Дім Холодного Яру

Створення штабу головного отамана 🔱🦁 Штаб Головного Отамана військ УНР було утворено 11 серпня 1919 року задля об'єднання операцій та командування всіма збройними силами Української Народної Республіки та Української галицької армії (УГА).Головні факти про створення та діяльність Юнаківа. Перша Мета: Об'єднання штабів Армії УНР та УГА для спільної координації дій проти більшовиків.Керівництво: Начальником Штабу Головного Отамана було призначено генерала Миколу Юнаківа.Перші накази: Вже 12 серпня 1919 року штаб видав наказ про розвиток спільного наступу на Київ та схід задля визволення Правобережжя від Червоної армії. Хід подій: 1. Передісторія та мета створення У липні 1919 року Українська Галицька Армія (УГА) під тиском польських військ перейшла річку Збруч і опинилася на території Наддніпрянщини. Там вона з'єдналася з Дієвою Армією УНР. Для ефективного командування двома різними військовими організмами (що мали різну структуру, тактику та навіть політичну орієнтацію керівництва) 11 серпня 1919 року Симон Петлюра підписав наказ про створення спільного Штабу Головного Отамана. Це дозволило скоординувати понад 80 000 багнетів і шабель для вирішального наступу. 2. Керівний склад штабу: Щоб уникнути конфліктів забезпечити паритет між УНР та ЗУНР, керівні посади розподілили між представниками обох армій:Начальник штабу: Генерал Микола Юнаків (УНР). Військовий теоретик, колишній професор Академії Генерального штабу, який користувався беззаперечним авторитетом.Начальник оперативної частини (квартирмейстер): Генерал Віктор Курманович (УГА). Досвідчений офіцер, який безпосередньо розробляв плани бойових дій.Помічник начальника штабу: Полковник Володимир Сінклер (УНР). Блискучий організатор, який відповідав за тил, постачання та зв'язок. 3. Спільний похід на Київ та ОдесуВже 12 серпня 1919 року ШГО видав свою першу масштабну директиву про генеральний наступ на схід. Війська розділили на три стратегічні групи:Військова група Склад і командування Напрямок і завдання; Результат: Західна, Переважно частини УГА (ген. А. Кравс)Наступ на Житомир і Коростень Забезпечила надійний лівий фланг, розбивши більшовиків.Середня (Головна)Корпуси УГА та Запорізька група УНРУдар на Київ через Бердичів 30 серпня українські війська вибили більшовиків і увійшли в Київ.Південна Група полковника О. Удовиченка Рух на Вапнярку та Одесу Звільнили значні території, зв'язавши боями сили червоних. #Українська_Революція 🔱 #УГА 🦁 #Чортківська_Офензива 🧑‍✈️ #Київ 🔱@DimXolodYara

