християнські вірші 🇺🇦

Друзі, надсилайте свої вірші у бот @virsh_onlinebot ✍️ ‼️Обов’язково додавайте підпис: ©️ автор @virsh_online Якщо бажаєте підтримати наш канал, це можна зробити за реквізитами: 4441 1144 0248 5468 Посилання на інстаграм - Ютуб. Дякуємо вам! Нехай Бог благословить кожного! ✨🙏🫶🏼

🌿 Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання.... 🌿 Послання до Євреїв 11:1 🌿 Що є віра для тебе сьогодні, мій друже? Чи хочеш ти побачити її як сонце в ясний, літній день? Або щоб хтось тобі вказав конкретно, І більше ти не потребував переконань? 🌿 Коли жага до життя в людини виникає,- Шукає вона Бога, як розшукує спраглий напитися води. Ця спрага в кожного різна буває,- Та саме вона, дорогу життя направляє, і скеровує її до мети. 🌿 Що є надія для людини, котра знайома з цінністю життя? Котра знаходилася між світами, і відчула запах небуття? І все ж, повірити в своєму серці вона змогла! - Тоді з'явилася надія, і сили для відновлення в ім'я Ісуса Христа! 🌿 Як віриш ти? Як сильно прагнеш ти пізнати Бога? І хоч Його любов до нас є вічна, безумовна і жива, - Але нам часто доказів понад усе потрібно! Не поспішаємо і думаємо, що ще не пора.. 🌿 Повір, мій друже, - це і мій пережитий досвід, І ти, будь ласка, не зволікай у пошуках своїх, Основа для надії то є наша віра, Шукай її глибоко в серці, а не в зовнішніх речах. 🌿 Що може тебе, переконати в тому, що очам є недоступно, Як можеш споглядати закутки своєї ти душі? Тут навіть є безсилими усі технічні винаходи людства. Прийняти нам важливо вірою: любов і жертву нашого Спасителя Христа! 🌿 Повірити нам часто заважає гордість, Для декого це зверхня впевненість у тім, що все в його руках. Проте, всі статки й владу ми не візьмемо з собою в вічність... Що ж, тоді, для чого нам життя?! 🌿 Це подарунок Божий для кожного, хто є під сонцем. Цінуй його, і буде час твій світлим й довгим на землі. Господь, наш Бог, відкритий кожному, хто Його шукає всім своїм серцем,- І нехай твоя спрага,- приведе тебе до мети! Амінь. Zoia Turchyn 12/08/2026 @virsh_online

Чому? Чому? Звучить питання знову Та відповідь не можемо знайти. Проблему бачимо не раз ми нову, Так важко стало далі йти. Та мій Господь Незмінний є у всьому, Сьогодні, Вчора і Навіки Той Самий! Веде мене Він по життю земному, Він Всемогутній Бог, Він Бог Благий! Усе на Благо служить Дітям Божим Та часто так не розуміємо того. В Молитві Бога ми не раз тривожим, Не бачим те, що за кулісами Його! На видиме сьогодні споглядаєм, Ісуса Віру спритно відкидаєм. Земного царства, а не Божого шукаєм, І часто так в житті ми нарікаєм. Господь Незмінний у Своїх Ділах, Рука Його коротшою не стала! Шукає Віру в наших Він серцях, Щоби у нас явилась Його Слава! Та люди славу людську полюбили, Відкинувши Христову Благодать! У 30 срібняків Життя Ісуса оцінили, І нині ці слова: ,,Розпни" - кричать! Собі питання маєм задавати Чому серця жорстокі наші є? Хто Богу буде на землі цій довіряти Благословіння Бог зіллє Своє! Сьогодні маєм Час ще Благодаті Щоби Христу життя своє віддати! Чи будем завтра ми можливість мати? То ж не потрібно час свій відкладати. Настане час, Господь буде питати: ,,Чому не вірив ти Моїм Словам?" Усе творіння перед Богом має стати, Віддасть Він кожному з нас по ділам! © Таїсія Садова. @virsh_online

