Галюки

Як думаєте, чи може Бог сказати пророку, щоб той вам запропонував, наприклад, закурити 🚬 чи щось вкрасти 💎? Може так взагалі бути чи ні?

Як думаєте, чи може Бог сказати пророку, щоб той вам запропонував, наприклад, закурити 🚬 чи щось вкрасти 💎? Може так взагалі бути чи ні?

Як думаєте, чи може Бог сказати пророку, щоб той вам запропонував, наприклад, закурити 🚬 чи щось вкрасти 💎? Може так взагалі бути чи ні?

«Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю, – свої горішні світлиці, порушуючи права інших й примушуючи свого ближнього працювати даремно, не оплачуючи належним чином його праці» ЄРЕМІЇ 22:13 CUV 📖👮🏻‍♂️

саме на цю тему ми підготували для вас нову статтю на каналі (попереднє текстове повідомлення)⬆️

Як позбутися негативних емоцій в молитві? Наш мозок і нервова система не можуть просто «не помічати» того, через що ми як нація проходимо вже п’ятий рік. Повітряні тривоги, вибухи, руйнування, постійне очікування небезпеки автоматично запускають у тілі реакцію стресу: змінюється серцебиття, дихання, напруження м’язів, робота травлення, сон. І якщо страх, гнів, безсилля чи горе постійно придушувати, роблячи вигляд, що «все нормально», нервова система може довше залишатися в режимі напруження. Цей стан веде людину до хронічного стресу, який впливає на роботу нервової, гормональної та імунної систем. Саме тому після п’яти років війни нам потрібен простір, де ми можемо чесно визнати: «Мені страшно. Я злюся. Я втомився. Мені боляче». І для християнина це не суперечить вірі. Навпаки, Біблія не вчить нас бути людьми без емоцій. У Псалмах люди плачуть, бояться, гніваються, нарікають і ставлять Богові дуже незручні запитання. Молитва не є способом переконати себе, що болю немає. Це місце, де ми можемо принести свій біль Богові таким, яким він є, не маскуючи його «правильними» словами. ⠀ Такі молитви ми бачимо на сторінках Біблії: ⠀ БЕЗСИЛЛЯ ЙОВА ⠀ «Стражданнями живу я більше, ніж хлібом повсякденним, ридання рветься і кипить, немов вода. Бо те, чого боявсь, уже звалилося на мене, чого страшився, те уже настало. Я втратив спокій, втихомирення не знаю, не відпочив я, бо прийшла біда».» Йов 3:24-26 UMT ⠀ ГНІВ ДАВИДА «Повибивай їм, Боже, зуби в роті! Повиривай, о Господи, цим левам ікла. Хай їхня сила зійде стічною водою, нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави. Нехай розтануть, сліду не лишивши, як той слимак повзучий. Хай сонця вік не бачать, як викидень дочасний. Нехай жене їх вітер, мов бурʼян колючий, що полум'ям зайнятися не встиг, та вже затух і горщик не нагрів.» Псалми 58:7-10 UMT ПЛАЧ ЄРЕМІЇ ⠀ «Я очі виплакав, опанувати себе я безсилий, поки Господь з Небес не кине погляд і не побачить все те. Ті, що були моїми ворогами безпідставно, мене полюють, наче того птаха. Вони все прагнуть мені віку вкоротити в ямі, закидати мене камінням. Вода піднялась вище голови моєї. «Кінець мені», — сказав я. О Господи, я промовляв Твоє ім’я із ями. Ти чув мої благання, не затуляй вуха, почуй мій крик по допомогу, моє волання про спасіння!» Плач Єремії 3:46, 49-50, 52-56 UMT ⠀ ❗️Виливати гнів, злість, розпач безсилля у молитві - єдиний спосіб виконати настанову: ⠀ «Гніваючись, — не грішіть; сонце хай не заходить у вашому гніві» Ефесян 4:26 ⠀ Звільнивши серце від гніву, в ньому знаходиться місце для: ⠀ 🕊НАДІЇ ⠀ «То буду Господа я виглядати, чекатиму терпляче я на Бога, Спасителя мого. Мій Бог мене почує!» Михея 7:7-8 UMT ⠀ 🧗🏻‍♀️ МУЖНОСТІ ⠀ «Чи не звелів Я тобі бути мужнім і хоробрим? Тож не бійся й не занепадай духом, бо Господь твій Бог завжди з тобою хоч куди б ти пішов» Ісуса Навина 1:9 UMT ⠀ 💪🏻 СИЛИ ⠀ «Та той, хто потаємно Господа чекає, знов набереться сил і крила відростить, мов той орел. В бігу вони, не будуть відчувати втоми, в ході їм сили вистачить завжди» Книга Пророка Ісаї 40:31 UMT ⠀ і увесь народ нехай скаже:

«Адже благочестя із задоволенням - велике надбання.» 1 ТИМОФІЯ 6:6 CUV Лиш уявіть, що це пише людина, яка переживала переслідування → втечі → побиття → ув’язнення → кораблетрощі → голод → самотність → відкинення → конфлікти в церквах → наклепи → зраду → постійну небезпеку смерті → фізичну слабкість → тривогу за інших! Здається, апостол Павло точно мав моральне право говорити про те, що надбанням крізь випробування є не просто благочестя, але і здатність бути задоволеним - бачити причини для вдячності в моменті.

Один з інсайтів біблійних роздумів на 8 серпня з книги-календаря «Він завжди тебе чекатиме»

Єврейський текст הֵן עַל־כַּפַּיִם חַקֹּתִיךְ hēn ʿal-kappayim ḥaqqōṯîḵ Буквально: “Ось, на долонях Я тебе вигравіював.” Ключове слово: חָקַק (ḥāqaq) Дієслово חקק означає: -вирізати -висікати -гравіювати -викарбовувати -закарбовувати назавжди У Старому Завіті воно використовується для: -написів на камені; -законів, викарбуваних -назавжди; -написів на печатках; -пам’ятних написів. Це слово позначає щось глибоко, постійно й незворотно закарбоване.

«Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові. Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові» До римлян 7:3-4 UBIO Сьогодні я читав ось цей уривок з Послання до римлян, який є одним із найскладніших тут, тому вирішив залишити кілька коментарів. В чому складність? В тому, що апостол Павло використовує аналогію, але не проводить паралель між усіма деталями. Є три учасники: - Жінка - Чоловік - Інший чоловік Поки перший чоловік живий, жінка пов’язана з ним законом шлюбу. Якщо він помирає, вона стає вільною і може законно одружитися з іншим. Тут відповідність така: Жінка → віруючий (ми) Перший чоловік → не Христос, а той стан, у якому людина перебувала під Законом (або сам Закон як юридичний зв’язок) Інший чоловік → Ісус Христос Але виникає питання. У прикладі помирає чоловік, а в застосуванні Павло каже, що померли ми. Саме тут важливо зрозуміти, що Павло не намагається зробити кожну деталь алегорією. Він бере лише головний принцип: смерть припиняє юридичні зобов’язання. У прикладі смерть чоловіка звільняє дружину. У духовній реальності наша смерть разом із Христом (Рим. 6:3-8) звільнила нас від влади Закону. Тобто Павло змінює елемент аналогії, але зберігає головний принцип. Тому головна мета цієї аналогії - не пояснити всі деталі шлюбу, а показати перехід від одного завітного стану до іншого: від життя під Законом до життя в єдності з воскреслим Христом. +Богдан

⚠️Але проблема в цих історіях була не в русі людського тіла⚠️ Проблема була в тому, кому поклонялися люди й що відбувалося в їхньому серці. У Єремії 31 ми бачимо зовсім іншу картину. Тут джерелом радості є Сам Бог. Саме тому machol стає символом не гріха, а зцілення. Цікаво, що навіть сучасна неврологія підтверджує мудрість цього біблійного образу, адже під час синхронного руху в групі активуються нейронні мережі, пов’язані з довірою, соціальною взаємодією та відчуттям безпеки. Ритмічні рухи допомагають нервовій системі переходити зі стану тривоги до стану спокою. Підвищується вироблення ендорфінів і окситоцину, знижується рівень стресових гормонів, а відчуття ізоляції поступається переживанню єдності. Саме тому групові ритмічні рухи сьогодні використовують у роботі з людьми після травматичних подій. Бог створив не лише людський дух, але й людський мозок (душу). Тож зовсім не дивно, що образ, який Він обирає для опису відновлення Свого народу, виявляється настільки глибоко співзвучним із тим, як працює наша нервова система! Бог не завершує історію полону словами: «Вони просто виживуть» (і достатньо з них!), - Він не зупиняється на на цьому, хоча міг би. Але завершує її словами: «Вони будуть танцювати»🤌🏻 Бо коли Господь справді обертає людський сум на радість, ця радість уже не вміщується лише в серці. Вона починає звучати в піснях, відбиватися в ритмі бубнів і проявлятися навіть у русі всього тіла. Саме так виглядає людина, яку Бог вивів із полону!