Симон Петлюра - одна з найсуперечливіших постатей в історії України, яка за своєю значимістю могла б позмагатися навіть із Степаном Бандерою. Він народився в 1879 році на Полтавщині в міщанській родині, предки якої були козаками. Отримавши початкову освіту, його відправили до Полтавської духовної семінарії, де він уже тоді зацікавився історією, літературою, а також грою на скрипці. Вирішальною обставиною для його долі стало таємне приєднання до української організації, через що його тричі хотіли виключити з семінарії, а на четвертий раз таки виключили остаточно й заборонили вступати до будь-якого вищого навчального закладу. Після такого повороту він вирішив мігрувати на Кубань і почав писати статті. В цілому Петолюра був дуже активним публіцистом і дуже часто писав великі статі під різними псевдонімами. Зміст цих статей був різноманітним: музика, театр, культура, критика антисемітизму, порушення соціальних проблем. Ще однією поворотною подією стала Лютнева революція 1917 року, бо тоді його кар'єра різко пішла вгору. Спочатку його обрали головою Українського військового комітету Західного фронту, а згодом - міністром оборони. У липні, після завершення квітневого гетьманського перевороту, його посадили до в'язниці, але через чотири місяці побратими звільнили його, і він допоміг організувати переворот Директорії в Україні проти гетьмана Павла Скоропадського. Цей переворот, здійснений у грудні 1918 року, привів Директорію до влади, а Петлюра став Головним отаманом військ УНР. Саме в цей період його популярність сягнула зеніту - він уособлював надію на відродження української державності. Однак час його керівництва збігся з катастрофічними подіями: війна з більшовиками, наступ Денікіна, епідемія тифу, економічний колапс і, найтрагічніше, єврейські погроми, які чинили частини його власного війська. Петлюра публічно засуджував антисемітизм і навіть страчував погромників, але його реальна спроможність контролювати розпорошені загони була обмеженою - і цей гріх назавжди ліг на його репутацію. У 1919 році армія УНР зазнала нищівної поразки, і Петлюра змушений був емігрувати. Спочатку до Польщі, де уклав союз із Пілсудським (Варшавська угода 1920 року), що дало змогу розпочати спільний похід на Київ. Але успіх виявився тимчасовим: більшовики відкинули українсько-польські війська, і за Ризьким миром 1921 року Петлюра опинився поза грою. Його держава перестала існувати, а сам він став політичним вигнанцем. До кінця життя він оселився в Парижі, де очолював уряд УНР у вигнанні, видавав часописи, писав спогади, намагався схилити Захід до визнання української незалежності. 25 травня 1926 року його життя обірвав постріл Самуїла Шварцбарда - єврейського анархіста, який мстився за погроми. Суд присяжних виправдав убивцю, що перетворило смерть Петлюри на ще один символ українсько-єврейської трагедії XX століття. Симон Петлюра залишив по собі справді суперечливу спадщину: для одних - лицар ідеї, національний герой, який не зрікся зброї до останнього; для других - невдалий політик, який не зумів ані втримати владу, ані захистити мирних мешканців від насильства. Його постать не можна вимірювати однозначними шкалами - вона є дзеркалом усіх протиріч Української революції: палкої, кривавої, незавершеної. Порівнювати його з Бандерою - означає порівнювати різні епохи, різні виклики й різні типи політичного діяння, але одне безсумнівно: без Петлюри історія боротьби за українську державу була б неповною, а його драматична доля - це попередження й водночас заповіт для наступних поколінь P.S. пост був написаний добродієм Готом Написано спільно з Холодним Яром 🤩 Історичне крило ꑭ Політичне крило ꑭ Соціальне крило ꑭ УІФ ꑭ Відродження ꑭ Чат ꑭ Зв'язок ꑭ

Зрадники Радянської Росії, ті хто перейшов на бік УНР 🇺🇦 У квітні 1919 року на бік Армії УНР у повному складі перейшла ціла 2-га Тульська стрілецька бригада Червоної армії (близько 8 тисяч осіб) на чолі з командиром. Причини переходу: Більшовицьке командування та продзагони проводили жорстку політику реквізицій і грабунків українського селянства, що викликало обурення в рядових бійців.Частина червоноармійців, набраних переважно з російських робітників та селян Тульської губернії, розчарувалася в ідеях комуністичного режиму та виступила проти комісарів.Подальша доля: 2 квітня 1919 року в районі міста Мозир (тепер Білорусь) тульські підрозділи припинили опір і заявили про перехід до лав українського війська.Радянська влада офіційно кваліфікувала цей вчинок як «зрадництво» та заколот (відомий в історіографії також у контексті подій навколо стрікопытовського м'ятежу).Через різну ідеологічну орієнтацію та подальший контрнаступ більшовиків утримати та інтегрувати ці російські масиви на довгому проміжку часу не вдалося, і згодом бригада розпалася чи була роззброєна . #Українська_Революція 🇺🇦 #Більшовики 🟥 🔱@DimXolodYara