Що не знають люди знає Бог Що не знають люди знає Бог Він знає все про тебе повсякчас. Він знає коли в душі твоїй тривога Він ніколи не залишає нас. На тобі завжди Божий погляд Він бачить тебе всього без прикрас. Він радо дасть душі твоїй спокій Він в скорботах ніжно утішає нас. Скільки ми бачили горя й печалі, Не раз заливались сльозами. Та Бог їх вчасно нам витирав Скільки раз заспокоював Своїми словами. Від Нього не приховати нічого, Навіть в найпотаємнішому місці. Він знає чи належно ти прожив життя своє, І чи приховав щось у своєму серці. Бог не руйнує життя.Він збудовує душу. Він завжди готовий тобі допомогти, Щоб золотом душа твоя засяяла, Щоб в чистоті зумів серце своє зберегти. Говорить Бог до серця і душі. Він береже нас в цьому світі грішному. Він радість дасть небесну у серця, І будем жити у домі вічному. Ольга Дмитрівна @virsh_online

Він завжди поруч✨ Я так часто задаюсь питанням: Чому складне таке життя? І не раз піддаюся ваганням — Чи дійду до майбуття? В мене пропали сили, Боже, Я не здолаю! Мені так тяжко йти. Випробування є, які пройти не можу, А ще так далеко до мети. Втомилася блукати серед болю, Ти знаєш, Боже, скільки я боролась раз. Та знов у ранах, хочу вже на волю, І сльози падають з очей щораз. Я збиваюсь, спотикаюсь, Забула сенс життя. Та я виню себе, Бо часто падаю й вагаюсь, І серце в мріях вже далеко від Тебе. Та у цій битві, де вже дорога ледь видна, Коли мій шлях стає такий складний, Я чую: пролита кров за тебе не дарма — Цей ніжний голос є Господній. Нікого Я не полюбив так сильно, як людину, У сильних муках Я віддав Своє життя. Не сумнівайся, що простив усі провини, Бо ради тебе Я пішов на розп’яття. Повір, Я чую всі твої молитви, Від сліз так сильно очі печуть — бачу Я. Та знаю, тобі тяжко в битві, Але Я хочу, щоб пройшла ти це, дитя. Дивлюся з неба кожну мить, Знаю всі твої біди, втрати, розлуки, Знаю, що так глибоко в серці болить, Та бачу: не раз опускала ти руки. Коли Я допускав багато болю, Ти думала — не чую більш тебе й далеко Я. Та Я був поряд, не відходив ні на долю, Я лише вчив тебе боротися. Я бачу людей, які завдали біль, Тому забираю їх з твого життя. Ти не блукай у пастці своїх мрій, Бо в Мене є для тебе краще майбуття. Питайся в Мене, як пройти земну дорогу, Шукай лиця Мого, даю ще поки час. Та час не вічний — він належить Богу, Спіши, пильнуй, щоб вогонь твій не згас. Не нарікай, що в тебе така доля — Там є на небі вічний край, Де не зазнаєш вже розлук і горя, Це там твоя мета — не забувай. Приготував Я рай для вірних, Які зазнали болі на Землі. Вони побачать своїх близьких й рідних, Там будеш і ти — лиш довірся Мені. Ходи за Мною, не вагайся, Якщо впадеш ти — підійму тебе, дитя. Іди лише вперед, назад не озирайся, Приходь в молитві — завжди тебе чекаю Я. Цей голос чую я не вперше, Він так лагідно кличе мене. До Нього так — вузенька стежка, Але не забувай: земна біль промине. Якщо пропали в тебе сили І думаєш — не зможеш, не пройдеш, То своє серце Йому вилий — Ще більші сили ти одразу віднайдеш. Згадай: ту кров пролив був Він за тебе — Невинну, чисту і святу. Та зараз дивиться вже з неба, Як ти проходиш стежку непросту. Він завжди поряд, та коли я плачу, Забувши ціль й мету життя, Перед очима лиш Голгофа — й бачу Гріхів моїх, провин перекриття. Тоді я знов встаю на ноги, Стає так легко й радісно іти. Довіривши життя покірно Богу, Я йду вперед до вічної мети. © Юлія Бабченко @virsh_online

