Time of the Titans

​​Технореалізм II: Техне логосу та рабська мораль

Технореалізм I — Народження поліса і типу людини

​​В матеріалістичному уявленні історії панують закони причинності, і з цього випливало, що утилітарні ідеали — просвітництво, гуманність, всесвітній мир — слід приймати як цілі всесвітньої історії, аби в ході «прогресу» їх досягти; та в цих старечих схемах безслідно зникло відчуття долі, разом із юнацькою мужністю й відвагою, які, сповнені майбуття, самозабутньо кидаються у темряву прийнятого рішення, бо лише юність володіє майбутнім і сама є майбутнім; і ці загадкові слова рівнозначні поняттям напряму часу й долі, бо доля завжди юна. Той, хто підмінює її ланцюгом причин і наслідків, бачить у ще не здійсненому щось уже старе й минуле, і тут бракує напряму; а той, хто переживає плинне багатство буття, не потребує знати мету чи користь, бо він сам стає смислом того, що відбувається. Такою була віра у свою зірку, яка не покидала ані Наполеона, ані Цезаря, як і великих діячів іншого роду; і, попри юнацьку меланхолію, те саме закладено у всіх дитинствах, у всіх юних племенах, народах і культурах, і впродовж усієї історії — у всіх, хто юний душею, навіть коли волосся сиве, і значно молодший за ранню тягу до позачасової доцільності, бо всяке діло, що йде від юності, сповнене первісної сили й відлуння майбуття. (Шпенґлер, Присмерк Заходу)

​​Мати, що тримає біля грудей дитину — тобто майбутнє: культ Марії в цьому новому, фаустівському сенсі розквітнув лише в добу готики. Найвище своє втілення він знайшов у «Сікстинській Мадонні» Рафаеля. Це не загальнохристиянський мотив, бо магічне християнство піднесло Марію як Богородицю до символу, що переживався зовсім інакше. Образ матері, яка годує немовля, настільки ж чужий давньохристиянському та візантійському мистецтву, як і мистецтву грецькому — хоча й з цілком інших підстав. Безсумнівно, Гретхен у «Фаусті» Ґете з глибоким чаром свого несвідомого материнства ближча до готичних Мадонн, ніж до всіх Марій візантійських і равеннських мозаїк. У задушевності цього зв’язку вражає те, що Мадонна з немовлям Ісусом майже точно відповідає Ісіді з немовлям Гором — обидві як турботливі матері. І цей символ залишався забутим протягом тисячоліть — упродовж усієї античної та арабської культури, для яких він нічого не міг означати, — щоб знову пробудитися в душі західної культури. Від материнської турботи шлях веде до турботи батьківської, а разом з тим — до найвищого символу часу в колі великих культур: до держави. Те, чим є дитина для матері — майбуттям і продовженням її власного життя, так що в материнській любові немовби скасовується розділення двох істот, — тим самим для чоловіків є озброєна спільнота, за допомогою якої вони обороняють дім і родинне вогнище, дружину й дитину, а отже — цілий народ, його майбутнє та його можливості. Держава — це внутрішня форма, «буття у формі» цілого народу; а історія у великому сенсі цього слова і є держава — зрозуміла не як щось нерухоме, а як сам рух. Жінка як мати є історією; чоловік як воїн і політичний діяч цю історію творить. (О. Шпенґлер, Присмерк Заходу)

​​"Фашизм — не доктрина. Це темна, прадавня воля, вписана в кров нашу й душу". (Моріс Бардеш, Що таке фашизм? )

​​«Свобода вичерпалася; людині належить знову загартуватися у власних темних підвалинах». (П'єр Дріє ла Рошель)

​​«Що таке цивілізація? Я не знаю. Я не можу визначити її в абстрактних термінах. Але, гадаю, я впізнаю її, коли побачу». (Кеннет Кларк)

​​«Консервативне завдання архітектури — зберігати діалог між красою, порядком і людською душею». «Скло й сталь можуть засліплювати, але рідко втішають. Нам потрібні будівлі, які відповідають нам любов’ю». (Р. Скрутон)

​​Симпатія альтернативної правиці до Росії є тривожним відхиленням від її власних засад. Війна в Україні демонструє саме ті цінності — націоналізм, військову честь і збереження культури — які ця правиця проголошує своїм ідеалом. Українські солдати воюють не за якусь абстрактну ідеологію, а за конкретну реальність — за свої домівки й за свою Батьківщину. Їхні лідери звертаються до історії не для того, щоб задобрити чужі держави, а щоб утвердити власний суверенітет. Їхній народ згуртовується не навколо різнорідних коаліцій, а в єдину націю. Це — риси, які альтернативна правиця мала б прославляти, та занадто часто вона воліє дивитися в бік Москви. Детальніше в статті: Чому «альтернативна правиця» віддає перевагу Путіну, а не Зеленському? Ті, хто підтримують націоналізм, утворюють дивних союзників із імперською Росією

Українська національна ідея, чинна!

