, Щоб до Христа пробитися тобі. Щоб дочекатись відповідь від Нього: "Іди, і будь здорова Моя дочко. Віра твоя спасла тебе сьогодні, Що поруч Я, прийшла що допомога" Та жінка...змучена в скорботі, Що пробивалась із останніх сил, Силу отримала для оздоровлення, Що з Нього вийшла, щоб її зцілить. Христос - Той Самий і так само поруч. Лиш руку з вірою нам простягнуть. Як сили пекла повстали юрбою, Ти силою Христа прорвися крізь юрбу. Він наступати дав нам Свою силу На сили ворожі кровію Його. Той, Хто є в нас сильніший тих, хто в світі. Ми в Ньому сильні - діти ми Його. Л. Шпак

"Не просили нічого в Моє ви ім'я..." Та здається що ж, Господи, просим. Все просить й просить, Боже, втоми нема. І проблеми в серцях своїх носим. З нетерпінням все відповідь дуже так ждем. Тільки час все іде, все спливає... І здається, що рішення близько уже, Але тисне так знову мовчання... А у Бога хвилинка остання сама, Він приходить, коли не чекали. І коли вже здавалось, надії нема, Все ж в терпінні ми серце смиряли. Все казали, як Він - "хай же воля Твоя..." А надія все в серці жевріла. І для Лазара пізно не було ніяк. Не спізнився Господь, Він є вірний. Всі проблеми твої там на смокві твоїй, Що від слів вона Господа всохла. Він сказав: "Накажи, в вірі твердо ти стій. Стій, відкинувши сумніви зовсім. Накажи смокві тій, що саме листя лиш: "Вже ти всохни із бідами разом" Без сумніву скажи, владу Бог тобі дав На проблеми земні наступати. І побачиш як слава Господня прийшла. Тихо так, часом так помітно. І душа так зрадіє, і душа заспіва Всемогутньому Богу в молитві. Іще більшую славу Йому віддавай, Як скорботи тебе наповняють. Засоромленим ворог залишиться так, Коли, в бідах, Христа прославляють. Тоді слава несеться Йому до небес І готується поміч від Бога. Сам Великий, Піднесений Бог наш Отець Дасть в ім'я Ісуса Святого. Л. Шпак

"Не просили нічого в Моє ви ім'я..." Та здається що ж, Господи, просим. Все просить й просить, Боже, втоми нема. І проблеми в серцях своїх носим. З нетерпінням все відповідь дуже так ждем. Тільки час все іде, все спливає... І здається, що рішення близько уже, Але тисне так знову мовчання... А у Бога хвилинка остання сама, Він приходить, коли не чекали. І коли вже здавалось, надії нема, Все ж в терпінні ми серце смиряли. Все казали, як Він - "хай же воля Твоя..." А надія все в серці жевріла. І для Лазара пізно не було ніяк. Не спізнився Господь, Він є вірний. Всі проблеми твої там на смокві твоїй, Що від слів вона Господа всохла. Він сказав: "Накажи, в вірі твердо ти стій. Стій, відкинувши сумніви зовсім. Накажи смокві тій, що саме листя лиш: "Вже ти всохни із бідами разом" Без сумніву скажи, владу Бог тобі дав На проблеми земні наступати. І побачиш як слава Господня прийшла. Тихо так, часом так помітно. І душа так зрадіє, і душа заспіва Всемогутньому Богу в молитві. Іще більшую славу Йому віддавай, Як скорботи тебе наповняють. Засоромленим ворог залишиться так, Коли, в бідах, Христа прославляють. Тоді слава несеться Йому до небес І готується поміч від Бога. Сам Великий, Піднесений Бог наш Отець Дасть в ім'я Ісуса Святого. Л. Шпак

Какой Он - Бог? И в нашем представленьи Какой Он? Поядающий огонь? Иль всё же, что Бог милующий верим, И что Он есть Великая Любовь? Да, трудности приходят в нашей жизни, Их надобно всегда переживать. Страдания и боли уж привыкли Свой след в судьбе, не белым, оставлять. Тогда стремимся побеждать всё верой. В себе её усердно возрождать. Какую-то всё ищем супер - веру, Что сильна горы все переставлять. Чтоб исцеленья получать мгновенно, Поверила так крепко...и возьми... И всё выдавливаем из себя мы веру, Чтоб уж, наверняка, всё получить. А вера ведь, не как гора большая. А вера - как горчичное зерно... А вера - "помоги неверью" часто А вера - что плоть скажет, всё равно... А вера - это просто лишь доверье В то, что над всем поставил Бог контроль. Что исправлять Он будет намерения, Что не во благо так бывают нам порой. Когда в святые руки мы вручаем Всё, где не знаем как нам поступить. Когда Его решеньям доверяем, Хотя и не по нашей воле может быть. А не сказать: "я верю что так будет Как я хочу и более никак" О, то не вера, просто безрассудность, Самоуверенность, что Бог ответит так. А, в мыслях, "почему" все сполошь и рядом. А, в мыслях, всё сплошной круговорот. А, в мыслях, кто-то говорит - "так надо"... И неизвестность дням свой счёт ведёт. А неизвестность так обременяет. И время тянется, а будущее - дым. Ты веру так в себе не воспитаешь, Коль будешь веровать всегда словам своим. А ты иди, и Бог направит стопы. Направит верно стопы ног твоих. И веры не ищи большой, высокой. Просто доверь Христу все дни свои. 🕊️Л. Шпак

"Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто..." "І Я не засуджу, іди...прощаю..." Колись так у одній із синагог, Слова, до жінки, Господа лунали. Спитав: " А чи ніхто не засудив?" Сказала"ні" бо в серці пробачала. Себе вона судила, а не їх, Бо гріх - її, й за нього, кару знала... І серце те побачив там Ісус. Яке себе, за всі гріхи, судило. Образи не було із її вуст. Де ті, що тебе жінко засудили? Пішли...бо там стояв тоді Сам Бог. У їх серця так пильно Він дивився. І у серця осудження прийшло - Хто без гріха...а я також є грішний... Від Бога не сховатися ніде. Він кожне серце бачить - що у ньому. Він бачить уночі, і бачить вдень. А люди думають, не знає Він нічого. Так прощення отримала вона, Бо бачив Бог, що і сама простила. І радість та небесна, не земна, Їй дарувала, жити далі, силу. Так прощення благаємо не раз У Господа, а чи самі простили? Тому й в'язниця духа жде на нас. Свободу ми втрачаємо і силу. Одежу білу Бог нам дарував. Її дав задарма, тим маємо цінити. Якщо ж вже нами втрачена вона, То ось за другу, треба вже платити. Потрібно вже плати нам ціну, Щоб втрачене вернуть у покаянні. Господь нам може другу повернуть, Та буде це у тяжкому змаганні. Тож бережіть одежу на землі. У небі не дають одежі білі. Щоб не почуть: не знаю Я хто ви. На що зміняли одяг свій весільний? "Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто"... Щаслива блудниця заплакана стояла. За покаяння там перед Христом, Одежу білу від Нього приймала. Л. Шпак

Не дай упасть, Господь, не дай упасть Из-за чего-то, незначительного с виду. Когда неможется или, когда напасть… Не дай хандрить, когда теснят обиды. Не дай богатства, бедности не дай, Чтобы не возроптать на злую долю. Дай мудрости, всегда свою печаль С печалью сравнивать других, с чужою болью. Терпеть и доверяться научи, Чтоб, в торопливости, не быть всегда капризной. В Твои лишь руки, жизнь свою вручив, В терпеньи принимать судьбы "сюрпризы" В терпении, награда есть всегда – Приходит от Творца Святого помощь. А нужно научиться только ждать И то, что Бог не оставляет, помнить. А можно не дождаться и упасть. Саул, чуть-чуть всего лишь не дождался И, навсегда, утратив с Богом связь, Без царства и без Бога он остался. Не дай упасть, Господь, не дай упасть Из-за чего-то мелочного даже. Ведь над врагом тогда утратив власть, Его нападки уж ничем не свяжешь. Чтоб, в помощь, призывать Иисуса кровь, Чтоб силу она, в нас, всегда имела Так нужно быть в присутствии Его. Пред Ним ходить всегда в одеждах белых. Которые Господь нам подарил, Которые всё, кровью очищает. О, мой Господь, пошли мне столько сил, Чтоб жить, во всём, Тебе лишь доверяясь. А нужно только научиться ждать. А может ждать придётся даже годы… Ты дай мне силы только не роптать, Пусть даже плакать вновь придётся горько. Не дай упасть, Господь, не дай упасть. Ты удержать Один меня лишь сможешь. В Тебе лишь сила, помощь, жизнь и власть Чтоб удержаться милостью лишь Божьей. Л. Шпак

Темно, тільки слово надії Злітає із стомлених вуст: "А Ти мене держиш, Отець мій?" Тримаю, дитино, Я тут" Вночі підіймаюсь по скалам, Поклажу несу за спиною. Ось мало я знову не впала... Лиш вірю, що Бог мій зі мною. Сліпить мені темрява очі І ран вже не порахувати. Та тільки вуста все шепочуть: "Чи тут Ти? Коханий мій Тату?" Хоча Ти повторюєш часто: "Я поруч, іду Я з тобою" Та сумніви, мов ті напасті - Ось знову впаду я...не встою... Та в небо ніяк не добратись, Ідучи по простій дорозі. Прийдеться по колу скітатись З поклажою за спиною. На скелі там, мій Спаситель. Ми зв'язані ниттю одною. Невидима, крепкая нитка - Що Божою кличуть любов'ю. Лиш зір підійняти в небо. Побачить Його на скелі. За нитку тримаючись крепко, Підійматись до Нього, хоч темно. Ті ноші тяжкії залишить, Що грузом лежать за спиною. Вони підійматись лише Завадять і стягнуть в безодню. Ті ноші, що дав нам ворог - Невір'я і смуток, і страх... Усе це - ворожий мотлох, Воно не ввійде в небеса. Вони обвились навкруг шиї І нам не здійнять голови. Отець, в милосерді, вірний. Ти тільки до Нього поклич. Віддай що нести не під силу Ти в руки надійні Його. І очі до неба підіймеш, Побачиш там Бога свого. Нехай на землі все темніє, Та скоро вже сонце зійде. Господь за невістою милою Твердими вже кроками йде. Л. Шпак