А що якщо не встигнеш прийнять Бога? А що якщо не встигнеш прийнять Бога? Відкладуєш цю зустріч на колись, Куди провадить обрана дорога, До місця кари, чи можливо ввись? Чому блукаєш по гріха дорогам, Ти впевнений що вічність є в тобі? Даєш ти місце в серденьку тривогам, Не давши місця Господу в собі. Ось так і я, блукав у цьому світі, Не знавши Бога, не шукав Його, Та прочитав в Новому Заповіті, Що Сина Бог на хрест віддав свого. Мене знайшов - не я Його, повірте, Дав прощення, гріхи мої обмив, Себе тож ви Ісусу, люди ввірте, Просіть Його, щоб серденько зцілив. Реальність це, іди скоріш до Нього, Поклич Його, й схились у каятті, Простить тебе і Духа дасть Святого, Отримаєш ти радість в цім житті. Не змінить Він, бо Слову є Він вірний, Все станеться, як Бог Святий сказав, Будь Господу, в усьому ти покірний, Для тебе, Відкупителем Він став. 19.07.26 року © Євген Орлов @virsh_online

Проживши день - будь вдячний Богу, Що в Ньому Він тебе зберіг! Ти мав сьогодні, друже, змогу, Знайти Дорогу із усіх доріг! Господнє Слово є для всіх доступно, За Ним не треба на край світу йти! Та й Кроки Божі вже давно відчутно, За Церквою Своєю має Він прийти! Чи ти готовий, друже, зустрічати, Того, Хто дав тобі життя? Йому прийдеться Звіт давати, Як тут прожили ти і я! Життя Своє віддав Ісус за мене, І Жертву Господа прийняла я! Говорить Бог сьогодні і до тебе, Віддай Йому також своє життя! За тебе й мене переніс Він Муки, Це ти і я були під тим хрестом! Зазнав з Отцем тяжкої Спас розлуки, Щоб бути з Ними ми могли разом! Стікає Кров Христа Струмочком й досі, Нагадує для нас, що час ще нині є! Покаятись потрібно в попелі та поросі, Поки Часи ще Благодаті у нас є! Настане час, і Дух Святий візьметься, Спастись не зможе жодна вже душа! Земля та Небо скоро променеться, Чекаю я на Господа Христа! Візьме мене Він в Славні Небеса, Яка ж там буде Неземна Краса! Гряди, Ісусе, Господи, Гряди! З Тобою хочу бути я завжди! © Таїсія Садова. @virsh_online

А хочеш повернутись у дитинство? Пробігтися босоніж по траві, Не на роботу встати на світанні - Але зустріти сонце у красі Почути цвіркуна о шостій ранку, Зловити стрибунця малого у траві, Дихнути з нив повітря прохолодне, І мити ноги у воді ранкової ріки? Почути соловейка із діброви, Попити теплого із пінкой молока, Зловити любий погляд баби й діда, І муркіт їхнього лінивого кота? В обід побігти в річку покупатись, А потім і води корові віднисти - І далі дві години просто так валятись, І з сміхом засмагати на траві! Щоб потім знову покупатись Поїсти що бабуся принесе І наніч з дідусем піти рибалить І пригорнутися до нього у ночі А в завтра все те саме, попорядку Сніданок,річка, риболовля,ніч І так все літо, жити і гуляти А потім осінь,школа, і далі недо гри І потім повернутись у реальність Де вже сім'я, робота, день за днем І розуміня що вже це не повернути І зараз вже цінити те що є... Автор: Близнюк Ріта @virsh_online

Коли ти приходиш до Мене Я втіху тобі подаю О оюба моя ти дитино Молитву я чую твою. Частіше ставай на коліна Проси-щоб одержати щось Я відповідь буду давати Бо люблю Я сильно тебе Ставай і вночі на коліна І вранці і в вечері теж А я буду силу давати Щоб далі за мною іти Якщо хочеш благословіння І хочеш зі мною ти будь Молися мій друже молися Щоб бути зі Мною в раю. ©️ автор С.Федіна ✍️24.04.2026 @virsh_online

Ти приходиш до мене у снах, І в дорозі мене Ти провадиш. Через шторми несеш на руках, Добрим словом у горі розрадиш. Мене сином Своїм Ти назвав, Ніжно взявши мене за долоні. На Хресті Ти мене врятував, І вінець взяв терновий на скроні. Ти зі мною ідеш кожну мить, І любові розкинув намисто. Я іду у небесну блакить, Де зустрінеш мене урочисто. Ти зі мною у радісних днях, Як дитину мене обіймаєш. І солону сльозу на щоках, Наче Батько, з любов’ю втираєш. Ти даєш мені сили іти, Ставши захистом від буревію. Допоможеш до цілі дійти, Бо Тобі я всім серцем довірив. А коли вже скінчиться мій шлях, І відкриються брами до неба, Ти стоятимеш там при дверях: «Сину Мій, Я чекаю на тебе». Андрій Швегло 16.6.2026 @virsh_online

