Скрижалі Расових Писань

описание

• База даних каналу: https://t.me/Basileus_Calipers • Для зворотного зв'язку: @pytel_pie

← к каналу @Racial_Scriptures

1 079

подписчиков

Охват к подписчикам

534,5%

ERR

Реакции к просмотрам

0,55%

633 на 20 постов

Пересылки к просмотрам

0,90%

1 037

Постов в день

0,0

всего 20

Где отзываются чаще

доля реакций к просмотрам

18 февр.Расова карта Азії до вторгнення європейців ❏ З праць Егона Фрайгера фон Ейкштедта #карта2,52%
2 сент. 2025 г.«Я розумію переконання в тому, що негри і взагалі всі дикуни суть напівчоловіки, спроможні говорити й бути землеробами та ремісниками, але не Платонами й Аристотелями, не Ньютонами й Кеплерами. Вони протягом багатьох тисячоліть перебували в дотику з повними людьми [з єгиптянами], але залишилися тими, чим були до сотворення Адама, тобто істотами половинчатими, звище призначеними становити собою перехід від безсловесних мавп до мірноглаголивої людини». ❏ Преосвященний Порфирій (Успенський), Єпископ Чигиринський, вікарій Київської Митрополії у 1865-1877 роках, «Книга буття мого», III том #епістема_расології1,64%
15 февр.Розподіл людських рас у Європі ❏ З праць Егона Фрайгера фон Ейкштедта #карта1,62%
19 февр.Етногенез давніх єгиптян у краніологічній концепції Семюеля Мортона На думку американського натураліста Семюеля Джорджа Мортона, єгиптяни — не просто випадкова суміш народів, а окрема, автохтонна гілка населення долини Нілу, що з найдавніших часів має впізнаваний тип обличчя: видовжена голова з відкинутим назад чолом, довгий прямий або орлиний ніс, повні губи, довге хвилясте волосся, інколи – косий розріз очей. Цей «єгипетський тип» він уважав тотожним у царів, жерців і простих людей, простежуючи його від фараонів до греко‑римського періоду й порівнюючи муміфіковані голови з профілями на стінах храмів. Лише у Священних Писаннях ми знаходимо які-небудь справжні автентичні записи про прадавні міграції нашого виду. «У загальному розподілі територій між нащадками Ноя, — зауважує пан Гліддон, — Єгипет, за збіжним свідченням усіх біблійних коментаторів, був відведений Міцраїму, синові Хама, як володіння і як спадщина»; звідти й те, що Єгипет від найдавніших часів називали іменами Міцраїм і Хам, або Хемі. Пан Гліддон додає, що «хоч ім’я Міцраїм ще не знайдено в ієрогліфічних легендах, існує достатньо біблійних доказів того, що цю країну юдеї називали Міцраїм і Міцар, тоді як тепер на всьому Сході Єгипет і Каїр загалом відомі під спорідненою назвою Мусср». В моделі етногенезу Мортона єгиптяни й лівійці мають спільне походження від «нащадків Хама», які прийшли в Африку через Суецький перешийок і розділилися на дві гілки. Ті, хто залишився у вузькій смузі долини Нілу й прийняв «соціальні обмеження» осілого життя та взаємного захисту, стали корінним осілим населенням Єгипту й творцями його цивілізації, тоді як інша частина, що втекла від контролю в пустелю і далі на північ Африки, перетворилася на кочові племена, які ранні джерела описують як лівійців. ❏ З праці Семюеля Джорджа Мортона «Черепи Єгипту, або спостереження щодо єгипетської етнографії, засновані на даних анатомії, історії та монументальних пам’яток» (1844) #епістема_расології1,15%
3 мар.Расово–антропологічна характеристика давньоєгипетського населення в концепції Семюеля Джорджа Мортона У своїй праці дослідник черепів стверджує, що головний, справжній давньоєгипетський тип належить до європеоїдної раси й становить окрему «єгипетську форму» всередині неї. Ця форма має доволі усталений вигляд незалежно від соціального стану, про що йшла мова у минулому пості. У своїй вибірці зі ста давніх черепів Мортон фіксує 49 «єгипетських», 29 «пелазгічних» (умовно греко–європейських), 6 «семітських», 5 змішаних, 8 негроїдних і лише 1 чисто негритянський, роблячи висновок, що понад чотири п’ятих усіх зразків належать до «незмішаної європеоїдної раси», а негроїдний компонент є лише обмеженою домішкою. Пелазгічні та семітські форми черепа він трактує як споріднені європеоїдні варіанти, що нашаровувалися на давнє єгипетське ядро внаслідок міграцій і завоювань (азійські, грецькі, римські впливи), але не змінювали його «расової основи». Негроїдні та негритянські типи він пов’язує переважно з ввезенням рабів із Нубії та глибшої Африки, вважаючи їх вторинним елементом, який частково відбився у вигляді змішаних типів, зокрема серед коптів, у яких, за його словами, «чорна» домішка часто доволі помітна. У новіші часи, на його думку, до цього давнього шару домішався арабський елемент, що