🫵😎🔥

🫵😎🔥

​​«Я люблю Ніцше, бо він навчає жити небезпечно.» Дуче в якомусь ранньому інтерв’ю 1910-тих, нікому невідомого.

​​«Усі цивілізації, що передували нашій, відходили у небуття, не відаючи до кінця, що з ними діється. Греко-римська та європейська цивілізації завжди існували так, наче занепад був для них історично співприродний — на рівні з величчю». (Жюльєн Фройнд)

​​Війна не є найсмертоноснішою; вона забирає значно менше життів, аніж епідемії. Утім, вона вкарбовується в біологічний атавізм людини. Ба більше — вона є видовищем, верховним видовищем людини. Згадайте вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку і те, як вранці 11 вересня 2001 року, посеред бабиного літа, в них з усією силою врізалися ті шалені літаки, приголомшивши Мангеттен — яке це було видовисько! Воно розбудило Америку й дало її імперіалізмові новий розгін. Мир є джерелом нудьги. За відсутності конфлікту більше нічого не відбувається, нічого, окрім «щастя» та нескінченного переліку біржових цін і пропозицій поглинання. Художники завжди прагнули зображати битви на своїх картинах, так само як і кінематографісти. Великі битви Європи становлять невід’ємну частину нашої літературної, живописної й кінематографічної спадщини. Європейська традиція заснована на «Іліаді», що оповідає про війну й героїв. Єврейська традиція коріниться у військовому завоюванні Землі Обітованої, а мусульманська — у військових походах Мухаммеда, котрий був не лише пророком, а й полководцем. Самобутність кожного народу ґрунтується на свідченнях про війни, що освячують його існування кров’ю. І цьому немає жодного контрприкладу. Завдяки своїй внутрішній генетичній будові людина радше схиляється до війни, ніж до миру. Проте люди досі незграбно заперечують і намагаються компенсувати цей атавізм через цілу низку пацифістських ідеологій та релігій. Війна є законом, що керує світом; це закон людини, і він існуватиме вічно. А життя зводиться до вибору: ворог чи союзник — чи то в одиночку, чи то спільно. (Ґ.Фай) Арт: Чорний

​​«Фашистська мрія» – се мрія про прекрасну, свобідну й кріпку людську істоту, що формує гради й речі з власного єства й волі, а не за мірою витворених благ та приписами їх розподілу. (Моріс Бардеш, «Правиця й дух фашизму».)

​​"Клонування, трансплантація клітин людського мозку в тіла мавп, які таким чином стають розумнішими, інкубатори, що дозволяють повністю позаматкові зачаття, "біонічні" люди, електро-біологічні симбіози – всі ці розробки вже йдуть повним ходом. Ми ще нічого не бачили, повірте мені. Поєднання комп'ютерних наук та генної інженерії просуне нас у незвідану еру, прометеївську еру, сторіччя титанів, яким, безсумнівно, буде ХХІ сторіччя. Комп'ютери впливатимуть на все найбільше! Генна інженерія вплине лише на обмежену кількість людей з терапевтичної точки зору. Насправді, її перспективні аспекти лежать в іншій площині, а саме у створенні майже людиноподібних або ж роботів-надлюдей. Я вже згадував цю проблематику в своїх попередніх роботах, і багатьох читачів налякала перспектива, коли людина фактично заміщує Бога і стає деміургом. Наукова фантастика не помилилася в цьому плані. Як передбачав великий англійський фізик Гопкінс, штучний інтелект цілком може в кінцевому підсумку перевершити наш природний. Хтось може висміяти цю ідею, але пам'ятайте – сміється той, хто сміється останнім. У трагічний і ризикований спосіб людська винахідливість – а точніше, винахідливість європейця, спадкоємця еллінської цивілізації, нашої матері – прагне вирватися з пазурів природи. Єдина мета технонауки – запровадити царювання надлюдини. У XXI сторіччі ми станемо свідками як появи роботів, у тому числі бойових, так і повернення до середньовічного стилю ведення воєн; глобалізації нашого виду та вибуху расизму, причому останній стане центральною політичною доктриною на всіх континентах; а також спільного панування технонауки та примітивізму. У зв’язку з цим я можу лише повторити теорії, викладені в одній із моїх попередніх книг, а саме в Археофутуризмі. XXI сторіччя буде позначене присутністю всіх мислимих небезпек і можливостей, епохою, коли комедія перетвориться на трагедію. (Ґ.Фай)

