Локальна історія
описание
Дайджести кращих історичних статей тижня, а також давні світлини, архівні матеріали, відеоінтерв'ю зі світовими істориками, підбірка кращих репортажних фото та багато іншого цікавого
3 981
подписчиков
Охват к подписчикам
10,9%
ERR
Реакции к просмотрам
0,59%
108 на 50 постов
Пересылки к просмотрам
0,29%
53
Постов в день
7,7
всего 70
Где отзываются чаще
доля реакций к просмотрам- 13 авг.Фото: перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого і Юрія Литвина. Київ. Листопад, 1989 рік.5,00%
- 13:38Придбати книгу: https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/3,69%
- 13 авг.«Символічним переломним моментом у протистоянні дисидентів з радянською імперією можна вважати перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого і Юрія Литвина, яке відбулось у Києві в листопаді 1989 року. Левко Лук’яненко згодом згадував, що саме тоді, під час велелюдного маршу натовпу, який супроводжував процесію попри будинок КҐБ на вулиці Володимирській в українській столиці, у нього вперше виникла впевненість, що імперія розвалюється. На цьому масштабному перепохованні В’ячеслав Чорновіл виголосив коротку промову над трунами із прахом своїх політв’язнів-побратимів, яка чи не найкраще підсумовувала настрій, що панував серед дисидентів, які ставали політиками, але добре розуміли, що це наступний етап їхньої антиімперської боротьби: «Дорогі брати і сестри у Христі і в українському народові, дозвольте від імені соратників Василя, Олекси і Юрія, соратників за боротьбою і важкими тюремно-концлагерними буднями, від усіх вас, що прийшли віддати шану святим великомученикам нашим, від всього нашого народу, що сьогодні вгору йде хоч був запертий в льох, дозвольте звернутися до тих, хто нарешті повернувся на батьківщину, щоб стати частиною нашої багатостраждальної української землі. Дорогі наші побратими, Василю, Юрію та Олексо, доля не судила вам дожити до того часу, коли неохоче, зі скрипом, але все ж почали розчинятися двері імперських тюрем. А якою радістю і підмогою було б для нас ваше повернення живими і діяльними в поріділі за десятиліття терору наші ряди. Адже ви ніколи не кланялися кон’юнктурі, ви всі троє не ховалися, ви стали одразу членами Української Гельсінської групи в ті часи, коли це автоматично означало довгі роки неволі або й смерть. Ви були провісниками тієї справжньої, а не обманної перебудови суспільства задовго до того, як про неї почали говорити ті, що гнулися і хилилися перед імперським батогом». Часи змінювались, радянська імперія доживала свої останні роки і про імперську сутність СРСР найсміливіші вже говорили не в самвидаві, а на великих протирежимних мітингах». Більше читайте у книзі Радомира Мокрика «Культурна колонізація. Страх, приниження та опір України в радянській імперії» → https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/2,09%
- 15 авг.Дослідники звернули увагу на Тустань у першій половині XIX століття. Хтось у скелях чудернацької форми вбачав індійські пагоди, хтось — доісторичні святилища. Іван Франко писав про це місце як про геройський або розбійничий дім. Вже в середині ХІХ століття деякі дослідники повʼязали скелі із залишками фортеці, в писемних джерелах відомої із XIV століття. Тоді ще була збережена камʼяна мурована стіна, яка зʼєднувала скельні виступи. У XX столітті Павло Раппопорт та Роман Багрій намагались проводити розкопки, однак комплексно досліджувати пам’ятку почав Михайло Рожко. У 1971 році, випадково потрапивши на скелі, він захопився їх вивченням. Обстежуючи територію, виявив у скелях чимало пазів — рукотворних улоговин, які могли використовувати для будівництва конструкцій. Дослідник зрозумів: якщо їх виміряти, інвентаризувати та зіставити із суміжними, то можна відтворити вигляд та конструктивні особливості наскельної споруди. Сьогодні, у День археолога, пропонуємо прочитати розмову з заступником директора з наукової роботи заповідника Тустань про нову історіографію фортеці, її призначення та власників ↓ https://localhistory.org.ua/texts/interviu/pravdiva-istoriia-tustani/1,94%
- 13 авг.BestsellerFest завершився!✨ 📚Цими вихідними у Львові зібрали на одному стенді наші новинки та улюблені видання, а ще зустрілися й поспілкувалися з читачами, для яких ми їх видаємо. 📌Також зустрілися з вами на двох подіях у межах фестивалю. Разом із Катериною Дисою говорили про відьом та їх місце в українській культурі. А Радомир Мокрик презентував «Культурну колонізацію» — книжку про те, як культура стала полем бою. Дякуємо всім, хто завітав до стенду «Локальної історії» та був із нами ці три дні❤️1,75%
- 10:45Між Сараєвським замахом і початком Першої світової війни минув майже місяць. Час дипломатії, вагань, ультиматумів, надій та фатальних рішень. Сьогодні, коли світ знову переживає епоху потрясінь, саме ці кілька тижнів привертають увагу істориків. Вони прагнуть зрозуміти, як суспільства непомітно звикають до думки, що війна стає можливою. Чому липень–серпень 1914 року та події Першої світової війни варто переосмислити сьогодні? Розповідає історик Віталій Михайловський. Слухайте розмову на Радіо Культура: https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=51330991,62%
- 14 авг.без подписи1,58%
- 14 авг.Переможно маршуючи Францією у 1944 році, американський солдат Лерой Стюарт не роздумував ані про смерть, ані про славу — йому дошкуляло спіднє, яке раз у раз сповзало. Побутовий дискомфорт, хронічне виснаження та постійна загроза життю стали тлом, на якому минали дні мільйонів фронтовиків. Американська дослідниця Мері Луїза Робертс пропонує поглянути на Другу світову війну під незвичним кутом. У чому полягає особливість її підходу та чому українському читачу варто прочитати нову книжку видавництва "Локальна історія" ↓ https://localhistory.org.ua/texts/statti/5-prichin-chomu-varto-prochitati-brud-viini-soldati-na-poli-boiu-u-drugii-svitovii-meri-luyizi-roberts/1,58%
- 14 авг.Купуйте книгу тут: https://publishing.localhistory.org.ua/product/seredynni-korolivstva-nova-istoriya-czentralnoyi-yevropy/1,57%
- 13:38без подписи1,42%
- 13:38Вітаємо Радомира Мокрика з днем народження — автора одного з бестселерів видавництва “Локальна історія” “Культурна колонізація”!🎉 ✍🏻Ця книжка – розповідь про те, як культура стала полем бою. Упродовж століть російсько-радянська імперія намагалася сформувати в українців комплекс меншовартости, фальсифікувала нашу історію й нав’язувала свою мову. Ці стратегії культурної колонізації були для неї інструментом експансії та окупації, а також способом прокласти шлях до військового вторгнення. Водночас це історія боротьби шістдесятників, дисидентів і правозахисників, які розуміли, що відстоювати національну ідентичність у часи радянського панування – це боротися за майбутнє. Навіть після розпаду 1991-го радянська імперія залишила по собі не лише назви вулиць і російську мову в містах, а й міти про “братні народи” та звичку озиратися на Москву, глибоко вкорінені у свідомості мільйонів українців. Книжка Радомира Мокрика – спроба осмислити роль культури в російсько-українському протистоянні та нагадування про те, до яких наслідків може призвести нехтування нею. Бажаємо Радомиру нових ідей, сил та натхнення для наступних книжок!📚🧡1,35%
- 13 авг.без подписи1,28%