✝ Створення Вільгельмової Січі Вільгельмова Січ — це збірна назва оточення та військового збору навколо австрійського ерцгерцога Вільгельма Габсбурга (відомого в Україні як Василь Вишиваний) у 1918 році. Історичний контекст: Хто такий Вільгельм: Ерцгерцог з імператорського дому Габсбургів, який обрав українську ідентифікацію, очолював підрозділ Українських січових стрільців (УСС) та підтримував ідею незалежності України. Центр тяжіння для опозиції: У 1918 році (за часів гетьманату Павла Скоропадського та німецько-австрійської окупації) навколо Вільгельма почали гуртуватися військові та політичні сили, незадоволені чинною владою та окупаційним режимом. Реакція влади: Габсбурзька та німецька адміністрації з тривогою зауважували, що цей осередок перетворився на «пункт призначення для всіх невдоволених елементів». Політичні побоювання: Українські політичні кола розглядали Вільгельма як потенційного кандидата на український престол чи гетьманську булаву, що створювало конкуренцію Скоропадському та дратувало союзну Німеччину. Кінець утворення: У липні 1918 року під тиском Берліна ерцгерцога відкликали до Відня, а його формації розвели. Тому Вільгельмова січ була тимчасовою державою, яка складала всі повноваження Українській Народній Республіці  #Українська_Революція #Павло_Скоропадський #Василь_Вишиваний #Вільгельмова_Січ 🔱@DimXolodYara

Що виробляла Українська Народна Республіка?🇺🇦 Українська Народна Республіка (УНР) в умовах перманентних воєн і руйнації 1917–1921 років мала переважно аграрну економіку та обмежені промислові потужності, зосереджуючись на виробництві сільськогосподарської продукції, харчових товарів і власних грошових знаків. Сільське господарство та харчова промисловість: Зернові культури — пшениця та жито, які були основною статтею внутрішнього споживання та експорту. Цукор — виробництво цукру-рафінаду на цукрових заводи (традиційна потужна галузь України того часу). Продовольство — борошно, м'ясні та молочні вироби для забезпечення населення та армії. Промисловість та фінанси: Видобуток і металургія — вугільна, залізорудна та марганцева промисловість (особливо на Донбасі та Криворіжжі), проте через бойові дії їхня робота була вкрай нестабільною та занепадала. Державні папери та гроші — власна Експедиція заготовок державних паперів випускала національні грошові знаки: карбованці, гривні та розмінні марки-шаги. #Українська_Революція 🇺🇦 #1918 #Промисловість_УНР 🇺🇦 🔱@DimXolodYara

Михайло Омелянович Павленко🇺🇦. Протест проти диктатора Гітлера✖️ У роки Другої світової війни легендарний генерал-полковник Армії УНР Михайло Омелянович-Павленко відкрито виступав проти дій нацистської Німеччини в окупованій Україні, підписуючи офіційні протести та меморандуми до Адольфа Гітлера. Ось головні факти про ці політичні виступи та протести: Протестні документи до керівництва Третього Рейху Лист-протест у грудні 1941 року. Михайло Омелянович-Павленко разом із Президентом УНР в екзилі Андрієм Лівицьким, а також лідерами українського національного руху Андрієм Мельником та Миколою Величківським підписали та надіслали офіційного листа до Адольфа Гітлера. У ньому вони висловили рішучий протест проти колоніальної політики німецької окупаційної влади в Україні, вимагаючи припинення репресій та грабунку українських земель. Меморандум у квітні 1942 року. Очолюючи на той час Українську Генеральну раду комбатантів (ветеранську організацію) у Кракові, генерал підписав колективний меморандум на ім'я Гітлера. Цей документ містив протест проти повного ігнорування національних та політичних потреб українського народу з боку нацистського режиму. Чому це важливо?Українська військова еліта періоду Визвольних змагань спочатку сподівалася використати війну Німеччини проти СРСР для відновлення незалежності України. Проте, коли нацисти розгорнули жорстокий терор, масові страти, депортації та почали нищити українські національні інституції, Омелянович-Павленко зайняв жорстку опозиційну позицію. Його підписи під протестами демонстрували, що державний центр УНР не піде на компроміси з окупантами, які нищать українську націю. Подальша доля генерала Після війни: Через свою антирадянську й антинацистську позицію генерал був змушений перебувати у таборах переміщених осіб на території Німеччини, де створив Спілку українських вояків. Уряд УНР: Протягом 1947–1948 років він обіймав посаду Військового міністра уряду УНР в екзилі. Детальніше про його життєвий шлях, визвольні змагання та Перший Зимовий похід можна дізнатися у біографічній довідці на сайті Енциклопедії Сучасної України або в історичному нарисі на порталі Аргумент. #Михайло_Омелянович_Павленко🔱 #Гітлер_Капут⭕️ #УНР_у_Вигнанні 🔱 🔱@DimXolodYara

