Синодальна літургічна комісія УПЦ

Священним Синодом Української Православної Церкви для богослужбового використання затверджено нові тексти: - акафіст святому Едуарду, королю Англійському; - акафіст святому Олафу Норвезькому; - акафіст святій Суніві Норвезьській.

Текст акафіста новомученикам Верхньодніпровським.

Текст служби новомученикам Верхньодніпровським.

Текст служби священномученику Іоанну Могилевському, пресвітеру

Текст молитви за подружжя, що багато років чекає на дитину (українською мовою).

Текст молитви за подружжя, що багато років чекає на дитину (церковнословʼянською мовою).

Чин моління про людей з вадами слуху.

Священним Синодом Української Православної Церкви для богослужбового використання затверджено нові тексти: - Чин моління про людей з вадами слуху. - Текст молитви за подружжя, що багато років чекає на дитину (церковнословʼянською та українською мовами). - Тексти служби та акафіста новомученикам Верхньодніпровським. - Текст служби священномученику Іоанну Могилевському, пресвітеру.

До свята Успіння Преблагословенної Богородиці: макаризми, євлогітарії Чин погребіння Божої Матері — красиве неуставне послідування, досить поширене у наші дні. Чин є перекладом ХІХ ст. грецького послідування, що звершується в Гефсиманії. В Єрусалимі цей чин звершується замість святкової всенощної — власне, це і є всенощна з певними особливостями та доповненнями, якій передує перенесення Плащаниці Пресвятої Богородиці хресним ходом за три дні до самого свята. В УПЦ згаданий чин звершують варіативно: - поєднуючи з всенощною напередодні свята; - ввечері в сам день свята Успіння; - на 2-й чи навіть 3-й день свята. Головна особливість чину погребіння, порівняно з самим текстом святкової служби, — приспіви на 17-й кафізмі, або макаризми (похвали) (від грецьк. Μακαρίζομέν - блажим) В чині кафізма розділена на три частини — статії. В Середні віки подібні приспіви були відомі і на інші свята. Це прототип величань, які зʼявилися на дуже пізньому етапі ( у греків навіть не прижилися). Такі тексти близькі до приспівів на 9-й пісні канона утрені. Сама 17 кафізма, прикрашена приспівами, могла виконуватися посеред канона, по 6-й його пісні, що недалеко від 9-ї. Тому наявність особливих приспівів для 17-ї кафізми — унікальна лише сьогодні, оскільки крім Успіння ці приспіви загальновідомі тільки для Великої Суботи, але колись було прикрасою для плеяди свят. Успіння — одне з головних православних свят, тому приспіви для 17-ї кафізми складали для його служби неодноразово. Ймовірно, їх наявність спричинила появу чину погребіння Преблагословенної Богородиці. Найбільш поширений текст макарісоменів Успіння запозичує приспіви Великої Суботи. 17 кафізма з приспівами повинна завершуватися особливим циклом тропарів — євлогітаріями («тропарі по непорочних»). В сучасних богослужбових книгах є євлогітарії воскресні («Ангельський собор...») та суботні («Святих лик...»). В древніх рукописях збереглися євлогітарії і для деяких великих свят. Євлогітарії з рукопису Sinait. gr. 30, XIV ст. в перекладі священника Михаїла Желтова пропоную увазі читачів. Набір тексту церковнослов’янською — священник Юрій Петролюк. ©️протоієрей Димитрій Гарчук #упц #корисне #священникам #богослужбовітексти #євлогітарії #успіння #полезности

Завтра — 2 квітня кожного року відзначаємо Всесвітній день поширення знань про аутизм (World Autism Awareness Day). Пам’ятний день започаткувала Організація Об’єднаних Націй 18 грудня 2007 року. Текст молебню за особливих дітей схвалений 12 березня 2020 року Синодальною Літургічною Комісією Української Православної Церкви за посиланням: https://www.lyturg.org/moleben-za-ditej-shcho-strazhdaiut-na-autyzm-podano-sekretarem-komisii/ #аутизм #рас #ASD#prayer#молитва #упц