Я́ шукаю на землі куточок. ------------------ Я шукаю на землі куточок тихий, Де б не знати більше смутків і тривог, Де минають стороною злидні й лихо, І де стеляться багато так доріг. Обійшла, здається, вже доріг чимало, Все надіялась знайти оазу ту, Де б душа від ран важких відпочивала, І не бачила довкола гіркоту. Де немає ні розлук, ані прощання, Де не плачуть від зажури небеса, Де зникає біль і розчарування, І цвіте навколо радісна краса. Там, де сльози не туманять мої очі, Де від болю не стискаються серця, Де тривога не приходить серед ночі, Й не приносить сумну вістку без кінця. Але скільки б не шукала я по світу, Заглядаючи в далекі сторони, — Тут тривогами і болем дні сповиті, Й на шматочки рвуться сни і спогади . На землі такого затишку немає, Тут у кожного свій хрест і свій тягар. Час летить, і за собою забирає, Залишаючи в душі печалі жар. Цей омріяний куточок — тільки в Бога, Там, у висі, де сіяють небеса. Там закінчиться тяжка моя дорога, І настане вічна, неземна краса. Тільки там, у Господа, немає горя, Ні розлук, ні бід, ні сліз, ані страждань. Там душа, мов тихе і спокійне море, Дочекається здійснення всіх бажань. Оля Снігурук. @virsh_online

Про маму так віршів вже є багато. Тай варті наші мами є на те. Поговорити хочеться за тата, Й для нього слів багато гарних є. Якщо дивитись пильно у Писання, То там багато пише про батьків. Весь родовід із батька починався - Там Авраам Ісаака породив. Великими були мужі Господні - Давид, Ілля, Мойсей і Яків, і Іов... За них уся нам Біблія говорить. Отцями віри називав їх Бог. З них приклад у житті потрібно брати, Як вірою за Господом іти. Як Авраам, так Богу довіряти. Та прославляти щиро, як Давид. Як Іов, все навчитися терпіти. І як Мойсей, молитись за народ. Як жив Ісус, у цьому світі жити. Він - Батько наш небесний і наш Бог. Батьки земні, що люблять щиро Бога, Свою сім'ю за Господом ведуть. Багато мають так синів та дочок. Їх направляють на Господню путь. З любов'ю за сім'ю свою так дбають. У домі тім і затишок і мир. Їх теж отцями віри називають. Це - Господа улюблені сини. Такі батьки вже мають нагороду У Господа в прекрасних небесах. Є прикладом для Божого народу. Їх по життю веде Спаситель Сам. Батьки живіть, щоб потім ваші діти, Могли сказать: як тато хочу буть. Щоб так життя все Богу присвятити, І як отець звершати свою путь. Л. Шпак

Сидеть у ног Иисуса - благодать, Но как приятно на груди Его согреться, И на Его вопросы отвечать, И слышать как стучит Иисуса сердце... На его стук, любовью отвечать... И впитывать в себя любовь Святую, Которою спешит Он всех обнять, Прижать к груди, чтоб защитить от бури. От бури жизни, что крушит вокруг И самые устойчивые скалы. У ног Христа услышать можешь друг Слова лишь утешения и правды. Блаженство там святое услыхать, Как оказаться в Царствии Небесном. Как жить, чтобы сходила благодать На душу, что желает так воскреснуть... Так, хочется поближе подойти, Чтобы у ног Его сидеть и слушать. Но видеть хочет нас Он на Своей груди, Чтобы Ему мы открывали душу. Ведь лиш к груди прижавшись тихо так, Захочется с Ним болью поделиться. Всё выплакать, Ему всё рассказать, Во всём, что наболело так, открыться. А это сделаешь, прильнувши лишь к груди, Как тихо плачет маленький ребёнок. Ведь знает - его папа защитит, И нежно так погладит по головке... И вытрет слёзы, и своей рукой Дитя он огорчённое обнимет. Как хорошо, что есть у нас такой Отец Небесный - свято Его Имя! Послал на землю Сына Он для нас, Чтоб мы могли на Его грудь склонившись, Как личного Спасителя принять, Сложить свой грех у ног Его пробитых. Л. Шпак