https://t.me/Halyckyj Відповідь Ясножирновському гетьману білого руху: Антигетьманське повстання (листопад – грудень 1918 року) — збройний виступ проти Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, організований опозиційною Директорією УНР. Воно завершилося поваленням гетьманату, відновленням Української Народної Республіки та приходом до влади соціалістичних партій.Основні етапи та події:Причини: Соціально-економічна політика, що спиралася на поміщиків, та підписання Скоропадським «Грамоти про федерацію» з майбутньою небільшовицькою Росією, що означало відмову від незалежності України.Початок (14–16 листопада 1918 р.): У Білій Церкві було створено Директорію. Головною військовою силою повстанців став Окремий загін Січових Стрільців під командуванням Євгена Коновальця.Хід боїв: Повстанці швидко захопили ключові залізничні вузли (Фастів, Козятин). До Директорії масово переходили військові частини гетьманської армії, зокрема Запорізька дивізія та корпус Сірожупанників.Кульмінація (14 грудня 1918 р.): Війська Директорії взяли Київ у кільце. Павло Скоропадський підписав зречення від влади та емігрував.Наслідки: 18 грудня Директорія тріумфально увійшла до столиці, відновивши УНР, що незабаром призвело до проголошення Акта Злуки з ЗУНР. 🔱@DimXolodYara

Рух "Чорного лісу"🇺🇦 Під поняттям «Рух Чорного лісу» (або пов'язаними з ним історичними подіями) найчастіше розуміють селянський повстанський рух на Єлизаветградщині (сучасна Кіровоградська та Черкаська області) у 1919–1922 роках, який привів до створення так званої Республіки Чорного Лісу. Цей рух був частиною загальноукраїнського національно-визвольного повстанського руху проти більшовицької окупації. Також у ширшому історичному та сучасному контексті ця назва може стосуватися інших знакових подій та формувань. 1. Республіка Чорного Лісу (1919–1922)Це короткочасне повстанське державне утворення, центром якого став великий лісовий масив — Чорний ліс. Суть руху: Місцеве українське селянство організувало збройний опір проти радянської продрозкладки, насильницької колективізації та червоного терору. Керівництво: Головними організаторами та отаманами руху були Пилип Хмара, Денис Гупало, Олексій Чучупака та інші повстанські ватажки, які тісно співпрацювали з Холодноярською республікою🔱. Значення: Рух тримав під контролем значні території Центральної України, захищаючи населення від більшовицьких каральних загонів, аж поки не був придушений силами ЧК та регулярної Червоної армії через масові репресії та підступні амністії. 2. Повстанський рух ОУН-УПА на Прикарпатті (1940–1950-ті)Інший відомий осередок визвольного руху був пов'язаний із Чорним лісом на Івано-Франківщині (неподалік Калуша та Тисмениці).Суть руху: Тут діяв потужний тактичний відтинок УПА — ТВ-22 «Чорний ліс», яким командував легендарний полковник Василь Андрусяк (псевдонім «Різун»). Діяльність: Проведення рейдів, бої проти загонів НКВС, захист місцевого населення від радянської депортації та репресій.3. Сучасна 15-та бригада артилерійської розвідки «Чорний ліс»Сьогодні славетні традиції визвольного руху продовжує регулярний підрозділ Збройних сил України. Суть: 15-та окрема бригада артилерійської розвідки «Чорний ліс» є унікальним високотехнологічним підрозділом ЗСУ. Діяльність: Бійці бригади займаються виявленням найважливіших і найдорожчих цілей ворога (РЕБ, ППО, артилерія) за допомогою сучасних інноваційних засобів розвідки.  #Чорний_Ліс 🇺🇦 #Визвольні_Змагання #Українські_Повстанці ❤️ 🔱@DimXolodYara