#схвалені_богослужбові_тексти ПРОХАННЯ НА СУГУБІЙ ЄКТЕНІЇ: До́ндеже вре́мя е́сть добро́ твори́ти повеле́вый усты́ апосто́льскими, Го́споди, благослови́ ве́рных Твои́х послужи́ти младе́нцам, изволе́нием Про́мысла Твоего́ пре́жде вре́мене в ми́р прише́дшым в не́мощи и боле́зни, да яви́ши на ча́дех си́х вели́кую и бога́тую Ми́лость Твою́, Всеще́дре Спа́се, мо́лимтися, услы́ши и поми́луй. Влады́ко Вседержи́телю Христе́, време́н Царю́, не попуска́яй и вла́су с глав рабо́в Твои́х па́сти без произволе́ния Твоего́, вся́ческая обраща́яй ко бла́гу и вся ко спасе́нию приводя́й Всеблаги́м Твои́м Про́мыслом, мо́лим Тя: умы́ и ру́ки ле́карей напра́ви воздви́гнути в сла́ву Твою́ младе́нцев, недоно́шенных во чре́ве матери́нском, да во́зраста разуме́ния дости́гше, и ти́и ку́пно со все́ю Це́рковию благодаря́т Тя́, Промысли́теля и Спаси́теля; рце́м вси: услы́ши и поми́луй. МОЛИТВА Влады́ко Го́споди Вседержи́телю, роди́выйся от Пречи́стыя Влады́чицы на́шея Богоро́дицы и Присноде́вы Мари́и, я́ко Младе́нец в я́слех возлеги́й, из уст младе́нец хвалу́ воприе́мый; исцеля́яй вся́кий неду́г и вся́кую я́зву, и от сме́рти избавля́яй! Сам, Спа́се, сих младе́нцев, пре́жде вре́мени в мир немощны́х прише́дых веле́нием недове́домым и непости́жным изволе́нием Про́мысла Твоего́, возста́ви от одра́ боле́зни, соблюди́ от вся́каго я́да, вся́кия лю́тости и вся́кия бу́ри сопроти́внаго, и от всех духо́в лука́вых, боле́зни исцели́, и здра́вие и благомо́щие души́ же и те́лу да́руй, и А́нгелы све́тлыми сих огради́, и неврежде́нных от вся́каго зла соблюди́. Некреще́нныя сподо́би без промедле́ния просвеще́нным бы́ти благода́тию Свята́го Креще́ния и поклони́тися земно́му хра́му Твоему́, его́же угото́вал еси́ во славосло́вие и́мени Твоего́ свята́го! Ей, Го́споди, от неду́га и сла́бости избавля́юще, огради́ чад сих от ро́пота, презре́ния и не́нависти! Не оста́ви си́рыми неви́нных младе́нцев сих, укрепи́ их, Бо́же, направля́яй на путь И́стины Твоея! Роди́телей сих младе́нцев укрепи́, ле́карей умудри́, служа́щих им наста́ви! Благослови́, Бо́же, и сохрани́ всех младе́нцев, пре́жде вре́мени рожде́нных, моли́твами Пресвяты́я, Пречи́стыя, Преблагослове́нныя, Сла́вныя Влады́чицы на́шея Богоро́дицы и Присноде́вы Мари́и, хода́тайством преподо́бнаго Стилиа́на Пафлагони́тскаго, чадозасту́пника, святых седми́ отроко́в Ефе́сских, му́ченика Гаврии́ла младе́нца и все́х святы́х, Неизрече́нною Ми́лостию Твое́ю. Я́ко да и от уст младе́нческих Тебе́ вся́кая сла́ва, че́сть и поклоне́ние воздае́тся со Отце́м и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