​​«…Анрі П., який був далекий від будь-якої релігійної практики, написав мені в листі, що став мені особливо дорогим завдяки своїй сердечності: “Пам’ятаєш? Ми іноді говорили про Бога, і мені здавалося, що кожен із нас радів, знаючи, що інший любить Пресвяту Діву і святих. У мене немає віри, і, без сумніву, я відмовлюся від священика — вони відвернули нас від своєї релігії, — але щовечора я молюся до Богородиці за вас, моїх співв’язнів, і за тих, кого нищить підла й безбожна репресія в нашій нещасній Вітчизні”. Він також сказав мені: “Коли повернуться мирні дні, я боротимуся лише за дві речі: чорний прапор і побратимів. Ми муситимемо як ніколи пам’ятати про мерзоту суспільних інституцій”. Що ж до цього останнього вислову, то поради тут непотрібні. Але інший — чорний прапор і побратимів — я бережу як один зі своїх священних девізів». (Р. Бразіяк)

Этим сообщением я хочу зафиксировать одну базу и ответить на ваш постоянный вопрос: что делать? Много-много лет я повторяю одну вещь, что в Украине нужно бороться не с коррупцией, а с бандитизмом. Прочтите медленно и внимательно, пожалуйста, и поделитесь этим постом. Итак. В Украине, проблема не с коррупцией. В Украине, проблема с бандитизмом. Я это говорю и объясняю собеседникам на всех уровнях, начиная от друзей и заканчивая международными коллегами, тож на всех уровнях. Смотрите. Конечно же, не все, но, в своем подавляющем большинстве, все эти прокуроры, следователи, детективы, судьи — обычные бандиты, а не коррупционеры. Приведу пример. Я опубликовал десятки, десятки расследований про налоговую службу Украины, про бандитку — Татьяну Кириенко. Где все эти самые независимые антикоррупционные органы? Нету. А бандитка Татьяна Кириенко становится заместителем министра (!) социальной политики, ее на работу берет министр — Денис Улютин. Который много лет был первым заместителем министра финансов. Вот вам наглядный пример, бандитский спрут из высших должностных лиц в Минфине и Минсоце. Так вот. Это что, коррупция? Нет, конечно же. Это обыкновенный сговор бандитов. Она выполняет указания патрона, ее — не трогают типа правоохранительные органы. Это самая обыкновенная, организованная преступная группа, которая по предварительному сговору занимается ограблениями, мародерством, вымогательством. Не коррупция, друзья, это — криминал. По поводу остального. Проблема Украины не в том, что наши люди постоянно выдумывают как отмывать, обналичивать, минимизировать, уклоняться и воровать. Проблема в том, что люди не задумываются: а почему это безостановочно происходит, самовоспроизводится? В это время. Криминалитет, который держит в заложниках граждан всей страны, мошенническим способом постоянно навязывает идею, что нужно больше детективов, больше мировой практики, больше независимых отборов, конкурсов… И люди ведутся. Без преувеличения, уже больше десятилетия и до сих пор люди не могут понять, что они ослы перед чьей мордой повесили морковку. Что так можно идти бесконечно. Картонный майдан этому явное подтверждение. А украинцев продолжат грабить. Криминал будет лишь процветать. Проблема заключается в том, что первопричиной всех этих отмывать, обналичивать, минимизировать и уклоняться является абсолютно ебанутая система администрирования, абсолютно ебанутые правила игры, коммуникации с законченным государством. И оголтелыми психопатами в креслах чиновников, с которыми приходиться сталкиваться людям. Этот замкнутый круг произвола, тотально уродская организация постоянно заставляет выдумывать альтернативные виды циркулирования. Все. Изменить конфигурацию, сделать все легким, быстрым, комфортным и убрать откровенных психопатов — не будет проблем. Вопрос: ну и какие правоохранительные органы, какая борьба и с чем? Природа проблемы с теневым сектором — говно-организация работы и правила этой работы. А вторая — криминалитет, мужики с пистолетами, значками и погонами. Которые сторожат эту говно-организацию, при помощи которой грабят народ, взяв его в заложники. Но, вам еще скажут: выйдите на майдан, защитите пацанов с пистолетами, потому что борьбы с коррупцией не будет. Епт. Знай больше других! Скачивай и слушай Podcast Свободный 📱 AppStore и 📱 PlayMarket Поделись и подпишись на Свободный