У кожного з нас своя є боротьба Невидима для людського погляду. Для кожного із нас стежка своя, Свої долини, гори і підйоми. Нелегкою так на цій землі іти, Та є у нас надія, сподівання завжди на Господа, Бо з нами Він в путі, Не сховані від Нього наші всі страждання. Шукає так Його наша душа, Багато так питань...але мовчання... Некваплячись все на землі звершає, Щоби навчити нас терпінню у чеканні. У кожного з нас боротьба своя, Але своє життя з іншими порівнявши, Все ж, іноді, ми можем помічать - Їхнє життя багато важче нашого. А Бог по силам тільки нам дає. Він, більше наших сил, не допускає. В скорботах нас за руку Він бере, І вже ніколи нас не відпускає. Боротьба в серці, в розумі боротьба... Ворог мучить тіло і розум не спокійний. І сперечається він з Господом тоді: " Хіба достойний я цю біль терпіти?" Але якщо ми гідно не пройдем Низин, де лиш пісок й каміння під ногами, Як тоді підійматися будем На висоту, що так про неї мріяли весь час ми? Там, під ногами, міцна скеля є, А не гарячий той пісок сипучий. Там Божого тепла багато є, Над головою хмари не пливуть вже. Вузька стежина, та по ній пройти На цій землі дано не багатьом лиш. Та так багато Божих обітниць На цій путі дане Всевишнім Богом. Вічне життя з Ісусом в небесах, І допомога на землі від Нього. Все вчасно є на Божих вже часах - Про це ми пам'ятати завжди можем. Л. Шпак

В сухій пустелі відчуваю холод, А в натовпі тісному пустоту… Я повечеряла,наїлася,а голод, А лютий голод обкрада мою весну… Я йду,біжу по свіжим,мокрим травам, Душа на місці в розпачі стоїть, Я воду пʼю і пʼю та тільки спрага, Ця люта спрага у мені болить. Це рідне небо стало вже далеким, Якби ж торкнутися до нього як колись. Із місця зрушити…чому це так не легко? Мій шлях над прірвою,здавалося,повис. Я хочу дихати,я дихаю неначе, І вдих, і видих,вдих і видих та дарма… Легені живить кисень. Та задуха, Німа задуха душить і вбива. Я бачу сонце,так,це точно сонце, І світить,гріє,ласку пролива, І зараз день,я чітко бачу ,що це, Чому ж так темно?темрява німа… Без Бога я й при світлі не побачу, І дихать буду,тільки задихнусь, Без Нього все даремно,все невдача, Без Тебе,Боже,я ніяк не підіймусь… Тому в любов Твою я знов пірнаю, Вдихни у мене знов Своє життя, Тримай за руку аж до Неба,аж до Раю. Твоєю бути…Назавжди я вже Твоя.❤️‍🩹✝️ Автор:Катя Пелипенко @virsh_online

Усім нам хочеться Нам хочеться, щоб все було‌ в нас добре, Завжди‌ і всюди щоби нам щастило, Щоб оминали нас всілякі бі‌ди й горе, Збувалося усе, що б не хотіли. Щоб Бог благословляв всі наші справи, Щоб ми і рі‌дні наші теж були здорові, Щоб всі до нас були привітні та ласкаві, Доми тонули у добрі, серця - в любові. Усі так хочемо, - і це нормально - Того‌ ж бажаєм всім, кого‌ ми поважаєм Це проголошуєм в реча‌х вітальних, І зичим один одному таке навза‌єм. Усі ми хочемо, щоб все було‌ в нас добре - Та не завжди, на жаль, так са‌ме і буває, Як йдуть одна за о‌дною долини й гори, Так й у житті, - за радістю сум наступає... Буває так, що са‌мі можемо хворіти, Чи з рідних може навіть хтось померти, Бо ми є плоть, від цього нікуди‌ не дітись, Усі ж ми люди на землі не є безсмертні. Буває, щоби досягнуть мети якоїсь Зусиль доводиться багато прикладати Й це коштує здоров'я й праці нелегко‌ї А результат не той, який хотіли б мати. І ображають рідні люди нас, буває, І поступають з нами жорстко і лукаво, Й стається щось тоді, коли і не чекаєш, Й ганьба на голову лягає замість слави. Щоб все було в нас добре, всі ми хочем, Але доро‌га часом всипана камінням, І просимо не раз,- "Благослови нас, Отче!", Не знаючи, що‌ є для нас благословінням. Й нерідко нарікаєм і клянемо долю, І стогнемо, - "За що таке нам, Боже!", Не розуміючи, яка для нас Його є воля, І що й біда благословінням бути може. Бог з висоти Своєї бачить значно далі, На шкоду, чи добро нам те чи інше, І в радість можуть обертатися печалі, Бо Богу із Небес завжди‌ видніше. Якби у нас все добре було за‌вжди, Лиш пелюстка‌ми встелена дорога,- Невдячним й самовпевненим всяк став би, Засіла б в серці гордість, не любов до Бога. І дуже швидко втратили б ми пильність, І сили у борні з гріхом лишилося би мало, І перестали би надіятись на Божу милість, Й до інших милосердя менше стало б. Бог допускає у житті випробування З причин, яких ми можемо й не знати,- Щоб зупинити, чи розвинути старання, Чомусь навчити, чи щось краще дати. Приймаймо з вдячнісю і добре і погане, І з вірою, - все це на благо нам послу‌жить, Хіба дитині батько зло бажати стане? Тим більш Отець, сильніше Він нас любить! Усі собі добра бажаємо, - хай так би й бу‌ло, Якщо ж і станеться в житті біда якая,- Зневіра хай у серці не знайде притулок, А мир й на Господа Надія в ньому пробуває. Авторський блог Оксентюка Олександра @virsh_online