До вчорашніх дискусій високопревелебних архімандритів щодо Евхологіона святителя Петра II Київського, а превелебних ігуменів — про конкретну вказівку із нього щодо варіння і освячення мѷра. _________________________________ Так, святитель Петро Могила, перераховуючи необхідні речі для Таїнств Хрещення і Мѷропомазáння, звісно, говорить і про мѷро, яке щороку варить самостійно кожен єпископ для своєї єпархії і освячує його у Великий Четвер. Парафіяльному священнику необхідно тільки мати піклування, аби у його храмі мѷро не застаріло, оновлюючи його і спалюючи на камені залишки старого [Евлологіон, с. 16]. Як відомо, в римо-католицькій традиції є практика, що кожен єпископ має право власноруч для своєї дієцезії варити, а по факту — міксувати, мѷро і то не є великою таємницею. І у Київській Церкві це не стало римською новинкою, а скоріше карфагенською «стариною», позаяк самостійне виготовлення мѷра кожним єпископом реґламентує VI правило Карфагенського Собору 419 р. Слід зазначити, що після Хрещення Київської Русі і аж десь до середини XV ст. Київська Митрополія послуговувалася мѷром, що прибувало із КПля — коли чистим, а коли і розбавленим, про що свідчить Софійський рукопис «Возслѣдовáніє надъ растворéніємъ і освящéніємъ святóго велúкого Мѷра» [Києво-Соф. бібл. № 647, л. 255; № 76, л. 12; № 77]. Можна вважати, що самостійне мѷроваріння на теренах Київської Церкви активніше почалося через логістичні проблеми після горезвісного 29 травня 1453 р. Московська ж Митрополія почала робити це декількома роками раніше, де кожен єпископ мѷровáрив аж до 1675 р., коли постановою тамтешнього Собору це було заборонено, закріпивши це як обов’язок (привілей влади?) лише Патріарха, який мав його безкоштовно роздавати єпископам Московської Церкви, а ті, так само безкоштовно, єпархіальному духовенству. Київ же продовжував поперемінно (у КПЛ та Софійському соборі) звершувати варіння аж до 1913 р. і варив не тільки для себе, але подекуди ділився і з іншими православними територіями, як це було, до прикладу, із Молдовалахією. У 1916 р. Мѷроваріння в Києві не відбулося через обставини Першої світової війни (цю причину офіційно озвучував тодішній Київський Митрополит священномученик Володимир Богоявленський, на підставі попереднього прохання отримавши від Москви для Києва 5 відер мѷра). Втім, це не стало причиною ануляції древньої київської практики, що бачимо через два роки на Всеросійському Помісному Соборі, на якому було визначено, що Патріарх Московський «озабочивается своевременнымъ изготовленіемъ и освященіемъ св. мѵра для потребностей Россійской Церкви», але при цьому «за Кіевскимъ Митрополитомъ сохраняется древнее право освященія св. мѵра». Ось це «древнее право освященія св. мѵра» згладилося вже у радянський період історії Київської Церкви і відновилося тільки у 2023 р., згідно із попереднім рішенням за рік 2022-й. Хоча я знаю від старого духовенства, що Екзарх України, за погодженням із Патріархом Пименом, планував відновити Київське Мѷроваріння до 1000-ліття Хрещення Київської Русі, але цей задум не втілився у життя через певну проблематику. Сподіваюся, дотичні до того задуму особи колись таки опублікують з приводу цього відповідні мемуари. До чого це все? А до того, що Митрополит Київський, Галицький і всієї Рóсії Петро Могила ніколи не робив сенсації, а просто зафіксував у своєму Евхологіоні століттями до того вживану практику Київської Митрополії, яка здавна варила мѷро і вважала це цілком природнім для себе явищем, яке в минулому столітті «було поставлено на павзу» не через заборону чи відібрання цього права, а тому, що особи в шкіряних куртках заважали здійснювати цей процес персоналіям у гаптованих сакосах.

ПРИЗНАЧЕНО НОВОГО ГОЛОВУ ЛІТУРГІЧНОЇ КОМІСІЇ ПРИ СВЯЩЕННОМУ СИНОДІ УПЦ 23 жовтня 2024 року під час засідання Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія був заслуханий рапорт митрополита Новокаховського і Генічеського Філарета, який звернувся з проханням звільнити його з посади голови Літургічної комісії. Синод ухвалив рішення звільнити митрополита Філарета з цієї посади, подякувавши йому за багаторічні труди на цій посаді. Новим головою Літургічної комісії Священний Синод призначив митрополита Сумського і Охтирського Євлогія. Вітаємо Митрополита Євлогія з новим призначенням та бажаємо архіпастирю допомоги Пастиреначальника Христа та плідної праці на літургічній ниві на благо Української Православної Церкви та її вірян.