Версія Самуїла Шварцбарда за замах на Петлюру (нібито за єврейські погроми в Балті)🔱🌞 Насправді події 1919 року в Україні та деталі навколо вбивства Симона Петлюри кардинально відрізняються від тієї версії, яку захист Самуїла Шварцбарда представив на Паризькому суді. Історичні факти, що базуються на документах і тогочасних мапах, демонструють зовсім іншу картину. 1. Хто насправді вчинив погром у Балті?Шварцбард стверджував, що мстився за звірства петлюрівців у Балті. Проте архівні дані доводять: Погром чинили червоноармійці: Навесні 1919 року Балту контролювали частини радянської Червоної армії. Саме радянські військові підрозділи (зокрема, бойовики, які згодом увійшли до бригади Григорія Котовського або Богунського полку) влаштовували там безчинства та антиєврейські ексцеси. Армія УНР була далеко: Регулярні українські військові частини Директорії під час погромів у Балті перебували за 200 кілометрів від міста, ведучи важкі оборонні бої на зовсім інших фронтах. Вони фізично не могли здійснити цей злочин. 2. Реальна роль Симона Петлюри: Радянська пропаганда десятиліттями малювала Петлюру «погромником», але його реальні дії свідчать про протилежне: Жорсткі накази проти погромів: Симон Петлюра видавав категоричні офіційні накази, які вимагали розстрілювати погромників на місці без суду, називаючи їх провокаторами, що нищать репутацію УНР. Державна підтримка євреїв: В уряді УНР існувало окреме Міністерство єврейських справ, а на українських грошах державні написи дублювалися мовою їдиш. Військові-євреї в Армії УНР: В армії Петлюри служили цілі єврейські підрозділи (наприклад, Жидівський курінь УГА), а окремі офіцери єврейського походження (як-от Семен Якерсон) були відданими козаками УНР. 3. Чому Петлюра не зміг зупинити всі погроми? У 1919 році Україна палала в хаосі. На її теренах воювали п'ять різних армій, а також сотні непідконтрольних нікому місцевих отаманів (на кшталт Григор'єва чи Струка). Центральна влада Директорії часто була слабкою та паралізованою постійними відступами. Погроми вчиняли всі: білогвардійці Денікіна (найбільш жорстокі погроми у Києві та Фастові), більшовики, зелені банди та дезертири. Але оскільки бренд «петлюрівці» більшовики застосовували до всіх українців, провину за хаос поклали особисто на Головного Отамана. 4. Хто такий Шварцбард і до чого тут Москва?Самуїл Шварцбард не був випадковим «месником-одинаком»:Більшовицьке минуле: У 1919 році він особисто воював в Україні у складі Червоної армії (у тій самій бригаді Котовського, чиї бійці грабували регіон). Операція ОДПУ: Спецслужби СРСР (ОДПУ) панічно боялися, що Петлюра в еміграції зможе знову підняти Україну до повстання. Ліквідація Петлюри руками єврея мала подвійну вигоду для Москви: знищити лідера УНР та назавжди таврувати український рух як «антисемітський». Судовий фарс у Парижі: Французький адвокат Шварцбарда Анрі Торрес, який мав ліві прорадянські погляди, майстерно перетворив кримінальний суд над убивцею на політичний суд над покійним Петлюрою. На присяжних тиснули емоціями, через що вбивцю виправдали, повністю проігнорувавши документи про непричетність лідера УНР. #Симон_Петлюра 🌞 #Самуїл_Шварцбард #Більшовики #Українська_Революція 🇺🇦 🔱@DimXolodYara