Там в просторах небес вишини, Проживає небесний наш тато, Де нема вже ні смутку, біди, Де всі радо Христа прославляють. Як я мрію туди увійти, у ті небесні простори, Як я хочу обійняти Христа І без слів побути разом, Як я хочу тоді все забути. Ті страждання, що були на землі, Усі рани і болі глибокі, І в обіймах Христових просто побути. Просто почути: «Дитино, тебе Я люблю». Як я хочу тоді всіх зустріти, Кого так любила тут на землі. Хто для мене був рідний, А хто просто допоміг у біді. Хто не зрадив у важкі хвилини І вмів вислухать просто без слів, А хто просто умів обійнять Та поплакать разом у тиші. Як я хочу там про землю забути І назавжди лиш бути в обіймах Христа, Неземне те щастя відчути, Що я вже навіки у домі Отця. Та ще зараз я тут на землі, Ще не раз я зустріну скорботи, Але знаю: там, в небес вишині, Я відраду знайду у Христі. Так прожити я хочу життя, Щоб на небі Господь двері раю відкрив, І почути ці прекрасні слова: «Увійди, дитино Моя». Автор невідомий @virsh_online

ПЕРША ЦЕРКВА Чи хочем в першу церкву повернутись? У дні апостолів, у давні ті часи. І чудо пережити, і збагнути Присутність Божу, як у ті роки. Ми хочем бачить покаяння, Трьох тисяч,або ж ,навіть, і п'яти. І місце щоб тряслося від благання, І від молитви хворий міг іти. Щоб було як у Корнилія у домі, Коли там говорились лиш слова, І не було там,а ні шуму,а ні втоми, А сила Божа просто так зійшла. Щоб всюди переносив нас Дух Божий, Кривий,що після сцілення скакав, З людини щоб виходив дух ворожий, Вельможа щоби хрещення прийняв. Щоб про нас,як про апостолів казали: "Оце брати,яких стовпами звуть". Як апостоли ми рішення приймали, І в рішеннях отих, щоб була суть. Ми в мріях цих отак далеко ходим, І думаємо, так щоб було в нас. Але,чи ми із Богом взгоді ходим, Теперішній чи розумієм час. Чи ми готові у в'язниці бути, Побиті,як апостоли тоді. Про справи особисті щоб забути, За Божу волю бути в боротьбі. Чи можем понести німі молитви, Побути однодушно як вони? Бути в тій нелегкий битві, Не відчувати смутку ні вини. Чи ми готові мертвими упасти, Як той Ананій і Сапфіра з ним, Що змовилися якусь частинку вкрасти, І Господу усе не віддали. Чи радість наше серце наповняла б, Коли б сиділи у в'язниці ми, Чи ми б отак пісні хвали співали? Закутані в тяжкії кайдани. Чи будь готові ми,в не висипаннях, Збичовані, побиті як Павло. Окаменовані, нагі,в недоїданні, Чи хочемо,щоб з нами так було? Чи хочемо ми бути в катастрофах, Щоб день і ніч у глибині морській, Чи ми готові бути на Голгофі? Розп'ятими у муці цій страшній. Чи ми готові у в'язниці бути, Писать послання як Павло? То будем в першу церкву повертатись? У дні апостолів в ознаки й чудеса. Чи може хтось вже і почав вагатись? Почувши про умови в тих часах. Отак у серці ми ідею носим, Хизуючись бажанням ніби й так. Таким Ісус сказав: "Не знаєте, що просите!" Для кожного із нас це вірний знак, Щоб нам не бути мрійниками тільки, Щоб кожен день нам не фантазувать. Ми всі повинні знати все настільки, Щоб Божу волю, смирно виповнять. І все робити скромно, в міру віри, Яку Господь нам кожному вділив. Ходити скромно, всьому мати міру. Прожити так, як наш Господь прожив. Любити ближнього ,подати допомогу, У серці щоб була Христовая краса. Ісусу нову вибрати дорогу, Лиш так ввійдемо в Вічні небеса. Чи можемо ми стать перед синедріоном? І в силі Духа проповідь сказать. Чи можем, як Степан, всім своїм лоном? Не залічи їм Боже помирать. Амінь. Автор невідомий @virsh_online