Когда трудно тебе на пути, Ты к Иисусу свой взор подними, Своё сердце Ему открой, Только в Нём найдёшь ты покой. Только Он поддержит тебя, Даст надежду и путь осветит. Только Он не предаст никогда, В молитве тебя укрепит. 08.03.2009 Ирина Шмелева

«Украина! Украина!» – всюду слышится сейчас. Жемчужина Божья Сына, как из дна ты поднялась. В этих болях, в этих ранах – вновь рождение твоё. Для служения восстанет вновь сокровище Моё. Я навеки не отринул, лишь лицо сокрыл на миг. Провожу через долину Я детей в тебе Своих. Провожу и очищаю, чтоб рассыпать их потом По земле для Моей славы. Для труда в саду Моём. На земле чтоб умножалось вновь число спасённых душ. Чудеса чтобы свершались через имя Иисус. Велико явлю Я милость, и явлюсь в детях Моих. Накажу великой силой притеснителей Я их. Вознесут благодаренье и приблизятся ко Мне. Вся земля уразумеет, кто единый Царь царей. Не смущайся, Я с тобою. Исцелю тебя от ран. И не будешь ты вдовою, твой супруг – Господь есть Сам. Я ряды твои умножу голубица ты Моя. Только слушай ты Мой голос, как к тебе взываю Я. Я зерно Своё очищу, перевеиваю всё. Шелуху, что прилепилась, ветер жгучий унесёт. Положу на раны пластырь, исцелю тебя от ран. И в едином духе славить научу вас по домам. Украина, Украина – новой нации рассвет. Ты прославишь Божья Сына – так положен путь тебе. Л. Шпак

"Ви - сіль землі, ви - Божі діти" - А скільки ще чудових слів Приготував нам наш Спаситель, Тим показав Свою любов. Світло для світу, священство Бога, Світильник, що горить в путі... Але, нажаль, небагатьом лиш Слова ці можуть підійти. Любов прекрасная Господня Не стомлюєшся ти палать. А скільки ти сердець сьогодні Стараєшся ще зігрівать. Любов Христа, на землю ллєшся Ти Духом трепетним Святим. В серцях смиренних зостаєшся, Щоб стать світильником земним. Те ніжне відчуття прийняти, Коли любов ввійшла в серця, Здавалося б зовсім не тяжко І зберегти так до кінця. Але чому так часто з нами Стається зовсім вже не так? Любов та радість загасають, І заповзає в серце мрак. Послухайте, о діти Божі! Послухайте, щось тут не так. Господь забрать любов не може. Він вам її, навіки, дав. Та де ж вона? Що з нею стало? То б'є ключем, то знов нема... Невже навіки десь пропала? І не знайти уже сліда? Ні, є вона, вона з тобою. Вона - твій добрий Дух Святий. Потрібно дать їй лиш свободу, Рікою потече з душі. Їй гріх, невір'я перешкода. Як можем ближнього любить? У Бога прощення ми просим, Самі ж не хочемо простить. Тож заберімо перешкоди З дороги Божої любві. І радість дасть у нагороду І будем ми як сіль землі. Л. Шпак

А я всё своей плоти говорю: Отдай все полномочия ты Духу. Пусть, за Христом, ведёт и плоть мою, Тогда и плоти хорошо ведь будет. В покое успокоится она, Не будет больше бегать, суетиться... И в разуме лишь будет мысль одна - Жить так, чтобы для Бога угодить всё. Тревоги бесконечные уйдут - Молиться как, чтоб получать ответы? А Дух Святой не вводит в суету, А исполняет Божии обеты. И если долго так ответа нет, От этого, лишь вера вырастает. Когда задерживает Бог ответ, Терпением тебя Бог наполняет. Если не отвечает, значит Он Для нас уж лучшее лишь предназначил. Поэтому, от Духа кто рожден, Всегда в покое, и никак иначе. Поэтому я плоти говорю: Отдай все полномочия ты Духу. И успокоишь тогда жизнь мою. И волноваться плоть уже не будешь. Л. Шпак