УКРАЇНА, ЯК Є

Успенський собор Києво-Печерської лаври, 1897 рік

🤖 Машини, які створюють машини: фантастика стає реальністю Ілон Маск вирішив стати виробником чипів. Для цього він створює TerraFab — фабрику такого масштабу, що цифри складно уявити. 🏭⚡ 📐 Площа — як 1300 футбольних полів. 😳 Це приблизно у 10 разів більше, ніж найбільший завод Маска. 💰 Перша фаза — 16,8 млрд доларів. 💵 А весь проєкт потенційно може сягнути 119 млрд доларів. Для розуміння масштабу: це приблизно два річні бюджети України. 🇺🇦 Навіщо Маску стільки чипів? 🤔 Бо потреби його компаній можуть стати настільки великими, що залежність від сторонніх виробників перетвориться на серйозне обмеження. Особливо якщо врахувати майбутні космічні проєкти SpaceX. 🚀🛰️🌕 А тепер найцікавіше. У США дуже дорога робоча сила. Здавалося б, будувати там гігантське виробництво — економічно сумнівна ідея. Але сучасні фабрики чипів уже надзвичайно автоматизовані. 🤖🏭 Тому цілком можливо, що частину роботи на TerraFab виконуватимуть роботи Optimus. А тепер уявіть наступний етап: 🤖 роботи працюють на фабриці; 🏭 фабрика виробляє чипи; 🧠 чипи встановлюють у нових роботів; 🤖 нові роботи допомагають виробляти ще більше чипів. І ось тут стає трохи моторошно. Бо ми вже бачили подібний сценарій. 🎬 Ми бачили його в «Термінаторі 2». 🤖 Ми бачили його в «Матриці». 🦾 Ми бачили машини, які створюють машини, системи, які розвиваються, і технології, які колись здавалися чистою фантастикою. А тепер подивіться, що відбувається насправді: 🚀 SpaceX розвиває космічні технології. 🤖 Tesla створює людиноподібних роботів. 🧠 Штучний інтелект бере на себе дедалі складніші завдання. 🏭 Автоматизовані фабрики виробляють технології для наступного покоління машин. 💻 А тепер створюється ще й власне виробництво чипів. І десь ми це вже бачили. Тільки тоді це було кіно. 🎬 А тепер машини поступово отримують можливість створювати інші машини. І якщо цей ланцюг продовжиться, одного дня ми можемо побачити дуже дивну картину: 🤖 робот виробляє чип; 🧠 чип встановлюють у нового робота; 🤖 новий робот допомагає створити ще досконалішого робота. І тоді «Термінатор 2» вже виглядатиме не як фантастика, а як дуже далеке передбачення майбутнього. 😳🤖 Десь ми це вже бачили. Просто тепер воно починає відбуватися у реальному світі.

Чому ми іноді залишаємося там, звідки вже давно можемо піти Людина може роками жити в межах, які насправді давно перестали існувати. У дитинстві хтось сказав: «У тебе не вийде». Першу спробу зробили — не вдалося. Колись ризикнули — отримали невдачу. Звикли до певних обставин і поступово переконали себе, що іншого життя для нас просто немає. Проблема в тому, що досвід минулого легко перетворюється на правило для майбутнього. Ми вже стали сильнішими, отримали нові знання, навчилися вирішувати проблеми, можемо самостійно приймати рішення. Але всередині продовжує діяти старе: «Я не зможу». Є дуже відомий приклад зі слоненям. Коли слон ще маленький, його прив’язують до міцної опори мотузкою. Він багато разів намагається звільнитися, тягне її, але сил недостатньо. Зрештою слоненя припиняє спроби. Минають роки. Маленьке слоненя стає величезним слоном, який легко міг би розірвати цю мотузку. Але він навіть не намагається. Його вже утримує не мотузка. Його утримує переконання, сформоване колись давно: «Я не можу». Ця історія добре пояснює одну людську особливість: іноді найміцніші обмеження існують лише в нашій голові. Тому, якщо здається, що ви чогось не можете, варто поставити собі просте запитання: «Я справді не можу — чи просто колись у мене не вийшло?» Можливо, мотузка вже давно стала слабшою за вас.