Військовий секретар УНР Микола Порш 🇺🇦 Микола Володимирович Порш (1879–1944) був одним із найвпливовіших та водночас найсуперечливіших політичних діячів періоду Української революції 1917–1921 років. Як переконаний марксист та теоретик Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), він суттєво вплинув на економічний та військовий курс Української Народної Республіки (УНР). Нижче наведено розгорнуті деталі його біографії та політичної кар'єри за ключовими напрямками. Походження та ранні роки Походження: Народився в місті Лубни на Полтавщині у заможній німецько-єврейській дворянській родині. Його батько був відомим юристом. Освіта: Навчався в Лубенській гімназії, а згодом — в Університеті святого Володимира в Києві. Політичний старт: Ще в студентські роки захопився марксизмом. На початку 1900-х очолив Київський комітет Революційної української партії (РУП). У 1906 році виступив співзасновником лівої партії УСДРП разом із Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою.Військове міністерство та критика (грудень 1917 — січень 1918)Микола Порш очолив Генеральний секретаріат військових справ УНР у критичний момент — під час першого наступу більшовицьких військ на Київ. Його призначення замість Симона Петлюри відбулося через глибокі політичні суперечки в уряді. Закон про народну армію: Порш підтримував класичну соціалістичну доктрину, яка заперечувала потребу в регулярній армії. За його поданням 16 січня 1918 року Мала Рада ухвалила закон, який замінював регулярне військо добровільною «народною міліцією». Це рішення збіглося за часом із більшовицькою навалою і паралізувало обороноздатність держави. Позиція щодо ультиматуму: Попри утопічні погляди на армію, Порш займав жорстку антибільшовицьку позицію на трибуні. Він категорично закликав відхилити Маніфест-ультиматум Леніна й Троцького та увійшов до Особливого комітету з оборони України. Сувора критика сучасників: Сучасники та наступники на посаді (зокрема Олександр Жуковський) звинувачували Порша в некомпетентності. Зазначалося, що він фактично не заглиблювався у стан справ міністерства, через що військовий апарат опинився у стані повної дезорганізації саме тоді, коли більшовики підходили до столиці. Економічна дипломатія: (1918)Економічна освіта дозволила Поршу проявити себе на переговорах із країнами Четверного союзу.Навесні 1918 року він очолив комісію у справах товарообміну із Центральними державами.23 квітня 1918 року саме Порш підписав Господарський договір між УНР, Німеччиною та Австро-Угорщиною, який регулював поставки українського збіжжя та сировини в обмін на промислові товари.Опозиція та арешт за Гетьманату : Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського Порш перейшов у жорстку опозицію, ставши членом Українського національного союзу. 27 липня 1918 року його заарештувала гетьманська варта разом із Симоном Петлюрою за підозрою в підготовці антидержавного повстання. Звільнили його незадовго до початку повстання Директорії. Дипломатична місія в Берліні та корупційні скандали (1919–1920)За часів Директорії Порша відправили послом УНР до Німеччини. На цій посаді він намагався реалізувати ідею Балтійсько-Чорноморської федерації — оборонного союзу країн, що здобули незалежність після розпаду Російської імперії, для захисту від спільного ворога.Проте його перебування у Берліні супроводжувалося серйозними скандалами, які потрапили на сторінки німецької преси. У той час, як армія УНР на батьківщині потерпала від браку медикаментів і зброї, посла звинувачували у надмірних витратах бюджетних коштів на розкішне життя та купівлі нерухомості для особистих потреб у Карлсбаді. Це підірвало авторитет української дипломатії в Європі. Еміграція та фінал: У серпні 1920 року Микола Порш надіслав офіційну заяву про відставку, яку уряд задовольнив у березні 1921 року. Після цього він назавжди вийшов з УСДРП та повністю відійшов від політики. Решту життя провів у Німеччині як приватна особа, займаючись науковими економічними дослідженнями та перекладами. Помер у 1944 році в Берліні (Еберсвальде). #Українська_Революція 🇺🇦 #Микола_Порш 🔱 🔱@DimXolodYara

Битва за місто Вишневе 🇺🇦 Бій на території майбутнього міста Вишневе відбувся 1 березня 1918 року на історичній залізничній станції Жуляни. Цю операцію провели підрозділи Васильківського коша Вільного козацтва під командуванням Івана Горемика-Крупчинського.Хронологія та хід подій: Передумови: Після захоплення Києва більшовиками Михайла Муравйова наприкінці січня 1918 року та відступу уряду УНР, на Київщині почали активізуватися загони місцевого спротиву. Похід на Київ: 22 лютого 1918 року Васильківський кіш Вільного козацтва визволив Васильків, 24 лютого — Фастів, а 1 березня підійшов до станції Боярка та залізничної станції Жуляни (сучасне Вишневе). Бій на станції: Під час зіткнення на станції Жуляни українські козаки завдали удару по більшовицьких заслонах. Частина червоногвардійців загинула у перестрілці, а решта відступила в бік Кадетського гаю у Києві. Результат: Українські вояки захопили в полон двох червоногвардійців та чотирьох матросів-більшовиків, після чого український ешелон продовжив рух на штурм станції Пост-Волинський. #Вишневе 🔱 #Іван_Горемик_Крупчинський 🇺🇦 #Українська_Революція 🔱@DimXolodYara