«Я знову тебе відбудую, – і ти будеш відновлена, Ізраїльська діво! Ти знову візьмеш свої бубни й виступатимеш у веселому хороводі. Радісно кружлятимуть у хороводі дівчата, а разом з ними юнаки та літні люди. Я оберну їхній смуток на радість, потішу й розвеселю їх, – а горе забудеться.» ЄРЕМІЇ 31:4, 13 CUV Звісно, коли ми читаємо ці слова, легко зосередитися на образі хороводу, але танець тут не є центром розповіді. Мова тут насправді про Сутність Бога, який відбудовує, повертає, утішає, звеселяє і трансформує. Танок тут є лише видимим наслідком того, що Бог уже зробив у людському серці. Історичний контекст лиш підсилює ці слова, адже народ Юди перебував у вавилонському полоні. Вони втратили землю, храм, царя, відчуття безпеки. Багато хто загинув, інші були силоміць переселені. У Псалмі 137 вони кажуть: «На вербах посеред нього ми повісили наші арфи». Вони більше не могли співати. І саме цим людям Бог говорить: «Ви ще будете танцювати», Я Той, хто СИЛЬНИЙ змінити будь-який біль на радість. У 4 вірші сказано: «Ти будеш прикрашатися своїми бубнами». Єврейське слово toph (תֹּף) означає ручний бубон або тамбурин. У Старому Завіті цей інструмент майже завжди супроводжує моменти великої Божої перемоги. Саме з toph Маріям після переходу через Червоне море повела жінок у прославленні Господа. Вона робила це не для «халдейських розваг», а на знак пам’яті про Боже спасіння! Тому, коли Єремія говорить про toph, мова йде про відновлення поклоніння після довгих років плачу. Далі пророк використовує слово machol (מָחוֹל), яке українські переклади передають як «танець» або «хоровод». Корінь цього слова пов’язаний із круговим рухом. Саме тому більшість дослідників вважають, що йдеться про коловий народний танець, коли люди рухалися разом, часто взявшись за руки. Це не сольний виступ і не танець для привернення уваги до себе, швидше колективна радість громади, яка пережила диво Божого визволення. У біблійній культурі machol був знаком миру, єдності та вдячності. Особливо цікаво, що Бог говорить не лише про молодих людей. «Дівчина буде веселитися в танці, разом юнаки й старі». У єврейській літературі поєднання різних поколінь є способом показати повноту благословення. Якщо радіють і молоді, і літні, це означає, що Боже відновлення торкнулося всього народу. Ніхто не залишився осторонь! Ще глибшим цей уривок стає, коли ми уважніше подивимося на слова «радість» і «звеселю». Наприкінці 13 вірша використано два різних єврейських слова. Перше слово, sason (שָׂשׂוֹן), означає бурхливу, відкриту, майже святкову радість. Це не стримане внутрішнє задоволення. Тут говориться про радість, яка переповнює людину настільки, що її вже неможливо приховати! Також це слово часто використовується в описах Божого спасіння. Друге слово, simchah (שִׂמְחָה), означає глибоку внутрішню радість, яка народжується від Божої присутності й благословення. Це слово часто зустрічається в контексті свят Господніх, весіль, подяки та поклоніння. Якщо sason більше описує вибух радості, то simchah говорить про стан серця, яке наповнилося Божим миром. Виходить дуже красива картина. Бог не просто прибирає сльози. Він наповнює людину simchah, внутрішньою радістю. А ця внутрішня радість природно переходить у sason, тобто у відкритий прояв святкування. Саме тому після слів «Я оберну їхній сум на радість» ми бачимо бубни, хороводи й людей різного віку, які разом святкують. Зовнішня дія стає наслідком внутрішнього відновлення. Саме тут сучасному євангельському читачеві варто бути дуже уважним ❗️ Багато хто з нас автоматично сприймає будь-який танець як щось гріховне. 👀 Але текст не дозволяє нам зробити такий висновок: Сам Господь є Автором цієї картини! Він не говорить тут про танець із сарказмом і засуджує його, не озвучує жодного застереження. Навпаки, Він використовує machol як один із найкрасивіших образів майбутнього відновлення! Звичайно, Біблія знає і гріховні танці. Вона розповідає про танці навколо золотого тельця, про танець дочки Іродіади, який став частиною злочину.

Як думаєте, чому цей вірш ілюструється танцями у хороводі? Це взагалі ок? Чи то просто чудить ШІ?

Розпорошили, розігнали, не турбувалися: ось що Бог називає злочинами проти Його отари.