🇨🇳 Китай розігнав магнітний поїзд до 800 км/год за 5,3 секунди! 🚄 Звучить майже фантастично, але це результат реального випробування технології магнітної левітації. Щоправда, йдеться поки про тестовий прототип, а не пасажирський поїзд. (People’s Daily Online⁠) А тепер уявіть інше. 🇺🇦 Якби в Україні поїзди могли стабільно рухатися хоча б зі швидкістю 300 км/год, наскільки іншою стала б країна? Київ — Львів можна було б долати приблизно за 2 години 15 хвилин. Київ — Одеса — приблизно за 1 годину 40 хвилин. І це вже зовсім інше відчуття відстані. Людина могла б зранку сісти у поїзд у Києві, а через кілька годин бути у Львові чи Одесі. 🚆💨 Китай сьогодні випробовує технології, які ще недавно здавалися фантастикою. А нам залишається уявити: що було б, якби Україна мала сучасну залізницю зі швидкістю 300 км/год? 🇺🇦 Можливо, саме так і виглядатиме транспорт майбутнього.

❗️Ваш iPhone може бути в небезпеці: Apple розіслали попередження користувачам, які могли стати цілями атак шпигунського ПЗ — їх отримали користувачі у 110 країнах, — «TechCrunch». У разі отримання такого повідомлення — увімкніть режим підвищеного захисту Lockdown Mode.

Печатка магістрату міста Козельця, друга пол. XVІІ ст. (матрицю подано в дзеркальному відображенні) Мідний сплав; лиття, гравіювання D – 30 мм; Н – 66,5 мм. 72,2 г Зі збірки #МузейШереметьєвих, Київ (МЦ-1881) Козелець (нинішня Чернігівщина) одержав самоврядування на основі магдебурзького права у першій половині XVII ст. Воно було підтверджене універсалом гетьмана Богдана Хмельницького від 10 жовтня 1656 р. та привілеєм короля Яна ІІ Казимира від 29 грудня 1663-го. Саме після тих підтверджень і було виготовлено цю печатку, позаяк іще 26 червня 1656 р. місцева влада використувала іншу печатку. Нову ж матрицю виконано у вишуканому бароковому стилі: в овальному щиті зображено міський герб – козел із "державою" на спині. Легенда довкола: ПЕЧАТЬ МАГИСТРАТU МЕСТ • КОЗEЛЦ • - "печатка магістрату міста Козельця". Упродовж другої половини XVII – першої половини XVIІI cт. козелецьке міське самоврядування вживало ще одну матрицю, зображення й легенда на якій були дещо іншими. Опис Oleg Odnorozhenko у : 1000 років української печатки: каталог виставки [...]. Київ, 2013

Київ, Хрещатик, 1970-ті

Гуцульське подружжя. Перша половина ХХ століття.

Рідкісний кадр вулиці Лассаля (нині — Дерибасівська), Одеса, 1931 рік.

1887 рік. "Вид з Царського саду на Поділ та Дніпро". Картина дуже талановитого художника, киянина Орловського Володимира. Мабуть одна з кращих картин з київського життя.

🌧️ Лев Лагоріо — «Переправа» На картині — мандрівники з кінною повозкою, які долають річку вбрід. Похмуре небо, вода, очерет і далекі гори створюють атмосферу дороги ХІХ століття. 🎨 Лев Лагоріо — учень Івана Айвазовського, українського художника, уродженця Феодосії, Крим. Крим — це Україна. 🖼️ «Переправа», ХІХ століття.

Наші класики...🇺🇦 Іван Костянтинович Айвазовський (1817-1900). "Арба у полі", 1848🎨