Кость Левицький - від провідної партії Галичини до уряду З.У.Н.Р🦁 Кость Левицький є ключовою історичною постаттю у створенні Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), оскільки саме він став першим головою уряду (Державного Секретаріату) ЗУНР. У листопаді 1918 року він очолив виконавчу владу новоствореної держави під час Листопадового чину у Львові. Головні факти про діяльність Костя Левицького в ЗУНР: 🦁Керівництво делегацією: 10 жовтня 1918 року очолив галицьку делегацію Української Національної Ради у Львові. Листопадовий чин: Активно підтримав військове перебирання влади українцями у Львові 1 листопада 1918 року. Прем'єр-міністр: Очолював Державний Секретаріат ЗУНР з листопада по грудень 1918 року. Реформаторська робота: Після відставки з посади голови уряду працював головою комісії з виборчої реформи. Спогади про державу: Написав видатну історико-мемуарну працю «Великий зрив» (1931 рік) про події державотворення.  #Галичина 🦁 #Кость_Левицький ✝️ #УСС 🦁 #Українська_Революція🔱 🔱@DimXolodYara

Володимир Винниченко після Акту злуки 🥷 Після проголошення Акту Злуки (22 січня 1919 року) політична кар'єра Володимира Винниченка стрімко пішла на спад. Через воєнний тиск більшовиків Директорія евакуювалася з Києва до Вінниці. Не згодний із курсом на зближення з Антантою і під тиском самого військового командування, Винниченко 10 лютого 1919 року подав у відставку з посади Голови Директорії. Ключові етапи його життя після відходу від влади: Еміграція до Європи: У березні 1919 року виїхав до Австрії (Відень), де займався публіцистикою, зокрема написав тритомну працю «Відродження нації» про події революції. Повернення до УСРР: У 1920 році, повіривши в українізацію та сподіваючись на політичний компроміс, повернувся в Україну. Працював у Наркоматі освіти УСРР, проте швидко розчарувався в радянській владі та діях більшовиків. Друга еміграція: Зрозумівши загрозу арешту, знову виїхав за кордон. Жив у Німеччині (Берлін) та Чехословаччині. У 1925 році оселився у Франції. Літературна діяльність: Останні роки життя у Франції (Прованс та Париж) повністю присвятив літературі та живопису, написавши визначні романи, такі як «Сонячна машина» та «Слово за тобою, Сталіне!». #Винниченко 🥷 #Українська_Революція 🔱 🔱@DimXolodYara

Артобстріл Києва Січень - Лютий 1918🇺🇦 Артилерійський обстріл Києва у січні-лютому 1918 року — це один із найтрагічніших етапів першої радянсько-української війни, коли російські більшовицькі війська під командуванням Михайла Муравйова п'ять днів поспіль хаотично обстрілювали українську столицю з важкої артилерії перед тим, як захопити її 9 лютого (за новим стилем). Масштабна трагедія розгорталася у два етапи, які супроводжувалися вуличними боями, обстрілами та червоним терором: 1. Січневий заколот і початок боїв (16–28 січня / 29 січня – 10 лютого) Причина: Наприкінці січня більшовицькі агітатори підняли у Києві збройний заколот, епіцентром якого став завод «Арсенал». Уряд Української Народної Республіки був змушений зняти частину військ із фронту для придушення повстання. Зовнішній наступ: Водночас із півночі та сходу до міста наближалися головні сили більшовиків під проводом Муравйова. 22 січня вони захопили лівобережні передмістя (Дарницю та Бровари). 2. Масований артилерійський обстріл та штурм (29 січня – 8 лютого / 11 лютого – 21 лютого) Канонада: Не маючи змоги легко взяти укріплені українськими військами мости через Дніпро, російські загони почали нещадний артилерійський обстріл Києва з лівого берега. Загалом використовувалося близько 10 важких та 33 легких гармат. Руйнування: Командувач Муравйов віддав прямий наказ «посилити канонаду, громлячи нещадно місто». Вогонь вівся по житлових кварталах. Найбільше від обстрілів та подальших вуличних боїв постраждали історичні райони — Печерськ, Поділ та центр міста. Жертви: Артилерійські удари та подальший «червоний терор» з масовими розстрілами без суду забрали життя, за різними оцінками істориків, від 3 до 6 тисяч людей. Місто зазнало колосальних руйнувань. Додаткову інформацію про свідчення очевидців, яким запам'ятався цей терор, можна прочитати в матеріалах видання "Український Тиждень" або в статті про захоплення міста від видання "Бабель". #Київ #Українська_Революція 🇺🇦 #Більшовики #Визвольні_Змагання 🔱@DimXolodYara