Галюки pinned ««Служити Богові Божим способом» https://youtu.be/OChGpwiD2kE?si=6QUcV5yUyCA4CnSP Ця тема важлива, тому що більшість християн не запитують: «Чи служу я Божим способом?». Ми більше думаємо: «Чи я активний?», «Чи я зайнятий?», «Чи мене цінують?».…»

Про різницю між усамітненою молитвою і молитвою,яка супроводжує наше життя. Молитва під час справ без сумніву є біблійною. Павло закликає: «Безперестанку моліться» (1 Сол. 5:17). Це означає жити з постійною свідомістю Божої присутності. Ми можемо молитися, готуючи їжу, управляючи кермом автомобіля, миючи посуд... Така молитва допомагає не втрачати зв’язок із Богом посеред буденності. Але Ісус говорив і про інший тип молитви: «Коли молишся, увійди до своєї кімнати, зачини двері й помолися Отцеві твоєму, Який у таємниці» (Мт. 6:6). Тут уже не йдеться про молитву між іншими справами, бо саме зустріч із Богом стає головною справою. Це дуже схоже на людські стосунки. Чоловік і дружина можуть весь день перекидатися короткими повідомленнями. Це підтримує контакт, але жодне повідомлення не замінить вечора, коли вони відкладають телефони, сідають один навпроти одного і просто говорять. Якісні стосунки будуються саме в такому просторі. З точки зору психології, коли ми молимося паралельно з іншими справами, наш мозок продовжує розподіляти увагу між кількома завданнями. Частина ресурсів залишається зайнятою контролем дій, плануванням, прийняттям рішень. Це корисно, але не дає нервовій системі повністю перейти в стан безпеки. Коли ж ми усамітнюємося і нічого більше не робимо, увага перестає бути розірваною. Мозок більше не повинен одночасно керувати багатьма процесами. З’являється можливість для глибокої концентрації, внутрішнього усвідомлення і емоційної обробки переживань. Під час такої молитви людина перестає лише стримувати свої почуття і починає їх називати. Вона визнає страх, біль, сором, втому. Те, що отримує озвучені назви, перестає хаотично керувати людиною зсередини. Коли людина відчуває безпечну присутність, сповільнює дихання, перестає поспішати й утримує увагу на Богові, активніше працює парасимпатична нервова система. Саме вона відповідає за відновлення організму. Знижується напруження м’язів, сповільнюється серцебиття, зменшується рівень фізіологічної тривоги. Звісно, для віруючої людини справа не лише у фізіології. Біблія не говорить, що мир народжується від правильної техніки розслаблення. Вона говорить, що мир приходить від Особистості Бога. «Покладіть на Нього всю вашу тривогу, бо Він піклується про вас» (1 Петр. 5:7). Тривога часто живиться відчуттям, що все залежить від мене. Молитва ж є актом передачі контролю Тому, Хто справді здатний його нести. І це не заклик про втечу від відповідальності, швидше мається на увазі повернення відповідальності на її правильне місце. Саме тому усамітнена молитва часто має сильніший ефект, ніж молитва між справами. І справа не тому, що Бог краще чує в тиші, бо Він чує однаково скрізь. Але саме даючи собі право на повну зупинку заради молитви, ми отримуємо передумови, щоб краще чути Його. І в нашому дні утворюється час, коли ми дозволяємо своєму серцю не працювати, а бути. Можливо, саме тому Ісус, попри натовпи, служіння і нескінченні потреби людей, знову й знову йшов у самотні місця молитися. Адже близькість потребує не лише слів, а й присутності.

Дякуємо всім, хто взяв участь в опитуванні! Всього станом на зараз є 231 голос! Цікаво було виявити, що тих, хто має щоденну усамітнену молитву (навіть 5–10 хвилин), більше, ніж тих, хто молиться лише паралельно з іншими справами. Це означає, що багато хто вже відчув цінність окремого часу з Богом, навіть якщо він короткий. Сьогодні, до речі, ми опублікуємо допис саме про те, чому кілька хвилин усамітненої молитви часто змінюють серце значно більше, ніж довга молитва “між справами”. А ще ця статистика показує, 40% чесно зізналися: найважче молитися регулярно. Дякуємо, що чесно і відкрито голосуєте. Цінуємо Вашу довіру. Скажіть, а що саме, по вашому відчуттю, заважає? Можливо, молитва була регулярною, але щось змінилось в обставинах? Чи ніколи не була регулярною? І, чи був біля вас приклад людини, яка має регулярну молитву вдома?

Для реєстрації сімейну зустріч натисніть сюди