Перевернутий Чапля

А ШО ТАМ? Сонце падає крізь землю в темну пащу крокодила, Небо стрімко червоніє і зникає чіткість ліній, Звуки вулиці зливаються й гудуть немов молитва, Така древня, що людина — ніц не здатна зрозуміти. Пуста пачка на балконі, я складаю орігамі, Стіни дихають непевно, крізь вентиляційні шахти, Літо догоряє тихо, усихають скрізь аканти: Чи від часу, чи від спеки — неможливо розгадати. Неможливо перебути, переждати не пірнувши, Не застигши наче фото, що занадто засвітило. Там на промисловім крані загубилася фігура, Що вчепившися за троси над безоднею зависла.

mango flavored energy drink Рве мене Із мене виривається Так порожньо потім стає Аж забуваю як дихати Я Забуваю як дихати Бо схоже роблю це неправильно Неправдиво якось Але чомусь виходить тільки так Десь там Когось рве Але не мене Мене зовсім не рве І щось навіть рвати не хочеться Коли ж це скінчиться Або хай триває Нехай мене поховають Написавши на камені "Його перестало рвати Тож він захлинувся Дихаючи неправильно"

Станіслав Асєєв, український журналіст, був ув'язнений на території окупованого Донецьку #вичитав

ЖІНКА В ЧЕРВОНОМУ Жінка в червоному на червоне світло переходить дорогу, Зебра стала лезами на шляху, леза розтинають кінчики її пальців хочеться розтинати її всю, Хочеться розплутати до простих метафор у танці рук. Точними рухами в ритмі вальсу — Кінчики пальців у променях мерехтять Як свічки, от би на них полетіти, згоріти, втратити крила свої. Чим відрізняється міль вогнем охоплена від гусениці? Зменшується відстань хочеться затримати дихання, викрасти її Із цього світу, з усіх світів, як світло сонця, щоб ніч поглинула нас наприкінці, Бо без неї не буде нічого, ні слів, ні снів, не перенести прісний смак днів. У натовпі захлинаючись хвилями безуму. Між нами безкінечна прірва, не докричатись, тону в холодному поті в жаркий літній день, червона сукня як шати, як знайти переправу, як утекти від самоти, тільки вона і я втрачаю голову. Секунди йдуть, наздоганяю, нога в ногу не попадаю Вона ж летить заледве торкаючись шпильками землі на червоне світло Заборонений плід, втілення бажань, лЮдських потягів, мрій Грає "Барабан печалі" Звук різкої зупинки Червоне сукно розвівається востаннє

Титанічна праця! Антологія «Українська авангардна поезія» (1910 –1930-ті роки). Упорядники: Олег Коцарев та Юлія Стахівська 816 сторінок, видавництво «СМОЛОСКИП»

Написав тако...

Поки ще там стояв відкрив на випадковій сторінці

І. Драч

https://youtu.be/_8a3KyGSFA4?si=5UL81VMHipU9o2J2

Лук'янівська

Повітряна тривога кста у мене щас

ПОМПЕЇ Ніч вибухає вогнями, вона Підштовхує до роздумів про вічне — Життя це канат натягнутий між кантат Кожна з них по своєму кличе В обійми. Обійми мене — У нас лишаєшся менше хвилини До збою у системі координат. Тепер Немає куди бігти. Думки цокають як метроном Хтось виставив зашвидкий темп — кадри Замінюють один одного, слайд-шоу, Обертається бобіна сансари. Коли нас не стане — піднімуть плити, Щоб зберегти традицію поховання. Поки можеш — задихаючись дихай Чадом, у позі ембріональній.

Це може й звучить як спроба невдалого жарту, але мені справді болить. Для мене це фіксація стану, щоб не губитися. Співчуваю усім хто постраждав сьогодні уночі, усім тим, чиє майно знищено, усім чиє життя, або життя ваших близьких залишилось під уламками. Я сьогодні знаходився в укритті, а цей вірш — моє намагання залишитись при своєму розумі після усього почутого і побаченого.

AFTER-PARTY Дихати чорним гірким важким димом, Проходячи повз залишки вітрин розбитих. Вчора дроти тролейбусних шляхів танцювали конго; Із вікон віват, Вусик здобув перемогу! Ранок починається з кави і бажання лити на себе окріп, Смокче під ложечкою — доведеться відкласти похід В душ. Дякую що існують вологі серветки І можливість вибору між укриттям та шансом смерті. Це не вперше так — інтерактив став рутинним, Мій стан надиктований держ імперативом. Замість сенсу пошуку — шукати кварц між гальки, Читати вірші Плужника, немов карти натальні. Символічну мову замінить гіперлінк, Нас всіх похоронять в оптоволокні, ШІ напише кожному терпиму епітафію, Не баріться з літургією в своїй парафії.