Роль Полтавського Південного Вокзалу за часів Української Революції 🇺🇦 Південний вокзал у Полтаві (історична станція Полтава-Харківська) відігравав ключову логістичну та стратегічну роль під час Української революції (1917–1921 рр.). Будучи важливим залізничним вузлом, він слугував головним плацдармом для контролю над містом, постійно переходячи з рук в руки між військами УНР, більшовиками та білогвардійцями.Головні історичні епізоди вокзалу доби Української революції: Визволення військами УНР (1918 рік): У квітні 1918 року, під час спільного наступу Армії УНР та австро-німецьких союзників, ключовим завданням було вибити більшовиків з Полтави. Після того як більшовики підірвали залізничні мости через Ворсклу та водокачку на станції, кінний полк ім. Гордієнка під командуванням Всеволода Петріва, пройшовши ярами, успішно зайняв станцію Полтава-Харківська. Опорний пункт УНР: Через вокзал курсували військові ешелони, зброя та підкріплення для захисту української державності. Тут же концентрувалися антибільшовицькі повстанські сили та робітники-залізничники, які підтримували УНР. Пошкодження та комунікації: Відступники систематично знищували залізничну інфраструктуру вокзалу, щоб стримати наступ українських та союзних військ. Попри це, відремонтована станція залишалася "кровоносною судиною" для підвезення провізії та боєприпасів.Постать Юрія Колларда Безпосередньо на площі Слави, поруч із комплексом Полтави-Південної, діяла недільна школа, де викладав визначний діяч Української революції, співзасновник Революційної української партії (РУП) та міністр шляхів транспорту УНР — Юрій Коллард.Нині будівля вокзалу є пам'яткою архітектури місцевого значення. #Всеволод_Петрів 🇺🇦 #Полтава #Українська_Революція 🔱@DimXolodYara

Отаман який дожив до незалежної України🇺🇦 Матвій Андрійович Данилюк (1892–1994) — це єдиний воїн Армії УНР та учасник легендарного бою під Крутами, який дожив до відновлення незалежності України у 1991 році. Він відійшов у вічність у лютому 1994 року на 103-му році життя, ставши останнім свідком тих історичних подій. Участь у бою під Крутами Посада в бою: На момент протистояння 29 січня 1918 року Матвію було 26 років, він служив юнкером 1-ї Київської юнацької школи імені Б. Хмельницького. Роль: Під час бою його призначили підвозити набої для українських підрозділів. Порятунок: Йому вдалося вижити у кривавому зіткненні з більшовиками та уникнути полону. Життя за радянських часів Укриття: Після поразки визвольних змагань повернувся на рідну Волинь, у село Ватинець. Конспирація: Своє минуле та участь у розгромі більшовицьких загонів приховував від радянської влади. Захоплення: Працював у селі, захоплювався риболовлею та мисливством. Довголіття: Прожив довге життя разом із дружиною Мариною, яка померла у віці 101 року. Історична пам'ять та марш у Києві Вихід із підпілля: У серпні 1992 року газета «Волинь» опублікувала спогади про нього. Ушанування: Того ж року Матвій Данилюк зміг відвідати Київ та взяти участь у марші ветеранів визвольного руху. Трагічний зв'язок поколінь Родина: Мав трьох синів, які пройшли Другу світову війну. Правнук-герой: Його правнук Володимир Іщук у 2014 році пішов добровольцем у роту «Світязь» і загинув під час боїв за Іловайськ, продовживши справу свого прадіда із захисту України від російської агресії. #Матвій_Данилюк 🇺🇦 #Бій_Під_Крутами #Визвольні_Змагання 🔱@DimXolodYara