Яке Благословіння маємо ми, друзі, Господь дає тихенькі нам дощі. Щоб Доброту Його ми оцінили, Бо ми нічим цього не заслужили. Не по заслугам любить нас Творець, Любов Його немає в світі цьому меж! Так сильно полюбив цей світ Отець, Й бажає, щоби оцінили ми Любов цю теж. Не хоче Він від нас ні золота, ні срібла, Його Земля та все, що є на ній! Любов Христа до нас безмірна, Прийми Її ти, друже мій! Часи ще маємо сьогодні Благодаті, Шукай, мій друже, оправдання у Христі Розп'ятім! Прийдуть часи, і гірко так заплачеш, Коли у Славі ти Спасителя побачиш. Не буде Покаяння вже тоді, І оправдання не буде вже на Суді! Сьогодні до Ісуса поспіши, І прощення у Нього попроси. Простить Ісус, і змиє всякий гріх, Зійдеш ти з грішних вже доріг. Його Дорогу вибереш в житті, Щоб бути там, де будуть всі Святі! © Таїсія Садова. @virsh_online

Чи кожен той отримує, хто благає? Чи завжди той знаходить хто шука? Хто стукає, чи завжди відчиняють? А слово Боже каже нам, що "так" Ти дав би камінь сину, замість хліба? Чи, замість риби дав би ти змію? Усе найкраще ми даємо дітям. Отець же нам дає любов Свою. В житті ж так часто все розчарування. Просив, просив...а ось не получив. І знову ось сердечні лиш страждання Лишають вже тебе без всяких сил. І муки...о, сердечнії ті муки - Намріяв що, того не получив. І ніби віра твердая вже була... Та Бог не так усім руководив. Ось Нааман іде хворий в Ізраїль. Воєначальник, та в проказі він. Іде і все в дорозі уявляє Як від прокази вже пророк його звільнить. Прийде до нього, руки покладе той, Здоровим знову стане він тоді. Все мріяв, мріяв так він у дорозі... Що буде так, як він це уявив. Але пророк до нього і не вийшов. Слугу лиш вислав свого, щоб сказав - Потрібно лиш зануритись у річці. Такого Нааман і не чекав. І ось пішла тут хвиля невдоволення - Не вийшов, не уважив навіть він! Намарно я пройшов таку дорогу... Намарно я прийшов у ці краї. А наша річка глибша і чистіша. Не так я думав буде тут усе. Та його слуги все ж таки впросили Й занурившись, був зцілений уже. А Бог не так приготував для Наамана Дорогу зцілення, як лиш придумав він. Була уся лиш Богу тільки слава, А не пророка Нааман хвалив. У Бога просим і уже ми мріємо, Як буде Бог в житті усе робить. В Господні обітниці твердо віримо. І знаємо, що Бог нам відповість. Та не завжди Бог так відповідає, Як нам здається буде Він робить. Як довго відповідь не получаєм, "Не чує Бог"- спішим ми говорить. Чекать, не зневірятись, не спішити Славлячи Бога лиш потрібно жить. Він краще навіть, ніж про що просив ти, Готує у житті твому звершить. Л. Шпак @virsh_online