особливо помітно у формуванні феллахів — арабо–єгипетських селян, яких він розглядає як найменш змішаних прямих нащадків стародавнього населення долини Нілу. Їхні голови, — зауважує пан Лейн, — мають гарну овальну форму, лоб середнього розміру, не високий, але зазвичай помітно опуклий; очі глибоко посаджені, чорні й блискучі; ніс прямий і радше товстий; рот добре сформований; губи дещо повніші, ніж зазвичай; зуби особливо гарні, а борода зазвичай чорна й кучерява, але рідка». Вони мають жовтуватий відтінок шкіри й загалом є міцними, добре складеними людьми. Не може бути жодного сумніву, що феллахи є сумішшю арабського стоку зі старим сільським населенням Єгипту, — сумішшю, що починається переважно із VII століття нашої ери (640 р.), коли сарацини під проводом Амра завоювали країну й відокремили її від Східної Римської Імперії. Постійний приплив арабського населення відтоді й донині мусив більшою чи меншою мірою змінити риси попередніх мешканців; і все ж, як запевняють нас Жомар та інші, феллахи Верхнього Єгипту й тепер вражаюче подібні в усіх відношеннях до фігур на монументальних розписах і скульптурах. «На вигляд люди з території Есни, Омбоса, Едфу чи околиць Сельселе, — здається (щоб запозичити образ одного з найзнаменитіших сучасних авторів), ніби фігури з пам’ятників Латополіса, Омбоса чи Аполінополя Великого зійшли зі стін і спустилися в сільську місцевість. ❏ З праці Семюеля Джорджа Мортона «Черепи Єгипту, або спостереження щодо єгипетської етнографії, засновані на даних анатомії, історії та монументальних пам’яток» (1844) #епістема_расології1,13%
10 янв. 2024 г.Готентотський фартук – збільшені в розмірах малі статеві губи. Расова ознака коїдів. #антропометрія0,97%
20 янв. 2024 г.Колір шкіри за шкалою Фелікса фон Лушана #антропометрія0,85%
10 янв. 2024 г.Колір очей за шкалою Бунака Віктора Валеріановича #антропометрія0,63%
10 янв. 2024 г.Процес динаризації За Карлтоном Стівенсом Куном динаризовані типи (динариди, норіки, вірменоїди) утворилися в результаті суміші грацильних мезо/доліхоцефальних типів (середземноморських) та масивних брахіцефальних типів в відношенні 2/1. Динаризація характеризується специфічною формою носу (горбинка, опущений кінчик і т.д.), форму черепа (пласка потилиця, мала завушна дистанція, дуже високе склепіння) та нахилом вух. Динаризація може зустрічатися не тільки в вище згаданих вірменоїдів, динарців та норіків, але також і в інших сумішей брахіцефальних та доліхоцефальних типів.0,49%
17 мар. 2024 г.«Безсумнівно, мова йде про окрему гілку європеоїдів, а не уламок однієї з європейських расових груп, адже айни не мають прямої схожості з жодною іншою європейською расою. Вони є примітивнішими за будь-яку іншу європейську расу, включно з лаппідами. Тим не менш, зв'язок не є повністю відсутнім. До прикладу, серед селян на землях Росії присутні представники типу Айну, що мають дещо менш виражені характерні айнам примітивні риси у рисах волосся, будові обличчя та формі носа, проте айнуїдні елементи проявляються також і у вищих (тобто культуроносних) прошарках суспільства у східноєвропейському просторі, де зазвичай переважають нордійські та туранські елементи. Класичним прикладом такого явища є Толстой (див. рис. 168). Показовим є те, що подібні поєднання типів спостерігаються як у далекосхідних, так і в близькосхідних прикордонних та перехідних расах європеоїдів. Межу між ними утворюють поширені серед народів Сибіру айнуїдні типи». ❏ З праці Егона Фрайгера фон Ейкштедта «Расознавство та расова історія людства» #епістема_расології0,47%
10 янв. 2024 г.Основні параметри черепа • Висота черепа: вимірюється від вушної раковини до склепіння черепа або найвищої його точки. • Довжина черепа: вимірюється від точки глабелла до точки епістокраніон. <185 мм — мала довжина, 185-200 — середня, 200-220 — велика. • Ширина черепа: вимірюється між точками еуріон з обох боків черепа. <145 — мала, 145-155 — середня, 155-175 — велика. • Цефальний індекс: відношення ширини черепа до його довжини. Доліхоцефалія (<77 для чоловіків та <76 для жінок), мезоцефалія (77-81 для чоловіків і 76-83 для жінок), брахіцефалія (>81 для чоловіків і >83 для жінок). • Висотний індекс: відношення висоти черепа до його довжини. Гіпсікранія (>75), ортокранія (70-75), хамекранія (<70). #антропометрія0,33%
10 янв. 2024 г.Колір волосся за шкалою Фішера-Саллера • Світлі відтінки: A-G • Змішані відтінки: H-K (світло-змішані), L-P (змішані), Q-V (темно-змішані), I-VI (руде) • Темні відтінки: W-Y #антропометрія0,27%